Постанова 4851 № 520/32557/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 р.Справа № 520/32557/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Русанової В.Б., Суддів: Бегунца А.О. , П`янової Я.В. , за участю секретаря судового засідання Зозулєвої А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025, (головуючий суддя І інстанції: Мороко А.С., повний текст складено 05.12.25 року) по справі № 520/32557/24 за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00055390708 від 02.02.2024. В обґрунтування позову зазначив, що податковим органом порушено порядок проведення фактичної перевірки та прийняття податкового повідомлення-рішення, а саме - наказ ГУ ДПС у місті Києві від 10.01.2024 №66-п Про проведення фактичних перевірок не містить посилань на отримання податковим органом інформації про можливе порушення податкового законодавства саме ФОП ОСОБА_1 ; конкретного строку перевірки; найменування та реквізитів суб`єкта господарювання, що перевіряється. Щодо суті порушень, зазначив, що товар, який на думку податкового органу, не обліковувався позивачем належить іншій особі ФОП ОСОБА_2 , яка за договором доручення № 1 від 02.01.2024 доручила позивачу здійснити його продаж. У зв`язку з цим, вважав, що саме ФОП ОСОБА_2 має вести облік товарних запасів, що знаходяться у місці продажу. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 позов залишено без задоволення. Позивач, не погодившись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування судом обставин справи, що призвело до неправомірного висновку, просив його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що контролюючим органом правомірно проведено фактичну перевірку та застосовано штрафні санкції, хоча перевірка призначена й проведена без наявності визначених законом підстав. Зауважує, що спірним наказом призначено перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », тоді як відомостей щодо ФОП ОСОБА_1 в ньому не зазначено, доповідна записка, на підставі якої прийнято наведений наказ також не містить інформації щодо можливого порушення саме позивачем, як суб`єктом господарювання, вимог податкового законодавства. Таким чином, податковим органом безпідставно проведено фактичну перевірку саме ФОП ОСОБА_1 та застосовано до нього штрафні санкції. Зазначає, що відповідачем не надано суду першої інстанції доповідної записки, на підставі якої призначено фактичну перевірку, що унеможливлює встановити, яку саме інформацію отримано контролюючим органом. Також, вказує, що суд першої інстанції не врахував відсутність у позивача обов`язку вести облік товарних запасів, зазначених податковим органом у акті перевірки, оскільки останні належать іншій особі. Натомість, ФОП ОСОБА_1 здійснює продаж товарів, які не є технічно складними та для яких не передбачено ведення обліку в обов`язковому порядку. У зв`язку з цим, вважає, що ним не порушено вимог п. 12 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Крім того, звертає увагу на відсутність жодних доказів на підтвердження здійснення позивачем розрахункових операцій без застосування РРО/ПРРО на суму 2 441,00 грн, тоді як відомості з баз СОД РРО містять інформацію про проведення суб`єктом господарювання у перевіряємий період розрахункових операцій через ПРРО із формуванням фіскальних чеків. Проте, суд першої інстанції не надав належної оцінки вищевказаним обставинам, що призвело до помилкового висновку про доведеність податковим органом наявності в діях позивача порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Просить врахувати невірний розрахунок ГУ ДПС штрафної санкції за порушення пунктів 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Зауважує, що наявність у розрахунку арифметичної помилки, про яку вказував відповідач в суді першої інстанції, беззаперечно свідчить про неналежне оформлення податкового повідомлення-рішення. Крім того, наголошує про безпідставне застосування податковим органом коефіцієнту 150% при розрахунку штрафної санкції за вищевказане порушення як за повторне з огляду на відсутність доказів притягнення позивача до відповідальності за таке ж порушення раніше. Зауважує, що п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону № 3219-ІХ встановлено неможливість застосування до суб`єктів господарювання фінансових санкцій за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» у період з 01.01.2022 до 01.10.2023, що прямо виключає можливість застосування до позивача штрафних санкцій за порушення, вчинені у 2022 р. та унеможливлює встановлення ГУ ДПС повторності в межах спірних правовідносин. ГУ ДПС у Харківській області (далі - відповідач) подало відзив на апеляційну скаргу, в якому, наполягаючи на законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін. Учасники справи про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, надавали пояснення в судовому засіданні. Відповідно до ч. 4 ст. 229, ч. 1 ст. 308 КАС України справа розглядається в межах доводів та вимог апеляційної скарги, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу, відзиву на неї, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено апеляційним судом, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, перебуває на обліку в ГУ ДПС у Харківській області. Наказом ГУ ДПС у м. Києві від 10.01.2024 № 66-п призначено фактичну перевірку платників податків/об`єктів, зазначених у додатках 1-45, з питань дотримання порядку здійснення розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин із працівниками (найманими особами), дотримання вимог законодавства щодо встановлених державою фіксованих цін, граничних цін та граничних рівнів торгівельної надбавки (націнки) протягом січня 2024 р. Одним із об`єктів, що підлягав перевірці є магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », розташований за адресою АДРЕСА_1 , господарську діяльність у якому на час проведення перевірки вів ФОП ОСОБА_1 . 12.01.2024 посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві, на підставі наказу від 10.01.2024 направлень, проведено фактичну перевірку магазину « ІНФОРМАЦІЯ_1 », за наслідками якої складено акт №1950/26/15/07/2781513017 від 12.01.2024. Актом перевірки встановлено, зокрема, що перед початком проведення фактичної перевірки було проведено контрольну розрахункову операцію, зазначену в п. 2 ч. 11 акта на суму 129,00 грн. Розрахункову операцію у безготівковій формі провів продавець ОСОБА_3 та надав документ невстановленої форми (чек). Крім того, відповідно до податкової декларації платника єдиного податку за 2022 р. від 11.01.2023 № 9292793101 обсяг доходу за 2022 р. склав 5 232 371,90 грн. Відповідно до податкової інформації ПРРО зареєстровано лише з 18.04.2023. Крім того, з початку робочого дня ФОП за вказаною адресою в магазині реалізовано товарів у готівковій формі (12.01.2024) на загальну суму 2 312,00 грн без застосування ПРРО. Таким чином, перевіркою порядку здійснення розрахункових операцій встановлено проведення ФОП розрахункових операцій у готівковій та/або безготівковій формі без застосування ПРРО/РРО та відповідно без формування, без видачі відповідних розрахункових документів на загальну суму 5 234 812,90 грн (в тому числі вчинене вперше у періоді з 01.01.2022 до 31.12.2022 в сумі 5 232 371,90 грн та наступне порушення, вчинене 12.01.2024 в сумі 2 441,00 грн). Також, перевіркою встановлено ведення з порушенням обліку товарних запасів за місцем їх реалізації, а саме ФОП на початок проведення перевірки не надано документів (у паперовій або електронній формі), що підтверджують облік та походження товарних запасів згідно переліку від 12.01.2024. Загалом виявлено необлікованих товарів на загальну суму 299 265,00 грн. З урахуванням наведеного, податковим органом встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 , в тому числі: - п. 1, п. 2, п. 12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». 02.02.2024 ГУ ДПС у Харківській області на підставі акту перевірки, прийнято, в тому числі, податкове повідомлення-рішення № №00055390708, яким до позивача застосовано штрафні санкції у розмірі 302 926,50 грн (з яких: 299 265,00 грн - за порушення п.12 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»; 3 661,50 грн за порушення пп. 1, 2 ч. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»). Не погодившись з податковим повідомленням - рішенням, позивач звернувся за захистом своїх прав до суду. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того перевірка проведена податковим органом з дотриманням процедури, а спірне податкове повідомлення-рішення прийнято в межах повноважень, на підставі та у спосіб, що встановлений податковим законодавством. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані ПК України. Як передбачено пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи, які визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до пп. 20.1.10 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право здійснювати контроль за додержанням законодавства з питань регулювання обігу готівки (крім банків), порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги), за наявністю ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів, за додержанням порядку приймання готівки для подальшого переказу (крім приймання готівки банками), за дотриманням суб`єктами господарювання установлених законодавством обов`язкових вимог щодо забезпечення можливості розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів. Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій та програмних реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначаються Законом України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР (далі Закон № 265/95-ВР). Відповідно до ст. 15 Закону № 265/95-ВР контроль за додержанням суб`єктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), операцій з видачі готівкових коштів держателям електронних платіжних засобів, інших емітованих платіжних інструментів та інших вимог цього Закону здійснюють контролюючі органи шляхом проведення фактичних та документальних перевірок відповідно до Податкового кодексу України. Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України). Порядок проведення фактичної перевірки врегульовано статтею 80 ПК України, пунктом 80.1 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: 80.2.1. у разі коли за результатами перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про можливі порушення платником податків законодавства щодо виробництва та обігу підакцизних товарів, здійснення платником податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, та виникає необхідність перевірки таких фактів; 80.2.2. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; 80.2.3. письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування; 80.2.4. неподання суб`єктом господарювання в установлений законом строк обов`язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; 80.2.5. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального; 80.2.6. у разі виявлення за результатами попередньої перевірки порушення законодавства з питань, визначених у пункті 75.1.3; 80.2.7. у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про використання праці найманих осіб без належного оформлення трудових відносин та виплати роботодавцями доходів у вигляді заробітної плати без сплати податків до бюджету, а також здійснення фізичною особою підприємницької діяльності без державної реєстрації. Згідно з п. 80.5 ст. 80 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення фактичної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу. З аналізу вказаних положень убачається, що посадові особи контролюючого органу уповноважені розпочати проведення фактичної перевірки за умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання/пред`явлення оформлених відповідно до вимог Податкового кодексу України направлення і наказу на проведення перевірки, а також службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки (формальна підстава). Формулювання конкретного змісту наказу є дискрецією контролюючого органу, однак, з обов`язковим дотриманням вимог норм абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу про проведення перевірки. У разі встановлення в одному підпункті статті декількох самостійних підстав для проведення перевірки, кожна з них не обов`язково має бути сформульована тотожно до змісту правової норми, якою ця підстава встановлена, проте повинна бути чітко визначена та відповідати правовій нормі. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння суб`єктом господарювання причин, що зумовили проведення перевірки, а також кола питань, які можуть бути її предметом, залежно від підстави проведення. У такій ситуації в разі виникнення спору щодо наявності дійсних підстав для проведення перевірки або обґрунтованості припущень щодо вчинення суб`єктом господарювання порушень суд має можливість перевірити ці питання під час розгляду адміністративної справи. У судовій практиці прийнято розрізняти юридичну підставу, як елемент для проведення перевірки, та фактичну підставу, яка розкриває сукупність обставин, що характеризують (зумовлюють) юридичну підставу. Відображенням юридичної підстави є наведення у наказі податкового органу відповідної норми ПК України, яка надає право для проведення перевірки. Відображенням фактичної підстави вважається наведення конкретних обставин (фактів), існування яких вказує на наявність юридичної підстави. Верховний Суд у постанові від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 сформулював висновки, за змістом яких податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов`язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки. Тобто, якщо відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України утримує в собі весь спектр необхідних елементів для визначення підстави для призначення перевірки (як правової, так і фактичної), покликання у наказі на сам лише підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України можна вважати мінімально допустимим обсягом інформації у розумінні абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Тому відсутні підстави вважати, що такий наказ породжує його неоднозначне трактування та/або невизначеність із фактичною підставою перевірки. Відповідно, такий наказ не можна вважати протиправним. У зазначеній постанові суду Верховний Суд також акцентував увагу на застосовності у спорах цієї категорії висновків Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2021 у справі № 816/228/17, відповідно до яких «…неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об`єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення. Судова палата звернула увагу на наявність істотної різниці у критеріях оцінки правомірності наказу на предмет його підставності та/або оформлення, як наслідок, необхідності відмежування у спорах цієї категорії питання «наявності підстав для проведення перевірки» від питання «достатності відображення підстав для проведення перевірки у наказі» та/або «недоліків в оформленні рішення про проведення перевірки». Підстави для призначення будь-якої перевірки чітко закріплені у нормах ПК України, за наявності яких у контролюючих органів виникає безпосередньо право на проведення перевірки, тоді як відображення цих підстав у наказі про призначення перевірки фактично є формалізацією у письмовій формі права на проведення перевірки, яке вже виникло. Безумовно, формалізація підстави для проведення перевірки у наказі має відповідати вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України. Під час вирішення питання щодо правомірності призначення і проведення перевірки, зокрема, фактичної, необхідно надавати оцінку достатності змісту наказу в контексті чіткого визначення у ньому правової (юридичної) підстави проведення такої перевірки та існування відповідної фактичної підстави, яка є передумовою для її проведення». Судом встановлено, що нормативною підставою проведення перевірки контролюючим органом у спірному наказі від 10.01.2024 № 66-п зазначено : підпункти 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 статті 80, пункт 69.27 підрозділу 10 «Інші перехідні положення» ПК України, Закон № 265/95-ВР, Закон України від 21.06.2012 № 5007-VI «Про ціни і ціноутворення», а фактичною: доповідну записку управління фактичних перевірок від 10.01.2024 № 64/26-15-07-07-00-12. У доповідній записці від 10.01.2024 № 64/26-15-07-07-00-12 (т. 1 а.с. 205) зазначено, що в ході виконання функціональних повноважень управлінням фактичних перевірок ГУ ДПС у м. Києві стало відомо про діяльність на території м. Києва, в тому числі торгівельних мереж «Техно Їжак», які здійснюють роздрібну торгівлю товарами, в т.ч. складною побутовою технікою, яка підлягає гарантійному ремонту або надають послуги без застосування РРО/ПРРО та без видачі фіскальних розрахункових документів. Також, від ДПС та інших територіальних органів ДПС надходили листи про необхідність вжиття заходів контролю по деяким платникам податків. Крім того, на адресу ГУ ДПС у м. Києві надходили письмові звернення покупців (споживачів) про порушення платниками податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. У зв`язку з цим, запропоновано провести фактичні перевірки платників податків та об`єктів, зазначених у додатку до Доповідної записки (серед яких і магазин «Техно Їжак» за адресою м. Київ, Шевченківський район, пр-т Перемоги, 24). Суд першої інстанції, надаючи оцінку дотриманню контролюючим органом вимог пункту 81.1 статті 81 ПК України щодо змісту наказу, дійшов висновку, що спірний наказ містить усі обов`язкові реквізити, передбачені пунктом 81.1 статті 81 ПК України, в тому числі посилання на отриману інформацію щодо можливого порушення та зазначено сферу, щодо якої її отримано. Разом з тим, суд першої інстанції залишив поза увагою відсутність у матеріалах справи належних доказів на підтвердження правомірності призначення фактичної перевірки. Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що нормативною підставою для призначення перевірки у наказі від 10.01.2024 податковим органом визначено підпункти 80.2.2, 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України. Зазначеними нормами ПК України передбачено можливість проведення фактичної перевірки платника податку у випадку наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів; письмового звернення покупця (споживача), оформленого відповідно до закону, про порушення платником податків установленого порядку проведення розрахункових операцій, касових операцій, патентування або ліцензування. Зі змісту доповідної записки від 10.01.2024 вбачається пропозиція начальника управління фактичних перевірок провести фактичні перевірки, в тому числі, торгівельних мереж «Техно Їжак» у зв`язку отриманням: - листів від ДПС України та її територіальних органів про необхідність вжиття заходів контролю по деяким платникам податків, - інформації про здійснення роздрібної торгівлі товарами, в т.ч. складною побутовою технікою, яка підлягає гарантійному ремонту або надають послуги без застосування РРО/ПРРО та без видачі фіскальних розрахункових документів в ході виконання функціональних повноважень; - письмових звернень покупців (споживачів) про порушення платниками податків установленого порядку проведення розрахункових операцій. Водночас, посилань на конкретні листи органів податкової служби, зверненнь покупців про необхідність вжиття заходів контролю, як доповідна записка, так і спірний наказ не містять. При цьому, відповідачем вищевказаних документів не надано ні суду першої, ні апеляційної інстанції. Крім того, відповідач ні суду першої, ні апеляційної інстанції не повідомив в рамках яких заходів контролюючого органу встановлено невідповідність діяльності позивача вимогам чинного законодавства, на підставі яких відомостей або документів були встановлені факти сумнівності, сумнівність яких саме операцій (дата операції, характер та наслідки такої операції або інші докази вчинення таких операцій) встановлена податковим органом. Колегія суддів зауважує, що загальне посилання у доповідній записці на інформацію щодо можливих порушень без наведення конкретизованих відомостей, які б дозволяли встановити джерело інформації, її зміст, зв`язок із позивачем та підстави для припущення ймовірного порушення не є свідченням наявності законних підстав для проведення перевірки. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.12.2025 по справі № 300/670/25. Також, Верховний Суд у постанові від 20 листопада 2018 року у справі № 820/6001/16 наголосив, що фактичною підставою для проведення фактичної перевірки за підпунктом 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України є письмове звернення покупця (споживача), оформлене відповідно до Закону України «Про звернення громадян», і таке звернення має містити: дані про заявника (у тому числі адресу проживання або місце перебування); інформацію про суб`єкта господарювання, щодо якого подано скаргу; опис обставин, які заявник вважає порушенням; дату та предмет придбання товару/отримання послуги. Вказаний висновок був підтриманий Верховним Судом у постанові від 24.12.2025 по справі №580/4426/25. Водночас, матеріали справи не містять ані самих звернень споживачів, ані доказів отримання податковим органом таких звернень, ані ідентифікації, що звернення стосуються саме ФОП ОСОБА_1 . Судом апеляційної інстанції, відповідно до ст.9 КАС України витребовувались у відповідача пояснення та докази на підтвердження правомірності призначення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 . На вимогу суду апеляційної інстанції, апелянт надав пояснення, в яких, з посиланням на доповідну записку від 10.01.2024 зазначив, що підставою для проведення фактичної перевірки у даній справі стали відомості, отримані ГУ ДПС в м. Києві в ході виконання функціональних повноважень, а саме: здійснення роздрібної торгівлі товарами без видачі відповідного розрахункового документу. Водночас, жодних доказів, на підставі яких складена доповідна записка від 10.01.2024, а саме листів від територіальних органів ДПС та ДПС, звернень покупців, від яких податковий орган отримав інформацію щодо можливого порушення, зокрема, ФОП ОСОБА_1 вимог законодавства, апелянт не надав. Крім того, колегія суддів враховує, що доповідна записка містить три фактичні підстави для проведення фактичної перевірки, тоді як в спірному наказі та додатку до нього не визначено яка з наведених у Записці підстав слугувала для призначення фактичної перевірки саме ФОП ОСОБА_1 . Зазначені обставини вказують на те, що підстави проведення перевірки, визначені у спірному наказі не підтверджується належними та достатніми доказами. Посилання суду першої інстанції на постанову Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду від 26.03.2024 у справі № 420/9909/23 колегія суддів відхиляє з огляду на відмінність фактичних обставин справи. Так, у справі № 420/9909/23 фактичною підставою для проведення перевірки підприємства слугувала доповідна записка Управління податкового аудиту № 2797/15-32-07-06-11 від 20 квітня 2023 року про можливі порушення податкового та іншого законодавства, допущені суб`єктом господарювання, в якій містяться посилання на документи, на підставі яких податковим органом виявлено відповідні можливі порушення. Натомість, у справі, що розглядається відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження отримання інформації від визначеного підпунктами 80.2.2, 80.2.3 п. 80.2 ст. 80 ПК України кола суб`єктів щодо можливого допущеного порушення податкової дисципліни позивачем, тоді як відомості у доповідній записці не конкретизовані. Таким чином, за встановлених апеляційним судом обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач не довів наявності підстав у розумінні підпунктів 80.2.2., 80.2.3 пункту 80.2 статті 80 ПК України для проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 .. Зважаючи на викладене, беручи до уваги відсутність як в доповідній записці так і в наказі Головного управління ДПС в м. Києві будь-якого посилання на отриману відповідачем в установленому порядку інформацію про факти, які б свідчили про можливі порушення позивачем законодавства, не надання такої інформації судам першої та апеляційної інстанції, враховуючи, що наведені в наказі підстави проведення перевірки в ході розгляду справи не підтвердилися та не доведені відповідачем як суб`єктом владних повноважень, колегія суддів приходить до висновку, що призначення та проведення фактичної перевірки щодо позивача здійснено незаконно. Колегія суддів звертає увагу, що здійснення перевірки є необхідною передумовою для винесення податкових повідомлень-рішень у разі встановлення контролюючим органом порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється податковими органами. Тому за відсутності проведеної перевірки як юридичного факту у контролюючого органу відсутня компетенція на винесення податкового повідомлення-рішення. Така компетенція не виникає в силу самого лише факту вчинення платником податків податкового правопорушення. Для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платникові податків шляхом прийняття податкового повідомлення-рішення в зв`язку допущеними таким платником порушеннями необхідно дотриматися певних умов, а саме - спочатку провести податкову перевірку. Нормами Податкового кодексу України, з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів, встановлені умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. Невиконання цих вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Таким чином, у випадку незаконності перевірки, прийнятий за її результатами акт індивідуальної дії підлягає визнанню протиправним та скасуванню. При цьому суд не повинен надавати оцінку правомірності оспорюваного рішення, оскільки порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 04.02.2019 у справі № 807/242/14, від 19.11.2019 у справі № 160/8859/18 та від 30.06.2019 у справі № 825/1747/17. Отже, у разі недотримання вимог проведення податкової перевірки у контролюючого органу відсутні підстави на прийняття рішення за результатами виявлених порушень і порушення процедури проведення перевірки нівелюють її наслідки. За встановлених обставин, колегія суддів приходить до висновку, що недотримання відповідачем вимог ст.ст. 80, 81 ПК України, які визначають порядок фактичної перевірки, є самостійним наслідком визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Разом з тим відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, ні суду першої, ні апеляційної інстанції не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували наявність у контролюючого органу підстав для включення позивача до переліку суб`єктів господарювання для проведення фактичних перевірок. Таким чином, оскільки допущені контролюючим органом порушення вимог закону щодо призначення фактичної перевірки позивача призводять до відсутності правових наслідків такої, колегія суддів дійшла висновку, що спірне податкове повідомлення-рішення є протиправним і таким, що підлягає скасуванню. Натомість, суд першої інстанції неповно дослідив обставини справи, невірно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим дійшов помилкового висновку щодо відсутності підстав для задоволення позову. За сталою та послідовною практикою Верховного Суду (постанови Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі №520/8836/18, від 7 грудня 2021 року у справі №826/17875/18, від 28 червня 2023 року у справі № 160/7340/22) встановлена судами протиправність наслідків перевірки у зв`язку з порушенням процедури її призначення/проведення є достатньою самостійною підставою до скасування прийнятого за результатами її проведення рішення контролюючого органу, з огляду на що до аналізу суті покладених в основу такого рішення податкових правопорушень колегія суддів не вдається. Інші доводи та заперечення сторін на висновки колегії суддів не впливають. Відповідно до Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. За приписами п. 2 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення. Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Враховуючи, вищенаведене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги спростовують позицію суду, викладену в оскаржуваному судовому рішенні, підтверджують допущення судом першої інстанції порушення норм матеріального права, неповне встановлення обставин справи, що призвело до її неправильного вирішення, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про задоволення позову. Стосовно розподілу витрат зі сплати судового збору, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Згідно ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд ухвалить нове рішення, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Колегія суддів зазначає, що позивачем понесені судові витрати зі сплати судового збору за подання позову в розмірі 2 423,41 грн та апеляційної скарги 3 635,12 грн., що підтверджується відповідними квитанціями. Враховуючи, що апеляційна скарга судом задоволена, відповідно до ст. 139 КАС України на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору в сумі 6 058,53 грн (2 423,41 грн + 3 635,12 грн) за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Керуючись ст. ст. 308, 310, 317, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.11.2025 по справі № 520/32557/24 скасувати. Ухвалити нову постанову, якою позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області № 00055390708 від 02.02.2024. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Харківській області (ЄДРПОУ 43983495, вул. Г. Сковороди, 46, м. Харків, 61057) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_2 ) витрати зі сплати судового збору у загальному розмірі 6 058,53 грн (шість тисяч п`ятдесят вісім гривень 53 копійки). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя В.Б. Русанова Судді А.О. Бегунц Я.В. П`янова