Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/12498/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/12498/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Дмитришена Руслана Миколаївна Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 20 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Сушка О.О. Яремчукa К.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на протиправну бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, враховуючи базовий місяць - січень 2008 року та щодо не врахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 за № 1078 при нарахуванні та виплаті індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 03.06.2025. Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року із застосуванням січня 2008 року як місяця за яким здійснюється обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошового забезпечення (базового місяця). Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо не врахування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 03.06.2025. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за період з 01.03.2018 по 31.12.2022, з 01.01.2024 по 03.06.2025, виходячи з щомісячної фіксованої величини 3929,87 грн, що розраховується як різниця між сумою індексації і розміром-підвищення доходів відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що індексація грошового забезпечення військовослужбовців є обов`язковою державною гарантією та складовою грошового забезпечення, яка підлягає нарахуванню і виплаті. Суд дійшов висновку, що базовим місяцем для обчислення індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 є січень 2008 року, а після підвищення посадових окладів у березні 2018 року позивач мав право на щомісячну фіксовану індексацію-різницю відповідно до пункту 5 Порядку №1078. Оскільки відповідач не здійснив належного нарахування та виплати індексації, суд визнав таку бездіяльність протиправною та зобов`язав провести відповідні нарахування і виплати. Водночас у частині вимог щодо індексації за 2023 рік суд відмовив, оскільки дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» на цей період було зупинено Законом про Державний бюджет України на 2023 рік. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу. В обґрунтування своєї позиції Військова частина НОМЕР_1 зазначає, що рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16.02.2026 є незаконним, необґрунтованим та прийнятим із неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права Скаржник наголошує, що з 01.12.2015 року змінилося правове регулювання (постанова КМУ №1013), згідно з яким визначення базового місяця пов`язане виключно з підвищенням посадових окладів. На думку відповідача, застосування січня 2008 року як базового місяця через 8 років після набрання чинності відповідної постанови суперечить принципу правової визначеності та ст. 58 Конституції України. Крім того, у грудні 2015 року грошове забезпечення було фактично підвищено за рахунок премій, що перевищило суму можливої індексації. Крім того відповідач вважає помилковими розрахунки суду, які базуються на порівнянні доходів лютого та березня 2018 року. Скаржник стверджує, що згідно з роз`ясненнями Мінсоцполітики та Порядком №1078, порівняння суми підвищення доходу та суми індексації має здійснюватися в умовах одного місяця (березня 2018 року), враховуючи складові грошового забезпечення до та після підвищення окладу. Також скаржник зазначає, що через ведення бойових дій та потрапляння особового складу в полон у 2022 році, фінансово-облікова документація за попередні періоди була втрачена, що позбавляє частину можливості надати детальний розрахунок за березень 2018 року. Військова частина НОМЕР_1 вказує, що у цей період вона перебувала на фінансовому забезпеченні іншої частини НОМЕР_2 , яка і здійснювала всі виплати та вела документацію Відтак, на думку скаржника, суд першої інстанції помилково поклав обов`язок виплати на ВЧ НОМЕР_1 за цей проміжок час. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 03.06.2025 № 169 (по стройовій частині) позивача виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення з 03.06.2025. Позивач вважає, що в період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 відповідач не виплачував йому індексацію, а з 01.03.2018 позивачу індексація грошового забезпечення проводилась без урахування вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 за № 1078. На своє звернення щодо виплати індексації грошового забезпечення, позивач отримав відмову, що стало підставою для звернення до суду за захистом своїх прав. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Приписами частин першої - третьої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Статтею 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 (далі - Закон №2011-XII) визначено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. За змістом частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ). Відповідно до статті 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо, зокрема, індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Частиною другою статті 19 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" визначено, що державні соціальні гарантії є обов`язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України Про індексацію грошових доходів населення (тут і надалі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно із абзацом другим статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до частини першої статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Частиною шостою статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Згідно із статтею 3 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін обчислюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. При цьому, відповідно до визначення, яке міститься в абзаці третьому статті 1 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін - показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання. Згідно із статтею 4 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін. У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв`язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Відповідно до частин другої, шостої статті 5 Закону України Про індексацію грошових доходів населення підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Переглядаючи справу, апеляційний суд зазначає, що спірні правовідносини стосуються нарахування та виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовця, що є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці та підтримання купівельної спроможності громадян в умовах інфляції. Щодо доводів апеляційної скарги про неправильне визначення січня 2008 року як базового місяця для нарахування індексації за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, суд зазначає таке. Скаржник стверджує, що після прийняття постанови Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015 правове регулювання змінилося, і базовим місяцем мав стати січень 2016 року. Проте колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що згідно з пунктом 5 Порядку № 1078 у редакції, чинній у спірний період, базовим місяцем є місяць, у якому відбулося підвищення посадових окладів Встановлено, що з 01.01.2008 по 01.03.2018 розміри посадових окладів військовослужбовців були визначені постановою КМУ № 1294 та залишалися незмінними. Верховний Суд у постановах від 28 вересня 2022 року у справах № 560/3965/21 та № 400/1119/21 чітко вказав, що саме січень 2008 року є базовим місяцем для нарахування індексації військовослужбовцям до моменту набрання чинності постановою КМУ №

704. Посилання відповідача на підвищення грошового забезпечення у грудні 2015 року за рахунок премій не може бути підставою для зміни базового місяця, оскільки пункт 5 Порядку № 1078 прямо передбачає, що у разі зростання заробітної плати за рахунок інших складових без підвищення посадових окладів сума індексації не зменшується, а місяць не стає базовим. Стосовно нарахування «індексації-різниці» за період з 01.03.2018, апеляційний суд вважає обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо застосування абзаців 3 6 пункту 5 Порядку № 1078. Судом встановлено, що в березні 2018 року відбулося підвищення посадового окладу позивача, однак розмір цього підвищення (533,28 грн) був значно меншим за суму можливої індексації, яка станом на березень 2018 року становила 4463,15 грн. Відповідно до чинного механізму, якщо сума підвищення доходу не перевищує суму можливої індексації, сума індексації в цьому місяці визначається як різниця між сумою індексації та розміром підвищення доходу. Розрахована судом першої інстанції фіксована величина у розмірі 3929,87 грн є арифметично правильною та відповідає вимогам законодавства. Доводи відповідача про необхідність порівняння доходів «в умовах одного місяця» (березня 2018 року) та посилання на роз`яснення Мінсоцполітики не спростовують висновків суду, оскільки встановлений Порядком № 1078 механізм передбачає порівняння фактичного підвищення доходу в місяці перегляду окладів із сумою індексації, що склалася в цьому ж місяці. Щодо тверджень відповідача про втрату фінансової документації внаслідок ведення бойових дій та перебування особового складу в полоні, колегія суддів зазначає, що відсутність або втрата первинних документів не звільняє суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконання державних гарантій з оплати праці. Суд першої інстанції правомірно використав відомості з Реєстру застрахованих осіб (форма ОК-7) для встановлення розміру грошового забезпечення, що відповідає принципу офіційного з`ясування обставин справи. Крім того, апеляційний суд відхиляє доводи скаржника про неналежність відповідача за період з березня по червень 2022 року через перебування на фінансовому забезпеченні у військовій частині НОМЕР_2 . Військова частина НОМЕР_1 є роботодавцем позивача та суб`єктом, з яким позивач перебував у публічно-правових відносинах служби, а отже, саме на неї покладено обов`язок щодо належного нарахування всіх видів забезпечення. Внутрішні питання фінансового підпорядкування між військовими частинами не повинні обмежувати права військовослужбовця на отримання встановлених законом виплат. Таким чином, рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та актуальній практиці Верховного Суду, а доводи апеляційної скарги не містять підстав для його скасування чи зміни. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній відповідачем частині не спростовують. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в частині, що оскаржується, є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставин справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Гнап Д.Д. Судді Сушко О.О. Яремчук К.О.