Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 560/11797/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/11797/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Блонський В.К. Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 20 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Позивач звернувся в суд з позовом до відповідачів, в якому просив:

1. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №222030007284 від 23.05.2025, яким ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу 15 років;

2. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 пенсію за віком з часу подання заяви про призначення пенсії. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у зв`язку з досягненням 55-річного віку та наявністю необхідного страхового стажу він звернувся до органів Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «г» статті 54 Закон України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням пункту 21 розділу XV Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №222030007284 від 23.05.2025, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки суду, наданої в цьому рішенні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а при визначенні права на пенсію за вислугу років правове значення має не лише формальна назва посади, а характер фактично виконуваної роботи, якщо саме він визначає право на спеціальний стаж. Суд встановив, що позивач у спірний період з 01.11.2002 по 07.10.2010 обіймав посаду інструктора-бортпровідника, що підтверджується записами у трудовій книжці, а його безпосередня участь у польотах як члена екіпажу повітряного судна та наліт годин підтверджуються льотною книжкою та відповідними довідками. Суд першої інстанції зазначив, що посада інструктора-бортпровідника за своєю правовою природою є похідною від посади бортпровідника та передбачає виконання аналогічних функцій у складі екіпажу, що відповідає вимогам пункту «г» статті 54 Закону № 1788-XII. При цьому суд дійшов висновку, що відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, обмежився виключно формальним підходом невідповідністю назви посади буквальному формулюванню закону та не виконав покладений на нього пунктом 4.7 Порядку № 22-1 активний обов`язок щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погодившись з судовим рішенням в частині задоволення позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу та просить скасувати таке рішення та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, апелянт посилається те, що зобов`язання переглянути заяву з урахуванням оцінки суду є безпідставним, оскільки спеціальний стаж позивача, на їхню думку, залишається меншим за встановлену законом норму. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ 14 травня 2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону 1788-XII. Відповідно до положень пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за принципом екстериторіальності Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області розглянуто заяву та рішенням від 23.05.2025 №222030007284 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону 1788-XII у зв`язку з відсутністю необхідного страхового та пільгового стажу роботи. В рішенні вказано, що за результатами розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу позивача зараховано всі періоди. Станом на 11.10.2017 страховий стаж ОСОБА_1 складає 28 років 04 місяці 17 днів, спеціальний стаж 10 років 02 місяці 11 днів, що недостатньо для призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону 1788-XII. Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «г» ст. 54 Закону 1788-XII. Позивач з прийнятим щодо нього рішенням не погодився, вважає його протиправним, тому звернувся до суду з позовом. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Спірні правовідносини у цій справі стосуються правомірності рішення пенсійного органу про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років як бортпровіднику авіації на підставі пункту «г» статті 54 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Предметом апеляційного оскарження є висновок суду першої інстанції щодо обов`язку відповідача врахувати при обчисленні спеціального стажу період роботи позивача на посаді інструктора-бортпровідника з 01.11.2002 по 07.10.2010. Скаржник наполягає, що спеціальний стаж позивача становить лише 10 років 02 місяці 11 днів, що є недостатнім для призначення пенсії, оскільки законодавство вимагає не менше 15 років роботи саме на посаді бортпровідника. Проте колегія суддів вважає такі доводи помилковими та погоджується з позицією суду першої інстанції, виходячи з такого. Відповідно до пункту «г» статті 54 Закону № 1788-XII право на пенсію за вислугу років мають бортпровідники чоловіки після досягнення 55 років і при загальному стажі роботи не менше 25 років (станом на 11.10.2017), з яких не менше 15 років як бортпровідник. Згідно з Переліком посад працівників льотного складу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 418, право на пенсію за вислугу років мають як члени екіпажів повітряних суден, так і льотно-інструкторський склад. Судом встановлено, що позивач у спірний період обіймав посаду інструктора-бортпровідника, що підтверджується записами у трудовій книжці, а його фактична участь у польотах як члена екіпажу та наліт годин підтверджуються льотною книжкою та відповідними довідками. Апеляційний суд наголошує, що при визначенні права на пенсію за вислугу років вирішальне значення має не лише формальна назва посади, а характер фактично виконуваної роботи та належність особи до льотного складу. Посада інструктора-бортпровідника за своєю правовою природою є похідною від посади бортпровідника, передбачає виконання аналогічних функцій у складі екіпажу повітряного судна з додатковими контрольними та навчальними повноваженнями, що прямо кореспондується з положеннями Порядку № 418 щодо льотно-інструкторського складу. Верховний Суд у своїй практиці неодноразово вказував на неприпустимість формального підходу при оцінці спеціального стажу, якщо надані документи підтверджують виконання функцій, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач, приймаючи рішення № 222030007284 від 23.05.2025, діяв не в спосіб, передбачений законом, оскільки не здійснив належного аналізу наданих позивачем документів (льотної книжки, довідок про наліт годин) та не навів жодних мотивованих підстав для відхилення цих доказів. Відповідно до пунктів 4.1 4.7 Порядку № 22-1 на орган Пенсійного фонду покладено активний обов`язок забезпечити всебічний і об`єктивний розгляд усіх поданих документів, а у разі сумнівів витребувати додаткові роз`яснення, чого відповідачем зроблено не було. Доводи апеляційної скарги про неналежне дослідження доказів судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, оскільки суд належним чином оцінив як записи трудової книжки, так і специфіку роботи позивача у складі авіаційного екіпажу. Колегія суддів вважає обґрунтованим обраний судом першої інстанції спосіб захисту прав позивача у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву з урахуванням правової оцінки суду, оскільки встановлення остаточного розміру стажу та прийняття рішення про призначення пенсії є виключною компетенцією органу Пенсійного фонду, а суд не може підміняти собою суб`єкта владних повноважень. Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.03.2021 у справі № 440/2725/19. Враховуючи викладене, рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року ґрунтується на повно та всебічно з`ясованих обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду та не дають підстав для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, підтверджених дослідженими доказами. Колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні у матеріалах справи докази та правильно застосував норми матеріального і процесуального права. За таких обставин підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення, передбачені статтею 317 КАС України, відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 13 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.