Постанова Львівський апеляційний суд № 461/1067/26

Справа № 461/1067/26 Головуючий у 1 інстанції: Шашуріна Г.О. Провадження № 33/811/748/26 Доповідач: Партика І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі: судді Партики І.В., за участі потерпілої ОСОБА_1 та її представника адвоката Назаркевича Сергія Михайловича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові, апеляційну скаргу представника потерпілої адвоката Назаркевича Сергія Михайловича на постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_2 , встановив: цією постановою, закрито провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, в зв`язку із закінченням строку накладення адміністративного стягнення. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 24 вересня 2025 року о 18:57 год. у м. Львові на вул. Стуса, 12, керуючи автомобілем марки «Toyota Land Cruiser», д.н.з. НОМЕР_1 , проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, створив своїми діями загрозу безпеці дорожнього руху, не виконав вимогу дорожньої розмітки 1.16.1. «напрямні острівці в місцях поділу, розгалуження або злиття транспортних потоків», всупереч вказаній дорожній розмітці завчасно не перестроївся у праву смугу, продовживши рух прямо, допустив зіткнення з автомобілем марки «Subaru XV 20», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , яка рухалася в попутному напрямку та змінювала напрямок руху ліворуч, чим порушив п.1.5, 2.3б, 2.3д, 8.5.1 ПДР України, внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження, за що передбачена відповідальність за ст.124 КУпАП. Не погоджуючись з даною постановою представник потерпілої - адвокат Назаркевич С.М., подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову місцевого суду та направити матеріали справи на новий судовий розгляд до Сихівського районного суду м. Львова. В доводах апеляційної скарги зазначає, що оскаржувана постанова є незаконною та необґрунтованою, ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Наголошує, що судом першої інстанції не досліджено фактичні обставини ДТП, не встановлено наявності чи відсутності складу адміністративного правопорушення в діях ОСОБА_2 , не надано оцінки доказам. Зазначає, що судом першої інстанції порушено вимоги ст. 245, 280 КУпАП. Звертає увагу, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливо лише за наявності вини особи та спливу строку накладення стягнення. У судове засідання апеляційного суду призначене на 13 травня 2026 року, ОСОБА_2 , будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, не прибув про причини неявки не повідомив, клопотання про відкладення розгляду справи не подавав, потерпіла та її представник не заперечували проти розгляду справи у його відсутності. Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожна особа має право на справедливий суд. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до положень ст. 268 КУпАП, неявка особи, відносно якої складено протокол не перешкоджає розгляду справи. Частиною 4 ст. 294 КУпАП передбачено, що апеляційний перегляд здійснюється суддею апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня надходження справи до суду. З метою забезпечення розумних строків розгляду справи, з урахуванням належного повідомлення про судове засідання та думки потерпілої та її представника, які не заперечували проти розгляду справи у відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, апеляційний суд вважає за можливе проводити апеляційний розгляд у відсутності ОСОБА_2 . Заслухавши виступ потерпілої та її представника на підтримку аргументів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до переконання, що така апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Відповідно до ч. 1 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановленому законом. Частиною 7 ст. 294 КУпАП встановлено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно зі ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Відповідно до ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Як зазначено в ст. 252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до ст. 124 КУпАП України, передбачено відповідальність за порушення учасниками дорожнього руху правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, та тягне за собою накладення штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року. Пунктом 7 ст. 247 КУпАП визначено, що провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі закінчення на момент розгляду справи строків, передбачених ст.38 КУпАП. Правовий аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що застосування п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП можливе лише у випадку встановлення судом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, адже у разі відсутності вини особи в скоєнні такого правопорушення провадження у справі підлягає припиненню на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП через відсутність події і складу адміністративного правопорушення, відтак така обставина як закінчення на момент розгляду справи строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою обставиною, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи в скоєнні адміністративного правопорушення. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі №910/18319/16, від 16 квітня 2019 року у справі №927/623/18. Отже, аналіз положень ст. 38 та п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП свідчить про те, що наслідком закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення є лише звільнення особи від накладення адміністративного стягнення. При цьому апеляційний суд звертає увагу і на те, що закриття справи із підстав, вказаних у п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП не передбачає звільнення особи від адміністративної відповідальності, наслідком чого була б відсутність підстав для визнання вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення. Аналогічні висновки містяться у рішеннях ЄСПЛ, який, здійснюючи тлумачення положень ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказує, що встановлення вини особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, є правильним навіть при закритті провадження у справі за строками давності і не порушує презумпції невинуватості особи (рішення ЄСПЛ від 25 серпня 1987 року «Лутц проти Німеччини»). З урахуванням наведеного, встановлення вини особи є обов`язковим при доведеності вчинення нею будь-якого адміністративного правопорушення, в тому числі, і у випадку закриття справи із нереабілітуючих підстав. Отже, закриттю провадження у зв`язку з закінченням строку накладення адміністративного стягнення, обов`язково передує встановлення наявності або відсутності вини особи, оскільки лише на етапі вирішення питання про накладення адміністративного стягнення, тобто після встановлення вини особи, суд перевіряє строки, передбачені ст. 38 КУпАП. Як убачається з матеріалів справи та постанови Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року (а.с. 51-52) під час розгляду даної справи суддя місцевого суду не дотримався зазначених вимог закону в достатній мірі, оскільки місцевим судом не досліджено належним чином матеріали справ, не надано їм належної оцінки, відповідно до вимог ст. 252 КУпАП, не встановлено фактичних обставин справи. Постанова суду про притягнення особи до адміністративної відповідальності має відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283-284 КУпАП. Зокрема, постанова місцевого суду повинна містити опис обставин, установлених під час розгляду справи. Окрім цього, у постанові необхідно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення доказів, на які посилається сторони справи. Відтак, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Апеляційним судом встановлено, що матеріали судової справи містять протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №576805 від 27 січня 2026 року (а.с. 1), рапорт (а.с. 3-4), заява (а.с. 5), протокол про адміністративне правопорушення серії АБА №112642 від 24 вересня 2025 року (а.с. 6), схема місця ДТП (а.с. 7), пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 24 вересня 2025 року (а.с.8-9) та інші матеріали справи, яким суд першої інстанції не надав оцінки та не врахував під час постановлення рішення. За таких обставин, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом не дотримано вимоги ст.ст. 245, 280 КУпАП щодо всебічного, повного, об`єктивного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення справи. Відтак, апеляційний суд вважає, що при розгляді даної справи, судом першої інстанції не дотримано вищенаведених вимог закону, що призвело до неповного з`ясування обставин справи. Наведене, на переконання апеляційного суду свідчить про те, що суд першої інстанції, не дотримався принципів повноти та об`єктивності судового розгляду, тим самим позбавивши апеляційний суд можливості дати оцінку доводам, наведеним у апеляційній скарзі. Відповідно до ч. 7, ч. 8 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати постанову та прийняти нову постанову. Виходячи з наведеного, апеляційний суд вважає, що постанова місцевого суду підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд, під час якого необхідно усунути зазначені порушення, надати оцінку зазначеним даним та постановити законне, обґрунтоване та належним чином мотивоване рішення. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника потерпілої - адвоката Назаркевича Сергія Михайловича задоволити. Постанову Сихівського районного суду м. Львова від 21 квітня 2026 року щодо ОСОБА_2 скасувати, а матеріали провадження щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП повернути на новий судовий розгляд Сихівським районним судом м. Львова, іншим суддею. Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Партика І.В.