Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/9859/26

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/9859/26 Провадження № 33/820/377/26 Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду Барчук В.М., з участю секретаря судового засідання Яхієвої М.А., прокурора Мартинюка О.Г., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , захисника Керницької І.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Хмельницькому, апеляційну скаргу адвоката Керницької І.Р., подану в інтересах ОСОБА_1 на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року, - в с т а н о в и в : Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , директора СРБП «Хмельницькліфт», - визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 665 грн. 60 коп. судового збору. За постановою суду, ОСОБА_1 , будучи директором СРБП «Хмельницькліфт» та відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, в порушення вимог ч.1 ст.45 вказаного Закону несвоєчасно, без поважних причин 21.01.2026 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування за 2023 рік (щорічна декларація), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачена ч.1 ст.172-6 КУПАП. В поданій апеляційної скарзі захисник Керницька І.Р. просить постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 172-6 КУпАП закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП за відсутністю в діях події та складу адміністративного правопорушення. Вказує, що при прийнятті оскаржуваної постанови судом першої інстанції не було належним чином враховано ані фактичні обставини справи, ані характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння, ані особу правопорушника, його поведінку до та після події, що має істотне значення для правильного вирішення справи. Формальний підхід до розгляду матеріалів призвів до ухвалення рішення без всебічного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин, що прямо суперечить вимогам законодавства. Крім того, накладене адміністративне стягнення є явно непропорційним та надмірним, не відповідає меті адміністративної відповідальності, яка полягає не у покаранні як такому, а у вихованні особи в дусі додержання законів та запобіганні вчиненню нових правопорушень, вказане свідчить про те, що при прийнятті постанови не було дотримано балансу між публічними інтересами та правами особи. Зазначає, що ОСОБА_1 своєчасно сформував та подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування за 2023 звітний рік та повністю розкрив свій майновий стан. Тому, з юридичної точки зору, об`єкт декларування (фінансова інформація) був переданий державі в повному обсязі, а технічна назва цього документа не змінює його правової природи та сутності наповнення. Обов`язок подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування вважається виконаним у момент накладення кваліфікованого електронного підпису особи та отримання підтвердження від системи про збереження документа в реєстрі. Не заперечується матеріалами провадження та і судом першої інстанції, що ця подія відбулася 28.03.2024, тобто до спливу граничного строку подання декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування. Звертає увагу і на те, що оскільки фактичне заповнення декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування «Кандидата на посаду» повністю ідентичне поданій 21.01.2026 декларації особи уповноваженої на виконання функцій держави чи органів місцевого самоврядування «Щорічній» за 2023 рік, держава не була обмежена у своєму праві на отримання достовірної інформації. Об`єктивна сторона правопорушення за статтею 172-6 КУпАП вимагає реального настання юридичного факту відсутності в Єдиному державному реєстрі декларацій необхідних відомостей про майновий стан особи після закінчення граничного строку. У даному випадку цей строк обмежувався 01.04.2024, і станом на цю дату інформація про майновий стан ОСОБА_1 вже була наявна у вказаному реєстрі. Таким чином, розмежування «форми» (типу документа) та «змісту» (фінансових даних) дозволяє дійти висновку, що обов`язок був виконаний по суті, а будь-яке інше тлумачення перетворює превентивний захід на каральний інструмент, спрямований проти добросовісного суб`єкта, який виявив повну відкритість перед суспільством. Відтак, диспозиція частини першої статті 172-6 КУпАП чітко встановлює відповідальність саме за «несвоєчасне подання», а не за «подання з технічними недоліками». Вважає, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки факту відсутності об`єктивної сторони правопорушення «несвоєчасного подання без поважних причин». Оскільки інформація була надана державі в межах граничного строку (до 01.04.2024), обов`язок щодо розкриття фінансового стану був фактично виконаний. Помилка у виборі позначки у веб-інтерфейсі Реєстру не може прирівнюватися до злісного ухилення від обов`язків фінансового контролю. Суд не врахував, що караність за такі дії за Документ сформований в системі «Електронний суд» 15.04.2026 8 відсутності шкоди суспільним інтересам є непропорційною втручанню у права людини. Зокрема, відсутній належний доказ суб`єктивної сторони правопорушення, яка є визначальною для кваліфікації діяння за частиною першою статті 172-6 КУпАП. Матеріали справи не містять жодних об`єктивних даних, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 усвідомлював протиправний характер своїх дій, передбачав їх наслідки та бажав або свідомо допускав їх настання. Навпаки, встановлені обставини свідчать про добросовісну поведінку особи, яка вчинила всі залежні від неї дії для виконання обов`язку щодо подання декларації. Фактичне подання декларації за 2023 рік у межах строку, визначеного законодавством, хоча і з технічною помилкою у виборі типу декларації, спростовує твердження про умисне ухилення від фінансового контролю або свідоме порушення встановленого порядку декларування, що не вплинуло на зміст поданих відомостей, їх повноту чи достовірність, а відтак не спричинила жодних негативних наслідків для публічних інтересів. Окремо слід наголосити на тому, що суд першої інстанції припустився помилки у визначенні об`єкта посягання. Правопорушення, передбачене статтею 172-6 КУпАП, спрямоване на захист суспільних відносин у сфері здійснення фінансового контролю за статками посадових осіб. Оскільки ОСОБА_1 фактично оприлюднив відомості про свій майновий стан у встановлений законом строк, він не порушив право держави на отримання цієї інформації. Відтак, дії особи не містили в собі жодної реальної загрози охоронюваним законом інтересам, що робить притягнення до відповідальності за таких обставин виключно формальним та позбавленим правового сенсу. Крім того, подальше самостійне виправлення допущеної неточності шляхом подання декларації належного типу свідчить про відсутність будь-якого умислу на приховування інформації або уникнення відповідальності, що є несумісним із ознаками складу адміністративного правопорушення. Як зазначає у своїх поясненнях у суді першої інстанції ОСОБА_1 , він раніше не мав досвіду декларування, оскільки до призначення на вказану посаду не був суб`єктом декларування. До призначення на посаду директора підприємства подавав декларації кандидата на посаду, у тому числі за 2023 рік. Після виявлення у особистому кабінеті суб`єкта декларування повідомлення про неподання декларації за 2023 рік, одразу повторно її подав та ця декларація аналогічна поданій ним декларації кандидата на посаду, що свідчить про відсутність умислу приховати будь-яке майно. Не погоджуємося з висновком суду першої інстанції щодо визначення моменту вчинення правопорушення 21.01.2026, а тому таке трактування суперечить самій природі правопорушення, передбаченого частиною першою статті 172-6 КУпАП. Диспозиція цієї норми карає за несвоєчасне подання декларації, термін подання якої за звітний 2023 рік чітко обмежений законом до 01.04.2024. Отже, правопорушення є закінченим саме у момент пропуску встановленого строку або у момент подання декларації з порушенням цього строку. Оскільки ОСОБА_1 подав декларацію 28.03.2024, то саме ця дата є моментом завершення дії. Спроба суду змістити момент вчинення на 21.01.2026 дату, коли ОСОБА_1 повторно подав декларацію з виправленим типом «Щорічна» є суперечливою. Фактично, суд карає особу за її добросовісну дію, спрямовану на виправлення технічної помилки. Більше того, правопорушення за статтею 172-6 КУпАП не є триваючим правопорушенням, воно вчиняється у конкретний момент часу наступного дня після закінчення граничного строку подання. Отже, будь-які події, що відбулися у 2026 році, є лише постфактум-реагуванням на подію 2024 року, а не моментом вчинення порушення. Таким чином, визначення судом дати 21.01.2026 як «моменту вчинення» є штучною спробою уникнути застосування статті 38 КУпАП. Посилається і на те, що суд фактично підмінив поняття «момент вчинення дії» моментом «виявлення цієї помилки уповноваженим органом». Оскільки фактичне надання інформації державі відбулося 28.03.2024, дворічний граничний строк притягнення до відповідальності, встановлений частиною четвертою статті 38 КУпАП, має обчислюватися саме від цієї дати. Заслухавши суддю доповідача, пояснення ОСОБА_1 та захисника Керницької І.Р. на підтримання доводів апеляційної скарги, думку прокурора про законність і обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що вона задоволенню не підлягає за таких підстав. Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Відповідно до ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно із ст.251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку посадова особа встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Оцінка доказів, відповідно до ст.252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили. Висновок суду щодо вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.172-6 КУпАП, за обставин, викладених в постанові, підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, яким суд першої інстанції дав належну оцінку. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, пов`язаного з корупцією підтверджується: - відомостями протоколу про адміністративні правопорушення № 175 від 25.03.2026 в якому зафіксований факт несвоєчасного подання ОСОБА_1 21.01.2026 щорічної декларації за 2023 рік, яка мала бути поданою не пізніше 00 год. 00 хв. 01.04.2024. - розпорядженням № 4/2024-0 від 11.01.2024 про призначення ОСОБА_1 з 19.01.2024 на посаду директора СРБП «Хмельницькліфт»; - копією контракту №178 від 18.01.2024 про призначення на посаду директора СРБП «Хмельницькліфт» ОСОБА_1 ; - листом-підтвердженням про ознайомлення ОСОБА_1 з вимогами Закону України «Про запобігання корупції», про що він 06.01.2025 поставив свій підпис; - копією декларації з Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування (Реєстру декларацій), згідно з якою ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2023 рік 21.01.2026 о 14 год. 06 хв. Частина 1 ст.172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України "Про запобігання корупції" зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. Відповідно до підпункту «а» пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», суб`єктами, на яких поширюється дія цього є посадові особи юридичної особи публічного права. Згідно із ст.1 Закону України «Про запобігання корупції», посадова особа юридичної особи публічного права - голова та член наглядової ради, ради директорів, виконавчого органу, комісії з припинення (комісії з реорганізації, ліквідаційної комісії), ліквідатор, керівник, заступник керівника, головний бухгалтер, корпоративний секретар такої юридичної особи публічного права, а також особа, яка здійснює повноваження одноосібного виконавчого органу, та її заступники, голова та члени іншого органу управління юридичної особи (крім консультативного), якщо утворення такого органу передбачено законом або статутом юридичної особи публічного права. Підстав уважати, що указані норми законодавства відповідно до ч.2 ст.2 Закону України «Про запобігання корупції допускають неоднозначне (множинне) тлумачення норм щодо прав та обов`язків осіб, на яких поширюється дія цього Закону, немає. Отже, ОСОБА_1 , будучи особою, яка відноситься до посадових осіб юридичної особи публічного права, зобов`язаний був подати щорічну декларацію за 2024 рік до 00 год. 01 квітня 2024 року, проте ця декларація подана лише 21.01.2026. Твердження захисника про те, що подання ОСОБА_1 декларації за 2023 рік як кандидата на посаду замість щорічної унаслідок технічної помилки, яку він фактично виправив у 2026 році, не заслуговують на увагу враховуючи наступне. Особливості зазначення відомостей в декларації визначені Порядком заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування №252/23 від 08 листопада 2023 року. У абзаці другому та третьому підпункту 3 пункту 2 розділу ІІ Порядку зазначено, що декларація кандидата на посаду подається до призначення або обрання особи на відповідну посаду, якщо інше не передбачено законом. Якщо особа подала щорічну декларацію за минулий рік, декларація кандидата на посаду за цей період не подається. Отже, загальне правило обов`язковості подання суб`єктом декларування щорічної декларації поширюється на всіх суб`єктів, якщо інше не передбачено законом. Тобто, якщо особою подана декларація кандидата на посаду за попередній звітний рік, а в особи виник обов`язок подати щорічну декларацію за той самий звітний період, то особа зобов`язана подати щорічну декларацію. Отже, подання декларації за 2023 рік ОСОБА_1 як кандидата на посаду не звільняло його як суб`єкта декларування щодо необхідності дотримання фінансового контролю за затвердженою законом формою, строком та видом декларації, а тому не спростовують встановлених обставин несвоєчасного її подання. Також, суб`єкт декларування відповідно вимог антикорупційного законодавства та ст.51-2 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язаний подати за встановленою формою та видом, зокрема щорічну декларацію у будь-якому випадку, оскільки у разі виявлення факту неподання декларації за умисне її неподання передбачена кримінальна відповідальність за ст.366-3 КК України. А тому, ОСОБА_1 подав щорічну декларацію за 2023 рік 21.01.2026 та в судовому засіданні зазначив, що здійснив це одразу після виявлення НАЗК та надходження йому повідомлення йому факт неподання такої декларації у особистому кабінеті суб`єкта декларування електронного порталу НАЗК. Разом з цим, у разі допущення помилки, в тому числі при виборі виду декларації, ОСОБА_1 мав передбачені законом 30 днів на подання виправленої декларації, однак не скористався цим правом і лише 21 січня 2026 року подав щорічну декларацію за 2023 рік. У зв`язку із цим, зазначене не може свідчити про наявність помилки, яка усунута ним самостійно та як це відбувається за іншою, указаною процедурою. Доводи захисника про відсутність суб`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення у форм і прямого умислу порушувати встановлені вимоги закону щодо своєчасного подання декларації та помилкове її подання за звітний період як декларації кандидата на посаду, що свідчить про відсутність умислу на приховування майна суд уважає такими, що не узгоджуються з вимогами Закону. Так, диспозиція ч.1 ст.172-6 КУпАП передбачає відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування. При цьому указане правопорушення є правопорушенням із формальним складом, відповідальність за яке настає у зв`язку із самим фактом несвоєчасного, без поважних причин подання декларації та воно характеризується наявністю вини у формі як прямого, так і непрямого умислу. Посилання захисника про невірне вирішення судом першої інстанції щодо визначення моменту вчинення правопорушення, апеляційний суд відхиляє з огляду на таке. Відповідно до ч.4 ст.38 КУпАП адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, пов`язаного з корупцією, а також правопорушень, передбачених статтями 51, 212-15, 212-21 цього Кодексу, може бути накладено протягом шести місяців з дня його виявлення, але не пізніше двох років з дня його вчинення. Днем вчинення адміністративного правопорушення є 21.01.2026, тобто день подання ОСОБА_1 щорічної декларації за 2023 рік. Крім цього, як убачається із матеріалів справи, лист Національного агентства з питань запобігання корупції щодо подання декларацій ОСОБА_1 , надісланий до Управління стратегічних розслідувань в Хмельницькій області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України, датований 27.01.2026. Отже, не раніше 27.01.2026 уповноваженою на складання протоколу особою органу Національної поліції могли бути виявлені ознаки правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 . Накладене судом першої інстанції адміністративне стягнення у виді штрафу відповідає санкції ч.1 ст.172-6 КУпАП та вимогам ст.ст.33, 35 КУпАП щодо загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, а також є співрозмірним вчиненому адміністративному правопорушенню та даним особи, яка притягається до відповідальності. Таким чином, під час апеляційного розгляду перевірені доводи апеляційної скарги у співвідношенні із матеріалами справи, разом з поясненнями особи, що притягається до адміністративної відповідальності, які дають підстави зробити висновок про те, що фактичні обставини встановлені судом першої інстанції об`єктивно та повно підтверджують наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-6 КУпАП, а неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які були б підставою для скасування постанови судді та закриття провадження у справі не встановлено. Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 квітня 2026 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника Керницької І.Р. без задоволення. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Хмельницького апеляційного суду Володимир БАРЧУК