Постанова КАС ВС № 280/10642/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ справа № 280/10642/24 адміністративне провадження № К/990/7666/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Кравчука В.М., Стародуба О.П., розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 (колегія суддів у складі: головуючого судді Добродняк І.Ю., суддів Семененка Я.В., Суховарова А.В.) у справі №280/10642/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. І. ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. У листопаді 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач, Управління, орган Пенсійного фонду), в якому просив: визнати протиправними дії Управління щодо відмови позивачу у виплаті неотриманих сум пенсій, що підлягала виплаті його батьку ОСОБА_2 після здійсненого йому перерахунку пенсії на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 280/4562/24, і залишилася недоодержаною у зв`язку з його смертю; зобов`язати Управління виплатити позивачу недоодержану його померлим батьком ОСОБА_2 пенсію, нараховану на виконання Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі № 280/4562/24.

2. На обґрунтування позову послався на те, що він є сином померлого ОСОБА_2 , який перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». На виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 12.06.2024 у справі №280/4562/24 органом Пенсійного фонду нарахована сума 247998,90 грн, однак не виплачена ОСОБА_2 у зв`язку з тим, що він помер. Позивач вважає, що він як його син, на підставі статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", має право на отримання нарахованої ОСОБА_2 , але недоодержаної ним за життя, пенсії. Позивач звернувся до відповідача зі цим питанням, але отримав відмову, в якій вказано, що підстави для виплаті спірної пенсії відсутні. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

3. Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що позивач є сином ОСОБА_2 (свідоцтво про народження № НОМЕР_1 від 14.04.1971).

4. ОСОБА_2 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримував пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

5. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 12.06.2024 у справі №280/4562/24 зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.04.2019 перерахувати та виплачувати пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №123/с від 31.01.2024, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», без обмеження максимальним розміром та здійснити виплату різниці між максимально нарахованим та фактично виплаченим розміром з 01.04.2019 по день проведення перерахунку.

6. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 21.05.2024 у справі №620/4429/24 зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з 01.04.2019 перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_2 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №123/с від 31.01.2024, виданої станом на 05.03.2019 у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.

7. ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.09.2024 серії НОМЕР_2 , видане Комунарським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Запоріжжі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса). 8. 21.10.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про проведення відповідних виплат, за результатами розгляду якої листом Управління від 01.11.2024 йому відмовлено за відсутності підстав.

9. Не отримавши позитивну відповідь щодо виплати недоотриманої суми пенсії померлого батька, позивач звернувся до суду. IІI. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

10. Запорізький окружний адміністративний суд рішенням від 04.08.2025 позов задовольнив.

11. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач проживав разом з батьком за однією адресою, тому відповідно до вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», після смерті батька позивач має право на отримання пенсії недоодержаної батьком у зв`язку з його смертю.

12. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 26.01.2026 апеляційну скаргу відповідача задовольнив, скасував рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 та ухвалив нове рішення, яким відмовив у позові.

13. Відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

14. Не погодившись з постановою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

15. Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, які передбачають, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. На обґрунтування цієї підстави позивач зазначає, що суд апеляційної інстанції не правильно застосував статтю 46 Конституції України, частини першої статті 52 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058 - IV), статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262- XII (далі - Закон №2262-XII) без урахування висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а, від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а, від 16.05.2023 у справі №420/288/21.

16. Також у якості підстави касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції скаржник покликається на частини другу і третю статті 353 КАС України та зазначає, що суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення не встановив фактичні обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, суди не дослідили зібрані у справі докази. Скаржник у касаційній скарзі зазначає про те, що суд апеляційної інстанції ухвалив постанову у цій справі з порушенням норм процесуального права, а саме, не перевірив відповідну інформацію щодо місця проживання позивача та не витребував відповідні докази, визначених статтями частини першої статті 2, статей 9, 72, 90 КАС України.

17. У касаційній скарзі скаржник окрім наведеного покликається на підпункти «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України і зауважує, що ця справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики, становить значний суспільний інтерес, та має виняткове значення для позивача, оскільки недоотримання суми пенсії є прямим порушенням права на вільне володіння, користування та розпорядження майном передбаченим статтею 41 Конституції України.

18. Відповідач відзив на касаційну скаргу у встановлений Судом строк не надав, що не перешкоджає її розгляду. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

19. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статті 341 КАС України, виходить з такого.

20. Частиною першою статті 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

21. Частиною першою статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали.

22. Частиною другою цієї норми установлено, що члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну.

23. Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, в органах цивільного захисту, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон №2262-ХІІ, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

24. Статтею 61 Закону №2262-ХІІ передбачено, що суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім`ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.

25. Абзацом третім пункту 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.02.2007 за №135/13402 (далі - Порядок №3-1), передбачено, що заява про виплату недоодержаної пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера подається членом його сім`ї до органів, що призначають пенсію, за місцем перебування на обліку померлого пенсіонера.

26. У відповідності до абзацу першого пункту 2.26 розділу II Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі - Порядок №22-1, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для виплати недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера до органу, що призначає пенсію, в якому перебував на обліку померлий пенсіонер, надається свідоцтво про смерть, документи, які підтверджують родинні стосунки, документ, що посвідчує особу заявника. Члени сім`ї надають паспорт або інші документи, які підтверджують проживання з пенсіонером на день його смерті.

27. Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що право на отримання пенсійних виплат спадкоємці (правонаступники) мають у випадку, якщо така виплата була нарахована померлому або присуджена йому на підставі судового рішення, що набрало законної сили, однак померлим не отримана. Водночас суми недоодержаної пенсії виплачуються членам сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, якщо відповідне звернення надійшло не пізніше 6 місяців після смерті.

28. Аналізуючи наведені норми у їх сукупності колегія суддів доходить до висновку, що суми пенсії, які підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та членів їх сімей, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, не включаються до складу спадщини, а виплачуються виключно за процедурою, визначеною частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ.

29. Відтак, Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім`ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.

30. Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.

31. У постанові Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №200/10269/19-а сформульований висновок про те, що у разі переходу до членів сім`ї спадкодавця належних останньому соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв`язку з чим не застосовуються норми спадкового права. У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад. Фактично законом встановлено переважне право членів сім`ї померлого перед спадкоємцями останнього на отримання соціальних виплат, що належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя.

32. Верховний Суд у постанові від 09.06.2022 у справі №200/12094/18-а зазначив, що такий висновок Верховного Суду стосується випадків, коли члени сім`ї пенсіонера або особа, якій забезпечується пенсія у разі втрати годувальника, реалізувала своє право на неодержану пенсію, в порядку, встановленому частиною першою статті 52 Закону №1058-IV та частиною першою статті 61 Закону №2262-ХІІ, шляхом звернення до територіального органу Пенсійного фонду не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера (частина друга статті 52 Закону №1058-IV), проте не отримала таку виплату й оскаржує прийняте суб`єктом владних повноважень рішення з цього питання.

33. Вказаний підхід суду щодо застосування статті 61 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб підтверджено Верховним Судом у постанові від 16.05.2023 у справі №420/288/21.

34. Ураховуючи, що суд першої інстанції установив факт проживання позивача разом з його батьком однією сім`єю на час смерті батька за адресою АДРЕСА_1 і позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про виплату суми пенсії недоодержаної його батьком за життя не пізніше 6 місяців після смерті його батька, пенсіонера, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача права відповідно до статті 61 Закону №2262-XII на отримання недоодержаної його батьком суми пенсії, а у відповідача виникає обов`язок щодо її виплати.

35. З огляду на викладене, Суд вважає помилковим висновок суду апеляційної інстанції і погоджується з позицією суду першої інстанції про протиправність відмови позивача у виплаті неотриманих сум пенсій за померлого батька.

36. Однак, суд апеляційної інстанції, ухвалюючи рішення, не звернув увагу і не перевірив встановлені судом першої інстанції обставини щодо спільного проживання позивача з його батьком на день смерті батька, а обмежився лише тим, що матеріали справи не містять доказів того, що позивач належить до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Разом з тим, в цій справі не розглядається питання призначення пенсії по втраті годувальника. У цій справі розглядається лише питання виплати пенсії, яка не була призначена та не отримана батьком під час його життя.

37. Відповідно до частини першої статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

38. З огляду на викладене, Суд дійшов висновку про необхідність скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції. Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 356, 359 КАС України, Суд - УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 26.01.2026 у справі №280/10642/24 скасувати. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 у справі №280/10642/24 залишити в силі. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач А.А. Єзеров Суддя В.М. Кравчук Суддя О.П. Стародуб