Ухвала КГС ВС № 914/2649/24

УХВАЛА 20 травня 2026 року м. Київ cправа № 914/2649/24 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Студенця В.І., розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Львівської області (суддя - Мазовіта А.Б.) від 06.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Желік М.Б., судді: Галушко Н.А., Орищин Г.В.) від 08.04.2026 у справі №914/2649/24 за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" до Приватного підприємства Приватна агрофірма "Желдець" третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство про витребування майна з чужого незаконного володіння, ВСТАНОВИВ: Рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2025 у справі №914/2649/24 у задоволенні позову відмовлено, стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" на користь Приватного підприємства Приватна агрофірма "Желдець" 20 000,00 витрат на професійну правничу допомогу. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2025 у справі №914/2649/24 залишено без змін. Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Львівської області від 06.11.2025 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №914/2649/24, Товариство з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" подало касаційну скаргу на зазначені судові рішення, в якій також клопоче про поновлення строків на касаційне оскарження. Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс", судом встановлено, що вона не відповідає вимогам статті 290 Господарського процесуального кодексу України. Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Відповідно до підпункту 7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги від розміру оспорюваної суми. Згідно з підпунктами 1, 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Касаційну скаргу подано до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», тому при поданні касаційної скарги має застосовуватись коефіцієнт 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Виходячи з наведеного, з урахуванням коефіцієнту 0.8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору та з огляду на те, що за подання позовної заяви було сплачено 3028, 00 грн судового збору, розмір судового збору, що підлягає сплаті за подання касаційної скарги, складає, 4844, 80 грн, а саме: (3028,00 грн *200%)*0,8, де 1,5 - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 200% - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Разом з тим до касаційної скарги не додано доказів сплати судового збору у встановлених законом порядку та розмірі Відповідно до частини 3 статті 290 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга підписується особою, яка подає скаргу, або її представником. До касаційної скарги, поданої представником, додається довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження. Згідно з частиною 1 статті 56 Господарського процесуального кодексу України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Частиною 1 статті 58 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що представником у суді може бути адвокат або законний представник. Пунктом 1 частини 1 статті 60 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені такими документами довіреністю фізичної або юридичної особи. Згідно з частиною 3 статті 60 Господарського процесуального кодексу України довіреність від імені юридичної особи видається за підписом (електронним цифровим підписом) посадової особи, уповноваженої на це законом, установчими документами. Відповідно до частини 4 статті 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Як вбачається з касаційної скарги її підписано представником Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" - Прокопик Ігорем Андрійовичем, проте підтвердження повноважень на його представництво від імені скаржника не додані до касаційної скарги (ордер або довіреність), тому суд позбавлений можливості перевірити наявність підтвердження його повноважень на представництво скаржника. Крім того, відповідно до частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні, та скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування вказаного висновку (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування конкретної норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (п. 5 ч.2 ст. 290 Господарського процесуального кодексу України). При поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України скаржник повинен чітко зазначити норму права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією правовідносин, в яких цей висновок відсутній. У разі оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, касаційна скарга має містити зазначення обставин, наведених у частинах 1, 3 статті 310 ГПК. Якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо не дослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому на думку скаржника останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права. Крім того, заявник касаційної скарги повинен враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень, наведений в частині другій статті 287 Господарського процесуального кодексу України, є вичерпним, тому суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Лише посилання скаржника, як на підставу для відкриття касаційного провадження, на порушення норм процесуального та матеріального права, неврахування висновків Верховного Суду, без зазначення конкретних норм права (пункт, частина, стаття), які, на думку скаржника, неправильно чи з порушенням застосовано судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень, не можна вважати таким, що відповідає вимогам пункту 5 частини 2 статті 290 ГПК України. Підставою касаційного оскарження зазначає пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме: - суд першої та апеляційної інстанції помилково вважають, що до спірних правовідносин варто застосовувати норми ЗУ "Про кооперацію"; системний аналіз норм ЗУ "Про кооперацію" та статуту КП "Кам`янка-Бузьке міжгосподарське сортонасінницьке підприємство" дає зрозуміти, що до спірних правовідносин не можна застосовувати норми названого вище Закону; - для належного вирішення справи також необхідно щоб Суд дав свій висновок чи можна передавати частку учасника, розмір якої не внесений у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань; - важливим є висновок Верховного Суду чи є обраний спосіб захисту ефективним у такій категорії справ. Разом з тим Товариство з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" не наводить щодо якої конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду. Тобто скаржник має зазначити відповідні норми матеріального права, а не посилатися на відсутність висновку Верховного Суду загальними фразами. Згідно з частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Враховуючи викладене та те, що скаржником до касаційної скарги не додано документа, що підтверджує сплату судового збору у встановлених законом розмірі та порядку, не додано документів, які підтверджують повноваження представника на її підписання та не зазначено норми права, щодо застосування яких відсутній висновок Верховного Суду, то така касаційна скарга вважається поданою без додержання відповідних вимог процесуального законодавства, і підлягає залишенню без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України. Також суд касаційної інстанції зазначає, що клопотання про поновлення строків на касаційне оскарження буде розглянуто після усунення недоліків касаційної скарги. Керуючись статтями 174, 234, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд, - У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" на рішення Господарського суду Львівської області від 06.11.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 08.04.2026 у справі №914/2649/24 залишити без руху та надати строк для усунення недоліків, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

2. Товариству з додатковою відповідальністю "Агро-Сервіс" усунути недоліки, встановлені в даній ухвалі у такий спосіб: - надати суду оригінал документа, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 4844, 80 грн за подання касаційної скарги у даній справі; - надати суду документи, які підтверджують повноваження представника - Прокопик І.А. на підписання касаційної скарги; - зазначити щодо якої конкретної, чітко визначеної норми матеріального або процесуального права (пункт, абзац, частина тощо якої статті та якого нормативно-правового акту, і в першу чергу Кодексу чи Закону України), на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду.

3. Роз`яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Суддя-доповідач В. Студенець