Постанова Хмельницький апеляційний суд № 679/1582/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 679/1582/25 Провадження № 22-ц/820/784/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 січня 2026 року (суддя Гавриленко О.М.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Єврокредит»» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитом, в с т а н о в и в: У жовтні 2025 року ТОВ «ФК Єврокредит» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 15.03.2021 року між ОСОБА_1 та АТ «Мегабанк» укладено Договір № TDB.2021.0001.6588 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. Вказаний договір є договором приєднання до Правил обслуговування клієнтів за платіжними картками todobank у АТ «Мегабанк». Сторони погодили і клієнт своїм підписом підтвердив, що з умовами Договору, з урахуванням Правил, які розміщені на сайті банку, істотними умовами договору, ознайомлений і згоден. Банк свої зобов`язання перед відповідачем виконав в повному обсязі, надавши йому можливість користуватись кредитним лімітом. Відповідач, в свою чергу, свої зобов`язання за Договором щодо повернення заборгованості та сплаті відсотків за користування кредитної лінією не виконав, у зв`язку з чим станом на 03.09.2024 заборгованість складає 38710,19 грн., з яких 12917,39 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 25792,80 грн. - заборгованість за процентами. 03 вересня 2024 року згідно з договором №GL1N426240 про відступлення права вимоги АТ «Мегабанк» відступило на користь ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» право вимоги до позичальників, зокрема і за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021. 27 грудня 2024 року згідно з договором №1/12 про відступлення права вимоги ТОВ «Фінансова компанія «Мустанг Фінанс» відступило на користь ТОВ «ФК Єврокредит» (позивач новий кредитор) право вимоги до позичальників, зокрема і за договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021. Набувачі права вимог - ТОВ «ФК» «Мустанг Фінанс» і ТОВ «ФК» «Єврокредит» додаткових нарахувань за кредитним договором не здійснювали. Посилаючись на те, що неповерненням коштів порушуються права позивача- ТОВ «ФК» «Єврекредит», як нового кредитора, просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на його користь 38710,19 грн. заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. та 11 200 грн. витрат на правову допомогу. Рішенням Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 січня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК Єврокредит» 38710,19 грн. заборгованості за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021, а також 2422,40 грн. судового збору та 5000,00 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 46132,59 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції посилався на те, що позивач довів факт надання коштів позичальнику, оскільки надав відповідні докази (зокрема виписки за рахунками позичальника), наданий позивачем розрахунок кредитної заборгованості підтверджено належними доказами. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджується, зокрема, попереднім підписання кредитного договору та ознайомлення з його умовами, в результаті чого позичальник взяв на себе зобов`язання повернення кредиту, які він не виконав в повному обсязі, тобто не здійснював часткові та своєчасні погашення. Оскільки відповідач не надала суду доказів того, що вона виконала свої обов`язки щодо повернення наданого кредиту за договором при цьому, користувалась таким кредитом, суд дійшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі. Окрім того, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, враховуючи критерій розумності розміру, виходячи з конкретних обставин справи звернення до суду з позовною заявою, сформованою через електронну систему «Електронний суд», розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), виходячи з принципів пропорційності, співмірності, розумності, суд вважав, що зазначені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 11 200,00 грн є завищеними та не співмірними згідно з обставинами цієї справи, стягнувши їх у розмірі 5000 грн. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Єврокредит» про стягнення заборгованості за кредитним договором. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом не повно встановлено обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи по суті, закрема: момент та підстави виникнення грошових зобов`язань. Рішення фактично побудоване на викладенні доводів позивача без самостійної перевірки судом правильності розрахунку заборгованості, підстав нарахування відсотків та правомірності їх розміру. Суд не встановив, чи була відповідач фактично ознайомлена з умовами кредитування, тарифами, порядком нарахування процентів та чи відповідають такі умови принципам справедливості, добросовісності й розумності. Суд не врахував положення ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо заборони включення до договорів несправедливих умов та встановлення непропорційно великої відповідальності споживача. Суд безпідставно визнав доведеним право вимоги позивача, не перевіривши належним чином безперервність переходу права вимоги саме за кредитним договором відповідача. У матеріалах справи відсутні належні первинні документи, зокрема акти приймання-передчі, реєстри боржників, документи бухгалтерського обліку, які б прямо підтверджували перехід права вимоги саме за спірним договором. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників по справі не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 15 березня 2021 року між АТ «Мегабанк» та ОСОБА_1 було укладено Заяву - Договір №TDB.2021.0001.6588 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, який складається з публічної частини договору, яким є Договір про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank з додатками, розміщений у місці інформування Клієнта та на сайті АТ «Мегабанк»: www.megabank.ua та в мережі інтернет www.todobank.com, та індивідуальної частини, якою є вказана Заява - Договір. 15 березня 2021 року ОСОБА_1 також підписала паспорт споживчого кредиту (а.с. 14 т.1). Згідно довідки про відкриття рахунків, ОСОБА_1 15 березня 2021 року були відкриті рахунки, номера яких вказані у довідці (а.с. 13 т.1). Відповідно до п. 2 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, банк на підставі отриманої від клієнта заяви, відкрив клієнту поточний рахунок у гривні, що обслуговується за дебетово-кредитною схемою, та поточні рахунки у доларах США та у Євро, що обслуговуються за дебетовою схемою, та видав платіжну картку міжнародної платіжної системи. Факт отримання клієнтом картки та її номер зафіксовано у заключному розділі кредитного договору. Сторони погодили і відповідач своїм підписом підтвердила, що ця заява - договір, договір з додатками (в тому числі, Тарифи, тощо) у сукупності складають єдиний Договір, істотні умови якого можуть міститися як у цьому тексті так i в інших частинах Договору (пп. 1 п. 7 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору). Також відповідач своїм підписом підтвердила, що з усіма умовами Договору (з урахуванням публічної частини Договору, яка розміщена на офіційному сайті банку www.megabank.ua та/або в мережі інтернет www.todobank.com.ua, та/або у відділеннях банку, Тарифів, тощо), ознайомлена і згодна (пп. 3 п. 7 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору). За умовами п.6 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, він набирає чинності з моменту підписання заяви - договору та діє протягом 3 (трьох) років. Якщо за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не заявить про його розірвання, цей Договір вважається продовженим на той же строк та на тих же умовах. Кількість таких пролонгацій Договору є необмежною. На Поточний рахунок у гривні Банк надав Клієнту кредит, встановивши Доступний ліміт кредитної лінії у межах Максимального ліміту кредитної лінії, що встановлений у п.4. розділу «Запевнення та умови» Кредитного договору. У індивідуальній та публічній частинах кредитного договору сторони погодили всі істотні умови, що є необхідними для цього виду договорів. У тому числі, у п. 4 розділу «Запевнення та умови» кредитного договору, сторони узгодили конкретні умови, на яких відбувалось кредитне обслуговування банком рахунку клієнта, зокрема: розмір ліміту кредитної лінії 200 000; тип та розмір процентної ставки за користування кредитом, пільговий період 62 дні 0,0001%, після завершення пільгового періоду 56% річних; строк сплати обов`язкового мінімального платежу; орієнтовну реальну річну процентну ставку в розмірі 87,30% та орієнтовану загальну вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом 273 293 грн. На підтвердження факту користування кредитними коштами позивач надав виписки по особовому рахунку відповідачки, в яких відображено рух наданих кредитних коштів та нараховані проценти за користування (а.с. 16-28 т.1). Відповідно до довідки-розрахунку, та самого розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором №TDB.2021.0001.6588 від 15 березня 2021 року її розмір становить 38710,19 грн., з яких 12917,39 грн. тіло кредиту, 25792,80 грн. відсотки (а.с. 15, 121-122 т.1). Відповідно до протоколу електронного аукціону № GFD001-UA-20240618-01260 від 09 липня 2024 року, АТ «Мегабанк» було продано ТОВ «Фінансова компанія» «Мустанг» права вимоги за кредитними договорами, що укладені з фізичними особами, у кількості 20 054 одиниці, за 23 425 777 грн., сплата яких підтверджується платіжною інструкцією кредитового переказу коштів № 66895 від 31 липня 2024 року (а.с. 31, 35). 03 вересня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК» «Мустанг Фінанс» було укладено договір про відступлення прав вимоги № Gl1N426240, відповідно до умов якого АТ «Мегабанк» відступило ТОВ «ФК» «Мустанг Фінанс» права вимоги за кредитним договором №TDB.2021.0804.21244 від 26 липня 2021 року, що підтверджується Реєстром договорів, права вимоги за якими відступаються (а.с. 32-34,36). У п. 1 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Банк відступає Новому кредитору належні Банку, а Новий кредитор набуває права вимоги Банку до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Банку за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Пункт 2 Договору № GL1N426240 визначає, що Новий кредитор в день укладення цього Договору, але в будь-якому випадку не раніше моменту отримання Банком у повному обсязі коштів, відповідно до пункту 4 цього Договору, набуває усі права кредитора за Основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання Боржниками зобов`язань за Основними договорами, сплати Боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних в Основних договорах, вказаних у Додатку №1 до цього Договору, право вимагати сплати неустойок, пеней, штрафів, передбачених Основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3,0% річних) і т.д. Відповідно до п. 4 Договору № GL1N426240, Сторони домовились, що за відступлення прав вимоги за Основними договорами, відповідно до цього Договору Новий кредитор сплачує Банку грошові кошти у сумі 21 723 211,51 (Двадцять один мільйон сімсот двадцять три тисячі двісті одинадцять гривень) 51 копійку, надалі за текстом - Ціна договору. Ціна договору сплачується Новим кредитором Банку у повному обсязі до моменту набуття чинності цим Договором, відповідно до пункту 14 цього Договору, на підставі протоколу, сформованого за результатами відкритих торгів (аукціону), переможцем яких став Новий кредитор. Пунктом 14 Договору № GL1N426240 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін. Таким чином, Новий кредитор ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» набув право вимоги до Боржників за Основними договорами, серед яких і право вимоги до Відповідача - боржника за Кредитним договором №TDB.2021.001.6588 від 15.03.2021 року. Пунктом 2 Договору № GL1N426240 передбачено, що після набуття Новим кредитором Прав вимоги, Новий кредитор має право на власний розсуд відступати (продавати, здійснювати наступне відступлення) такі Права вимоги повністю або в частині третім особам в порядку, встановленому чинним законодавством України. 27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК» «Мустанг» та ТОВ «ФК» «Єврокредит» було укладено договір про відступлення прав вимоги № 1/12, відповідно до умов якого ТОВ «ФК» «Мустанг» відступило ТОВ «ФК» «Єврокредит» права грошової вимоги за кредитним договором №TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021 року. У п. 1 вказано, що за цим Договором в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору належні Первісному кредитору, а Новий кредитор набуває права вимоги Первісного кредитора до дебіторів та/або позичальників та/або фізичних осіб та/або фізичних осіб-підприємців та/або юридичних осіб, Зазначених у Додатку №1 до цього Договору (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами), надалі за текстом - Боржники, включаючи права вимоги до правонаступників Боржників, спадкоємців Боржників або інших осіб, до яких перейшли обов`язки Боржників, за договорами на розрахунково-касове обслуговування та/або договорами про користування банківськими індивідуальними сейфами та/або кредитними договорами (в тому числі договорами про надання кредиту (офердрафту)), з урахуванням усіх змін, доповнень і додатків до них, згідно реєстру у Додатку №1 до цього Договору, надалі за текстом - «Основні договори», надалі за текстом - Права вимоги. Новий кредитор сплачує Первісному кредитору за Права вимоги грошові кошти у сумі та у порядку, визначених цим Договором. Пункт 2 Договору № 1/12 визначає, що за цим Договором Новий кредитор набуває усі права кредитора за Основними договорами. Права вимоги переходять від Первісного кредитора до Нового кредитора з моменту підписання сторонами цього Договору та Додатку №1 (Реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються до Боржників/Дебіторів за такими договорами) (п. 2 Договору № 1/12). Пунктом 14 Договору № 1/12 визначено, що цей Договір набуває чинності з дати його підписання Сторонами і скріплення відтисками печаток Сторін. Здійснення оплати згідно із договором про відступлення прав вимоги № 1/12 від 27 грудня 2024 року підтверджується платіжними інструкціями кредитового переказу коштів № 1074 від 27 грудня 2024 року, № 1091 від 31 січня 2025 року, № 1822 від 22 вересня 2025 року. Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору № 1/12 про відступлення прав вимоги, укладеного 27 грудня 2024 року, згідно з яким ТОВ «ФК «Мустанг Фінанс» відступило ТОВ «ФК «Єврокредит» право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № TDB.2021.0001.6588 від 15 березня 2021 року на суму 38710,19 грн., з яких: заборгованість за кредитом в сумі 12917,39 грн.; заборгованість за відсотками в сумі 25792,80 грн. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою. Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно із ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Зібраними доказами, підтверджено укладення та підписання ОСОБА_1 . Заяви-договору № TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021 року про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, користування нею кредитними коштами та неналежне виконання взятих на себе зобов`язань. Відповідач розмір заборгованості по кредиту, по процентах та по інших нарахуваннях, які були передбачені договором й розрахунки, не спростувала, не надала доказів на підтвердження сплати коштів чи доказів на підтвердження відсутності боргу, в зв`язку з чим суд першої інстанції дійшов праильного висновку про те, що у позивача відповідно до вимог ст.ст.1048, 1050 ЦК України виникло право на стягнення з відповідача доведеної суми заборгованості за укладеним договором в загальній сумі 38710,19 грн., яка складається з нарахованої банком заборгованості за тілом кредиту, процентами, узгодженими між сторонами умовами кредитного договору. Заява-Договір № TDB.2021.0001.6588 від 15.03.2021 про приєднання до Договору про комплексне банківське обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 власноручно. З довідки про відкриття рахунку, що є додатком 1.1 до Договору про комплексне обслуговування фізичних осіб щодо карткових продуктів todobank, вбачається, що відповідачу ОСОБА_1 відкрито поточні рахунки з номерами: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 . АТ «Мегабанк» виконав свої зобов`язання за Договором, відкривши відповідачу поточні рахунки, видавши платіжну картку та здійснивши перерахування кредитних коштів на поточний рахунок відповідача в межах ліміту кредитної лінії, що підтверджується виписками з особового рахунку ОСОБА_1 за період з 15.03.2021 по 02.12.2022 та з 03.12.2022 по 03.09.2024, відкритим Відповідачу у АТ «Мегабанк. Відповідно до довідки-розрахунку, розрахунку заборгованості, загальна заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №TDB.2021.0001,6588 від 15.03.2021 станом на 03.09.2024 складає 38710,19 грн., що складається з заборгованості за кредитом (в тому числі прострочена) 12917,39 грн.; заборгованості по сплаті відсотків (в тому числі прострочена) 25792,80 грн. Отже, факт надання кредитних коштів підтверджується відповідними письмовими доказами. Постанова Верховного Суду від 12 грудня 2024 року у справі №298/825/15-ц зазначає, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Таким чином, надані виписки за рахунками позичальника повинні бути досліджені судами з наданням оцінки у сукупності з іншими зібраними у справі доказами на предмет обставин видачі кредиту та його розміру, а також заборгованість по кредиту, розмір якої відображено у розрахунку позивача. У постанові Верховного Суду від 06 листопада 2018 року у справі №910/1580/18 сформульовано висновок про те, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року №75, передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто, виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором (зазначений правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 209/3103/21). Враховуючи викладене, наданий позивачем розрахунок заборгованості за кредитним договором та виписка по рахунку відповідача містять ідентичні відомості щодо руху коштів за кредитним зобов`язанням, є належними та допустимими доказами. Підтверджують наявність заборгованості за кредитом відповідачки. На спростування зазначеного іншого розрахунку ОСОБА_1 суду не надано. Щодо твердження ОСОБА_1 , що нараховані позивачем проценти є несправедливими, такими, що значно перевищують розмір заборгованості за тілом кредиту, а тому є непропорційними до суми зобов`язання, та не відповідає засадам справедливості, добросовісності й розумності, що не узгоджується із приписами п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», то відповідно до статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати в договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків за шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним. Положення, що визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору. Згідно зі статтею 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч.2 ст.549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 ЦК України). Так, частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено зменшення розміру неустойки за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Разом з тим, вказане правило стосується лише такої відповідальності за невиконання зобов`язань як неустойка, тоді як проценти мають зовсім іншу правову природу, їх розмір узгоджується сторонами при підписанні договору, і вони мають бути сплачені позичальником відповідно до положень статті 1054 ЦК України. Крім того, колегія суддів звертає увагу, що, з огляду на положення ч.5 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» включення у договори із споживачем умов, які є несправедливими, є підставою для визнання таких умов недійсними. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Однак, відповідачем не надано доказів, які підтверджують оспорювання в судовому порядку, укладеного між ним та ТОВ «ФК«Єврокредит» кредитного договору, визнання його в судовому порядку недійсним, в цілому або в частині. При цьому колегія суддів зазначає, що відповідачем при розгляді справи в суді першої інстанції зустрічних вимог про визнання кредитного договору недійсним в частині визначення розміру процентів за користування кредитними коштами у зв`язку з його невідповідністю вимогам Закону України «Про захист прав споживачів» не заявлялося. Отже, в силу вказаної вище презумпції правомірності правочину (ст. 204 ЦК України) правомірність положень цього договору презюмується. Умови договору про сплату процентів за користування кредитом не призводять до дисбалансу прав та обов`язків сторін, оскільки розмір процентної ставки погоджено за домовленістю сторін, з умовами договору відповідач був ознайомлений та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання. Кредитний договір укладено на визначений термін, відповідно до умов якого відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, а не компенсацією у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Посилання ОСОБА_1 на те, що АТ «Мегабанк» ліквідовано як фінансову установу, не свідчить про відсутність заборгованості за кредитним договором, права по якому продані або передані в установленому законом порядку. Віднесення банку до категорії неплатоспроможних, запровадження процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку не припиняють дію кредитних договорів. Позичальник зобов`язаний повернути банку основну суму боргу та сплатити проценти у розмірах і у строки, встановлені умовами кредитного договору. Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 12 липня 2021 року у справі № 757/7994/17-ц. Під час тимчасової адміністрації позичальник здійснює платежі для погашення кредиту на реквізити банку, вказані у кредитному договорі. Оплата боржником коштів здійснюється на рахунок банку з призначенням платежу щодо погашення кредитної заборгованості (постанова Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 404/5798/15-ц (провадження № 61-14346св18). Надані копії договорів факторингу та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним ним з ТОВ «Мегакредит» кредитним договором. Тому, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. З огляду на зазначене, доводи апеляційної скарги щодо неможливості нараховувати відсотки після відкликання банківської ліцензії та початку процедури ліквідації банку апеляційний суд відхиляє як неспроможні. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, перевірив їх доказами, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за кредитом на користь позивача. Щодо судових витрат, частиною третьою статті 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. Відповідно до частин три, чотири статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимоги про відшкодування таких витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін). У позовній заяві ТОВ «ФК «Єврокредит» зазначало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, в тому числі на професійну правничу допомогу у сумі 11200 грн. На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу стороною позивача було надано: договір про надання правничої допомоги № 1/07 від 01 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Єврокредит» та Адвокатським об`єднанням «Альянс ДЛС»; ордер серії АЕ № 1414107 від 11 серпня 2025 року на представництво інтересів ТОВ «ФК Єврокредит» адвокатом Журавльовим С.Г.; акт приймання-передачі послуг з правничої допомоги № 12123010 від 14 серпня 2025 року, відповідно до яких вартість наданих послуг правничої допомоги складає 11200 грн (матеріали електронної справи). Суд першої інстанції дійшов висновку, що заявлений розмір є завищеним та підлягає зменшенню. Враховуючи критерії обґрунтованості, пропорційності та розумності, стягнув з відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 грн. Ураховуючи конкретні обставини цієї справи, апеляційний суд погоджується з таким розміром присуджених до стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, оскільки він відповідає складності справи та обсягу необхідних послуг, наданих адвокатом, часу, витраченому адвокатом на надання відповідних послуг, ціні позову, а також критеріям дійсності, обґрунтованості, розумності і співмірності. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає залишенню без змін. У зв`язку із залишенням апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін підстав для зміни розподілу судових витрат немає. Керуючись ст.ст. 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,- у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення виготовлено 19 травня 2026 року. Судді: Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк