Ухвала КАС ВС № 640/29622/20

УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ справа № 640/29622/20 адміністративне провадження № К/990/19880/26 Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е., перевіривши касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 640/29622/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. від 23 жовтня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №63406666. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року - скасовано та прийнято постанову, якою позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Р.С. від 23 жовтня 2020 року про стягнення з боржника основної винагороди у виконавчому провадженні №63406666. Постановою Верховного Суду від 19 грудня 2024 року постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2021 року скасовано. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року залишено в силі. Не погоджуючись з рішенням першої інстанції, Міністерство юстиції України звернулося до апеляційного суду. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 лютого 2021 року відмовлено. Не погоджуючись із ухвалою суду апеляційної інстанції від 31 березня 2026 року, Міністерство юстиції України подало касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. У силу пункту 8 частини 2 статті 129 Конституції України, однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Вищезазначеному конституційному положенню щодо забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у визначених законом випадках кореспондують стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та стаття 13 КАС України. Згідно з частиною третьою статті 328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову та заміни заходу забезпечення позову, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. За правилами абзацу другого частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині другій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, прийнятих у справах, є вичерпним. Тому касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими підставами, викладеними у формі, визначеній пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Так у касаційній скарзі, Міністерство юстиції України зазначає, що Шостим апеляційним адміністративним судом при її ухваленні застосовано норми права без урахування правових висновків Верховного Суду викладених у постановах від 14.08.2019 у справі № 62/112, від 10.09.2028 у справі № 367/252/24, від 21.02.2019 у справі № 908/1141/15-г, від 25.09.2024 у справі № 490/9587/18. Проаналізувавши дані постанови, Судом не встановлено яким чином дані висновки можуть вплинути на вирішення спору у справі. Скаржник зазначає, що Верховний Суд у справах № 62/112, № 367/252/24, № 908/1141/15- г, №490/9587/18 започаткував судову практику для апеляційних судів щодо автоматичного відкриття апеляційного провадження у випадках, якщо скаргу подала особа, яка не брала участі у справі та посилається на вплив судового рішення на її права та інтереси, а також дослідження цього питання в межах призначеного судового засідання, однак суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував зазначені правові висновки та формально застосував положення процесуального закону та дійшов передчасного висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження, фактично позбавивши Міністерство можливості на ефективний апеляційний перегляд судового рішення. Однак, проаналізувавши наведені постанови, Судом не виявлено висновків, на які посилається скаржник. Отже, суд дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам статті 330 КАС України, оскільки у порушення вимог пункту 4 частини другої цієї статті, у ній не зазначено у чому саме полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення. Так, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися, а також зазначити, в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити відповідні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди Міністерства юстиції України із оскаржуваним судовим рішенням та обґрунтування такої незгоди. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі № 640/29622/20 за позовом ОСОБА_1 до Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича про визнання протиправною та скасування постанови - повернути особі, яка її подала. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя В. Е. Мацедонська