Постанова КЦС ВС № 532/448/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ справа № 532/448/24 провадження № 61-13834св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Ситнік О. М., Фаловської І. М., розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Таранковою Оленою Олегівною на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року у складі судді Макарчука С. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Дорош А. І., Триголов В. М., у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк», ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал», Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог заяви У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Дебт Форс» (далі - ТОВ «Дебт Форс») звернулося до суду з заявою про заміну сторони виконавчого провадження, її правонаступником, заінтересовані особи: Публічне акціонерне товариство «Родовід Банк» (далі - ПАТ «Родовід Банк»), ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , Товариство з обмеженою відповідальністю «Вердикт Капітал» (далі - ТОВ «Вердикт Капітал»), Товариство з обмеженою відповідальністю «Кампсіс Фінанс» (далі - «Кампсіс Фінанс») у справі за позовом ПАТ «Родовід Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Заява мотивована тим, що 26 квітня 2011 року Кобеляцький районний суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 2-264/2011, яким стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2 у сумі 26 478,87 грн. 10 травня 2011 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області виданий виконавчий лист № 2-264/2011 про стягнення вищевказаної заборгованості. 04 липня 2019 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 23, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ПАТ «Родовід Банк», останнє відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. 22 лютого 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 22-02/23, укладеного між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал», останнє відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. 19 травня 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 19-05/23, укладеного між ТОВ «Дебт Форт» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», останнє відступило право вимоги ТОВ «Дебт Форт» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. Таким чином, заявник вважав, що наявні правові підстави для заміни стягувача ПАТ «Родовід Банк» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у зазначеному виконавчому листі № 2-264/2011, виданому 10 травня 2011 року. З урахуванням викладеного ТОВ «Дебт Форс» просило суд замінити стягувача ПАТ «Родовід Банк» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 2-264/2011, виданому 10 травня 2011 року про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2 у сумі 26 478,87 грн. Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Ухвалою Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року заяву ТОВ «Дебт Форс» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Родовід Банк», який вибув, на його правонаступника - ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 2-264/2011 про стягнення солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА 008.07.2 у сумі 26 478, 87 грн. Судове рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що оскільки заявник набув право вимоги за спірним кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 19 травня 2023 року № 19-05/23, тому наявні правові підстави для заміни стягувача ПАТ «Родовід Банк» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 2-264/2011, виданому 10 травня 2011 року. Постановою Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Таранкової О. О. залишено без задоволення. Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року залишено без змін. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що станом на 2019 рік законодавцем вже було встановлено, що у разі повернення виконавчого документа, строк повторного пред`явлення його до виконання становить три роки. Апеляційний суд дійшов висновку про те, що строк повторного пред`явлення виконавчого документа до виконання спливав 29 травня 2022 року, тобто на час коли на території України діяв воєнний стан. Таким чином, враховуючи приписи підпункту 4 пункту 102 Розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» після повернення виконавчого листа 29 травня 2019 року, на день подання ТОВ «Дебт Форс» заяви про заміну стягувача, строк повторного пред`явлення виконавчого листа до виконанням не було пропущено. Правомірність відступлення прав вимоги за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. сторонами не заперечувалася. Короткий зміст вимог касаційної скарги У жовтні 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Таранкова О. О. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення, яким у задоволеннізаяви ТОВ «Дебт Форс» про заміну сторони у виконавчому провадженні її правонаступником відмовити. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 21 жовтня 2024 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , подану адвокатом Таранковою О. О. на ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2024 року, витребувано справу із суду першої інстанції. У листопаді 2024 року справа надійшла до Верховного Суду. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що Кобеляцьким районним судом Полтавської області 10 травня 2011 року видано виконавчий лист № 2-264/2011 про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованості за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2 у сумі 26 478,87 грн. Виконавчі провадження з примусового виконання зазначених виконавчих листів відсутні, виконавчий документ постановою державного виконавця повернуто стягувачу, що не було враховано судами при розгляді справи. Відповідно до виконавчого листа № 2-264/2011, який було видано Кобеляцьким районним судом Полтавської області 10 травня 2011 року, строк його виконання зазначено до 08 травня 2012 року. Тобто виконавчий лист було видано строком пред`явлення на виконання протягом 1 року, а не 3 роки відповідно до Закону України «Про виконавче провадження», який був прийнятий після видачі виконавчого документа у 2016 році. Разом з тим статтею 22 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606- XIV визначено, що виконавчі документи можуть бути пред`явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом. Отже, неможливим було відступлення права вимоги на користь ТОВ «Дебт Форт» за спірним кредитним договором. Позиція інших учасників справи У травні 2025 року ТОВ «Дебт Форс» направило до Верховного Суду письмові пояснення на касаційну скаргу, в яких просило залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а оскаржувані судові рішення без змін, оскільки вони є законними і обґрунтованими, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на їх законність не впливають. Заміна стягувача не порушує права та інтереси боржника. ТОВ «Дебт Форс» на підставі договору про відступлення права вимоги в установленому законом порядку набуло право вимоги за спірним кредитним договором до боржників.

Мотивувальна частина Позиція Верховного Суду Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Судом установлено, що 26 квітня 2011 року Кобеляцький районний суд Полтавської області ухвалив рішення у справі № 2-264/2011, яким стягнув солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Родовід Банк» заборгованість за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2 у сумі 26 478,87 грн. 10 травня 2011 року Кобеляцьким районним судом Полтавської області виданий виконавчий лист № 2-264/2011 про стягнення вищевказаної заборгованості. У справі № 532/2172/24 встановлено, що 02 червня 2011 року після відкриття виконавчого провадження № 26820847 з примусового виконання виконавчого листа № 2-264/2011 старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кобеляцького районного управління юстиції накладений арешт на належне ОСОБА_1 нерухоме майно. 23 липня 2012 року виконавче провадження № 26820847 завершене на підставі статті 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з поверненням виконавчого документа стягувачу, без виконання. При повторному пред`явленні до виконання Кобеляцьким ВДВС було відкрито виконавче провадження № 33680464, яке перенаправлено за належністю до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві. 03 серпня 2015 року виконавчий документ повернутий до Кобеляцького відділу державної виконавчої служби для належного оформлення після цього його було повернуто до відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції в м. Києві. 30 червня 2015 року на підставі пункту 10 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» було закінчено виконавче провадження у зв`язку зі зміною місця роботи ОСОБА_1 29 травня 2019 року постановою головного державного виконавця Подільського міжрегіонального відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Одеській області виконавчий лист № 2-264/2011, виданий 10 травня 2011 року повернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». 04 липня 2019 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 23, укладеного між ТОВ «Вердикт Капітал» та ПАТ «Родовід Банк», останнє відступило право вимоги ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. 22 лютого 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 22-02/23, укладеного між ТОВ «Кампсіс Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал», останнє відступило ТОВ «Кампсіс Фінанс» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. 19 травня 2023 року на підставі договору про відступлення прав вимоги № 19-05/23, укладеного між ТОВ «Дебт Форт» та ТОВ «Кампсіс Фінанс», останнє відступило ТОВ «Дебт Форт» право вимоги, у тому числі за кредитним договором від 27 червня 2007 року № 54.1/АА-008.07.2. У статті 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Відповідно до частин першої, другої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Заміна кредитора у зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктивний склад у частині кредитора. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальному правовідношенні її правонаступником). Процесуальне правонаступництво передбачене статтею 55 ЦПК України, частиною першою якої встановлено, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Тобто процесуальне правонаступництво передбачає перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні. У зв`язку із цим для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника. Матеріальне правонаступництво реалізується в межах процесуального правонаступництва виключно за правилами останнього. Відповідно до частини першої статті 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Законодавець не ототожнює «процесуальне правонаступництво» і «заміну сторони виконавчого провадження», оскільки цим інститутам присвячені дві окремі статті ЦПК України - 55 та 442 відповідно. Також це опосередковано випливає з пункту 28 частини першої статті 353 ЦПК України, відповідно до якого ухвала про заміну сторони у справі (процесуальне правонаступництво) та ухвала про заміну сторони виконавчого провадження відокремлені одна від одної як такі, на які можуть подаватися скарги окремо від рішення суду. Особа, на користь якої видано виконавчий документ, набуває статусу стягувача з моменту видачі такого виконавчого документу, а не з моменту відкриття виконавчого провадження. Проте разом із тим ця особа до відкриття виконавчого провадження як юридичного процесу є лише стягувачем у виконавчому документі на стадії виконання судового рішення з відповідним потенціалом прав у виконавчому провадженні, які повноцінно реалізує лише у статусі стягувача як сторони відкритого виконавчого провадження, за виключеннями, передбаченими законодавством. Тому заміна стягувача саме як сторони виконавчого провадження неможлива, якщо заява правонаступника про це подана, зокрема, після спливу строку пред`явлення виконавчого документа до виконання, але якщо цей строк не був поновлений судом. Водночас заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10. Відповідно до змісту частини п`ятої статті 442 ЦПК України, частини шостої статті 12, пункту 1 частини першої, частини п`ятої статті 26, частини п`ятої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» поза межами відкритого виконавчого провадження як юридичного процесу стягувач користується правами у виконавчому провадженні як завершальній стадії судового провадження на підставі відповідного закріпленого статусу у виконавчому документі. У разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено (частина перша статті 433 ЦПК України). Реалізація процесуального правонаступництва має мати процесуальну мету, яку суд також враховує разом із доказами матеріального правонаступництва, яке стало підставою процесуального правонаступництва. Заміна судом сторони справи на підставі матеріального правонаступництва здійснюється з процесуальною метою реалізації правонаступником прав щодо виконання судового рішення у виконавчому провадженні, відтак потребує розгляду підстав поновлення такого виконавчого провадження, якщо воно вважається закінченим. Враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закінчене, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва, якщо виконавче провадження закінчене, заявник має здійснювати процесуальні дії (наприклад, оскаржити постанову про закінчення виконавчого провадження), спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати ці питання в комплексі. За відсутності підстав для відновлення закінченого виконавчого провадження відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий стягувачу без виконання, у його правонаступника є можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання за умови дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання. Якщо ці строки пропущені, то разом з питанням процесуального правонаступництва заявник повинен звернутися з заявою про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання. За відсутності підстав для поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання відсутні і підстави для процесуального правонаступництва. До таких висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10. Судами враховано, що постановою головного державного виконавця Подільського міжрегіонального відділу державної виконавчої служби головного територіального управління юстиції Одеській області від 29 травня 2019 року виконавчий лист № 2-264/2011, виданий 10 травня 2011 рокуповернуто стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред`явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв`язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони (частина п`ята статті 12 Закону України «Про виконавче провадження»). Виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними (пункт 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»). Повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону (частина п`ята статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»). У постанові Верховного Суду від 02 липня 2024 року у справі № 127/2-1455/2010 вказано, що: «виконавчий документ неодноразово пред`являвся до виконання та повертався стягувачу у зв`язку з відсутністю у боржника майна, на яке може бути звернуто стягнення, зокрема, на підставі постанови державного виконавця від 29 грудня 2014 року. Частиною п`ятою статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній станом на день винесення оскаржуваної постанови) встановлено, що повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 12 цього Закону, крім випадків, коли виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов`язання підлягають припиненню відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб`єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, незалежно від дати укладення такої угоди. Таким чином, з моменту переривання строку пред`явлення виконавчого документа до виконання у зв`язку з його пред`явленням до виконання перебіг строку починається заново з наступного дня після його повернення, яким у даному випадку є 30 грудня 2014 року. Враховуючи наведене, стягувач АТ «Ощадбанк» мав право пред`явити виконавчий документ до виконання з дня переривання цього строку до 30 грудня 2017 року. Встановлено, що банк пред`явив виконавчий лист до виконання у червні 2023 року, тобто після спливу трьох років з дня винесення постанови про повернення виконавчого листа стягувачу». В частині п`ятій статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» законодавець визначив, з якого часу починає перебіг строк пред`явлення виконавчого документу до виконання після його повернення стягувачу у зв`язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення. Початок перебігу такого строку відбувається з наступного дня після постановлення постанови про повернення виконавчого документу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження». Отже, за загальним правилом, після повернення виконавчого документа стягувачу постановою державного виконавця від 29 травня 2019 рокутакий виконавчий документ мав бути пред`явлений до виконання у строк до 29 травня 2022 року. Водночас 26 березня 2022 року набрав чинності Закон України від 15 березня 2022 року № 2129-IX «Про внесення зміни до розділу XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», яким розділ XIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1404-VIII доповнено пунктом 102, згідно з яким тимчасово, на період до припинення або скасування воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом № 1404-VIII строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Запроваджений в Україні 24 лютого 2022 року воєнний стан наразі не припинено та не скасовано. Ураховуючи викладене, суди дійшли правильного висновку про те, що строк повторного пред`явлення до виконання виконавчого листа № 2-264/2011, після його повернення 29 травня 2019 року, на день подання ТОВ «Дебт Форс» заяви про заміну стягувача, пропущено не було. Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 10 вересня 2025 року у справі № 398/6934/24. Таким чином, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що ТОВ «Дебт Форс» набуло право вимоги за спірним кредитним договором на підставі договору про відступлення прав вимоги від 19 травня 2023 року № 19-05/23, унаслідок чого наявні правові підстави для заміни стягувача ПАТ «Родовід Банк» на правонаступника ТОВ «Дебт Форс» у виконавчому листі № 2-264/2011, виданому 10 травня 2011 року. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що виконавчий лист було видано строком пред`явлення на один рік, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються частиною п`ятою Розділу ХІІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якими виконавчі документи, видані до набрання чинності цим Законом, пред`являються до виконання у строки, встановлені цим Законом. Отже, доводи касаційної скарги заявника висновків судів не спростовують, зводяться до переоцінки вказаних обставин. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Оскільки доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, висновки судів є законними та обґрунтованими, тому колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Таранковою Оленою Олегівною залишити без задоволення. Ухвалу Кобеляцького районного суду Полтавської області від 18 липня 2024 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 16 вересня 2024 рокузалишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Ігнатенко О. М. Ситнік І. М. Фаловська