LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4852160/6180/25

від 19.05.2026 ·

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/6180/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Головко О.В. (доповідач), суддів: Ясенової Т.І., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року (суддя Савченко А.В.) в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, в с т а н о в и в : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить: визнати протиправним рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.08.2024 року № 55059/04-36-09-02/3780305352 про застосування фінансових санкцій в сумі 34 000,00 грн та рішення № 0032508-1311-0436 про опис майна у податкову заставу від 06.12.2024; зобов`язати Головне управління ДПС у Дніпропетровській області скасувати рішення від 29.08.2024 № 55059/04-36-09-02/3780305352 про застосування фінансових санкцій в сумі 34 000,00 грн та рішення № 0032508-1311-0436 про опис майна у податкову заставу від 06.12.2024. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.08.2024 № 55059/04-36-09-02/3780305352 про застосування фінансових санкцій в сумі 34 000,00 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 06.12.2024 № 0032508-1311-0436 про опис майна у податкову заставу. Суд першої інстанції виходив з того, що рішення Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 29.08.2024 № 55059/04-36-09-02/3780305352 про застосування фінансових санкцій у сумі 34 000,00 грн ґрунтується на матеріалах (протоколах про адміністративне правопорушення серії ВАВ № 997824 від 04.05.2024, серії ВАВ № 997823 від 04.05.2024) і фактичних обставинах, які були предметом розгляду у справах № 182/2665/24 та № 182/2664/24. У названих справах суд дійшов висновку, що протоколи не підтверджують вчинення ОСОБА_1 реалізації підакцизних товарів, у зв`язку з чим ухвалив постанови, якими закрив провадження у справі про адміністравне правопорушення відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 156 КУпАП. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Апеляційна скарга ґрунтується на тому, що судом першої інстанції не надано належної оцінки обставинам справи та нормам чинного законодавства, що призвело до прийняття невірного рішення. Зазначає, що суд першої інстанції помилково ототожнив склад адміністративного правопорушення з порушенням податкового законодавства, а тому постанови у справах № 182/2665/24 та № 182/2664/24 не створюють преюдицію в адміністративній справі. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити в її задоволенні, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Також просить стягнути на його користь витрати на правничу допомогу в сумі 4 000,00 грн. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, суд апеляційної інстанції дійшов таких висновків. Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що до ГУ ДПС у Дніпропетровській області Національною поліцією в Дніпропетровській області були направлені копії адміністративних матеріалів щодо порушення правил торгівлі тютюновими та алкогольними виробами у торгівельному магазині, в якому здійснює господарську діяльність ФОП ОСОБА_1 . За результатом розгляду адмінматеріалів Головним державним інспектором ГУ ДПС у Дніпропетровській області було складено висновок, згідно з яким підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 здійснював: роздрібну торгівлю тютюновими виробами без наявності ліцензії, чим порушив ч. 23 ст. 15 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального» (із змінами та доповненнями); реалізацію тютюнових виробів (електронних сигарет, рідинами що використовуються в електронних сигаретах) без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, чим порушив ст. 11 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального». Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області, на підставі ч. 2 ст. 17 Закону № 481/95- ВР, 29.08.2024 винесено рішення про застосування фінансових санкцій № 55059/04-36-09-02/ НОМЕР_1 . Також відповідно до ст. 89 Податкового кодексу України відповідачем 06.12.2024 прийнято рішення № 0032508-1311-0436 про опис майна у податкову заставу. Названі рішення є предметом оскарження в цій справі. Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд апеляційної інстанції зазначає, що за правилами статті 15 Закону № 481/95, чинного на час виникнення спірних правовідносин, роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб`єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій. За порушення норм щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями та тютюновими виробами, пальним та зберігання пального була передбачена відповідальність відповідно до статті 17 Закону № 481/95. Є слушними доводи відповідача, що відповідальність, визначена Законом № 481/95, не є тотожною до адміністративної відповідальності відповідно до норм КУпАП, а тому наявність постанов суду у справах про адміністративне правопорушення сама по собі не створює правові наслідки для оцінки правомірності рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення податкового законодавства. Водночас суд апеляційної інстанції зазначає, що з метою встановлення обґрунтованості та правомірності рішень, прийнятих податковим органом, було витребувано у відповідача адміністративні матеріали, на підставі яких посадовою особою ДПС складався висновок та в подальшому були прийняті оскаржувані рішення. На виконання ухвали суду відповідачем надані: висновок щодо розгляду матеріалів адміністративного порушення за ч. 1 ст. 156 та ч. 1 ст. 164 КУпАП, вчиненого гр. ОСОБА_2 04.05.2024 в магазині за адресою: АДРЕСА_1 ; супровідний лист Нікопольського районного управління поліції ГУ НП в Дніпропетровській області від 06.05.2024 за № 46/11336; протоколи про адміністративні правопорушення серії ВАВ № 997824 від 04.05.2024, серії ВАВ № 997823 від 04.05.2024; протокол особистого огляду, огляду речей та їх вилучення від 03.03.2024; пояснення ОСОБА_3 . Водночас, за висновком суду апеляційної інстанції, ці матеріали не підтверджують склад податкового правопорушення з боку позивача, адже умовою для притягнення особи до фінансової відповідальності відповідно до статті 17 Закону № 481/95 є порушення правил торгівлі підакцизними товарами, тоді як адміністративні матеріали, які слугували підставою для прийняття податковим органом оскаржуваних рішень, належних доказів щодо факту продажу тютюнових виробів у магазині, в якому здійснює діяльність ФОП ОСОБА_2 , не містять. Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції не може підтвердити правомірність прийняття відповідачем рішення № 55059/04-36-09-02/ НОМЕР_1 від 29.08.2024 про застосування до позивача фінансових санкцій, що є підставою для його скасування. Так само підлягає скасуванню й рішення від 06.12.2024 № 0032508-1311-0436 про опис майна у податкову заставу, яке є похідним від рішення № 55059/04-36-09-02/ НОМЕР_1 . Правові підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні. Щодо клопотання представника позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції зазначає, що за змістом статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частин 7, 9 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав до суду апеляційної інстанції: договір про надання правової допомоги № 66/2026 від 03.03.2026; акт про надання правової допомоги від 03.03.2026, лист адвоката про отримання коштів в сумі 4 000 грн. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до акту про надання правової допомоги адвокатом надано послугу з підготовки відзиву на апеляційну скаргу у справі № 160/6180/25. Відповідна сума гонорару визначена також у розділі 4 договору про надання правової допомоги № 66/2026 від 03.03.2026. Разом з цим суд апеляційної інстанції зазначає, що сторони не обмежені волею та розсудом щодо визначення в умовах договору суми гонорару адвоката, натомість така домовленість не є безумовною для суду при вирішенні питання щодо розподілу судових витрат. Як встановлює закон, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує низку обставин, у тому числі обґрунтованість та пропорційних розміру таких витрат до предмета спору. При цьому суд законом наділений правом зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Колегія суддів зазначає, що під час апеляційного провадження сторони проводять менший за обсягом правовий аналіз спірних правовідносин. Основні зусилля адвокат направляє на підготовку матеріалів для порушення спору в суді першої інстанції: вивчення характеру спірних правовідносин, аналіз правової бази, яка їх регулює, вивчення та збір відповідних доказів та матеріалів, аналіз правової позиції по справі учасників, тощо. Відтак, за висновком суду, заявлена сума відшкодування послуг адвоката в суді апеляційної інстанції у сумі 4 000,00 грн є необґрунтованою. З огляду на наведене, виходячи з принципу обґрунтованості та пропорційності розміру судових витрат до предмета спору, співмірності розміру судових витрат зі складністю справи та наданих адвокатом послуг, обсягом наданих послуг, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що стягненню підлягають витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000,00 грн. Керуючись ст.ст. 243, 316, 322 Кодексу адміністративного судочинства України суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2025 року у справі № 160/6180/25 залишити без змін. Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Дніпропетровській області витрати на правничу допомогу у розмірі 1 000 (одна тисяча) грн 00 коп. Постанова суду набирає законної сили з 19 травня 2026 року та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови у випадках, передбачених статтею 328 КАС України. Повна постанова складена 19 травня 2026 року. Головуючий - суддя О.В. Головко суддя Т.І. Ясенова суддя А.В. Суховаров

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»