Ухвала КАС ВС № 520/19684/25

УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ справа № 520/19684/25 адміністративне провадження № К/990/21023/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №520/19684/25 за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішення, податкового повідомлення-рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - УСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, в якому просив суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495,місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) від 16.04.2025 № 00/17475/2418.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495,місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) від 24.03.2025 № 1696/20-40-24-18-03 про виключення фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з реєстру платників єдиного податку.

3. Зобов`язати Головне управління ДПС в Харківській області (код ЄДРПОУ: 43983495,місцезнаходження: 61057, м. Харків, вул. Григорія Сковороди, буд. 46) відновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) як платника єдиного податку в реєстрі платників єдиного податку з 31.12.2023. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, позов задоволено. Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19.02.2026, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, заяву позивача задоволено частково: - стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області суму витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн; - у задоволенні іншої частини заяви відмовлено. 08.05.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №520/19684/25, подана через підсистему «Електронний суд» 08.05.2026. Під час вирішення питання щодо можливості відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою Суд виходить з такого. Відповідно до частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Отже, системний аналіз наведених положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитись у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення. Щодо оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, Суд зазначає таке. Підставою касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України - відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися. Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно. З огляду на вищезазначене, скаржник має вказати конкретну норму права (пункт, частина, стаття), яку було застосовано неправильно, однак з касаційної скарги є незрозумілим щодо якої норми права відсутній висновок Верховного Суду. Питання, яке ставить заявник перед Верховним Судом не може бути підставою для відкриття на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник лише в загальному процитував норму пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Згідно з вимогами частини третьої статті 334 КАС України в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження, а за змістом частини першої статті 341 КАС України, за винятком частини третьої цієї статті КАС України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Таким чином межі касаційного перегляду судових рішень обмежено підставами, на яких подається касаційна скарга, зазначеними скаржником, та викладеними в ухвалі суду підставами для відкриття касаційного провадження. Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту. За правилами частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Водночас у поданій касаційній скарзі скаржник чітко не вказав, яку норму права суди попередніх інстанцій застосували неправильно, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду (в контексті предмета спору у цій справі). Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги. Щодо оскарження додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, Суд зазначає таке. Підставою касаційного оскарження додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України - суди попередніх інстанцій застосували норми матеріального права без урахування висновків Верховного Суду. Обов`язковими умовами під час оскарження судових рішень на підставі, зокрема, пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: - норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга) (для пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України) Так, скаржником здійснено посилання на правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду від 10.06.2021 у справі № 820/479/18, від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 08.04.2021 у справі №905/716/20, від 31.03.2021 у справі №916/2087/18, від 10.12.2020 у справі №922/3812/19, відповідно до яких «у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат». З цього приводу колегія суддів Верховного Суду уважає за доцільне зазначити, що у пункті 21 додаткової постанови від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19). Верховний Суд неодноразово вказував (зокрема, але не виключно, постанови від 29.10.2020 у справі № 686/5064/20, від 29.10.2020 у справі №686/5064/20, від 05.03.2021 у справі № 200/10801/19-а, від 16.03.2021 у справі № 520/12065/19, від 03.10.2019 у справі №922/445/1), що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Наведений підхід щодо визнання фактично здійсненими витрат за відсутності їх оплати застосовується й Європейським судом з прав людини. Так, у рішенні по справі «Бєлоусов проти України» (Заява №4494/07) Суд дійшов висновку, що витрати, які мають бути сплачені за договором адвокату, слід розглядати як фактично понесені, зазначивши наступне: «...хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Отже, представник заявника має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними». З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що твердження скаржника про необхідність відмовити у відшкодуванні витрат на правничу допомогу через відсутність доказів оплати вказаних послуг не узгоджуються з нормами чинного процесуального законодавства та вищенаведеними висновками Верховного Суду. Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначається підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України). Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження рішення. На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026, постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026, додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 02.02.2026 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2026 у справі №520/19684/25 повернути. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами, а копію касаційної скарги залишити у суді касаційної інстанції. Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя В.П. Юрченко