Постанова Київський апеляційний суд № 760/26565/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №760/26565/25 Суддя І інстанції - Мозолевська О.М. Провадження № 33/824/1852/2026 Суддя суду апел. інст.- Кепкал Л.І. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 08 травня 2026 року суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду Кепкал Л.І., розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Петраш С.А. в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , в с т а н о в и л а: Постановою судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, зі стягненням судового збору в дохід держави. Згідно постанови судді, 12.09.2025 о 17 год. 20 хв. по пр-т. Повітряних Сил, 9, що в м. Києві інспектором патрульної поліції в м. Києві зупинений ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Honda» моделі «Accord», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим відповідно до постанови КМ України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 під №1413/27858, водію запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР України та відповідно вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись із постановою судді, захисник Петраш С.А. в інтересах ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить постанову Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року скасувати, а провадження у справі відносно ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт вказує, що суд першої інстанції, досліджуючи матеріали справи та відео з боді камери поліцейських, не надав оцінки правомірності зупинки транспортного засобу, відсутності обґрунтованих підстав для повідомлення про виявлені у ОСОБА_1 ознаки сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, які повинні бути реальними та об`єктивно зафіксованими. Крім того, апелянт зазначає про відсутність відеозапису зупинки транспортного засобу ОСОБА_1 із зазначенням підстав його зупинки. Вказує й апелянт, що час вчинення правопорушення, зазначений у протоколі не співпадає із часом руху та зупинки транспортного засобу. Відтак, на думку апелянта, оскільки транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції незаконно і без будь-якої законної (правової) підстави, подальша вимога поліцейського до нього про необхідність проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння також, є відповідно, незаконною, оскільки є «плодом отруєного дерева», а тому результати такої процедури огляду або відмови від проходження огляду є недійсними і не можуть бути підставою для притягнення особи до відповідальності. Також апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не був належним чином направлений працівником поліції до медичного закладу для проходження такого огляду, фактично ніякої перевірки наявності ознак наркотичного чи іншого сп`яніння у ОСОБА_1 не проводилось. Працівник поліції візуально не оглядав зіниці ОСОБА_1 на предмет реагування таких на світло. Вказана у протоколі ознака наркотичного сп`яніння як «поведінка, що не відповідає обстановці», не підтверджується відеозаписами. Крім того, захисник вказує, що інспектором Барабаш А.О. та жодним іншим поліцейським жодного разу не було наголошено, що ОСОБА_1 саме зобов`язаний, а не має право пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння. Оформлення працівниками поліції направлення на медичний огляд до відповідного закладу охорони здоров`я у випадку відмови водія від проведення огляду з метою виявлення стану сп`яніння на місці зупинки є обов`язковим. Втім, як зазначає апелянт, з наявних матеріалів справи видно, що таке направлення ОСОБА_1 наручно не отримував та про нього у відеозаписах не оголошувалось. Направлення було підготовлено та долучено до матеріалів справи вже після вручення протоколу від 12.09.2025 та при подальшому оформленні матеріалів адміністративного правопорушення для їх передачі до суду. Окрім іншого, апелянт зазначає, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування та/або передачу його транспортного засобу іншій особі, що свідчить про відсутність відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом. Також апелянт вказує, що з даних відеозаписів вбачається, що працівниками поліції не роз`яснено ОСОБА_1 належним чином його права та обов`язки, а саме не було роз`яснено, що відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння є наслідком для притягнення такої особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також що така особа одразу відсторонюється від керування транспортним засобом. Крім того, апелянт вказує, що працівником поліції належним чином не роз`яснено норми даної статті, чому саме суд буде приймати рішення, у зв`язку з чим він не може зараз оплатити штраф, яке стягнення покладається на винну особу а також про відсторонення від права керування на певний строк. На даних відео чітко видно не розуміння ОСОБА_1 норм ст. 130 КУпАП та її наслідки. А враховуючи те, що огляд ОСОБА_1 на стан сп`яніння або перебування ним під лікарськими препаратами, проведений з порушенням вимог ст. 266 КУпАП, тому такий огляд є недійсним. Заслухавши доповідь судді, пояснення ОСОБА_1 та його захисника, які підтримали апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, дослідивши відеозапис з нагрудних камер працівників поліції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважаю, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Згідно з положеннями ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративні правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що суд першої інстанції при розгляді справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 вказаних вимог закону дотримався в повному обсязі, з`ясував всі обставини, дослідив і належним чином оцінив всі докази та дійшов правильного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, за обставин, викладених у постанові суду. Так, відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП, встановлена адміністративна відповідальність не тільки за керування транспортними засобами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або за передачу керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а й за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. За змістом п. 2.5 Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Проте, ОСОБА_1 вимоги вказаного пункту ПДР дотримано не було. Всупереч доводам апеляційної скарги захисника, порушення ОСОБА_1 зазначених вимог п. 2.5. ПДР України, за обставин, викладених у постанові, підтверджується зібраними у справі та дослідженими судом доказами, які містяться в матеріалах справи про адміністративне правопорушення, а саме, протоколі про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №451848, згідно якого 12.09.2025 о 17 год. 20 хв. по пр-т. Повітряних Сил, 9, що в м. Києві інспектором патрульної поліції в м. Києві зупинений ОСОБА_1 , який керував транспортним засобом марки «Honda» моделі «Accord», державний номерний знак НОМЕР_1 , з ознаками наркотичного сп`яніння, у зв`язку з чим відповідно до постанови КМ України від 17.12.2008 №1103 «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», а також наказом МВС та МОЗ України від 09.11.2015 №1452/735 «Про затвердження Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.11.2015 під №1413/27858, водію запропоновано пройти огляд на визначення стану наркотичного сп`яніння у найближчому закладі охорони здоров`я, від якого останній відмовився. Зазначений протокол складено уповноваженою на те особою, за встановленою формою з урахуванням всіх вимог, передбачених ст. 256 КУпАП, а також Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України від 07.11.2015 №1395 та підписаний особою, яка його склала і безпосередньо ОСОБА_1 , якому були роз`яснені права, передбачені ст. 63 Конституції України, ст. 268 КУпАП і який він підписав протокол без жодних зауважень. В свою чергу, наведені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повністю підтверджуються карткою обліку адміністративного правопорушення; направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції; постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5706689 від 12.09.2025; відеозаписом з нагрудної камери працівника поліції. Ці докази є належними, допустимими та достовірними, оскільки вони здобуті з додержанням процесуальної процедури, не суперечать фактичним обставинам справи і об`єктивно узгоджуються між собою. Враховуючи сукупність доказів у справі приходжу до висновку про те, що судом першої інстанції вірно встановлені фактичні обставини, а дії ОСОБА_1 , які полягають у відмові від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння в законному порядку, є порушенням п. 2.5 ПДР України та утворюють склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1ст. 130 КУпАП. З переглянутого під час апеляційного розгляду відеозапису вбачається, що працівниками поліції був зупинений транспортний засіб під керуванням ОСОБА_1 за порушення ПДР, а саме керування транспортним засобом без заднього номерного знаку. Під час спілкування працівниками поліції у водія було виявлено ознаки наркотичного сп`яніння, а саме, неприродна блідість шкіри обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей. У зв`язку з цим працівник поліції запропонував ОСОБА_1 проїхати до лікаря нарколога для проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння. ОСОБА_1 спитав, чи можна відмовитись від проходження огляду, на що поліцейський повідомив, що у такому разі на нього буде складено протокол про адміністративне правопорушення за відмову від проходження огляду. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду, за що на нього було складено протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП, вручено його копію. Що стосується доводів апеляційної скарги про відсутність законних підстав для зупинки транспортного засобу та ненадання судом оцінки правомірності зупинки транспортного засобу, то з дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 про те, що його зупинено за порушення ч. 1 ст. 121-3 КУпАП, а саме керування транспортним засобом без заднього номерного знаку, за що винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5706689 від 12.09.2025. Проти цього ОСОБА_1 заперечень не висловлював. Не впливають на законність постанови судді твердження апелянта про те, що час вчинення правопорушення, зазначений у протоколі, не співпадає із часом руху та зупинки транспортного засобу, оскільки з долученого до протоколу відеозапису місця події вбачається, що він має чітку і логічну послідовність подій, що мали місце під час зупинки транспортного засобу під керуванням ОСОБА_1 , розвиток спілкування співробітників поліції із водієм, на ньому чітко зафіксовано висловлення ОСОБА_1 пропозиції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, та його відмову від проходження такого огляду, тобто всі події, що стосуються безпосередньо складу ст. 130 КУпАП. Також не можуть бути взяті до уваги і доводи апеляційної скарги захисника про відсутність обґрунтованих підстав для повідомлення ОСОБА_1 про виявлені у нього ознаки сп`яніння. Так, відповідно до п. 2, 3, 4 р. І Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції затвердженої Наказом МВС України, МОЗ України № 1452/735 від 09.11.2015 року» огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Ознаками алкогольного сп`яніння є: - запах алкоголю з порожнини рота; - порушення координації рухів; - порушення мови; - виражене тремтіння пальців рук; - різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя; - поведінка, що не відповідає обстановці. Ознаками наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, є: - наявність однієї чи декількох ознак стану алкогольного сп`яніння (крім запаху алкоголю з порожнини рота); - звужені чи дуже розширені зіниці, які не реагують на світло; - сповільненість або навпаки підвищена жвавість чи рухливість ходи, мови; - почервоніння обличчя або неприродна блідість. Отже, законодавець вирішення питання щодо наявності підстав вважати, що особа може перебувати в стані алкогольного/наркотичного сп`яніння відніс саме до дискреційних повноважень поліцейського. Крім того, саме оглядом на стан сп`яніння може бути підтверджено або спростовано підозру поліцейського, що особа перебуває у стані сп`яніння. При цьому, законодавством передбачено обов`язок пройти огляд, як за наявності усіх ознак сп`яніння, так і будь-якої, навіть одної з зазначеного переліку. По даним відеозапису ознаки сп`яніння можуть не бути яскраво вираженими в певних умовах, але при цьому, можуть бути зафіксовані зором працівника поліції, який перебуває поблизу. Згідно п. 2 «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів…» передбачено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. З дослідженого відеозапису вбачається, що працівник поліції повідомив ОСОБА_1 , що у нього є ознаки наркотичного сп`яніння, а саме неприродна блідість шкіри, поведінка, що не відповідає обстановці, звужені зіниці очей. Виявлені ознаки наркотичного сп`яніння були зазначені у картці обліку адміністративного правопорушення, направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 12.09.2025, та зафіксовані у протоколі про адміністративне правопорушення, який ОСОБА_1 підписав без жодних зауважень. Що стосується доводів апелянта про те, що направлення на проходження огляду на стан сп`яніння ОСОБА_1 не вручалось, то письмове направлення є документом, який складається інспектором поліції і вручається лікарю наркологу у разі, якщо водія було доставлено до медичного закладу для проведення медичного огляду та воно не оголошується і не вручається обстежуваній особі. Також є безпідставними твердження апеляційної скарги захисника про те, що матеріали справи не містять доказів відсторонення ОСОБА_1 від керування транспортним засобом, оскільки, згідно даних відеозапису, працівник поліції водію неодноразово повідомив, що він вже не може продовжувати керувати транспортним засобом, і не може це робити протягом 24 годин та сказав шукати тверезого водія. Апеляційний суд також відхиляє доводи захисника про те, що ОСОБА_1 не було роз`яснено наслідки відмови від проходження огляду на стан сп`яніння з огляду на наступне, оскільки, по перше, це спростовується даними відеозапису. А окрім того, згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. У рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. Таким чином, ОСОБА_1 , реалізувавши своє право на керування транспортним засобом, зобов`язаний знати Правила дорожнього руху України, зокрема і вимоги п. 2.5 ПДР, яким передбачено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ОСОБА_1 повинен беззастережно виконати законну вимогу працівника поліції і пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, чого не зробив, тим самим порушив п. 2.5 ПДР України, за що був притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Інших доводів, які б могли стати підставою для скасування рішення суду першої інстанції про порушення ОСОБА_1 пункту 2.5 ПДР, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП, апелянтом не наведено і в апеляційному суді не встановлено. За вказаних обставин, висновок судді місцевого суду щодо винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обґрунтованим та базується на комплексі доказів, досліджених судом першої інстанції і перевірених в ході апеляційного перегляду справи. Накладаючи на ОСОБА_1 адміністративне стягнення, суд дотримався загальних правил накладення стягнення за адміністративне правопорушення, передбачених ст. 33 КУпАП, та призначив стягнення у межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка є безальтернативною. Будь - якого неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено. З урахуванням вищезазначеного, вважаю, що постанова судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності є законною та обґрунтованою і апеляційних підстав для її скасування не вбачаю. На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП,- п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу захисника Петраш С.А. в інтересах ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Постанову судді Солом`янського районного суду м. Києва від 14 січня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень, з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає чинності з моменту її винесення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя Л.І. Кепкал