Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/7618/25

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/7618/25 Суддя першої інстанції: Лариса ЖИТНЯК ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі судді: судді -доповідача - Кравченка Є.Д., суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИЛА: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, у якому просить: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.03.2025 №156050026980 про відмову у призначенні позивачу пенсії; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу період строкової військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990 на підставі обліково-послужної картки та інших наданих доказів; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити позивачу пенсію за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з дати первинного звернення до Пенсійного фонду України. В обґрунтування позову позивач зазначив, що відповідачем протиправно відмовлено йому у призначенні пенсії за віком як учаснику бойових дій, на підставі п.4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з огляду на відсутність військового квитка або уточнюючої довідки з посиланням на первинні документи для зарахування періоду проходження строкової військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990 до його страхового стажу. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.03.2025 №156050026980 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період проходження строкової військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 06.03.2025. Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги ГУ ПФУ в Чернігівській області зокрема, зазначає, що відповідно до пункту 6 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для підтвердження військової служби, служби цивільного захисту, служби в органах державної безпеки, розвідувальних органах, Держспецзв`язку приймаються: -військові квитки; -довідки ІНФОРМАЦІЯ_2, військової частини і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС. Військова служба у складі діючої армії в період бойових дій, в тому числі під час виконання інтернаціонального обв`язку, зараховується до страхового стажу на підставі довідок військових комісаріатів, які видаються в порядку, що визначається Міноборони (додаток 2) До страхового стажу позивача не зараховано період проходження військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990 згідно з обліково-послужною карткою до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутній військовий квиток. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2026 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Частиною 2 статті 311 КАС України визначено, що якщо під час письмового провадження за наявними у справі матеріалами суд апеляційної інстанції дійде висновку про те, що справу необхідно розглядати у судовому засіданні, то він призначає її до апеляційного розгляду в судовому засіданні. Колегія суддів, враховуючи обставини даної справи, а також те, що апеляційну скаргу подано на рішення, перегляд якого можливий за наявними у справі матеріалами на підставі наявних у ній доказів, не вбачає підстав проведення розгляду апеляційної скарги за участю учасників справи у відкритому судовому засіданні. В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов`язкова. З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження. Після надходження матеріалів справи, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 квітня 2026 року, продовжено строк розгляду справи та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 06.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до п.4 ст.115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області розглянуто заяву позивача та прийнято рішення від 14.03.2025 №156050026980 про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до пункту 4 статті 115 Закону №1058. При вирішенні питання щодо призначення позивачу пенсії відповідачем не зараховано до його страхового стажу період проходження військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990 згідно обліково-послужної картки до військового квитка НОМЕР_1 , оскільки відсутній військовий квиток. Вважаючи зазначене рішення протиправним, позивач звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач є учасником бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.02.2010. При цьому, як вбачається з оскаржуваного рішення, станом на момент звернення, позивач досяг 55 річного віку та його страховий стаж, що визнається відповідачем, становить 26 років 10 місяців 21 день. А отже, оскільки позивач має статус учасника бойових дій, досяг 55 річного віку та має понад 25 років страхового стажу та ним виконано усі встановлені законодавством вимоги, підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії об`єктивно відсутні, і не зарахування до страхового стажу періоду проходження строкової військової служби на право позивача на призначення пенсії відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058 не впливає взагалі. Щодо підстав для відмови у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду строкової військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990 на підставі обліково-послужної картки суд зазначив, що обліково-послужна картка є внутрішнім службовим документом для персонального обліку військовослужбовця, а отже не є військово-обліковим документом. В той же час, остання містить всю інформацію про військовослужбовця (проходження, звільнення, тощо), та може вважатися підтверджуючим документом проходження військової служби, оскільки оформлюється районними ІНФОРМАЦІЯ_2 та надсилається до військової частини, до якої особу відправлено для проходження військової служби. Суд виснував, оскільки обліково-послужна картка оформлена ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить всі необхідні записи про проходження позивачем військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990, скріплена гербовою печаткою та підписом військового комісара, існує достатньо підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним служби у період з 08.06.1988 по 09.01.1990. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Згідно із вимогами ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно- правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначають положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі по тексту - Закон № 1058). Згідно із преамбулою Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» цей Закон розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом. Частиною 1 статті 9 Закону №1058 обумовлено, що в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати, зокрема, пенсія за віком. Відповідно до статті 1 Закону №1058, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Таке ж визначення містить і частина перша статті 24 Закону №1058, яка передбачає, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Положеннями ч.2 ст.24 Закону №1058 визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Згідно із ч. 4 ст. 24 Закону №1058, періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до ч. ч. 1, 2 статті 26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Поряд з тим, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають: військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок. Особи, яким надано статус особи, на яку поширюється чинність Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо уточнення норм, що регулюють питання визначення категорій осіб, які визнаються ветеранами війни та членами сімей загиблих Захисників і Захисниць України, та надання їм соціальних гарантій» з числа осіб, зазначених у статтях 10 і 10-1 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», продовжують користуватися правом на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до цього пункту, передбаченим для членів сімей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, без заміни відповідного посвідчення; З огляду на викладене, право на призначення дострокової пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058-IV мають, зокрема, військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків. Колегія суддів зазначає, що на момент звернення до органів Пенсійного фонду України позивач досягнув 55-річного віку, що не заперечується відповідачем. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 04.02.2010 виданого Центрально-міським ОРВК м. Донецьк. Разом з тим, зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернігівській області визначено страховий стаж ОСОБА_1 який становить 26 років 10 місяців 21 день. Водночас, підставою для відмови у призначенні пенсії відповідно до пункту 4 статті 115 Закону № 1058 зазначено відсутність довідки згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу. Однак, суд зазначає, що вимогою, яка визначена у Законі України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» для призначення дострокової пенсії за віком є наявність спеціального статусу який обумовлений у ч.4 ст. 115 Закону № 1058, досягнення відповідного віку та наявність відповідного розміру стажу. Відтак, оскільки позивач має статус учасника бойових дій, досяг 55 річного віку та має понад 25 років страхового стажу та ним виконано усі встановлені законодавством вимоги, підстави для відмови у призначенні позивачу пенсії на підставі пункту 4 статті 115 Закону № 1058 об`єктивно відсутні, що вказує на протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.03.2025 №156050026980. Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України унормовано, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. З огляду на зазначене, прийняття рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком, без наведення належних мотивів та обґрунтувань, не може вважатися таким, що відповідає засадам належного урядування, визначеним, зокрема частиною другою статті 2 КАС України, а тому не може вважатися правомірним. З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що зазначена обставина є самостійною і достатньою підставою для визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області від 14.03.2025 №156050026980. Колегія суддів наголошує на тому, що ГУ ПФУ в Чернігівській області при розгляді заяви позивача та установленні його права на дострокову пенсію за віком порушило вимоги законодавства щодо всебічного, повного і об`єктивного розгляду цього питання, діяло всупереч принципу належного урядування. Це призвело до прийняття необґрунтованого рішення від 14.03.2025 про відмову у призначенні пенсії, яке правомірно визнано протиправним та скасовано судом першої інстанції. Згідно з частиною 3 статті 245 КАС України у разі скасування індивідуального акта суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Стосовно позовної вимоги щодо призначення пенсії позивачу, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з положеннями Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Засіб юридичного захисту має бути «ефективним» в теорії права та на практиці, зокрема, в тому сенсі, що можливість його використання не може бути невиправдано ускладнена діями або бездіяльністю органів влади держави-відповідача (рішення від 18.12.1996 у справі «Аксой проти Туреччини» (Aksoy v. Turkey), п. 95). Верховний Суд у своїй практиці неодноразово звертав увагу на те, що «ефективний засіб правового захисту» у розумінні ст.13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації - не відповідає зазначеній нормі Конвенції. (Постанова Великої палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №705/552/15-а, постанови Верховного Суду від 18.04.2018 у справі №826/14016/16, від 11.02.2019 у справі №2а-204/12). Матеріалами справи підтверджується, що позивач досяг встановленого законом віку, а саме 55 років, має необхідний стаж для призначення пенсії, який є більшим 25 років на час звернення із відповідною заявою про призначення пенсії, що стороною відповідача не заперечується. Також судом встановлено, що позивач належним чином звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії, додавши необхідні документи, водночас орган ПФУ, реалізуючи відповідні дискреційні повноваження щодо правових підстав для призначення пенсії за віком діяв протиправно, прийнявши оскаржуване рішення. При цьому, при вирішенні питання про наявність права особи на призначення пенсії відповідач не був наділений повноваженнями у конкретних фактичних обставинах діяти не за законом, а на власний розсуд, а тому мав би призначити позивачу пенсію. Враховуючи вищенаведене, зобов`язання призначити позивачу пенсію не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача, а є належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача, який унеможливить подальші зловживання з боку відповідача. Відповідно до ст.45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Оскільки з заявою про призначення пенсії позивач звернувся 06.03.2025, то пенсія повинна бути призначена саме з цієї дати. Колегія суддів погоджується з вказаним висновками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення вимог позивача про зобов`язання відповідача призначити пенсію, з огляду на наявність обов`язкових умов для призначення пенсії, зокрема досягнення позивачем відповідного віку, наявність відповідної кількості страхового стажу та статус учасника бойових дій. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. Щодо вимог про зобов`язання відповідача зарахувати до страхового стажу період строкової військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990 на підставі обліково-послужної картки, колегія суддів зазначає наступне. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Абзацом 2 пункту 1 статті 8 Закону України від 20.12.1991 №2011-Х11 «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Час проходження строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, а також час проходження військової служби в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», зараховуються до стажу роботи, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, якщо на момент призову на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України «Про оборону України», особа навчалася за фахом у професійно- технічному навчальному закладі, працювала за професією або займала посаду, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Так, оцінюючи підстави відмови врахування періоду проходження військової служби позивачем до страхового стажу, зазначені в оскаржуваному рішенні, суд наголошує, що Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено зарахування до страхового стажу, стажу роботи, стажу за спеціальністю, вислуги років, а також до стажу державної служби часу проходження громадянами України військової служби. Зокрема, до 1 січня 2004 року стаж зараховується на підставі військових квитків, довідок, виданих ІНФОРМАЦІЯ_2, військовими частинами, установами Міноборони, архівними або військово-лікувальними установами. Згідно з положеннями Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 для підтвердження військової служби приймаються, зокрема: військові квитки; довідки ІНФОРМАЦІЯ_2, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Також, згідно з підпунктом 6 пункту 2.1 Порядку 22-1 до заяви про призначення пільгової пенсії військовослужбовцями, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, які брали участь у бойових діях, безпосередню участь в АТО/ООС та/або в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації подаються зокрема, документи про проходження військової служби (служби). При цьому, хоч і законодавство чітко не встановлює поняття «документ про проходження служби», системний аналіз положень Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та підзаконних актів, таких як Указ Президента України №1153/2008 «Про положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України» встановлює вимоги до ведення обліку та видачі документів, які підтверджують факт служби, серед яких основним документом є військовий квиток. В той же час, як зазначалось вище, відповідно до положень Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, для підтвердження військової служби приймаються також довідки ІНФОРМАЦІЯ_2, військових частин і установ системи Міноборони, МВС, МНС, Мінінфраструктури, СБУ, розвідувальних органів, ДПС, Управління державної охорони, Держспецзв`язку, Держприкордонслужби, Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС; довідки архівних і військово-лікувальних установ. Відповідно до Наказу Міністерства оборони України від 15.09.2022 №280 на особовий склад у штабі військової частини ведуться такі облікові документи: 1) електронний журнал обліку особового складу; 2) обліково-послужні картки (додаток 3); 3) особові справи осіб офіцерського складу, а також особові справи осіб рядового, сержантського і старшинського складу, що проходять військову службу за контрактом (далі - особи рядового, сержантського і старшинського складу); 4) особові картки працівників (далі - особові картки) за типовою формою первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника», затвердженою наказом Державного комітету статистики України, Міністерства оборони України від 25 грудня 2009 року № 495/656; 5) трудові книжки працівників у порядку, передбаченому законодавством України. Обліково-послужна картка призначена для організації персонального обліку та вивчення, військовозобов`язаних, осіб, направлених для проходження базової військової служби, а також осіб рядового, сержантського і старшинського складу в мирний час і в особливий період. У період проходження військової служби їхні обліково-послужні картки зберігаються в штабах військових частин, а після звільнення з військової служби передаються (пересилаються) до відповідних ІНФОРМАЦІЯ_2, до яких військовослужбовців вибувають для взяття на військовий облік. Після звірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 обліково-послужні картки повертаються військовозобов`язаним та в подальшому зберігаються у них на руках. Обліково-послужна картка складається в районному ІНФОРМАЦІЯ_2 в одному примірнику на кожного громадянина, якого направляють для проходження базової військової служби, та на всіх громадян, які звільняються від проходження базової військової служби і беруться на облік військовозобов`язаних. Складена обліково-послужна картка ретельно перевіряється, засвідчується підписом керівника ІНФОРМАЦІЯ_2, гербовою печаткою та надсилається до військової частини, до якої особу відправлено для проходження військової служби. З урахуванням наведеного суд першої інстанції виснував, що обліково-послужна картка є внутрішнім службовим документом для персонального обліку військовослужбовця, а отже не є військово-обліковим документом. В той же час, остання містить всю інформацію про військовослужбовця (проходження, звільнення, тощо), та може вважатися підтверджуючим документом проходження військової служби, оскільки оформлюється районними ІНФОРМАЦІЯ_2 та надсилається до військової частини, до якої особу відправлено для проходження військової служби. Висновки суду першої інстанції в цій частині є обґрунтованими. Таким чином, оскільки обліково-послужна картка оформлена ІНФОРМАЦІЯ_1 , містить всі необхідні записи про проходження позивачем військової служби з 08.06.1988 по 09.01.1990, скріплена гербовою печаткою та підписом військового комісара, колегія суддів погоджується з твердженнями суду першої інстанції, що існує достатньо підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду проходження ним служби у період з 08.06.1988 по 09.01.1990. Крім цього, колегія суддів наголошує, що відсутність військового квитка у разі підтвердження факту проходження служби іншим документом не може бути підставою для відмови у зарахуванні цього періоду до страхового стажу. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог. Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року у справі № 620/77618/25 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко Судді: О.О. Осіпова С.В. Златін