Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 701/167/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 701/167/26 Головуючий у 1 інстанції: Маренюк В.Л. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р. Суддів Кузьмишиної О.М. Ключковича В.Ю. За участю секретаря Данилюк Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання незаконною та скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування на території України,- ВСТАНОВИЛА: Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті, в якому просив: - визнати протиправною та скасувати постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00009781 від 27.01.2026, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Павленко А.М. щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення - закрити. Рішенням Маньківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано постанову Державної служби України з безпеки на транспорті по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00009781 від 27.01.2026, винесену головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень управління автоматичної фіксації порушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Павленко А.М., щодо ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а справу про адміністративне правопорушення - закрито. Не погодившись з рішенням суду, відповідач - Державна служба України з безпеки на транспорті звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог повністю, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зокрема, апелянт вказує, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, оскільки факт перевищення навантаження на одинарну вісь транспортного засобу був зафіксований сертифікованим технічним засобом WIM у порядку, передбаченому Порядком №1174. Апелянт вказує, що чинне законодавство не містить заборони на автоматичну фіксацію вагових параметрів транспортних засобів, які перевозять рідкі вантажі, а також не передбачає обов`язкового застосування окремої Методики при здійсненні автоматичного габаритно-вагового контролю. Апелянт наголошує, що сама по собі відсутність перевищення загальної маси транспортного засобу не виключає наявності перевищення навантаження на окрему вісь, що є самостійним порушенням пункту 22.5 Правил дорожнього руху України. Апелянт зазначає, що позивачем не надано належних та допустимих доказів несправності WIM-комплексу або недостовірності зафіксованих ним показників. Апелянт також вказує, що оскаржувана постанова містить усі відомості, передбачені статтею 283 КУпАП, необхідні для встановлення складу адміністративного правопорушення та притягнення особи до адміністративної відповідальності. 08 квітня 2026 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Державної служби України з безпеки на транспорті надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким підтримує позицію суду першої інстанції. Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін. Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00009781 від 27.01.2026 ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що 15.01.2026 року 11 год. 16 хв., за адресою Н-05, км 36+303, Київська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 8.47 % (0.974 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11.5 тон. Не погоджуючись із даною постановою про адміністративне правопорушення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. За приписами абз. 4 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» від 10 вересня 2014 року № 442, утворено Державну службу України з безпеки на транспорті, реорганізувавши шляхом злиття Державну інспекцію з безпеки на морському та річковому транспорті, Державну інспекцію з безпеки на наземному транспорті. Згідно пункту 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 лютого 2015 року № 103 (далі - Положення № 103), Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Приписами пп. 15, 27, 29 п. 5 Положення № 103 передбачено, що Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань здійснює: габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування; здійснює стягнення, у тому числі в судовому порядку, плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування з транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні; у випадках, передбачених законом, складає протоколи про адміністративні правопорушення, розглядає справи про адміністративні правопорушення і накладає адміністративні стягнення. Отже, відповідач виконує функції габаритно-вагового контролю транспортних засобів та нараховує відповідну плату за перевищення нормативів допустимої ваги транспортного засобу. У відповідності до частини 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. В силу вимог частини 2 статті 29 Закону України «Про дорожній рух», з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють Правила дорожнього руху (ПДР), затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306. В пункті 1.3 Правил дорожнього руху України зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують навантаження на вісь (для доріг державного значення): - на одинарну вісь - 11,5 тонн; - на здвоєні осі, якщо відстань між осями: менш як 1 метр - 11,5 тонн; від 1 до 1,3 метра - 16 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при неспарених колесах - 18 тонн; від 1,3 до 1,8 метра при спарених колесах, за умови, що навантаження на кожну вісь не перевищує 9,5 тони - 19 тонн; від 1,3 до 1,8 метра чотирьохвісних автомобілів, ведучі вісі яких оснащені спареними колесами, за умови, що навантаження на кожну ведучу вісь не перевищує 11,5 тони - 23 тонни, від 1,8 до 2,5 метра для причепів та напівпричепів - 20 тонн; - на строєні осі, в тому числі транспортних засобів спеціалізованого призначення (контейнеровозів), що здійснюють перевезення одного або більше контейнерів, якщо відстань між осями: 1,3 метра або менше - 21 тонну; понад 1,3 до 1,4 метра 24 - тонни. Частиною 2 статті 132-1 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно; однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 10%, але не більше 20%; двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 20%, але не більше 30%; трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30%. Положеннями п. 1 ст. 247 КУпАП визначено, що обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Так, наявність події адміністративного правопорушення доводиться шляхом надання доказів. У відповідності до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Нормами статті 280 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) при розгляді справ про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно статті 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Враховуючи вищезазначене, висновки про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення повинні ґрунтуватися на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин справи та наданих доказів. Відповідно до приписів статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Як вбачається з матеріалів справи, згідно оскаржуваної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України серії АВ № 00009781 від 27.01.2026, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 грн. (а.с. 6). Відповідно до даної постанови, що 15.01.2026 року 11 год. 16 хв., за адресою Н-05, км 36+303, Київська обл. автоматичним пунктом фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті зафіксовано транспортний засіб MAN TGX 18.480 д.н.з. НОМЕР_1 , який рухався із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: навантаження на одиночну вісь транспортного засобу на 8.47 % (0.974 тон), при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11.5 тон. Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, а також з того, що оскаржувана постанова не містить достатніх відомостей для встановлення факту перевищення вагових параметрів транспортного засобу. Водночас, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Механізм фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі визначено Порядком фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2019 року №1174 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 202 від 23.02.2024) (далі - Порядок №1174). Відповідно до абзацу другого пункту 2 Порядку №1174, автоматичний пункт фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті (далі - автоматичний пункт) - комплекс технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу в русі, визначених пунктом 12 цього Порядку, з одночасною його фотозйомкою, відеозаписом (за наявністю) та ідентифікацією за державним реєстраційним номером. Отже, чинним законодавством прямо передбачено можливість визначення вагових параметрів транспортного засобу саме під час його руху, а тому висновок суду першої інстанції про неможливість автоматичної фіксації навантаження на вісь транспортного засобу під час перевезення рідкого вантажу не ґрунтується на приписах Порядку №1174. Відповідно до п. 11 Порядку №1174, автоматичними пунктами фіксуються правопорушення, передбачені Кодексом України про адміністративні правопорушення. Згідно п. 12 Порядку №1174, автоматичний пункт може забезпечувати: вимірювання навантажень, що припадають на кожну вісь транспортного засобу; вимірювання загальної маси транспортного засобу; визначення кількості осей транспортного засобу та віднесення транспортного засобу до однієї із відповідних категорій; вимірювання міжосьових відстаней транспортного засобу; визначення кількості коліс (скатності) на осях транспортного засобу (за можливості); вимірювання габаритів транспортного засобу (за можливості); фіксацію та розпізнавання номерного знака транспортного засобу; фіксацію фронтального зображення транспортного засобу; фіксацію загального вигляду транспортного засобу (вигляд збоку) в момент проїзду через автоматичний пункт (оглядова фотографія транспортного засобу, на якій відображені його контури та кількість осей); первинне оброблення зібраних даних та передачу інформації до інформаційно-комунікаційної системи за допомогою засобів захищених каналів зв`язку із використанням наскрізного шифрування; автентифікацію автоматичного пункту, контроль цілісності, авторства, доступності, а також неспростовності дій щодо інформації, що передається від автоматичного пункту до інформаційно-комунікаційної системи. Отже, доводи суду першої інстанції про недостатність відомостей, отриманих автоматичним пунктом фіксації, спростовуються безпосереднім змістом Порядку №1174, яким визначено перелік параметрів, що підлягають автоматичному вимірюванню та фіксації. Відповідно до пункту 13 Порядку №1174, під час вимірювання габаритно-вагових параметрів транспортних засобів застосовуються засоби вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність. Слід зазначити, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів невідповідності технічного засобу вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність, несправності автоматичного пункту чи недостовірності сформованих ним метаданих. Пунктом 15 Порядку №1174 передбачено, що метадані повинні містити дані про: засоби вимірювальної техніки - назва засобу вимірювальної техніки та його умовне позначення, серійний номер, найменування виробника, найменування власника засобу вимірювальної техніки, інформацію про відповідність та/або результати повірки (дата повірки, строк дії повірки); місце фіксації (кілометр + метр, географічні координати); найменування автомобільної дороги загального користування, вулиць і доріг міст та інших населених пунктів; дату і час фіксації здійснення вимірювання, смугу руху, напрямок руху, номерний знак транспортного засобу; тип транспортного засобу згідно з пунктом Г.2 додатка Г ДСТУ 8824:2019 "Автомобільні дороги. Визначення інтенсивності руху та складу транспортного потоку", повну масу транспортного засобу, зовнішні габарити транспортного засобу (за можливості), розподіл навантаження за осями транспортного засобу (номер осі, фактичне навантаження на вісь, сумарне фактичне навантаження на осі, сукупність осей, фактичну міжосьову відстань, фактичну шинність (кількість коліс) на осі (за наявності). Положення цього абзацу не поширюються на випадки фіксації в автоматичному режимі адміністративних правопорушень, передбачених частиною третьою статті 132-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення; фотографії транспортного засобу: фронтальну, фотографію номерного знака транспортного засобу, оглядову фотографію із зображенням розпізнаного номерного знака; відеозапис руху транспортного засобу через автоматичний пункт (за наявності). Таким чином, саме Порядком №1174 визначено перелік даних, які формуються автоматичним пунктом фіксації та використовуються під час розгляду справи про адміністративне правопорушення, а тому посилання позивача та суду першої інстанції на відсутність окремої методики не спростовує правомірності використання сформованого інформаційного файлу. Крім того, як обґрунтовано зазначено апелянтом, що вимога щодо необхідності використання Укртрансбезпекою або її територіальними органами Методики під час проведення габаритно-вагового контролю раніше була передбачена пунктом 19 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №879. Водночас, зазначена норма була виключена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №671 та втратила чинність з 08.09.2017. Отже, на момент виникнення спірних правовідносин чинне законодавство не містило вимоги щодо обов`язкового застосування окремої Методики під час здійснення габаритно-вагового контролю або автоматичної фіксації правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті. При цьому, на переконання колегії суддів, сама по собі відсутність окремої Методики не спростовує факту вчинення адміністративного правопорушення та не звільняє перевізника від відповідальності за перевищення встановлених законодавством вагових параметрів транспортного засобу. Відповідно до пункту 17 Порядку №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на цій ділянці автомобільної дороги. Як вбачається зі змісту оскаржуваної постанови, у ній зазначено величину перевищення навантаження на одиночну вісь транспортного засобу з урахуванням похибки вимірювання, а також нормативне навантаження на вісь, що відповідає вимогам пункту 17 Порядку №1174. Посилання позивача на те, що в постанові не зазначено напівпричіп-цистерну, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, відсутність у постанові окремих відомостей про напівпричіп сама по собі не спростовує факту перевищення нормативного навантаження на одиночну вісь транспортного засобу та не свідчить про відсутність події адміністративного правопорушення. Також, пункт 22.5 Правил дорожнього руху України встановлює окремі нормативи навантаження на вісь транспортного засобу, а тому, відсутність перевищення загальної маси транспортного засобу не виключає наявності перевищення навантаження саме на окрему вісь. Крім того, колегія суддів вважає необґрунтованими доводи позивача щодо відсутності перевищення вагових параметрів з огляду на товарно-транспортні накладні, акцизні накладні та інші документи щодо загальної маси вантажу, оскільки зазначені документи не спростовують зафіксованого автоматичним пунктом перевищення навантаження саме на одиночну вісь транспортного засобу. Наявність документів щодо загальної маси вантажу не виключає можливості нерівномірного розподілу навантаження між осями транспортного засобу та, відповідно, перевищення нормативних параметрів, встановлених пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України. Наказом Міністерства інфраструктури України від 27 вересня 2021 року № 512, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 01 жовтня 2021 року за № 1287/36908, затверджена Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі (далі - Інструкція №512). У відповідності до п. 1 розділу І Інструкції №512, ця Інструкція визначає процедуру оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - уповноважена посадова особа) відповідно до покладених на них повноважень матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі Пунктом 2 розділу ІІ Інструкції №512 передбачено, що уповноважена посадова особа здійснює розгляд справи про адміністративне правопорушення шляхом опрацювання інформаційного файлу системою фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі (далі - cистема), необхідного для об`єктивного розгляду справи та винесення постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі (далі - постанова). Згідно пункту 3 розділу ІІ Інструкції №512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить сформовану системою у автоматичному режимі постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції. Вказане свідчить, що Інструкцією № 512 затверджено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що, відповідно до пункту 4 розділу ІІ Інструкції №512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу уповноважена посадова особа з`ясовує наявність фактичних даних учинення адміністративного правопорушення; відповідність символів державного номерного знака транспортного засобу, зафіксованого системою; наявність та повноту інформації про зафіксований транспортний засіб; наявність інформації про обставини, що виключають адміністративну відповідальність особи. Матеріали справи не містять доказів того, що під час розгляду справи про адміністративне правопорушення були встановлені обставини, які, відповідно до статті 247 КУпАП, виключають адміністративну відповідальність позивача, а також не містять доказів недостовірності інформаційного файлу, сформованого автоматичним пунктом фіксації. Посилання позивача на те, що перевезення рідкого вантажу унеможливлює достовірне визначення навантаження на вісь транспортного засобу в автоматичному режимі, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки, ні положення КУпАП, ні положення Порядку №1174 не містять виключень або заборони щодо автоматичної фіксації вагових параметрів транспортних засобів, які здійснюють перевезення рідких чи наливних вантажів. Також, позивачем не надано належних та допустимих доказів того, що саме під час фіксації спірного правопорушення переміщення рідкого вантажу всередині цистерни призвело до викривлення результатів вимірювання вагових параметрів транспортного засобу. При цьому, самі лише припущення щодо можливої похибки вимірювання не можуть вважатися належним доказом недостовірності зафіксованих автоматичним пунктом показників. Водночас, колегія суддів враховує, що пунктом 17 Порядку №1174 прямо передбачено врахування похибки вимірювання під час визначення вагових параметрів транспортного засобу та зазначення відповідних показників у постанові про накладення адміністративного стягнення. Доводи позивача про те, що транспортний засіб не перевищував допустиму загальну масу, не спростовують факту перевищення навантаження саме на одиночну вісь транспортного засобу, оскільки, пунктом 22.5 Правил дорожнього руху України встановлено окремі нормативи як щодо загальної маси транспортного засобу, так і щодо навантаження на осі транспортного засобу. Відтак, відсутність перевищення загальної маси транспортного засобу не виключає наявності перевищення навантаження на окрему вісь, що утворює самостійний склад адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП. Колегія суддів вважає необгрунтованими доводи позивача про те, що товарно-транспортні накладні, акцизні накладні та інші документи щодо ваги вантажу підтверджують відсутність правопорушення, оскільки, зазначені документи відображають загальну масу вантажу, однак не містять відомостей щодо фактичного розподілу навантаження між осями транспортного засобу під час його руху автомобільною дорогою. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови було дотримано вимоги КУпАП, Порядку №1174 та Інструкції №512, а факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другою статті 132-1 КУпАП, підтверджується належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи. Таким чином, постанова відповідача про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі серії АВ № 00009781 від 27.01.2026 прийнята на підставі та в межах повноважень, а тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. Відповідно до частини 2 статті 6 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Колегія суддів приймає до уваги Висновок № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому зазначено, що при викладенні підстав для прийняття рішення суд повинен надати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Судова колегія, також, враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Крім того, у рішеннях ЄСПЛ по справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що «…хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід…». Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 , а тому рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні адміністративного позову. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України). При цьому, доводи викладені в апеляційній скарзі спростовують висновки суду першої інстанції та знайшли своє належне підтвердження в суді апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Таким чином, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам по справі, допущені судом першої інстанції порушення норм матеріального права призвели до неправильного вирішення справи, а тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення. Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задовольнити. Рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 06 березня 2026 року скасувати та прийняти нове рішення. У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р. Судді Кузьмишина О.М. Ключкович В.Ю.