Постанова Закарпатський апеляційний суд № 303/1761/24

Справа № 303/1761/24 Закарпатський апеляційний суд П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20.05.2026 м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в особі судді Феєра І. С., розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді справу про адміністративне правопорушення № 33/4806/947/24, за апеляційною скаргою захисника-адвоката Біловара Б. Ю. на постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2024. Цією постановою: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець АДРЕСА_1 , визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 1000 (однієї тисячі) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 01 (один) рік. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп. З протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 410498 від 18.02.2024 та постанови судді від 15.04.2024 вбачається, що 18.02.2024 о 11 год 14 хв біля будинку № 30 по вул. І. Франка у м. Мукачеві, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується проведеним у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «Лікарня Святого Мартина» оглядом на визначення стану наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. В апеляційній скарзі захисник-адвокат Біловар Б. Ю. просить постанову судді від 15.04.2024 про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП скасувати та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційних вимог зазначає про те, що судом винесено постанову без належного з`ясування фактичних обставин справи, внаслідок чого прийнято незаконне рішення. Працівниками поліції належним чином не зафіксовано порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, яке стало підставою для його зупинки. При цьому, у протоколі не зазначено ознак наркотичного сп`яніння, які нібито були наявними в ОСОБА_2 . Працівники поліції були упередженими при направленні ОСОБА_2 на огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки останній чітко виконував усі вказівки поліцейських на місці зупинки, а будь-яких ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_2 не було. В матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_2 на огляд. Крім того, поліцейський після зупинки ОСОБА_2 належним чином не -2- представився та не пред`явив своє службове посвідчення, а також не повідомив ОСОБА_2 про те, що ведеться відеозапис, який у свою чергу не є безперервним, а отже не може бути визнаний належним та допустимим доказом у справі. Будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та його захисник-адвокат Біловар Б. Ю., на розгляд справи не з`явилися. Останні повідомлені за допомогою смс-повідомлення та засобами поштового зв`язку, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли, відомостей про поважність причин неявки не надали. Тому, враховуючи вимоги закону про розгляд справи в розумні строки, передбачені ч. 4 ст. 294 КУпАП, а також рішення Європейського суду з прав людини «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» від 07.07.1989 про те, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було знівельовано ключовий принцип верховенство права, в тому числі проводити судове засідання у відсутність особи, якщо таке затягування може нашкодити справі чи іншим учасникам справи, апеляційний суд вважає за необхідне розглянути справу за відсутності ОСОБА_2 та його захисника-адвоката Біловара Б. Ю., що не може розцінюватись як порушення їх прав, передбачених ст. 268, 271 КУпАП. Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дослідивши зібрані по справі докази, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності. За змістом вказаної норми закону, провадження в справах про адміністративні правопорушення повинно здійснюватися на основі суворого дотримання законності. Відповідно до вимог ст. 245, 280 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Суд першої інстанції вказаних вимог закону дотримався та прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у діянні ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Згідно з пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до підпункту а) пункту 2.9 Правил дорожнього руху України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувати під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Частиною 1 статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість -3- реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до пункту 4 розділу І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС та МОЗ № 1452/735 від 09.11.2015 (далі Інструкція № 1452/735), ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; почервоніння обличчя або неприродна блідість. Згідно пункту 6 розділу І Інструкції № 1452/735 огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (далі спеціальні технічні засоби). Згідно пункту 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735 у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу I цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Висновки суду щодо винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються наявними і дослідженими судом доказами. З матеріалів справи та досліджених доказів апеляційним судом встановлено, що 18.02.2024 о 11 год 14 хв біля будинку № 30 по вул. І. Франка у м. Мукачеві, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом марки «Skoda Octavia», державний номерний знак НОМЕР_1 , у стані наркотичного сп`яніння, що підтверджується проведеним у встановленому законодавством порядку в медичному закладі КНП «Лікарня Святого Мартина» оглядом на визначення стану наркотичного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Незважаючи на заперечення захисником вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, така повністю підтверджується сукупністю зібраних по справі, досліджених суддею місцевого суду та наведених у постанові доказів. Зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 410498 від 18.02.2024, яким зафіксовано обставини вчиненого правопорушення та який відповідає вимогам ст. 256 КУпАП як щодо змісту, так і щодо форми; висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 18.02.2024 за № 58, з якого вбачається, що ОСОБА_2 перебував у стані наркотичного сп`яніння; копією постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА № 1467348 від 18.02.2024; розпискою ОСОБА_2 про залишення транспортного засобу за адресою м. Мукачево, вул. І. Франка, 39; відеозаписом з бодікамер поліцейських. -4- Оцінка доказів відповідно до ст. 252 КУпАП здійснюється за внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності. Під час розгляду справи апеляційним судом не здобуто будь-яких даних, які б давали підстави вважати, що інспектор взводу 2 роти 4 батальйону УПП в Закарпатській області Шаленик В. В. була упереджена при складанні протоколу щодо ОСОБА_2 , і що в неї були підстави фальсифікувати такий. Тому, суд приходить до висновку, що вказаний поліцейський при виконанні своїх функціональних обов`язків діяла у межах наданих їй повноважень, протокол нею складено згідно з вимогами «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої спільним наказом МВС України і МОЗ України від 09.11.2015 № 1452/735. Крім того, огляд водія ОСОБА_2 , за його згоди, проводився лікарем ОСОБА_3 , який будучи кваліфікованим фахівцем, встановив факт перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння та склав про це відповідний висновок (а. с. 2). На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов до переконання, що висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебувають під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції № 58 від 18.02.2024, є належним та допустимим доказом по справі, у зв`язку з чим, в сукупності з іншими дослідженими по справі доказами, уважає за необхідне покласти в основу рішення, як такий, що дійсно підтверджує факт перебування ОСОБА_2 у стані наркотичного сп`яніння під час керування автомобілем. Також апеляційний суд звертає увагу на те, що процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, та оформлення результатів такого огляду, визначена Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 № 1452/735 (далі Інструкція). Згідно з пунктом 2 розділу І цієї Інструкції, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України (далі поліцейського) є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Пунктом 12 розділу ІІ Інструкції передбачено, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4 розділу І цієї Інструкції, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Згідно з пунктами 7 та 8 розділу ІІІ цієї Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу або психотропної речовини обов`язкове. Метою лабораторного дослідження є виявлення або уточнення наявних речовин, що здатні спричинювати стан сп`яніння. Слід звернути також увагу, що діагноз лікаря, який вноситься до акта медичного огляду і на підставі якого в подальшому лікарем видається висновок, ставиться лікарем не тільки на підставі результатів тестування, а він звертає увагу на клінічну картину, тобто на те, як водій себе поводить і на наявність ознак наркотичного сп`яніння: звужені -5- чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло, почервоніння очей, сповільненість або навпаки підвищена жвавість, нечіткість при виконанні координаторних проб, ступінь порушення реакції та інші ознаки, які вказують на можливий стан сп`яніння. Клінічні дані в поєднанні із результатом експрестесту дають можливість визначити, чи знаходиться людина під дією наркотичних речовин. Матеріали справи не містять жодних доказів того, що після проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, ОСОБА_2 висловлював свою незгоду з результатами такого огляду. Між тим, висновок лікаря підписаний ОСОБА_2 без жодних зауважень. Огляд ОСОБА_2 на стан наркотичного сп`яніння проводився лікарем у закладі охорони здоров`я та жодних порушень порядку проведення такого огляду не виявлено. Відповідно до пункту 14 Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1103, висновок лікаря може бути оскаржений водієм транспортного засобу у встановленому законодавством порядку. Між тим, ОСОБА_2 та його захисником не надано доказів оскарження ними висновку КНП «Лікарня Святого Мартина» від 18.02.2024 за № 58 щодо результатів огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп`яніння. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що на місці події ОСОБА_2 вказував на те, що напередодні вживав наркотичні речовини. Тому, апеляційним судом не встановлено обставин, які б піддавали сумніву результати огляду ОСОБА_2 на стан наркотичного сп`яніння. Таким чином, досліджені під час розгляду справи докази, повністю узгоджуються між собою та є такими, що повністю спростовують доводи сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи цим доказам суд дав належну оцінку, а тому твердження захисника в апеляційній скарзі про те, що висновки суду зроблено формально і такі не відповідають фактичним обставинам справи, не знайшли свого підтвердження. Суддею першої інстанції досліджені та перевірені доказами обставини, які поза розумним сумнівом свідчать про беззаперечну винуватість ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, що ставилось йому за провину. Доводи апеляційної скарги про те, що працівниками поліції належним чином не зафіксовано порушення ОСОБА_2 Правил дорожнього руху України, яке стало підставою для його зупинки, апеляційний суд визнає безпідставними та необґрунтованими з огляду на те, що з відеозапису чітко вбачається, що ОСОБА_2 був зупинений за зупинку на пішохідному переході, після чого працівники поліції виявили те, що останній не був пристебнутий паском безпеки, за що відносно нього винесено постанову про притягнення до відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП. В матеріалах справи відсутні відомості про скасування чи оскарження стороною захисту указаної постанови. Між тим, апеляційний суд звертає увагу на те, що дії працівників поліції щодо факту незаконності зупинки ОСОБА_2 не є предметом розгляду в справі щодо ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП. При цьому, факт керування ОСОБА_2 транспортним засобом не заперечується. Твердження сторони захисту про те, що у протоколі не зазначено ознак наркотичного сп`яніння, які нібито були наявними у ОСОБА_2 , не спростовують факту керування ним транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, про що зазначено у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП. -6- Не знаходять свого підтвердження і доводи апеляційної скарги про те, що працівники поліції були упередженими при направленні ОСОБА_2 на огляд з метою визначення стану наркотичного сп`яніння, оскільки останній чітко виконував усі вказівки поліцейських на місці зупинки, а будь-яких ознак наркотичного сп`яніння у ОСОБА_2 не було. При цьому, апеляційний суд звертає увагу на те, що з відеозапису не вбачається, що поліцейськими вчинялись такі дії щодо ОСОБА_2 , які б свідчили про їхню упередженість. Разом з тим, захисником не надано відомостей про те, що ОСОБА_2 оскаржував дії поліцейських. Із урахуванням наведеного, як такі, що жодним чином не спростовують висновків суду першої інстанції про наявність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та не дають підстав для скасування оскаржуваної постанови, апеляційний суд відхиляє і доводи апеляційної скарги про те, що в матеріалах справи відсутнє направлення ОСОБА_2 на огляд, а після зупинки ОСОБА_2 поліцейський належним чином не представився та не пред`явив своє службове посвідчення, а також не повідомив ОСОБА_2 про те, що ведеться відеозапис. При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що з відеозапису не вбачається, що ОСОБА_2 ставив працівникам поліції вимогу про пред`явлення йому службових посвідчень, а технічні засоби відео фіксації закріплені на форменному одязі поліцейський у видному для осіб місці. Доводи захисника про те, що відеозапис з нагрудної камери працівників патрульної поліції, який наявний в матеріалах справи не є безперервним та складається із фрагментів, а тому не є належним та допустимим доказом по справі, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Згідно пунктів 4, 5 розділу ІІ Інструкції із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом МВС України від 18.12.2018 № 1026, під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов`язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення. Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Розділом ІІІ вищевказаної Інструкції передбачено порядок застосування відеореєстраторів, встановлених на службових транспортних засобах, а саме: відеореєстратор може бути встановлений усередині салону службового транспортного засобу та/або зовні для максимальної фіксації навколишньої обстановки та/або внутрішньої частини салону в спосіб, що не заважає огляду водія; включення відеореєстратора здійснюється з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозапис ведеться безперервно до її завершення, при цьому в процесі включення відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу. Залежно від наявних режимів відеореєстратора та освітлення відеозапис здійснюється у відповідному режимі денної або нічної зйомки. -7- Той факт, що наявні в матеріалах справи відеозаписи є роздільними на окремі файли, а відеофіксація не здійснювалася безперервно, не є підставою для закриття провадження по справі, оскільки цим відеозаписом чітко підтверджено, що мав місце факт порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.3 «в» Правил дорожнього руху України, за що його було зупинено, і під час спілкування працівники поліції виявили у нього ознаки наркотичного сп`яніння та запропонували йому пройти відповідний огляд у медичному закладі, на що він погодився та не заперечив факту вживання напередодні наркотичних засобів. Отже, підстав піддавати сумніву зміст даного відеозапису немає, а тому такі твердження сторони захисту апеляційний суд відхиляє як необґрунтовані та безпідставні. У зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для визнання недопустимим доказом відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, оскільки такі відповідають вимогам п. 5 Інструкції про застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, затвердженої наказом МВС України № 1026 від 18.12.2018, згідно якого включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних із виникненням у поліцейського особистого приватного становища. Між тим, на відеозаписі відображено повну хронологію події, яка мала місце. Частина 2 статті 30 Закону України «Про національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до ст. 31 цього Закону віднесено застосування засобів відеозапису. Відеозапис віднесений ч. 1 ст. 251 КУпАП до джерел доказів. Таким чином, поліцейські, здійснюючи відеофіксацію правопорушення, діяли відповідно до вимог ч. 1 ст. 30 Закону України «Про національну поліцію» та положень КУпАП. Посилання в апеляційній скарзі на недопустимість відеозаписів з нагрудних камер поліцейських, як на неналежний доказ у зв`язку з тим, що вказаний запис є неповним, визнаються необґрунтованими, оскільки усі необхідні факти, які мають важливе значення при розгляді даної справи та з якими законодавство пов`язує настання відповідальності за вчинене правопорушення, чітко зафіксовані нагрудними камерами поліцейських та використані як доказ вчинення ОСОБА_2 адміністративного правопорушення, яке ставиться йому за провину. За таких обставин, доводи апеляційної скарги в цій частині не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до приписів ст. 251 КУпАП відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, який оцінюється у сукупності з іншими доказами по справі, а обставини, що містяться на вказаному відеозаписі, повністю узгоджуються зі змістом обставин, викладених як у протоколі про адміністративне правопорушення серії ААД № 410498 від 18.02.2024, так і у долучених до нього доказах, а тому відсутні будь-які сумніви в належності та допустимості відеозапису. Всупереч доводам сторони захисту, апеляційний суд вважає даний відеозапис належним та допустимим доказом у справі. На будь-які інші доводи, які б спростовували факт доведеності вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, в апеляційній скарзі не вказується. Наведене вище дає обґрунтовані підстави вважати, що доводи апеляційної скарги спрямовані виключно на ухилення ОСОБА_2 від відповідальності за вчинене ним правопорушення. Таким чином, обґрунтування вимог апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції законодавства при винесенні постанови, яке полягало у не з`ясуванні місцевим судом всіх обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не знайшло свого підтвердження при апеляційному перегляді. -8- Також, судом першої інстанції з урахуванням вимог ст. 33 КУпАП, зокрема, характеру вчиненого правопорушення, особи порушника та обставин справи, правильно вирішено питання про кваліфікацію діянь ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік відповідно до санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, що хоч і є суворим, проте безальтернативним видом стягнення. З таким висновком суду першої інстанції погоджується і суд апеляційної інстанції і уважає, що з врахуванням наведених обставин, допущене ОСОБА_2 порушення правил дорожнього руху є грубим та потенційно небезпечним як для самої особи, яка керує транспортним засобом, що є джерелом підвищеної небезпеки, так і для інших учасників дорожнього руху, тяжкість ймовірних наслідків. Враховуючи обставини справи, суд приходить до висновку, що адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_2 відповідає характеру вчиненого правопорушення, встановлене у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, а тому підстав для його зміни, навіть з урахуванням даних про його особу, не вбачається. Порушень вимог закону, які б ставили під сумнів доведеність винуватості ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та необґрунтованість накладеного на нього адміністративного стягнення, не вбачається, відтак постанова суду є законною та обґрунтованою, підстав для її скасування немає, а тому апеляційна скарга захисника-адвоката Біловара Б. Ю. задоволенню не підлягає. При прийнятті рішення враховуються положення передбаченого нормативно-правовими актами України принципу диспозитивності, відповідно до якого сторони провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених нормативно-правовими актами; ст. 294 КУпАП у частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що суд, за відсутності обґрунтованих клопотань, не вправі самостійно витребовувати докази, викликати будь-яких свідків, тощо; те, що стороною захисту не було надано належних та допустимих доказів, які б спростовували висновки суду першої інстанції та могли б слугувати підставами для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу захисника-адвоката Біловара Б. Ю. залишити без задоволення, а постанову судді Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 15.04.2024 щодо ОСОБА_4 ,- без змін. Постанова апеляційного суду оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя