Постанова КЦС ВС № 676/4750/24

Постанова Іменем України 20 травня 2026року м. Київ справа № 676/4750/24 провадження № 61-6613 св 25 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: судді-доповідача - Пророка В. В., суддів: Калараша А. А., Петрова Є. В., учасники справи: заявник-ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , розглянувши на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Міністерство оборони України, ОСОБА_2 , про встановлення факту перебування на утриманні, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Кам`янець?Подільськогоміськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року, ухвалене суддею Вдовичинським А. В., та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, ухвалену колегією суддів у складі Гринчука Р. С., Костенка А. М., Спірідонової Т. В., ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст заяви

1. У липні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, у якій після її уточнення просила встановити факт перебування її на утриманні рідного племінника ОСОБА_3 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання.

2. Заява мотивована тим, що у квітні 2010 року померла мати ОСОБА_3 , який є племінником заявниці, - її рідна сестра ОСОБА_4 . За позовом заявниці до рідного батька ОСОБА_3 рішенням суду він був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_3 . А розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 02 грудня 2020 року № 751/2010 вона була призначена опікуном свого племінника.

3. ОСОБА_1 має вже повнолітнього сина та двох доньок, проживала тривалий час без реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 , шлюб з яким зареєструвала у 2023 році. ОСОБА_3 до дня мобілізації до Збройних сил України разом із своєю сестрою після смерті їх матері жив із ними у селі Завалля за адресою: АДРЕСА_1 . Заявниця стверджує, що за життя ОСОБА_3 допомагав їй у лікуванні, перебуваючи на службі у Збройних силах України, надсилав на її банківську картку грошові кошти на її утримання. Також ОСОБА_3 надсилав грошові кошти на банківську карту її рідної доньки. Отже заявниця вказує, що за життя ОСОБА_3 турбувався про неї як про рідну матір, переймався її станом здоров`я.

4. Саме заявниці як матері загиблого воїна прийшло сповіщення про його смерть. Вона проводила його поховання. Також заявниця додає, що свого часу вона потрапила у аварію, мала тривалий час проблеми з опорно-руховим апаратом, потребує заміни суглобів та лікування, є інвалідом ІІІ групи, отримує пенсію по інвалідності.

5. Заявниця просить суд встановити юридичний факт того, що вона перебувала на утриманні ОСОБА_3 , оскільки це їй необхідно для отримання оформлення одноразової грошової виплати, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (у актуальній редакції далі - Закон про соцзахист військовослужбовців). Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

6. Протокольною ухвалою Кам`янець?Подільського міськрайонного суду Хмельницької області в судовому засіданні 27 листопада 2024 року до справи у якості заінтересованої особи була залучена рідна сестра загиблого ОСОБА_3 - ОСОБА_2 .

7. Кам`янець?Подільський міськрайонний суд Хмельницької області рішенням від 07 лютого 2025 року, залишеним без змін постановою Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, відмовив у задоволенні заяви.

8. Суд першої інстанції виходив з того, що заявниця є тіткою загиблого та, будучи його опікуном, не всиновлювала його. Вимог про встановлення факту проживання однією сім`єю з ОСОБА_3 вона за результатами розгляду справи не висуває.

9. З наданих суду першої інстанції доказів не прослідковується, що ОСОБА_1 перебувала на постійному утриманні, чи на повному утриманні ОСОБА_3 , чи одержувала від загиблого постійну фінансову допомогу, яка була для неї постійним і основним джерелом засобів до існування. Твердження заявниці про її утримання загиблим обґрунтовується наданими суду роздруківками про переказ коштів на банківську карту доньки заявниці протягом 2023 року, фотодоказами, які підтверджують спільне проживання, показами свідків у судовому засіданні ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та ОСОБА_10 , які підтвердили їх спільне проживання та періодичне надання допомоги ОСОБА_3 заявниці.

10. З отриманих судом першої інстанції доказів ним встановлено, що заявниця має чоловіка, повнолітніх доньку та сина які отримують доходи, спільно проживають. Суд критично оцінює надані в обґрунтування вимог заяви копію виписки з банківського рахунку доньки заявниці ОСОБА_6 та її пояснення в суді як свідка, що перераховані на її банківський рахунок ОСОБА_3 кошти вона передавала матері, оскільки кошти їй були потрібні на лікування. Підставою для такої оцінки є те, що заявниця має власний банківський рахунок у тому ж банку, доказів про витрачення коштів на лікування заявниця суду не надала. Також суд першої інстанції виходив з того, що ці перекази мали непостійний та нерегулярний характер

11. Отже, суд першої інстанції дійшов висновку, що наявність факту перебування заявниці на утриманні загиблого не підтверджується наданими суду доказами у справі.

12. Апеляційний суд, уточнивши деякі законодавчі зміни та зазначивши висновок Конституційного Суду України щодо поняття «членів сім`ї» військовослужбовця, викладений у рішенні від 03 червня 1999 року № 5-рп/99, загалом погодився із висновком суду першої інстанції щодо того, що у цій справі заявниця не довела належним та переконливим чином, зокрема на підставі наданих банківських виписок, що її постійним та основним джерелом засобів до існування була фінансова допомога ОСОБА_3 , а також, що останній виконував обов`язок щодо її утримання. Незгода заявниці із оцінкою судом першої інстанції доказів у справі та встановлення на їх підставі обставин цієї справи не означає сама по собі необхідність скасування рішення суду першої інстанції. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи

13. Батьками ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 у селі Завалля Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, були ОСОБА_4 та ОСОБА_11 .

14. Мати ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Кадиївці Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, що підтверджується відповідною копією свідоцтва про смерть від 22 квітня 2010 року Серія НОМЕР_1 .

15. Батько ОСОБА_11 згідно із заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду від 02 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав, яке набуло законної сили 15 листопада 2010 року, був позбавлений батьківських прав щодо ОСОБА_3 .

16. Розпорядженням Кам`янець-Подільської районної державної адміністрації Хмельницької області від 02 грудня 2010 року № 715/2010р. «Про надання статусу дитини позбавленої батьківського піклування, влаштування під опіку та призначення опікуна» ОСОБА_1 призначена опікуном над малолітнім ОСОБА_3 .

17. Заявниця з 14 березня 2023 року перебуває в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_5 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб від 14 березня 2023 року Серія НОМЕР_2 .

18. ОСОБА_3 загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Берестове Бахмутського району Донецької області, що підтверджується копією свідоцтва про смерть від 19 грудня 2023 року Серія НОМЕР_3 .

19. Сповіщення сім`ї від 13 грудня 2023 року № 185 надійшло на адресу заявниці як тітці загиблого за адресою: АДРЕСА_1 - адреса останнього відомого місця проживання загиблого. Смерть ОСОБА_3 зафіксована лікарським свідоцтвом про смерть від 14 грудня 2023 року № 7553 та довідкою про причину смерті до свідоцтва, у якій вказано про причину смерті.

20. Факт перебування на військовій службі загиблого ОСОБА_3 у статусі молодшого сержанта підтверджується довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією рф проти України від 28 січня 2024 року № 545, витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_4 .

21. Поховання загиблого ОСОБА_12 проводила заявниця, що підтверджується довідками Жванецької сільської ради від 19 грудня 2023 року, які містяться у матеріалах справи.

22. Згідно із довідкою Жванецької сільської ради від 20 грудня 2023 року № 329 про склад сім`ї заявниці з нею за адресою: АДРЕСА_1 зазначені проживаючими: ОСОБА_5 (чоловік заявниці, народився ІНФОРМАЦІЯ_4 ), ОСОБА_6 (донька, народилася ІНФОРМАЦІЯ_5 ), ОСОБА_13 (онук, народився ІНФОРМАЦІЯ_6 ), ОСОБА_14 (син, народився ІНФОРМАЦІЯ_7 ), ОСОБА_15 (донька, народилася ІНФОРМАЦІЯ_8 ).

23. За життя ОСОБА_3 проживав без реєстрації разом із ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою Жванецької сільської ради від 07 лютого 2024 року № 143.

24. ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_9 ) є інвалідом третьої групи, що підтверджується довідкою Медико-соціальної експертної комісії від 15 липня 2021 року Серія 12 ААВ № 025842. Вона отримує пенсію по інвалідності, що підтверджується довідкою про доходи від 27 лютого 2024 року №7458 5148 5643 1478 (січень 2023 року - лютий 2024 року).

25. На підтвердження спільного проживання заявниці з загиблим суду першої інстанції надані фотодокази. Також цей факт у судовому засіданні підтвердили свідки ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , у тому числі й періодичне надання допомоги ОСОБА_3 заявниці.

26. Рідна сестра загиблого ОСОБА_2 у суді пояснила, що не заперечує проти задоволення заяви ОСОБА_1 . Також пояснила, що після смерті їх матері, заявниця взяла її та її брата ОСОБА_3 під опіку, надала їм житло, одяг, їжу, здійснювала догляд та виховання до досягнення ними повноліття. Під час війни брат був мобілізований. Вона бачилась з ним, коли він приїзжав у відпустку, на той час сама ОСОБА_2 вже проживала у селі ОСОБА_16 з майбутнім чоловіком, з яким у 2024 році зареєстрували шлюб.

27. Суд першої інстанції на підставі відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми доходів, отриманих від податків агентів та/або про суми доходів, отриманих самозайнятими особами, а також сум річного доходу задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи відносно ОСОБА_5 (чоловіка заявниці), ОСОБА_6 (доньки заявниці), ОСОБА_1 (заявниці), ОСОБА_14 (сина заявниці) встановив наявність у цих осіб, які спільно проживають, певних доходів.

28. Спадкова справа відносно майна загиблого ОСОБА_3 не відкривалася, що підтверджується інформаційними довідками зі Спадкового реєстру від 28 жовтня 2024 року №№78914605, 78914616. Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. У травні 2025 року засобами поштового зв`язку до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_17 на рішення Кам`янець?Подільськогоміськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року, у якій вона просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким її заяву задовольнити. Рух справи в суді касаційної інстанції

30. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного судувід 09 червня 2025 рокувідкрите касаційне провадження у справі. 31. 09 лютого 2026 року відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у зв'язку із приведенням у відповідність складу постійних колегій суддів справа розподілена колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в складі Пророка В. В. (суддя?доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В.

32. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2026 року задоволене клопотання Міністерства оборони України та зупинене провадження у справі до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду в касаційному порядку справи № 308/17634/23. А ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 травня 2026 року поновлене касаційне провадження у справі. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ (1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

33. Як на підставу касаційного оскарження зазначених судових рішень заявниця посилається на пункти 1 та 4 (пункт 3 частини третьої статті 411) другої статті 389 ЦПК України.

34. На думку ОСОБА_1 , апеляційний суд безпідставно звузив тлумачення терміну «члени сім`ї» без врахування правового висновку Верховного Суду, викладеного у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 367/4516/20 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17.

35. Верховний Суд не бере до уваги ті доводи, які не стосуються касаційного перегляду оскаржуваних судових рішень, у тому числі у межах вимог, встановлених статтею 400 ЦПК України. Зокрема, Верховний Суд не досліджує та не перевіряє докази у справі, які досліджуються судами попередніх інстанцій, у тому числі це стосується нових доказів, які судам попередніх інстанцій не надавалися.

36. Твердження заявниці про те, що загиблий, перебуваючи на військовій службі, надсилав на її банківську карту грошові кошти на її утримання, а також на банківську карту її дочки з одночасним твердженням про те, що банківська карта самого загиблого за його особистим дорученням, яке жодними доказами у судах попередніх інстанцій не доводилось, перебувала у заявниці Верховний Суд оцінює у контексті доктрини venire contra factum proprium(заборона суперечливої поведінки), яка базується на римській максимі: «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці) (дивитись, наприклад, постанову Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17). У цьому ж контексті Верховний Суд розглядає посилання заявниці на 4 (пункт 3 частини третьої статті 411) другої статті 389 ЦПК України), яке фактично зводиться до вимоги переоцінити докази та встановити обставини у цій справі на її користь, через те, що вона не згодна із їх оцінкою судами попередніх інстанцій, оскільки наслідки застосування статті 411 ЦПК України, яка передбачає передачу справи на новий розгляд до суду першої або апеляційної інстанції, прямо суперечать вимозі касаційної скарги заявниці - прийняття Верховним Судом власного рішення у справі.

37. Верховний Суд не приймає до уваги посилання заявниці на свою постанову від 25 січня 2018 року у справі № 337/5266/15-ц, оскільки такої постанови не існує. Також Верховний Суд не бере до уваги посилання на свою постанову від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц, оскільки пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України передбачає, що особа чітко визначає у своїй касаційній скарзі правовий висновок, на який посилається у контексті цього нормативного положення ЦПК України. Формулювання «апеляційний суд не врахував правові висновки, викладені у постанові (постановах) Верховного Суду» без будь-якого пояснення про які саме правові висновки йде мова, не є належним аргументом щодо пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки Верховний Суд відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України не може керуватися припущеннями. Аналогічне стосується посилання на постанову Верховного Суду України від 25 грудня 2013 року у справі № 6-135 цс 13 (2) Позиція інших учасників справи

38. Інші учасники справи правом на подання заперечення (відзиву; пояснень) на касаційну скаргу не скористалися. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

39. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга статті 2 ЦПК України).

40. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України (відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України).

41. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 12 ЦПК України).

42. Глава 5 ЦПК України присвячена врегулюванню питання доказів та доказування. Суть доказів, їх належність, допустимість, достовірність та достатність визначені статтями 76-80 ЦПК України. Оцінку доказів суд здійснює відповідно до статті 89 ЦПК України.

43. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

44. Окреме провадження призначене для розгляду справ про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов для здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (частина сьома статті 19 ЦПК України). Пункт 5 частини другої статті 293 ЦПК України передбачає, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи, у тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

45. Відповідно до частини четвертої статті 294 ЦПК України справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (частина шоста статті 294 ЦПК України).

46. Згідно із пунктом 2 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту перебування фізичної особи на утриманні.

47. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (частина перша статті 367 ЦПК України).

48. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина четверта статті 367 ЦПК України).

49. Підставами касаційного оскарження рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанови суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій статті 389 ЦПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у певних випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (згідно із пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також до відповідних підстав касаційного оскарження віднесені випадки, коли судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 ЦПК України (пункти 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

50. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції (частини перша та друга статті 400 ЦПК України).

51. Стаття 411 ЦПК України, зокрема її частина третя, встановлює перелік підстав для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд.

52. Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання (частина перша статті 16 Закону про соцзахист військовослужбовців).

53. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується, зокрема у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби (відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону про соцзахист військовослужбовців).

54. Згідно із статтею 16-1 Закону про соцзахист військовослужбовців право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті, яка передбачає, що до членів сімей загиблих (померлих) осіб належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у актуальній редакції далі - Закон про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби).

55. Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (частина шоста статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

56. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України (частина десята статті 16-3 Закону про соцзахист військовослужбовців).

57. Згідно із частиною першою статті 30 Закону про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні - відповідно до статті 31 цього Закону.

58. Члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію (стаття 31 Закону про пенсійне забезпечення звільнених з військової служби).

59. У своїй постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 (пункти 108, 116, 117) Велика Палата Верховного Суду підтвердила, що відповідно до статті 6 Конвенції судом встановленим законом, який розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, є суд цивільної юрисдикції на підставі статті 19 ЦПК України та пункту 5 частини першої статті 315 ЦПК України. Неефективним є підхід до визначення юрисдикції спорів у судовому порядку про встановлення фактів, що мають юридичне значення, в залежності від їх мети звернення та наявності у заявника певних цивільних прав та обов`язків чи виникнення публічно-правових спорів із суб`єктами владних повноважень, оскільки це не сприятиме належному способу захисту порушеного права заявника, бо призведе до необхідності звертатися в суди різних юрисдикцій з доказуванням одних і тих же обставин, подій та фактів при поданні кожної позовної заяви. Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, розглядаються у позасудовому та судому порядку. Рішення стосовно фактів, що мають юридичне значення, прийняті у позасудовому порядку, можуть бути оскаржені до судів адміністративної юрисдикції. Юридичні факти, які належать встановлювати в судовому порядку, вирішуються судами цивільної юрисдикції за правилами ЦПК України. Цей підхід був підтриманий й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

60. Відповідно до матеріалів справи заявниця чітко сформулювала суть свого звернення до суду - встановлення факту перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_3 .

61. Верховний Суд у постановах від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, від 28 вересня 2022 року у справі № 367/4516/20 та від 30 жовтня 2019 року у справі № 643/6799/17, які наведені у касаційній скарзі, посилався на рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року №5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення поняття «член сім`ї» щодо військовослужбовця. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки.

62. Апеляційний суд прямо послався на зазначене, послуговуючись підтвердженням цього висновку Верховним Судом у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц, уточнивши звужений підхід суду першої інстанції до відповідного поняття. Тому відсутні підстави говорити про те, що апеляційний суд застосував звужене тлумачення терміну «сім`я військовослужбовця» та не застосував зазначений правовий висновок щодо цього тлумачення.

63. Суди попередніх інстанцій відповідно до вимог ЦПК України розглядали питання встановлення конкретного факту, щодо якого звернулась заявниця, а не будь якого факту, який міг би потенційно вплинути на отримання нею одноразової допомоги, передбаченоюЗаконом про соцзахист військовослужбовців.

64. Відповідно до змісту оскаржуваних судових рішень судів попередніх інстанцій дійсною підставою для відмови у задоволенні заяви ОСОБА_1 , конкретизованою апеляційним судом, було те, що вона не довела перебування на утриманні у загиблого ОСОБА_3 , зокрема, що його фінансова допомога була постійним та основним джерелом засобів до її існування.

65. Щодо спростування зазначеного висновку судів попередніх інстанцій заявниця не навела жодного переконливого аргументу. У цій частині аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів судами попередніх інстанцій та вимоги їх переоцінки Верховним Судом на її користь. Ще на стадії апеляційного перегляду оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції апеляційний суд справедливо вказав їй на це.

66. ЄСПЛ вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» (Seryavin and others v. Ukraine), заява № 4909/04, п. 58).

67. Якщо заявниця вважає за необхідне звернутися до суду щодо встановлення факту родинних відносин між фізичними особами (пункт 1 частини першої статті 315 ЦПК України), або іншого юридичного факту (частина друга статті 315 ЦПК України), то вона не позбавлена права звертатися з відповідною заявою до суду, доводячи її обґрунтованість, але ЦПК України не передбачає встановлення певного юридичного факту шляхом оскарження у касаційній інстанції судових рішень судів попередніх інстанцій, прийнятих щодо встановлення іншого юридичного факту.

68. Верховний Суд звертає увагу на те, що Кабінет Міністрів України своєю постановою від 23 вересня 2015 року № 740 «Про затвердження Порядку надання статусу члена сім`ї загиблого (померлого) Захисника чи Захисниці України», затвердив відповідний порядок, який спрямований на реалізацію Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», частина перша статті 1-1 якого передбачає, що державна політика соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України - цілеспрямована, системна діяльність органів державної влади щодо забезпечення соціального захисту ветеранів війни та членів їх сімей, членів сімей загиблих (померлих) ветеранів війни, членів сімей загиблих (померлих) Захисників та Захисниць України шляхом надання їм пільг і гарантій соціального захисту відповідно до законодавства.

69. Отже, доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій, зокрема апеляційного суду, у тому числі щодо оцінки ним обставин справи, яким апеляційним судом була надана належна оцінка, оскаржувані висновки судів попередніх інстанцій не спростовують, а тому не доводять невідповідність оскаржуваних судових рішень вимогам статті 263 ЦПК України.

70. Враховуючи зазначене, Верховний Суд не бачить доведених підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. (2) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги (2.1) Щодо суті касаційної скарги

71. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. (частина третя статті 401 ЦПК України).

72. На підставі здійсненої вище оцінки аргументів учасників справи, висновків судів попередніх інстанцій Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишити касаційну скаргу заявниці без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. (2.2) Щодо судових витрат

73. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частина перша статті 141 ЦПК України).

74. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

75. Згідно із платіжною інструкцією від 21 травня 2025 року № РТ78?Х49С?8НХ1-НН58 заявниця сплатила судовий збір за подання касаційної скарги у сумі 2 422,40 грн.

76. Учасники спору не заявляли до відшкодування інші судові витрати.

77. Враховуючи результат касаційного перегляду справи відсутні підстави для відшкодування заявниці витрат на сплату судового збору за подання касаційної скарги за рахунок інших учасників судового спору. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ:

1. Залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 .

2. Залишити без змін постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 квітня 2025 року та рішення Кам`янець?Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 07 лютого 2025 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Пророк А. А. Калараш Є. В. Петров