Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 160/33721/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/33721/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року (суддя Олійник В.М.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 18.09.2025 в частині, що стосується призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації, в особливий період та направлення ОСОБА_1 для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) в частині зарахування до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 ; зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 виключити солдата ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що оскаржувані накази є протиправними, оскільки позивач має право на відстрочку від призову як студент вищого навчального закладу, про що було подано відповідну заяву до ТЦК. Крім того ІНФОРМАЦІЯ_2 не забезпечив належне проходження ВЛК позивачем. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів дійшла таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_1 ), з 01.09.2025 зарахований для здобуття освіти до Слов`янського енергобудівного коледжу за денною формою навчання. ОСОБА_1 18.09.2025, перебуваючи у м. Кам`янське, був примусово доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_1 для уточнення військово-облікових даних та проходження військово-лікарської комісії. У той же день було забезпечено проходження ВЛК, за висновком якої від 18.09.2025 ОСОБА_1 є придатним до військової служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 № 2655 від 18.09.2025 ОСОБА_1 призваний на військову службу та направлений до Військової частини НОМЕР_1 . Наказом командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.09.2025 № 273 солдата ОСОБА_1 зараховано до Військової частини НОМЕР_1 на посаду курсанта навчального взводу навчальної роти НОМЕР_2 навчального батальйону. Названі накази є предметом оскарження в цій справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Є загальновідомою обставиною, що згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введений воєнний стан та проведення загальної мобілізації, які тривають до сьогодні. Статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Аналіз наведених норм закону дає можливість дійти висновку, що ІНФОРМАЦІЯ_2 є органом, який наділений повноваженнями на призов осіб з числа військовозобов`язаних, які перебувають на території АДРЕСА_2 , незалежно від їх місця перебування на військового обліку. Статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлені підстави для відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. За приписами пункту 1 частини 3 наведеної статті Закону в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також: здобувачі професійної, фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури. Отже, ОСОБА_1 , як здобувач першої освіти вперше, мав право на відстрочку від призову. Разом з цим колегія суддів звертає увагу, що у подібних правовідносинах Верховним Судом сформована стала правова позиція, як то у постановах від 01.10.2024 у справі № 160/10728/23, від 18.01.2024 у справі № 280/6033/22, на які до того ж посилається сам позивач, згідно з якою право на відстрочку від призову на військову службу повинно бути реалізоване військовозобов`язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення його у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття ним статусу військовослужбовця. У свою чергу суд апеляційної інстанції зазначає, що матеріали справи не містять доказів того, що під час проведення мобілізаційних заходів у ІНФОРМАЦІЯ_4 була наявна інформація про наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку від призову, яка підтверджується належними документами. У військово-облікових документах ОСОБА_1 також була відсутня інформація про оформлення відстрочки від призову. Доводи позивача, що відповідна заява з усіма документами була направлена поштою 18.09.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_1 ), суд апеляційної інстанції не вважає слушними, адже поштова накладна № 5192506231676 від 18.08.2025 та фіскальний чек № 139865 від 18.09.2025 не дають можливість переконатися, що такі документи були направлені особисто ОСОБА_1 до моменту проведення мобілізаційних процедур, а не його представником після видання наказу про призов ОСОБА_1 . При цьому важливо зауважити, що частина 11 статті 38 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» покладає на призовників, військовозобов`язаних, резервістів в разі зміни їх сімейного стану, стану здоров`я, адреси місця проживання (перебування), номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти), освіти, місця роботи, посади обов`язок особисто в семиденний строк повідомити про такі зміни відповідні органи, де вони перебувають на військовому обліку, у тому числі у випадках, визначених Кабінетом Міністрів України, через центри надання адміністративних послуг та інформаційно-телекомунікаційні системи. Докази вчинення відповідних дій у визначений законом спосіб позивачем не надано, що доводить відсутність у відповідача належної та підтвердженої інформації про наявність у ОСОБА_1 права на відстрочку від призову. Доводи апелянта про порушення процедури проходження ВЛК також не є слушними для вирішення цієї справи, адже докази оскарження відповідних дій Комісії матеріали справи не містять. Не має вплив на оцінку спірних правовідносин й додатково надані позивачем докази, пов`язані з внесенням відомостей до ЄРДР про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_2 , адже внесення таких відомостей не встановлює факт кримінального правопорушення. Враховуючи сукупність наведених обставин суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позову. Доводи апеляційної скарги такий висновок не спростовують. Рішення суду першої інстанції ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2026 року в адміністративній справі № 160/33721/25 залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з 19 травня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 19 травня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров