Ухвала КАС ВС № 240/20218/25

УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ справа № 240/20218/25 адміністративне провадження № К/990/22194/26 Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Шишова О. О., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 240/20218/25 за адміністративним позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, - Головного управління Державної податкової служби у місті Києві, про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - установив: Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом Головного управління ДПС у Житомирській області, за участю третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головного управління ДПС у місті Києві, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 квітня 2025 року № 0082190708, яким до позивачки застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 419 861,62 грн. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року, позов задоволено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції та постановою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Під час перевірки поданої касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) установлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. У касаційній скарзі скаржник, посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у зв`язку з відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. На обґрунтування касаційної скарги заявник вказує на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, зокрема положень пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України, якими передбачено право платника податків у разі незгоди з висновками перевірки, фактами чи даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, подати до контролюючого органу, що проводив перевірку, заперечення, додаткові документи та пояснення протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем отримання такого акта (довідки). Скаржник також не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте без розгляду поданих платником податків заперечень у строки, визначені законом, та з порушенням права платника на участь у їх розгляді, що, на думку судів, свідчить про порушення вимог пункту 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Водночас заявник наголошує, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував обставину отримання Головним управлінням ДПС у м. Києві заперечень до акта перевірки ФОП ОСОБА_1 , які були направлені засобами поштового зв`язку 17 квітня 2025 року та фактично надійшли до контролюючого органу 21 квітня 2025 року, тобто з порушенням строків, передбачених пунктом 86.7 статті 86 Податкового кодексу України. Зі змісту пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України слідує, що вказана підстава спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню адміністративними судами під час вирішення спору. Разом з тим, оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а і визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування судами норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. Посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. Наведені скаржником доводи стосуються здебільшого оцінки встановлених судами обставин та досліджених ними доказів, а тому посилання скаржника в цій частині не узгоджуються з наведеною скаржником підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України. Суд звертає увагу на те, що відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту. Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, зокрема якщо у касаційній скарзі не викладені, передбачені цим Кодексом, підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Керуючись статтями 328, 330, 332, 359 КАС України, - постановив: Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 квітня 2026 року у справі № 240/20218/25 - повернути скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає. Суддя О. О. Шишов