Постанова Північний апеляційний господарський суд № 911/57/25

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "29" квітня 2026 р. Справа№ 911/57/25 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Гончарова С.А. суддів: Сибіги О.М. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Кузьмінській О.Р., за участю представника (-ів) згідно протоколу судового засідання від 29.04.2026 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Студениківської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 (повний текст складено 18.11.2025) у справі № 911/57/25 (суддя - Колесник Р.М.) за позовом Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації до Студениківської сільської ради третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне спеціалізоване господарське підприємство "Ліси України" третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Комунальна установа "Спеціальна адміністрація регіональний ландшафтний парк "Студениківський" про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: Перший заступник керівника Київської обласної прокуратури (надалі - прокуратура, прокурор) в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації (надалі - позивач, КОДА) до Студениківської сільської ради (надалі - відповідач, скаржник, Сільрада) про витребування на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння Студениківської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 площею 82,2813 га з цільовим призначенням "для іншого лісогосподарського призначення", яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області (за межами населеного пункту). Рішенням Господарського суду Київської області від 15.10.2025 позов Першого заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Київської обласної державної адміністрації задоволено повністю. Витребувано на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації з незаконного володіння Студениківської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 площею 82,2813 га, яка розташована в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області. Стягнуто з Студениківської сільської ради на користь Київської обласної прокуратури 9 925, 88 грн судового збору. Не погоджуючись з вказаним рішенням, 05.12.2025 (згідно дати звернення до системи "Електронний суд") Студениківська сільська рада звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 у справі № 911/57/25, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 по справі № 911/57/25 та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити. Підставою для скасування рішення суду скаржник зазначив, що розпорядження №443 не дозволяє встановити про які саме ділянки в ньому йдеться, оскільки не містить жодної інформації про місцерозташування конкретних ділянок та їхню площу. Отже, відсутні докази того, що Розпорядження №443 стосується спірної земельної ділянки. Подальші зміни, скасування та поновлення Розпорядження №443 (на що звернув увагу суд) тільки підтверджують факти порушення законодавства при його прийнятті. Звертаємо увагу, що згадані зміни стосувалися і загальної площі земель, яка в різних редакціях Розпорядження №443 змінювалася з 3752,5 га на 3360,01 га, а потім на 2800,9 га. Чи входила спірна земельна ділянка до цих площ за змістом розпоряджень встановити неможливо. Апелянт вказує, що навіть якщо КСП «Сомководолинське» дійсно було припинено, для вирішення спору важливо встановити точну дату такого припинення. Адже якщо припинення відбулося після прийняття Розпорядження №443, то останнє зі всією очевидністю є незаконним (ч. 5 ст. 116 ЗК України). Обґрунтовуючи апеляційну скаргу скаржник вказує, що КСП «Сомководолинське» 22.02.2000 було перереєстроване в приватне підприємство агрофірма «Сомкова Долина», яке досі не припинено. Скаржник зазначає, що Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація не мала повноважень передавати спірну земельну ділянку в постійне користування без попереднього припинення права постійного користування або отримання згоди землекористувача на вилучення у нього земельної ділянки (ч. 5 ст. 116 ЗК України). Це в свою чергу підтверджує аргументи Відповідача щодо незаконності Розпорядження №443. Скаржник також посилається на те, що задовольняючи позовні вимоги Прокурора суд виходив з помилкового висновку про те, що спірна земельна ділянка на момент набрання чинності пунктом 24 Перехідних положень ЗК України відносилися до земель лісогосподарського призначення і тому не могла перейти в комунальну власність згідно з названим пунктом. Одночасно з поданням апеляційної скарги Студениківською сільською радою подано новий доказ по справі - лист головного управління статистики у Київській області від №02.2-09/1036-25 від 19.06.2025. Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2025, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Гончаров С.А., судді Тищенко О.В., Сибіга О.М. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.12.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Студениківської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 у справі № 911/57/25. Витребувано матеріали справи №911/57/25 у Господарського суду Київської області. Призначено до розгляду апеляційну скаргу Студениківської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 у справі № 911/57/25 у судовому засіданні 21.01.2026. 24.12.2025 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Київської обласної прокуратури надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що земельні ділянки лісового фонду передавалися не згідно передавального акту від колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів, які припинялись, натомість вони були передані на підставі розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.07.2003 №

443. Відзив обґрунтовано тим, що розпорядження Переяслав-Хмельницької РДА від 15.07.2003 № 443 слугувало підставою для передачі таких земель в постійне користування ДП «Переяслав-Хмельницький лісгосп» та, одночасно , підставою припинення права постійного користування колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів, щодо яких, на той момент, прийнято рішення про їх припинення, про що зазначено в самому розпорядженні Переяслав-Хмельницької РДА від 15.07.2003 №

443. Прокуратура вмотивовує відзив також тим, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 25, 46, 46-1, 50, 56, 57 Закону України «Про землеустрій», ст. ст. 149, 122, 116 (ч. 5) Земельного кодексу України, оскільки земельна ділянка сформована, зареєстрована (фактично відведена) на підставі технічної документації, а не відповідного проекту із землеустрою, без врахування інтересів власника земельної ділянки держави в особі Київської обласної державної адміністрації, а також землекористувача - ДП «Ліси України». При цьому, рішенням органу місцевого самоврядування фактично здійснено вилучення земель як неуповноваженим органом з постійного користування ДП «Ліси України», без згоди землекористувача. Щодо нового доказу по справі, прокуратура вказує, що як на поважність причини не подання до суду першої інстанції листа Головного управління статистики у Київській області № 02.2-09/1036-25 від 19.06.2025 те, що цей лист отриманий представником відповідача вже після ухвалення оскаржуваного рішення суду, водночас, відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 28.07.2020 у справі № 904/2104/19, від 19.10.2021 у справі № 903/533/21, від 21.08.2023 у справі № 552/7368/21, від 22.05.2024 у справі № 922/2718/23, від 22.05.2024 у справі № 922/3463/23, відсутність доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції, виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів в порядку статті 269 ГПК України незалежно від причин неподання позивачем таких доказів. Допущення такої можливості матиме наслідком порушення принципу правової визначеності, ключовими елементами якого є однозначність та передбачуваність. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.02.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 911/57/25 за апеляційною скаргою Студениківської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 на 01.04.2026. Судове засідання призначене до розгляду 21.01.2026 та 01.04.2026 не відбулось, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Гончарова С.А. у відпустках. 27.01.2026 (згідно дати звернення до системи «Електронний суд») від Товариства з обмеженою відповідальністю "Дойч-Фарм" надійшов відзив на апеляційну скаргу, який вмотивований тим, що обставини справи свідчить про відсутність в діях Відповідача вини щодо своєчасного надання реєстраційного посвідчення, оскільки останній своєчасно звернувся із відповідною заявою для проведення експертизи в установленому порядку. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.04.2026 призначено до розгляду у судовому засіданні справу № 911/57/25 за апеляційною скаргою Студениківської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 на 29.04.2026. У судове засідання, що відбулось 22.04.2026 з`явились прокурор, відповідач та третя особа-2 надали свої пояснення щодо суті спору та просили задовольнити вимоги викладені в їх процесуальних документах. Позивач та третя особа-1, в судове засідання не з`явились, про час дату та місце судового засідання повідомлені належним чином згідно інформації наявної в системі «Електронний суд». Щодо поданого Студениківською сільською радою листа головного управління статистики у Київській області від №02.2-09/1036-25 від 19.06.2025, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 статті 76 ГПК України). Відповідно до ч. 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України (далі за текстом - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 ГПК України. Згідно зі ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до ч. 3 статті 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Скаржник не надав суду апеляційної інстанції докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, не навів підстав отримання такого доказу після прийняття рішення по справі, не вказав дату звернення з відповідним адвокатським запитом на який посилається в клопотанні. Підсумовуючи викладені вище фактичні обставини, колегія суддів розглядає справу за наявними на момент винесення оскаржуваного рішення доказами. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Північний апеляційний господарський суд встановив наступне. Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443 "Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства", у зв`язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів передано у постійне користування землі лісового фонду для ведення лісового господарства загальною площею 3752,5 га, у тому числі по Студениківському лісництву на території: Помоклівської сільської ради - 455,6 га; Козлівської сільської ради - 204,5 га; Жовтневської сільської ради - 572,0 га; Соснівської сільської ради - 62,6 га; Великокаратульської сільської ради - 747,8 га; Сомководолинської сільської ради - 81,4 га; Строківської сільської ради - 559,2 га; Вовчківської сільської ради - 168,4 га; Пристрімської сільської ради - 47,8 га; Гайшинської сілської ради - 36,8 га; Гланишівської сільської ради - 70,1 га; Денисівської сільської ради - 57 га (пункт 1.1.); управлінню сільського господарства і продовольства райдержадміністрації організувати роботу з передачі та уточненню розмірів земель лісового фонду, які знаходяться у користуванні колишніх сільськогосподарських підприємств (пункт 2); районному відділу земельних ресурсів внести зміни до земельно-кадастрової документації (пункт 3); зобов?язати Переяслав-Хмельницький держлісгосп виготовити проекти відведення земельних ділянок для передачі їх у постійне користування для ведення лісового господарства (пункт 4). Розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 22.06.2012 № 289 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443 внесено зміни та викладено його в новій редакції, згідно якого резолютивна частина розпорядження від 15.07.2003 № 443 викладена в наступних пунктах: "1. Дати Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у постійне користування земель лісогосподарського призначення орієнтовною площею 3360,1 га за межами населених пунктів на території Помоклівської, Козлівської, Жовтневої, Великокаратульської, Сомководолинської, Строківської, Вовчківської, Пристрімської, Гайшинської, Гланишівської, Денисівської, Стовп?язької, Дівичківської, Ковалинської, Дем?янецької сільських рад Переяслав-Хмельницького району.

2. Роботи зі складання документації із землеустрою виконати у строк до шести місяців."

3. Контроль за виконанням даного розпорядження покласти на заступників голови адміністрації згідно з розподілом обов?язків." У подальшому, розпорядженням Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 14.08.2014 № 323 до розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації від 15.07.2003 № 443, вже у новій редакції 2012 року, внесено зміни шляхом виключення з пункту 1 вказаного розпорядження Строківської сільської ради Перяслав-Хмельницького району Київської області та шляхом заміни у пункті 1 розпорядження цифри з " 3360,01" на " 2800,9". Рішенням Студениківської сільської ради від 22.02.2022 № 1015-ХХ-VІІІ "Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення" вирішено: 1) провести інвентаризацію земель комунальної власності лісогосподарського призначення, розташованих у межах Студениківської сільської територіальної громади шляхом розробки технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення; 2) розроблену технічну документацію із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення в межах Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області подати на затвердження до сесії Студениківської сільської ради. На підставі вказаного рішення ТОВ "Регіонземсервіс" у 2022 році розроблено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності в межах Студениківської сільської територіальної громади. У пункті 2 пояснювальної записки до Технічної документації вказано, що об`єктом землеустрою є землі лісогосподарського призначення комунальної власності, які мають наступні характеристики: - місцерозташування - в межах Сомководолинської старостинського округу Студениківської сільської територіальної громади Бориспільського району Київської області; - категорія земель за основним цільовим призначенням - землі лісогосподарського призначення (код - 700); - цільове призначення - для іншого лісогосподарського призначення, шифр згідно класифікатора видів цільового призначення земельних ділянок - 09.02; - склад угідь - земельні лісові ділянки, вкриті лісовою рослинністю (82,2813 га). До матеріалів Технічної документації залучено Державний акт на право постійного користування землею ІІ-КВ № 002128 від 15.09.1996, виданий КСП "Сомководолинське" Сомководолинською сільською сільською радою на право постійного користування земельною ділянкою площею 129,2 га для сільськогосподарського виробництва, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №

26. На підставі Технічної документації сформовано земельну ділянку з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 площею 83,2813 га з цільовим призначенням "для іншого лісогосподарського призначення" (КВЦПЗ 09.02), що розташована на території Студениківської сільської ради. Рішенням Студениківської сільської ради від 24.11.2022 № 1269-ХХVІІІ-VІІІ "Про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку" сільська рада вирішила: 1) затвердити матеріали технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення комунальної власності із цільовим призначенням - для іншого лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.02) площею 83,2813 га з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088, що розташована на території Студениківської сільської територіальної громади, Бориспільського району Київської області; 2) зареєструвати у Державному реєстрі речових прав речове право (право комунальної власності) Студениківської сільської ради на земельну ділянку лісогосподарського призначення (КВЦПЗ 09.02 - Для іншого лісогосподарського призначення) площею 83,2813 га, з кадастровими номером 3223386600:03:001:0088; 3) провести державну реєстрацію права комунальної власності земельних ділянок зазначених у пункті 2 даного рішення відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (пункт 3). Як вбачається із наявної у матеріалах справи Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 03.12.2024 № 406409680, на підставі рішення Студениківської сільської ради від 24.11.2022 № 1269-ХХVІІІ-VІІІ та відомостей з ДЗК державним реєстратором Виконавчого комітету Ташанської сільської ради Бориспільського району Тірбахом С.В. до Державного реєстру речових прав внесено запис № 48684446 про право власності Студениківської сільської ради на об`єкт нерухомого майна реєстраційний номер 2669095732000 земельну ділянку кадастровий номер 3223386600:03:001:0088 площею 83,2813 га, цільове призначення - для іншого лісогосподарського призначення. Звертаючись із розглядуваним позовом до суду прокурор стверджує, що відповідачем порушено вимоги ст. ст. 25, 46, 46-1, 50, 56, 57 Закону України "Про землеустрій", ст. ст. 149, 122, 116 (ч. 5) Земельного кодексу України, оскільки земельні ділянки сформовано, зареєстровано (фактично відведено) на підставі технічної документації, а не відповідного проекту із землеустрою, без врахування інтересів власника земельних ділянок - держави в особі Київської обласної державної адміністрації, а також землекористувача - ДП "Ліси України". При цьому, рішенням органу місцевого самоврядування фактично здійснено вилучення земель як неуповноваженим органом з постійного користування ДП "Ліси України", без згоди землекористувача. На переконання прокурора, рішення Студениківської сільської ради від 24.11.2022 № 1269-XXVIII-VIII про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 прийнято з порушенням вимог лісового та земельного законодавства. А тому спірна земельна ділянка, на думку прокурора, підлягає поверненню у власність держави на користь КОДА, яка є належним розпорядником земель лісогосподарського призначення державної форми власності за межами населеного пункту. Заперечуючи проти пред`явлених вимог відповідач вказував на те, що прокурор не надав жодних доказів того, що третя особа-1 (або її правопопередник) отримала спірну земельну ділянку в постійне користування до 01.01.2002. Втім прокурор посилається на розпорядження Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації Київської області від 15.07.2003 № 443 "Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницькому держлісгоспу для ведення лісового господарства", яке, на думку відповідача, не відповідає вимогам чинного на момент його прийняття законодавства, а також не дозволяє встановити про які саме ділянки в ньому йдеться, оскільки не містить жодної інформації про місце розташування конкретних ділянок та їхню площу. Відповідач звертає увагу, що спірна земельна ділянка була надана в постійне користування колективному сільськогосподарському підприємству "Сомководолинське", проте у матеріалах справи відсутні докази припинення права користування земельною ділянкою, які прямо передбачені Земельним кодексом України. В свою чергу відповідач в суді першої інстанції вказував, що прокурор не надав належним чином оформлених планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, які б підтверджували належність спірної земельної ділянки до лісового фонду, зокрема в частині наявності встановлених та погоджених меж. Відповідач зазначав, що прокурор в позовній заяві виходить з припущення, що спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення, проте, як мінімум з 07.06.1995, остання мала призначення для сільськогосподарського виробництва. Однак, прокурор не надав доказів того, що цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено на землі лісогосподарського призначення. Прокурор посилався на висновок експерта № 3692 від 09.07.2024, наданий в ході досудового розслідування у кримінальному провадженні № 4202311200000116 від 04.07.2023, який, на думку відповідача, є недопустимим доказом, оскільки: експертизу було призначено і проведено не відповідно до законодавства про господарське судочинство; відповідач був позбавлений можливості запропонувати суду питання, роз`яснення яких, на його думку, потребує висновку експерта; експерту не були надані матеріали цієї справи. Таким чином, позовні вимоги обґрунтовано тим, що спірна земельна ділянка відносяться до земель лісогосподарського призначення, відтак реєстрація права комунальної власності за Студениківською сільською радою відбулось всупереч положень Земельного та Лісового кодексів України, а її перебування у володінні відповідача є незаконним, у зв`язку з чим прокурор звернувся до суду із вимогами про витребування спірної земельної ділянки з незаконного володіння відповідача на користь держави в особі позивача. Розглянувши апеляційну скаргу Студениківської сільської ради колегія суддів дійшла висновку, що вона не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Пунктом 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України "Про прокуратуру". Ця стаття визначає, що представництво прокурором держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом (частина перша). Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження (далі - компетентний орган), а також у разі відсутності такого органу (частина третя). Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень (абзаци перший - третій частини четвертої). Отже, відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу. У відповідності до ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 дійшла висновків про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу. Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення. Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Звертаючись до суду із розглядуваним позовом прокурор зазначав, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення розташована у межах Студениківської об`єднаної територіальної громади Бориспільського району за межами населених пунктів, належить до земель державної власності та накладається на землі ДП "Ліси України", а саме Студениківського лісництва філії "Бориспільське лісове господарство" (у матеріалах лісовпорядкування 2014 року зазначене ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп"), на підставі планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, що підтверджується наданим ВО "Укрдержліспроект" витягом з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування із нанесеними межами кварталів 93, 94 Студениківського лісництва. Прокурор стверджує, що правомочності власника щодо вказаних земель належать КОДА у порядку статті 122 Земельного кодексу України, яка прокурором визначена як орган, уповноважений законом здійснювати відповідні владні функції у спірних правовідносинах. Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Прокуратура звернулась до КОДА із листом від 09.12.2024 № 12/2-4479вих-24, у якому повідомляла обставини справи та зміст виявлених порушень, та просила у строк до 19.12.2024 повідомити Прокуратуру, які заходи вжито КОДА на захист інтересів держави з метою витребування у державну власність земельних ділянок за наведеним переліком кадастрових номерів, у тому числі спірної земельної ділянки з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 (пред`явлення позову тощо). У відповідь на вказаний лист КОДА листом від 12.12.2024 № 1138/31.01/31.03.02/2024, у якому вказала, що юридичне управління апарату КОДА не вживало заходів цивільно-правового характеру та не зверталося до суду з позовною заявою щодо витребування у державну власність земельних ділянок на території Бориспільського району Київської області. Повідомленням від 30.12.2024 № 12/2-4910вих-24 Прокуратура повідомила КОДА про намір звернення до суду з відповідним позовом в інтересах держави в особі КОДА. В свою чергу, жодного вивчення наявності підстав для захисту інтересів держави уповноважений орган самостійно не здійснив. Таким чином, з моменту повідомлення Прокуратурою КОДА щодо порушення інтересів держави, останнім жодних дій з метою захисту інтересів держави не вжито. Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що прокурор у цій справі обґрунтував неналежне здійснення КОДА інтересів держави у спірних правовідносинах та наявність підстав для їх представництва, виконання вимог статей 23 Закону України "Про прокуратуру" та ст. 53 Господарського процесуального кодексу України та належним чином обґрунтував підстави для представництва інтересів держави у суді у розглядуваних правовідносинах, адже визначив, у чому, на його думку, полягає порушення інтересів держави, обґрунтував необхідність їх захисту, а також зазначив орган, який, хоч і уповноважений державою здійснювати такий захист, але у спірних правовідносинах відповідні заходи не вжив, що стало обґрунтованою підставою для звернення прокурора з відповідним позовом. Відповідно до частин 1, 2 і другої статті 373 Цивільного кодексу України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується Конституцією України. Право власності на землю (земельну ділянку) набувається і здійснюється відповідно до закону. Згідно із частиною 2 статті 3 Земельного кодексу України земельні відносини, що виникають при використанні надр, лісів, вод, а також рослинного і тваринного світу, атмосферного повітря, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами про надра, ліси, води, рослинний і тваринний світ, атмосферне повітря, якщо вони не суперечать цьому Кодексу. Відповідно до положень статті 1 Лісового Кодексу України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави. Земельна лісова ділянка - земельна ділянка лісового фонду України з визначеними межами, яка надається або вилучається у землекористувача чи власника земельної ділянки для ведення лісового господарства або інших суспільних потреб відповідно до земельного законодавства. Статтями 5, 7, 8, 9 Лісового кодексу України унормовано, що до земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, на яких розташовані полезахисні лісові смуги. Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства. Ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Ліси можуть перебувати в державній, комунальній та приватній власності. У державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону. У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності. У комунальній власності можуть перебувати й інші ліси, набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Отже, чинне законодавство допускає перебування у комунальній власності лісових земель, які знаходяться у межах населених пунктів, або таких, які набуті або віднесені до об`єктів комунальної власності в установленому законом порядку. Листом від 14.08.2023 № 714 Студениківська сільська рада повідомила ГУ СБУ у м. Києві та Київській області, що спірна земельна ділянка була сформована в результаті проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення колишніх КСП. У листі сільська рада посилалася на пункт 24 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім встановлених цим пунктом винятків; а також на пункт 21 розділу Х Земельного кодексу України, відповідно до якого з дня набрання чинності Законом 2498-VІІІ від 10.07.2018 землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності) вважаються власністю територіальних громад на території яких вони розташовані. Посилання на вказаний пункт 21 Перехідних положень Земельного кодексу України (який набрав чинності з 01.01.2019) є безпідставним. Як вбачається із залученої до матеріалів справи Технічної документації із землеустрою, спірна земельна ділянка сформована за рахунок земель, наданих рішенням Сомководолинської сільської Ради народних депутатів від 07.06.1995 у постійне користування Колективному сільськогосподарському підприємству "Сомководолинське" згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002128 від 15.03.1996. Відповідно до статті 10 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство" (в редакції, чинній на дату видачі Державного акту) земля може належати підприємству на праві колективної власності, а також може бути надана у постійне або тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди. Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, а право тимчасового користування землею, в тому числі на умовах оренди, оформляється договором. Статтею 7 Земельного кодексу України від 18.12.1990 (у редакції, чинній на дату видачі Державного акту) було передбачено можливість передання Радами народних депутатів у постійне користування земельних ділянок із земель, що перебувають у державній власності зокрема сільськогосподарським підприємствам і організаціям; стаття 27 вказаного Кодексу передбачала припинення права користування земельною ділянкою у випадку припинення діяльності підприємства, установи, організації, селянського (фермерського) господарства. Земельний кодекс України від 25.10.2001 у статті 92 встановлював обмежене коло осіб, які можуть набувати у постійне користування земельні ділянки із земель державної та комунальної власності. Так, було встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають лише підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності, а також громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об`єднання), установи та організації. Стаття 141 Земельного кодексу України 2001 року передбачала припинення права користування землею у випадку припинення діяльності суб`єктів права постійного користування, визначених статтею 92 Земельного кодексу України, а саме припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій. З урахуванням того, що Рішенням Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005 були визнані неконституційними положення пункту 6 Розділу X Земельного кодексу України від 2001 року щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди, законодавство України не передбачає припинення права постійного користування у зв`язку із реорганізацією правокористувача або відсутністю правокористувача, який набув таке право раніше, у переліку осіб, які можуть набувати землю на праві постійного користування. Разом із тим норми, як Земельного кодексу України 1990 року, так і Земельного кодексу України 2001 року передбачають припинення права постійного користування у зв`язку із припиненням діяльності правокористувача без правонаступництва. Суд першої інстанції правомірно звертає увагу сторін на позицію викладену у постановах Верховного Суду від 15.11.2021 у справі № 906/620/19 та від 30.04.2024 у справі № 917/291/21. Необхідно зазначити, що Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99 "Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектору економіки" передбачалося реформування протягом грудня 1999 року - квітня 2000 року колективних сільськогосподарських підприємств на засадах приватної власності на землю та майно шляхом забезпечення всім членам колективних сільськогосподарських підприємств права вільного виходу з цих підприємств із земельними частками (паями) і майновими паями та створення на їх основі приватних (приватно-орендних) підприємств, селянських фермерських) господарств, господарських товариств, сільськогосподарських кооперативів, інших суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Таким чином, одним із етапів реформування, визначеного Указом Президента України від 03.12.1999 № 1529/99, було припинення діяльності колективних сільськогосподарських підприємств та перехід прав на землю до їхніх членів у вигляді земельних часток (паїв) або утворення нових суб`єктів господарювання, заснованих на приватній власності. Відповідно до цього, Колективне сільськогосподарське підприємство "Сомководолинське" повинно було припинити свою діяльність. В матеріалах справи відсутні докази того, що Колективне сільськогосподарське підприємство "Сомководолинське" продовжувало свою діяльність або існує як діючий суб`єкт господарювання. Крім того, не надано доказів правонаступництва, що могло б свідчити про перехід прав на землю до іншого суб`єкта. На основі викладених фактів та норм законодавства суд дійшов висновку, що діяльність Колективного сільськогосподарського підприємства "Сомководолинське" припинена, що, відповідно, призвело до припинення його права постійного користування землею. В свою чергу, у зв`язку з припиненням діяльності колишніх колективних сільськогосподарських підприємств лісокористувачів 15.07.2003 Переяслав-Хмельницька районна державна адміністрація Київської області видала розпорядження № 443 "Про передачу земель лісового фонду у постійне користування Переяслав-Хмельницького держлісгоспу для ведення лісового господарства". Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", яким розділ Х Перехідні положення Земельного кодексу України було доповнено пунктом 21, стосувався саме земель, які перебували у колективній власності членів колишніх КСП, позаяк припинення діяльності суб`єкта права постійного користування та відповідно припинення права постійного користування на землю не припиняє права власника вказаних земель. Відповідно до положень пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України, з дня набрання чинності цим пунктом, тобто з 27.05.2021, землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель зокрема природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення в межах об`єктів і територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення, лісогосподарського призначення (підпункт в) пункту 24). Отже, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, в силу підпункту в) пункту 24 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України залишилася у державній власності. В свою чергу посилання скаржника на Державний акт на право постійного користування землею серії ІІ-КВ № 002128, зазначає, що як мінімум з 07.06.1995 спірна земельна ділянка мала призначення для сільськогосподарського виробництва; прокурор не надав доказів того, що цільове призначення спірної земельної ділянки було змінено на землі лісогосподарського призначення, а тому його аргументи, які ґрунтуються на тому, що спірна земельна ділянка є лісогосподарською, судом апелційної інстанції відхиляються як без підставні з огляду на наступне. Відповідно до змісту рішення Студениківської сільської ради № 1015-ХХ-VIII від 22.02.2022 "Про проведення інвентаризації земель лісогосподарського призначення", Технічної документації із землеустрою, рішення від 24.11.2022 № 1269-ХХІХ-VIII-VIII "Про затвердження технічної документації щодо інвентаризації земель лісогосподарського призначення та реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку", а також даних ДЗК і Державного реєстру речових прав, спірна земельна ділянка належить до лісовкритих земель лісогосподарського призначення за межами населених пунктів, про що відповідачу було достеменно відомо. Згідно із статтею 45 Лісового кодексу України лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України. Згідно з пунктом 5 розділу V Прикінцеві положення Лісового кодексу України (у редакції, чинній з 31.07.2006 по 16.01.2020) до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування. За змістом пункту 5 Прикінцевих положень Лісового кодексу України (у редакції до 20.06.2022) до здійснення державної реєстрації права постійного користування державних лісогосподарських підприємств земельними ділянками лісогосподарського призначення, які до набрання чинності Земельним кодексом України передані їм на такому праві, це право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування. Законом України № 2321-IX від 20.06.2022 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо збереження лісів" до пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України внесені зміни, відповідно до яких вказаний пункт викладено у такій редакції: "До здійснення державної реєстрації, але не пізніше 1 січня 2027 року, державними та комунальними лісогосподарськими підприємствами, іншими державними і комунальними підприємствами та установами права постійного користування земельними ділянками лісогосподарського призначення, які надані їм у постійне користування до набрання чинності Земельним кодексом України, таке право підтверджується планово-картографічними матеріалами лісовпорядкування". При вирішенні питання щодо перебування земельної лісової ділянки в користуванні державного лісогосподарського підприємства необхідно враховувати положення пункту 5 розділу VIII "Прикінцеві положення" Лісового кодексу України. Так, у філії "Бориспільське лісове господарство" ДП "Ліси України" наявні планово-картографічні матеріали лісовпорядкування ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп" Студениківського лісництва, копії яких долучено до матеріалів справи. Відповідно до статті 48 Лісового кодексу України матеріали лісовпорядкування ДП "Бориспільський лісгосп" затверджені наказом Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства від 26.07.2019 № 92 та погоджені листом Міністерства екології та природних ресурсів України від 26.07.2019 № 5/4.1-15/8289-19. Також до матеріалів справи долучено лист ВО "Укрдержліспроект" № 03/1430-24 від 26.11.2024 з додаванням графічних матеріалів з картографічної бази даних матеріалів лісовпорядкування з нанесеними межами кварталів Студениківського лісництва ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп" та межами їх таксаційних виділів відповідно до матеріалів лісовпорядкування 2014 року, з яких вбачається, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 накладається на квартали №№ 93, 94 Студениківського лісництва філії "Бориспільське лісове господарство" (у матеріалах лісовпорядкування 2014 року зазначене ДП "Переяслав-Хмельницький лісгосп"). Вивченням графічного зображення накладення встановлено, що спірна земельна ділянка майже повністю збігаються з існуючими межами земель лісогосподарського призначення за матеріалами лісовпорядкування 2014 року. У постанові Верховного Суду від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16 наведено висновок про те, що ВО "Укрдержліспроект" створене з метою проведення лісовпорядкування на всій території лісового фонду України, яке включає систему державних заходів, спрямованих на забезпечення охорони і захисту, раціонального використання, підвищення продуктивності лісів та їх відтворення, оцінку лісових ресурсів, а також підвищення культури ведення лісового господарства. ВО "Укрдержліспроект" здійснює комплекс лісовпорядних робіт для всіх лісокористувачів, незалежно від форм власності і відомчої підпорядкованості за єдиною системою в порядку, встановленому Державним агентством лісових ресурсів України за погодженням з Міністерством охорони навколишнього природного середовища, тобто володіє інформацією про лісовпорядкування. Відповідно до сталої позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 13.11.2019 у справі № 361/6826/16, від 06.07.2022 у справі № 372/1688/17, від 30.09.2020 у справі № 363/669/17, від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17, від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц, від 31.05.2023 у справі № 681/804/20, від 01.11.2023 у справі № 676/5079/21, інформація, надана ВО "Укрдержліспроект", а також доданий до неї графічний матеріал є належними, допустимими та достовірними доказами, з яких суд встановлює приналежність земель до земель лісогосподарського призначення ДП "Ліси України". Відповідно до чинної редакції статті 47 Лісового кодексу України лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею 100 гектарів і більше для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 10 років державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Лісовпорядкування в лісах усіх форм власності сумарною площею до 100 гектарів для кожного з постійних лісокористувачів і власників лісів є обов`язковим на всій території України та здійснюється один раз на 20 років підприємствами, установами, організаціями всіх форм власності за єдиною системою в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно із наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 21.10.2021 № 679 "Про припинення Державного підприємства "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" припинено ДП "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме - приєднання до ДП "Бориспільське лісове господарство"; визначено, що ДП "Бориспільське лісове господарство" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Переяслав-Хмельницьке лісове господарство". Відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 28.10.2022 № 942 "Про припинення Державного підприємства "Бориспільське лісове господарство" та затвердження складу Комісії з припинення" припинено ДП "Бориспільське лісове господарство" шляхом реорганізації, а саме приєднання до ДП "Ліси України", визначено, що ДП "Ліси України" є правонаступником прав та обов`язків ДП "Бориспільське лісове господарство". Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що спірна земельна ділянка: є лісовою земельною ділянкою, вкритою лісовою рослинністю і належною до категорії земель лісогосподарського призначення; знаходиться на території Студениківської територіальної громади поза межами населених пунктів; в силу положень пунктів 21, 24 Перехідних положень Земельного кодексу України та статей 5-9 Лісового кодексу України не може перебувати у комунальній власності; належить до лісових земель державної власності, право розпорядження якими належить Київській обласній державній адміністрації; накладається на землі лісогосподарського призначення, постійним користувачем яких на підставі матеріалів лісовпорядкування є ДП "Ліси України"; перебуває у складі земель регіонального ландшафтного парку "Студениківський", організованого без вилучення земельних ділянок у користувачів. Водночас у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено державну реєстрацію права власності Студениківської сільської ради на спірну земельну ділянки. Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави. Сама державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовну презумпцію права власності такої особи (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 911/3594/17). З визнанням того, що державною реєстрацією права власності на нерухоме майно підтверджується володіння цим майном, у судову практику увійшла концепція "книжкового володіння". Акт володіння нерухомим майном, як правило, може підтверджувати державна реєстрація права власності на це майно в установленому законом порядку (принцип реєстраційного підтвердження володіння). Цей висновок Велика Палата Верховного Суду сформулювала у названій постанові від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (пункти 43, 89). Його надалі послідовно застосовує Верховний Суд. Відповідно до статті 387 Цивільного кодексу України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 зазначено, що предметом позову про витребування майна є вимога власника, який не є володільцем цього майна, до особи, яка заволоділа останнім, про повернення його з чужого незаконного володіння. Метою позову про витребування майна є забезпечення введення власника у володіння майном, якого він був незаконно позбавлений. У випадку позбавлення власника володіння нерухомим майном, зокрема землями лісогосподарського призначення, означене введення полягає у внесенні запису про державну реєстрацію за власником права власності на нерухоме майно. Рішення суду про витребування нерухомого майна із чужого незаконного володіння є таким рішенням і передбачає внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Отже, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, призводить до ефективного захисту прав власника саме цього майна. Таким чином, у разі державної реєстрації права власності за новим володільцем (відповідачем), власник, який вважає свої права порушеними, має право пред`явити позов про витребування відповідного майна. З урахуванням того, що суд встановив незаконне, без правових підстав, заволодіння відповідачем спірною земельною ділянкою лісового фонду та здійснення державної реєстрації права власності за відповідачем на таку земельну ділянку, обраний прокурором спосіб захисту у формі заявлення віндикаційного позову про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 площею 82,2813 га на користь держави в особі Київської обласної державної адміністрації є обґрунтованим, законним, належним та ефективним. Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позову. Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 Господарського процесуального кодексу України). Судом враховується, що Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого та правомірного висновку про задоволення позовних вимог прокурора в повному обсязі, а саме витребування на користь держави в особі КОДА з незаконного володіння Студениківської сільської ради земельну ділянку з кадастровим номером 3223386600:03:001:0088 площею 82,2813 га. З огляду на викладене, судова колегія приходить до висновку про те, що апеляційна скарга Студениківської сільської ради на рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 у справі № 911/57/25 є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає. У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника. Керуючись ст. 2, 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст. 276, 281 - 282 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Студениківської сільської ради - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Київської області від 15.10.2025 у справі № 911/57/25 - залишити без змін. Судові витрати, за перегляд рішення у суді апеляційної інстанції, покласти на скаржників. Матеріали справи повернути до Господарського суду Київської області. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку, передбаченому ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст складено 21.05.2026 Головуючий суддя С.А. Гончаров Судді О.М. Сибіга О.В. Тищенко