Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 520/4240/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 р. Справа № 520/4240/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Макаренко Я.М., Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, по справі № 520/4240/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі Позивач) звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі Відповідач1), Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі Відповідач2), в якому просила суд: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 здійснити перерахунок та виплату пенсії відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з 17.01.2025, та скасувати рішення № 963390151516 від 04.02.2025; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до статті 40 Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2022, 2023 та 2024 роки, починаючи з дня звернення за перерахунком пенсії - перехід на інший вид пенсії - з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, тобто з 17.01.2025. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області 04.02.2025 № 963390151516 щодо розгляду заяви ОСОБА_1 від 29.01.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 29.01.2025 про перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням висновків суду в даній справі. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області судові витрати по сплаті судового збору в сумі 605,60 грн (шістсот п`ять гривень 60 копійок). Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду відповідач2 подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, та підлягає скасуванню з огляду на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими обставинами справи, що призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що позивач, ОСОБА_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058). Зазначає, що позивачу було призначено пенсію за вислугу років з 03.11.2014. Повідомляє, що 17.01.2025 ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №396 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 від нової середньої заробітної плати. Відповідач повідомляє, що пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області. Повідомляє, що за результатом розгляду заяви позивача з 17.01.2025 переведено на пенсію за віком згідно Закону №1058. Зазначє, що ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою №665 від 29.01.2025 про переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 від нової середньої заробітної плати. Пенсійна справа опрацьовувалась за принципом екстериторіальності, що передбачено постановою правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 «Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України», зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 №339/35961 спеціалістом Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області. Повідомляє, що за результатом розгляду заяви винесено рішення про відмову в перерахунку №963390151516 від 04.02.2025. Зазначає, що заява про переведення з одного виду пенсії на інший, за своєю суттю, є заявою про перерахунок пенсії, а отже, показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсі, визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку. Враховуючи вищезазначене, відповідач вважає, що пенсію ОСОБА_1 обчислено відповідно до вимог чинного законодавства. Відповідач вважає, що у Головного управління були відсутні правові підстави для здійснення перерахунку пенсії позивачу із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески за 2022, 2023, 2024 роки, починаючи з 17.01.2025. Згідно зі статтею 304 КАС України, учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження. Позивач своїм правом на подання відзиву не скористався. На підставі положень пунктом 3 частини 1 статті 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України, при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Відповідно до частини 1 статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами. З 2014 року позивач отримувала пенсію за вислугу років як працівник освіти відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII, обчислену відповідно до положень Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003", що вбачається з протоколів перерахунку пенсії позивача, наданих відповідачами до суду разом з відзивами на адміністративний позов, та не заперечується відповідачами згідно поданих до суду відзивів на адміністративний позов. Згідно особистої заяви від 17.01.2025 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 17.01.2025, що вбачається з відповідного протоколу перерахунку пенсії позивача, наявного в матеріалах справи. При цьому, позивачу не було розраховано призначену пенсію за віком з 17.01.2025 з застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачені страхові внески, тобто за 2022, 2023 та 2024 роки. У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Донецькій області повідомило, що станом на 17.01.2025 розмір середньої заробітної плати для розрахунку пенсії позивача становить 7 994,47 грн - це середня заробітна плата, з якої сплачені страхові внески за 2014, 2015, 2016 роки з урахуванням коефіцієнтів збільшення. Позивач 29.01.2025 повторно звернулася до територіального органу Пенсійного фонду України з заявою про перехід на інший вид пенсії (з пенсії за вислугу років на пенсію за віком від нової середньої заробітної плати). За принципом екстериторіальності заява позивача від 29.01.2025 була розглянута ГУ ПФУ в Донецькій області, за результатом розгляду якої було прийнято рішення № 963390151516 від 04.02.2025 про відмову позивачу в переході на інший вид пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з тим, що позивач вже отримує пенсію за віком. Згідно поданих до суду відзивів на позовну заяву відповідачі зазначили про відсутність правових підстав для перерахунку пенсії позивача із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2022-2024 роки для обчислення розміру пенсії позивача. Не погоджуючись із такими діями відповідача2, позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано належної оцінки поданій позивачем заяві від 29.01.2025, що стосувалася як переведення позивача на інший вид пенсії, так і питання застосування показників середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024 роки, при призначенні позивачу пенсії за віком з 17.01.2025, суд першої інстанції прийшов до висновку про необхідність зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (як орган, визначений за принципом екстериторіальності для розгляду заяви позивача, поданої 29.01.2025) повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2025 про перехід на пенсію за віком із застосуванням середньої заробітної плати по Україні за три календарні роки, що передують року звернення, тобто за 2022-2024 роки, з урахуванням висновків суду. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058-IV). За приписами ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Частиною 1 ст.10 Закону №1058-IV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Разом з цим, згідно зі ст.2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 (далі по тексту - Закон №1788-XII) за цим Законом призначаються трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років. Відповідно до ст.52 Закону №1788-XII право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники освіти, охорони здоров`я, а також соціального забезпечення, які в будинках-інтернатах для престарілих та інвалідів і спеціальних службах безпосередньо зайняті обслуговуванням пенсіонерів та інвалідів, відповідно до пункту "е" статті

55. Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають: працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати: з 1 квітня 2015 року по 31 березня 2016 року - не менше 25 років 6 місяців; з 1 квітня 2016 року по 31 березня 2017 року - не менше 26 років; з 1 квітня 2017 року по 31 березня 2018 року - не менше 26 років 6 місяців; з 1 квітня 2018 року по 31 березня 2019 року - не менше 27 років; з 1 квітня 2019 року по 31 березня 2020 року - не менше 27 років 6 місяців; з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років; з 1 квітня 2021 року по 31 березня 2022 року - не менше 28 років 6 місяців; з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років; з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців; з 1 квітня 2024 року або після цієї дати - не менше 30 років. До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення: які в період до 1 січня 2016 року мали вислугу років на відповідних посадах не менше тривалості, передбаченої абзацами першим та другим цього пункту; 1971 року народження і старші за наявності вислуги років на цих посадах, передбаченої абзацами другим - одинадцятим цього пункту, та після досягнення ними такого віку: 50 років - які народилися з 1 січня 1966 року по 30 червня 1966 року; 50 років 6 місяців - які народилися з 1 липня 1966 року по 31 грудня 1966 року; 51 рік - які народилися з 1 січня 1967 року по 30 червня 1967 року; 51 рік 6 місяців - які народилися з 1 липня 1967 року по 31 грудня 1967 року; 52 роки - які народилися з 1 січня 1968 року по 30 червня 1968 року; 52 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1968 року по 31 грудня 1968 року; 53 роки - які народилися з 1 січня 1969 року по 30 червня 1969 року; 53 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1969 року; 54 роки - які народилися з 1 січня 1970 року по 30 червня 1970 року; 54 роки 6 місяців - які народилися з 1 липня 1969 року по 31 грудня 1970 року; 55 років - які народилися з 1 січня 1971 року; Статтею 53 Закону №1788-XII передбачено, що пенсії за вислугу років (крім пенсій працівникам льотно-випробного складу авіації та особам льотних екіпажів повітряних суден цивільної авіації (пілотам, штурманам, бортінженерам, бортмеханікам, бортрадистам, льотчикам-наглядачам) і бортоператорам, які виконують спеціальні роботи в польотах) призначаються в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 цього Закону для пенсій за віком. Так, частиною 1 статті 19 Закону №1788-XII визначено розміри пенсії за віком, а саме пенсії за віком призначаються в розмірі 55 процентів заробітку (стаття 64), але не нижче мінімального розміру пенсії. За кожний повний рік роботи понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія збільшується на 1 процент заробітку, але не менш як на 1 процент мінімального розміру пенсії визначено розміри пенсії за віком, а статтею 21 Закону №1788-XII передбачено розміри надбавок до пенсії за віком. Отже, з 03.11.2014 року позивачу призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», що була розрахована в розмірах, встановлених статтями 19 і 21 Закону України «Про пенсійне забезпечення». Надалі, за заявою від 17.01.2025 позивача було переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з 17.01.2025. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №963390151516 від 04.02.2025 було відмовлено позивачу в переході на інший вид пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з тим, що позивач вже отримує пенсію за віком. Суд враховує, що згідно з 3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Верховний Суд у постанові від 16.06.2020 у справі №127/7522/17 зазначив, що за змістом ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви, на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч.1 ст.40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Таким чином, лише при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону №1058-ІV щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17, у випадку призначення особі пенсії за вислугу років, а надалі при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-ІV має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно із частиною третьою статті 45 Закону №1058-ІV. Великою Палатою Верховного Суду вказано, що в частині третій статті 45 Закону №1058-ІV дійсно встановлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Тому показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058-ІV. Однак у випадку призначення іншої пенсії за іншим законом має враховуватись показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії (пенсії за віком). У спірному випадку з 03.11.2014 ОСОБА_1 призначено пенсію за вислугу років як працівнику освіти відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», тоді як про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивач вперше звернувся із заявою від 17.01.2025. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що показник заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення пенсії за віком з 17.01.2025, оскільки в даному випадку мало місце призначення іншої пенсії (за віком) за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. З урахуванням наведеного, позивач має право на нарахування та виплату пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2022 - 2024 роки. Вищенаведене також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 08.02.2024 по справі № 500/1216/23, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України. Також колегія суддів погоджується з судом першої інстанціх щодо зобов`язання повторно розглянути заяву позивача від 29.01.2025 про перерахунок її пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки, оскільки рішенням Головного управління Пенсійного фонду в Донецькій області №963390151516 від 04.02.2025 лише констатовано факт призначення пенсії за віком позивачу, у зв`язку з чим було відмовлено в переведенні позивача на пенсію за віком. На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції. Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст. 322 КАС України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини (рішення «Серявін та інші проти України») та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини по справі «Серявін та інші проти України» (п.58) суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у цій справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи апелянта, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Голового управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 01.04.2025 по справі № 520/4240/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.М. Макаренко Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій