Ухвала КЦС ВС № 202/12260/25

УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ справа № 202/12260/25 провадження № 61-6201 ск 26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Пророка В. В. (суддя-доповідач), Калараша А. А., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу Дніпровської міської ради наухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, ВСТАНОВИВ:

1. У грудні 2025 року Дніпровська міська рада звернулася до суду з вищевказаним позовом, у якому просила стягнути безпідставно збережені кошти орендної плати в сумі 1 492 856,14 грн за фактичне користування земельною ділянкою, розташованою за адресою: АДРЕСА_1 , без достатньої правової підстави. 1.1. Одночасно з пред`явленням позову Дніпровська міська рада подала заяву про забезпечення позову, у якій просила вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_1 та на грошові кошти, що обліковуються на розрахункових рахунках останнього, в межах суми стягнення в розмірі 1 492 856,14 гривень, до набрання рішенням у справі законної сили.

2. Індустріальний районний суд міста Дніпра ухвалою від 18 грудня 2025 року, залишеною без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, у задоволення заяви Дніпровської міської ради про забезпечення позову відмовив.

3. У травні 2026року до Верховного Суду за допомогою засобів поштового зв`язку надійшла касаційна скарга Дніпровської міської ради на ухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року, у якій заявник просить скасувати оскаржувані судове рішення та ухвалити нове судове рішення, яким заяву Дніпровської міської ради про забезпечення позову у справі № 202/12260/25 задовольнити.

4. Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

5. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

6. Згідно з частиною другою статті 352 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

7. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).

8. Частиною першою статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права, що регламентує право касаційного оскарження судових рішень, встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: 1) рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; 2) ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку; 3) ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

9. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 353 ЦПК України ухвала суду першої інстанції щодо відмови у забезпеченні позову може бути оскаржена окремо від рішення суду в апеляційному порядку.

10. Водночас стаття 389 ЦПК України містить норму, яка визначає перелік ухвал суду першої інстанції, які можуть бути оскаржені у касаційному порядку після їх перегляду в апеляційному порядку.

11. Тлумачення пункту 4 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України свідчить, що оскарження ухвал про відмову у забезпеченні позову у касаційному порядку, не передбачено.

12. З урахуванням зазначеного, касаційному оскарженню не підлягають ухвали, що зазначені у пункті 4 частини першої статті 353 ЦПК України, а також постанови суду апеляційної інстанції, прийняті за результатами апеляційного перегляду вказаних ухвал.

13. За приписами пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

14. У рішенні ЄСПЛ у справі «Гарсія Манібардо проти Іспанії» від 15 лютого 2000 року зазначено, що спосіб, у який стаття 6 застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. ЄСПЛ зазначає, що право на доступ до суду, гарантоване пунктом першим статтею 6 Конвенції, не є абсолютним і може підлягати обмеженню; такі обмеження допускаються з огляду на те, що за своїм характером право доступу потребує регулювання з боку держави. Суд повинен переконатися, що застосовані обмеження не звужують чи не зменшують залишені особі можливості доступу до суду в такий спосіб або до такої міри, що це вже спотворює саму суть цього права (рішення ЄСПЛ від12 липня 2001 року у справі «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини»).

15. Системне тлумачення статей 353, 389 ЦПК України свідчить про те, що законодавець свідомо виокремив випадки, в яких може бути оскаржена або конкретна процесуальна дія, або така конкретна дія і відмова в її вчиненні.

16. Зазначені процесуально-процедурні обмеження права на касаційне оскарження деяких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) окремо від остаточного рішення суду встановлено з метою ефективного здійснення правосуддя і не зменшують для сторін можливості доступу до суду та не ускладнюють їм цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права, оскільки сторони не позбавляються права на оскарження таких ухвал місцевого суду (та постанов суду апеляційної інстанції за результатами їх перегляду) взагалі, їх право лише відтерміновується до винесення остаточного рішення у справі.

17. Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала на те, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур.

18. Згідно з положенням частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

19. Крім цього, Верховний Суд звертає увагу на те, що під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті провадження) виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України, тому не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 389-392 ЦПК України. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів орендної плати за фактичне користування земельною ділянкою без достатньої правової підстави, за касаційною скаргою Дніпровської міської ради наухвалу Індустріального районного суду міста Дніпра від 18 грудня 2025 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року.

2. Копію ухвали та додані до касаційних скарг матеріали направити особі, яка подала касаційні скарги. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді /підпис/ В. В. Пророк А. А. Калараш Є. В. Петров