Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/15512/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 травня 2026 р. Справа № 440/15512/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Семененко М.О., Суддів: Чалого І.С. , Подобайло З.Г. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026, головуючий суддя І інстанції: Г.В. Костенко, повний текст складено 20.01.26 по справі № 440/15512/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Полтавської обласної Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання дій протиправними, скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Полтавської обласної Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просить суд: - визнати протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не дотримання процедури прийняття рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025, та ігнорування під час складення висновку про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби встановлених діагнозів - D17, ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом; органічний тривожний розлад з депресивним компонентом; - визнати протиправною та скасувати постанову Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; - зобов`язати Військово-лікарську комісію при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступеню придатності до військової служби у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, врахувавши медичні обстеження та встановлені профільними лікарями діагнози - D17, ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом; органічний тривожний розлад з депресивним компонентом; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 з підстав не прибуття до ТЦК та СП за повісткою та зобов`язати виключити їх. В обґрунтування позовних вимог представник зазначає, що 22.10.2025 Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 прийнято рішення у формі довідки №2025-1022-1159-3678-3, відповідно до якої ОСОБА_1 визнано придатним до військової служби. Позивач вказує, що висновок ВЛК не відповідає стану здоров`я позивача та суперечить, затвердженому наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 Положенню про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Під час огляду не було належним чином враховані захворювання, підтверджені медичними документами, у результаті чого останнього безпідставно визнано придатним до військової служби. Таким чином, позивач вважає, що висновок ВЛК є протиправним, необґрунтованим та незаконним, оскільки ухвалене без урахування підтверджених діагнозів та попри наявність у нього тяжких хвороб, що ставлять під загрозу його життя та здоров`я. ІНФОРМАЦІЯ_2 подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, згідно якого заперечує проти задоволення позовних вимог, та зазначає, що медичний огляд позивача ВЛК комісією при ІНФОРМАЦІЯ_3 проведено у повній мірі об`єктивно та з чітким дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки навіть у самій довідці ВЛК чітко зазначено діагнози позивача. Окрім того, звертає увагу суду, що згідно з довідкою ВЛК №№2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025 року позивач визнаний придатним до військової служби. Стверджує, що суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Також вказує, що перевірка рішення ІНФОРМАЦІЯ_4 на предмет того, дотримано всі умови та критерії, передбачені Положенням №402 при проведенні медичного огляду військового, належить включно до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК. У разі незгоди із рішеннями позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня з відповідною скаргою, а у разі незгоди із ВЛК вищого рівня звернутися до ЦВЛК або до суду. Відтак, вважає, що позивачем не дотримано вимог. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 та прийняти постанову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно довідки, складеної військово-лікарською комісією за №2025-0929-0827-1486-3 від 29.09.2025 у графі «Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено - D17, опис діагнозу - ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом, помірним порушенням функцій, що обмежують носіння одягу та військового спорядження. Вказує, що на підставі статті 106 графи II розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, закладах зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Звертає увагу, що діагноз D17 (Доброякісне новоутворення жирової тканини, включаючи ліпоматоз), який супроводжується численними множинними ліпомами тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з вираженим больовим синдромом, розглядається Військово-лікарською комісією (ВЛК) в Україні відповідно до статті 10 розкладу хвороб Наказу №402 (захворювання ендокринної системи, розлади харчування та обміну речовин, порушення імунітету). Вказує, що ретельне медичне обстеження свідчить що численність ліпом, інтенсивність болю та всі інші об`єктивні медичні дані свідчать про наявність у позивача не помірного, а значного порушення функцій та підпадає під ст.10-а графи II розкладу хвороб. Стверджує, що позивач надав всі медичні документи проходження комплексного обстеження та повідомив про надання йому психіатричної допомоги у відокремленому підрозділі - Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1, діагноз: органічний тривожний розлад з депресивним компонентом. Зауважує, що проходить амбулаторне лікування, що підтверджується довідкою від 28.10.2025 №6724/33.1-15, виданою відокремленим підрозділом - Обласна консультативна психоневрологічна поліклініка зі стаціонаром №1 КП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Полтавської обласної ради». Наголошує, що Полтавська обласна Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 при прийнятті рішення повністю проігнорувала та не врахувала надані позивачем на підтвердження захворювання медичні документи, висновки комплексного медичного обстеження та встановлені в них діагнози профільних фахівців, не врахувала необхідності перебування під наглядом профільних лікарів для необхідного постійного медичного обслуговування, пов`язаного із захворюванням позивача. Вважає, що рішення ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_2 , оформлене довідкою №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025, є протиправним, оскільки військово-лікарська комісія не дотрималася процедури прийняття рішення, не врахувала надані на підтвердження наявності захворювання медичні документи та проігнорувала встановлені в них діагнози профільних фахівців, що призвело до протиправного висновку щодо придатності до військової служби. Зазначає, що всупереч встановленому Положенням №402 порядку, військово-лікарська комісія не провела консиліуму лікарів, з прийняттям відповідного рішення, без направлення позивача на додаткову госпіталізацію, у зв`язку з чим встановила зовсім інший діагноз (Q84.8 за ст.74-в), ніж в усіх попередніх медичних документах. Тобто, військово-лікарською комісією скарга позивача не була розглянута у відповідності до приписів Положення №402. Зауважує, що судом першої інстанції не враховано, що з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виключено лише відомості про розшук позивача, однак, не виключено недостовірні відомості про не прибуття за повісткою. Відповідачі по справі не скористались правом на подання відзиву на апеляційну скаргу, відповідно до вимог ст.304 КАС України. Відповідно до ч.1 ст.308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що за направленням ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 пройшов медичний огляд ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 . У картці обстеження та медичного обліку військовозобов`язаного ОСОБА_1 за №0975-0211-8785-1244 від 29.09.2025 відображені результати медичного обстеження спеціалістами. За висновком проведеного медичного обстеження встановлено діагноз: ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, з больовим синдромом, з порушенням функцій, рекомендовано нагляд сімейного лікаря, ендокринолога, онколога. Згідно наданої довідки, складеної військово-лікарською комісією за №2025-0929-0827-1486-3 від 29.09.2025, у графі «Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено - В17, опис діагнозу - ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок; численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом помірним порушенням функцій, що обмежують носіння одягу та військового спорядження. На підставі статті 106 графи II розкладу хвороб позивача визнано придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони Не погодившись із рішенням, оформленим довідкою військово-лікарської комісії ІНФОРМАЦІЯ_5 за №2025-0929-0827-1486-3 від 29.09.2025 щодо ступеня придатності до військової служби, позивач оскаржив його в порядку, передбаченому Положенням №402. Листом начальника ІНФОРМАЦІЯ_6 від 16.10.2025 №16/2753 позивачу запропоновано прибути на медичних огляд лікарями спеціалістами Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 . 22.10.2025 позивач прибув за повідомленою адресою для проходження медичного огляду лікарями - спеціалістами Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 . З довідки, складеної військово-лікарською комісією №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025 у графі «Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено - 984.8, множинний аутосомно-домінантний ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, що не ускладнює носіння військової форм, одягу, взуття або спорядження. На підставі статті 74в графи II розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби. Вважаючи протиправними дії Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не дотримання процедури прийняття рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025, та ігнорування під час складення висновку про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби встановлених діагнозів - D17, ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом, органічний тривожний розлад з депресивним компонентом, позивач ініціював даний спір. Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з відсутності підстав у межах цієї справи надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, оскільки це виходить за межі судового розгляду. При цьому, судом не встановлено порушення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 порядку проведення огляду позивача за наслідками його звернення та прийняття оскаржуваного рішення. Разом з тим, суд першої інстанції врахував, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у ході розгляду справи усунуто оскаржувані позивачем порушення та виключено з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про розшук позивача з підстав не прибуття за повісткою, тому в частині визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук позивача з підстав не прибуття до ТЦК та СП за повісткою та зобов`язання виключити їх позов також не підлягає задоволенню. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позову, з огляду на наступне. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Відповідно до ст.65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє на даний час. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 «Про загальну мобілізацію» постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008. Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі по тексту - Закон №3543-ХІІ; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Приписами ч.3 ст.22 Закону №3543-XII визначено, що громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду; - надавати в установленому порядку під час мобілізації будівлі, споруди, транспортні засоби та інше майно, власниками яких вони є, Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, силам цивільного захисту з наступним відшкодуванням державою їх вартості в порядку, встановленому законом; - проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного чи резервіста. Згідно з ч.ч. 1-3 ст.1 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі по тексту - Закон №2232-XII; в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Приписами ч.7 ст.1 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). За змістом ч.9 ст.1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до ч.10 ст.1 Закону №2232-XII громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: - уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; - прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; - проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; - проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; - виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. У силу пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154 (далі по тексту - Положення №154; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з п.8 Положення №154 завданнями територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки є виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації, керівництво військовим обліком призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, здійснення контролю за його станом, зокрема в місцевих держадміністраціях, органах місцевого самоврядування та в органах, що забезпечують функціонування системи військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (крім СБУ та розвідувальних органів України), забезпечення в межах своїх повноважень адміністрування (територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, мм. Києва та Севастополя) та ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) (районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), проведення заходів з приписки громадян до призовних дільниць, призову громадян на військову службу, проведення відбору кандидатів для прийняття на військову службу за контрактом, участь у відборі громадян для проходження служби у військовому резерві Збройних Сил, підготовка та проведення в особливий період мобілізації людських і транспортних ресурсів, забезпечення організації соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори до Збройних Сил (далі - збори), ветеранів війни та військової служби, пенсіонерів з числа військовослужбовців Збройних Сил (далі - пенсіонери) та членів їх сімей, участь у військово-патріотичному вихованні громадян, здійснення інших заходів з питань оборони відповідно до законодавства. За змістом пунктом 9 Положення №154 ТЦК та СП відповідно до покладених на них завдань здійснюють, зокрема, заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі по тексту - Положення №402; у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Згідно з п.п. 1.1, 1.2 розділу І Положення №402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров`я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, установлює причинний зв`язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям. Військово-лікарська експертиза - це: - медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової військової служби); військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; - визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; - встановлення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби. Пунктом 1.3 розділу І Положення №402 передбачено, що основними завданнями військово-лікарської експертизи є: добір громадян України, придатних за станом здоров`я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров`я; контроль за організацією і станом лікувально-оздоровчої роботи серед призовників, аналіз результатів і розроблення пропозицій із удосконалення цієї роботи; контроль за організацією, проведенням і результатами лікувально-діагностичної роботи у закладах охорони здоров`я в системі Міністерства оборони України, закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності (далі - заклади охорони здоров`я (установи) та медичних підрозділах військових частин, що стосується військово-лікарської експертизи; надання методичної та практичної допомоги з питань військово-лікарської експертизи військово-лікарським комісіям, закладам охорони здоров`я (установам); визначення причинного зв`язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтва) у військовослужбовців, військовозобов`язаних, резервістів, які призвані на збори, у осіб, звільнених із військової служби, а також причинного зв`язку захворювань, поранень, які заподіяли військовослужбовцям смерть; розроблення спільно з головними медичними спеціалістами Міністерства охорони здоров`я України (далі - МОЗ України) і Міністерства оборони України вимог щодо стану здоров`я призовників, кандидатів на навчання у ВВНЗ, військовослужбовців, громадян, які приймаються на військову службу за контрактом, резервістів для найдоцільнішого використання їх на військовій службі; визначення ступеня придатності військовослужбовців до військової служби у зв`язку з їх звільненням; проведення наукової роботи з питань військово-лікарської експертизи; підготовка кадрів для військово-лікарських комісій; формування висновку про необхідність забезпечення особи з обмеженнями повсякденного функціонування допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) за формою, наведеною в додатку до Порядку забезпечення допоміжними засобами реабілітації (технічними та іншими засобами реабілітації) або з інвалідністю, дітей з інвалідністю та інших окремих категорій населення і виплати грошової компенсації вартості за самостійно придбані такі засоби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05 квітня 2012 року №

321. Згідно з п.2.1 розділу І Положення №402 для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії. Відповідно до п.2.2 Положення №402 штатні ВЛК є військово-медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія (далі - ЦВЛК); ВЛК регіону. Штатні ВЛК комплектуються лікарями із клінічною підготовкою за однією з лікарських спеціальностей (терапія, хірургія, неврологія, психіатрія, оториноларингологія, офтальмологія, організація охорони здоров`я тощо), з досвідом роботи у військових частинах та закладах охорони здоров`я (установах). Залучати особовий склад штатних ВЛК для вирішення питань та завдань, не пов`язаних із військово-лікарською експертизою, забороняється. Адміністративно-територіальні зони відповідальності штатних ВЛК за проведення військово-лікарської експертизи визначаються наказом Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Відповідно до п.2.4.4 на ВЛК регіону покладаються, серед іншого, організація військово-лікарської експертизи, керівництво підпорядкованими ВЛК, контроль за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності. Згідно з п.2.4.5 ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби колишніх військовослужбовців на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК. Пунктом 2.4.6 розділу І Положення №402 встановлено, що рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (пп.2.4.10 п. 2.4 розділу І Положення №402). Водночас, згідно з пп. 2.5.1 п.2.5 розділу І Положення №402 до позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать, зокрема ВЛК ТЦК та СП. Згідно з пп.2.5.11 п.2.5 розділу І Положення №402 документи позаштатних ВЛК скріплюються гербовою печаткою закладу охорони здоров`я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені. ВЛК ТЦК та СП створюється при районному (міському) ТЦК та СП. Для керівництва і контролю за діяльністю цих комісій при ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя створюються відповідно Кримська республіканська, обласні, Київська міська та Севастопольська міська ВЛК (абзаци 1, 2 пп.2.8.1 п.2.8 розділу I Положення №402). ВЛК ТЦК та СП має право приймати постанови відповідно до цього Положення (пп.2.8.2 п.2.8 розділу I Положення №402). Згідно з пп.2.8.3 п.2.8 розділу I Положення №402 ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, областей, міста Києва мають право переглядати постанови ВЛК районного (міського) ТЦК та СП, крім постанов, які згідно з цим Положенням підлягають розгляду, контролю та затвердженню ЦВЛК, ВЛК регіону. На ВЛК районного (міського) ТЦК та СП покладається огляд громадян відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. Рішенням ВЛК регіону на ВЛК ТЦК та СП покладається огляд інших громадян (пп.2.8.4 п.2.8 розділу I Положення № 402). У порядку контролю на ВЛК ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, області, міста Києва покладається огляд (переогляд) осіб відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу I, пункту 1.4 глави 1 розділу II цього Положення. У воєнний час перевірка свідоцтв про хворобу з постановами про непридатність до військової служби проводиться за наданими на розгляд з ТЦК та СП медичними документами, а за медичними показаннями - шляхом проведення контрольного медичного огляду перед направленням на затвердження в штатні ВЛК (пп.2.8.5 п.2.8 розділу I Положення №402). Разом з тим, пунктом 3.3 розділу I Положення №402 визначено, що скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року №608 «Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров`я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення». Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров`я. Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_8 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП. Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_9 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку. Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК. Відповідно до п.3.4 розділу I Положення №402 у разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК. Таке рішення є обов`язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття. У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз`ясненнями, у строк, визначений Законом України «Про звернення громадян». У разі прийняття рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд, військовослужбовці та інші особи, зазначені у пункті 1.2 глави 1 цього розділу, направляються для проходження медичного огляду ВЛК в інший заклад охорони здоров`я, ніж той, в якому проводився медичний огляд ВЛК, постанова якої оскаржується. З аналізу вищенаведених норм слідує, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених п. 1.2 розділу І Положення №402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК. До штатних ВЛК належать, зокрема, ВЛК регіону, до повноважень яких належить розгляд скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи. ВЛК регіону також мають право оглядати військовослужбовців, скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Постанови регіональних ВЛК можуть бути оскаржені до ЦВЛК або до суду. Пунктом 1.1 розділу ІІ Положення №402 передбачено, що медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров`я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). Під придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров`я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов`язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону (далі - інші військові формування), у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення. Медичний огляд проводиться ВЛК з метою визначення придатності, зокрема, до військової служби призовників, військовозобов`язаних, резервістів (кандидатів у резервісти). Згідно з абз. 1 п.1.1 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров`я (далі - ТДВ) (додаток 3). Відповідно до п.3.1 розділу ІІ Положення №402 медичний огляд військовозобов`язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров`я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП. Згідно з п.3.8 розділу ІІ Положення №402 постанови ВЛК ТЦК та СП щодо військовозобов`язаних приймаються згідно з главою 20 цього розділу. За змістом п.3.8 глави 3 розділу II Положення №402 постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК (додаток 4 до цього Положення) у двох примірниках, яка дійсна протягом одного року з дня медичного огляду. Постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про тимчасову непридатність або непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку підлягає затвердженню штатною ВЛК. Копія довідки видається особі, яка пройшла медичний огляд. Аналіз зазначених вище норм дає підстави для висновку, що військовозобов`язані підлягають медичному огляду ВЛК ТЦК та СП, якій, за результатами військово-лікарської експертизи надане право приймати постанови щодо придатності особи до військової служби, постанова ВЛК районних, міських ТЦК та СП про ступінь придатності військовозобов`язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період оформлюється довідкою ВЛК згідно з додатком 4 до Положення №402. За обставинами справи, позивачу 29.09.2025 проведено медичний огляд військово-лікарською комісією Комунального підприємства «4-а міська клінічна лікарня Полтавської міської ради ім. Леоніда Куроєдова», результати якого згідно з пунктом 3.8 глави 3 розділу II Положення №402 оформлені постановою у формі довідки №2025-0929-0827-1486-3 із висновками про придатність позивача до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК ТА СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв`язку, оперативного забезпечення, охорони. Вказана довідка складена за формою згідно з додатком 4 до Положення №402. Згідно з вищенаведеними нормами Положення №402, у разі незгоди із постановами позаштатних ВЛК, особа має право звернутися до ВЛК вищого рівня із скаргою на дії чи рішення ВЛК. У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд. Главою 3 розділу 1 Положення №402 встановлено чіткий алгоритм оскарження постанов ВЛК, за яким постанови позаштатної ВЛК оскаржуються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності. Підпунктом 2.3.4 п. 2.3 розділу І Положення №402 передбачено також право ЦВЛК розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України. При цьому, оскарженню у судовому порядку, за приписами пп. 2.3.5. пункту 2.3 та пп. 2.4.10 пункту 2.4 розділу І Положення №402 підлягають тільки постанови ВЛК регіонів та постанови ЦВЛК. Як вбачається з матеріалів справи, позивач звертався зі скаргою про протиправність дій/бездіяльності членів районної ВЛК при проведенні медичного огляду до ВЛК регіону (ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 ) із проханням провести повторний медичний огляд із дотримання вимог Положення №402. Тобто, позивач скористався своїм правом на проведення повторного медичного огляду з метою визначення придатності його до військової служби. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025 у графі «Діагноз (включаючи код, згідно чинного НК 025) та постанови ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва)» зазначено - 984.8, множинний аутосомно-домінантний ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, що не ускладнює носіння військової форм, одягу, взуття або спорядження. На підставі статті 74в графи II розкладу хвороб позивача визнано придатним до військової служби. Вказана довідка складена за формою згідно з додатком 4 до Положення №402. За позицією позивача, Полтавська обласна Військово-лікарська комісія при ІНФОРМАЦІЯ_2 не врахувала надані на підтвердження наявності захворювання медичні документи та проігнорувала встановлені в них діагнози профільних фахівців, що призвело до протиправного висновку щодо придатності до військової служби. Надаючи правову оцінку вказаним доводам, колегія суддів зазначає, що при розгляді по суті спору в адміністративних справах, у яких оспорюються рішення лікарських комісій, суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому така оцінка виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суди вправі перевіряти законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Верховний Суд у постанові від 13.06.2018 у справі №806/526/16 зазначив, що в межах адміністративного процесу суд не вправі надавати оцінку професійним діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідження медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки це потребує спеціальних знань у медичній галузі. Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі №810/5009/18, надання оцінки діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, виходить за межі судового розгляду. Питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що в межах адміністративного процесу суд не може надавати оцінку діям конкретних лікарів-членів ВЛК при застосуванні ними відповідних методів огляду позивача, дослідженні медичної документації, визначенні діагнозів та відповідності їх конкретній статті Розкладу хвороб, оскільки суд не є фахівцем у медичній галузі. Розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Однак, суд не може здійснювати власну оцінку підставам прийняття певного висновку, оскільки, як попередньо зазначалося, суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підстав висновку ВЛК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд в межах розгляду справи не вправі надавати власну оцінку на предмет наявності підстав для визнання позивача таким, що не придатний до військової служби. Беручи до уваги ті обставини, що перевірка рішень ВЛК ТЦК та СП на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням №402, при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а згідно рішення, зокрема яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби ВЛК регіону ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), позивач був оглянутий лікарями, йому визначений діагноз і за Розкладом хвороб визнаний придатним до служби, тому суд дійшов висновку про відсутність підстав у межах цієї справи надавати оцінку діагнозу позивача на предмет того, чи підпадає він під дію статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступень придатності до військової служби, оскільки це виходить за межі судового розгляду, а відтак суд позбавлений можливості надавати оцінку вказаним обставинам. Отже, питання визначення наявності або відсутності певного діагнозу у позивача та його придатності (непридатності) до військової служби за результатами медичного обстеження є дискреційними повноваженнями ВЛК, а тому суд не вправі перебирати на себе повноваження цього органу. Водночас, розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити їх законність в межах дотримання процедури прийняття таких. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.04.2025 у справі №160/31586/23. Під час розгляду справи судом не встановлено порушення ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_5 порядку проведення огляду позивача за наслідками його звернення та прийняття оскаржуваного рішення. Посилання апеляційної скарги позивача на те, що військово-лікарська комісія не провела консиліуму лікарів, з прийняттям відповідного рішення, без направлення позивача на додаткову госпіталізацію, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки матеріалами справи не встановлено, що дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, що згідно з п.1.1 розділу ІІ Положення №402 є підставою для проведення спільного огляду (консиліуму). Інших посилань на порушення Військово-лікарською комісією при ІНФОРМАЦІЯ_2 процедури прийняття рішення, яке оформлене довідкою від 22.10.2025 №2025-1022-1159-3678-3, позивачем не наведено. Відтак, в межах розгляду даної справи судом не встановлено протиправності дій Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не дотримання процедури прийняття рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії від 22.10.2025 №2025-1022-1159-3678-3, та протиправності довідки від 22.10.2025 №2025-1022-1159-3678-3. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо не дотримання процедури прийняття рішення, яке оформлене довідкою військово-лікарської комісії №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025, та ігнорування під час складення висновку про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби встановлених діагнозів - D17, ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом, органічний тривожний розлад з депресивним компонентом; визнання протиправною та скасування постанови Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка оформлена довідкою військово-лікарської комісії №2025-1022-1159-3678-3 від 22.10.2025 про визнання ОСОБА_1 придатним до військової служби; зобов`язання Військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_2 повторно провести медичний огляд ОСОБА_1 та прийняти відповідне рішення щодо визначення ступеню придатності до військової служби у відповідності до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, врахувавши медичні обстеження та встановлені профільними лікарями діагнози - D17, ліпоматоз тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, численні множинні ліпоми тулуба, верхніх та нижніх кінцівок з больовим синдромом, органічний тривожний розлад з депресивним компонентом. Доводи апеляційної скарги позивача в цій частині позовних вимог спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Щодо позовної вимоги про визнання протиправними дій ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомостей про розшук ОСОБА_1 з підстав не прибуття до ТЦК та СП за повісткою та зобов`язання виключити їх, колегія суддів враховує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 у ході розгляду справи усунуто оскаржувані позивачем порушення, а саме виключено з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів відомості про розшук позивача з підстав не прибуття за повісткою. Посилання апелянта на те, що з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів було виключено лише відомості про розшук позивача, однак, не виключено недостовірні відомості про не прибуття за повісткою, колегія суддів оцінює критично, оскільки зазначені доводи не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні вимог КАС України. При цьому, відмітка «не прибули за повісткою до ТЦК та СП» є причиною розшуку, інформацію про який було виключено з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Інші аргументи, зазначені учасниками справи, не вимагають детального обґрунтування, оскільки не є вирішальними. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги позивача, у відповідності до ч.1 ст.308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову. Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 20.01.2026 по справі № 440/15512/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України відповідно до вимог ст.327, ч.1 ст.329 КАС України. Головуючий суддя М.О. Семененко Судді І.С. Чалий З.Г. Подобайло