Постанова 4824 № 754/6040/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ єдиний унікальний номер судової справи 754/6040/25 номер провадження № 22-ц/824/3800/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - суддіЛапчевської О.Ф., суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року /суддя Коваленко І.І./ у справі за позовом комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, - В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся з вимогами та просив стягнути з відповідачів солідарно заборгованість за житлово-комунальні послуги (з постачання з постачання теплової енергії та гарячої води) у розмірі 135 445,66 грн станом на 31.01.2025. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року позов задоволено повністю. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 135 445,66 грн станом на 31.01.2025 року. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 1 514 грн. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" судовий збір у розмірі 1 514 грн. /а.с. 50-54/ Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду в частині розміру стягнутої заборгованості та прийняти нове рішення, яким зменшити суму заборгованості з урахуванням фактичного проживання в квартирі лише однієї особи ОСОБА_1 . Апелянт посилається на те, що розрахунок заборгованості за централізоване постачання гарячої води (як до 01.05.2018, так і після) здійснено на всіх зареєстрованих осіб, хоча фактично в квартирі постійно проживає лише ОСОБА_1 . На підтвердження цього до апеляційної скарги долучено акт від 22.10.2025 року. Апелянт також просить застосувати строк позовної давності до вимог за період з липня 2015 по березень 2017 року, оскільки позивач не довів переривання перебігу давності, та прийняти акт про непроживання як новий доказ, посилаючись на ч. 3 ст. 367 ЦПК України. Крім того, вказує на скрутне матеріальне становище апелянтки. На апеляційну скаргу надійшов відзив позивача, в якому він просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Також просив поновити строк. який апеляційним судом поновлюється задля дотримання балансу сторін щодо висловлення правової позиції у справі. У відзиві позивач зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, зареєстровані у житловому приміщенні, несуть солідарну відповідальність за оплату послуг незалежно від фактичного проживання. Перерахунок за період тимчасової відсутності можливий лише за умови своєчасного повідомлення виконавця та надання підтвердних документів, чого відповідачки не зробили. Акт про непроживання складено після ухвалення рішення суду першої інстанції та не доводить неможливості його подання раніше. Позивач також посилається на договір цесії від 11.10.2018, правомірність нарахування інфляційних втрат, трьох відсотків річних (ст. 625 ЦК України) та пені (ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»). Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 зареєстровані у квартирі АДРЕСА_1 . Позивач надає послуги з постачання теплової енергії та гарячої води за цією адресою. Відповідачки як споживачі не виконали обов`язку з оплати, внаслідок чого станом на 31.01.2025 року утворилася заборгованість у розмірі 135 445,66 грн. Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про те, що дієздатні особи, зареєстровані у житлі, несуть солідарну відповідальність за оплату послуг; ст. 541, 542 ЦК України про солідарні зобов`язання; ст. 625 ЦК України про інфляційні втрати та три відсотки річних; ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» про пеню. Судом першої інстанції зроблено вірний висновок про те, що відповідачки несуть солідарну відповідальність за спожиті послуги незалежно від фактичного проживання, оскільки не повідомляли виконавця про тимчасову відсутність осіб та не надали відповідних документів; позивач повністю довів факт надання послуг та розмір заборгованості, а відповідачки не спростували розрахунок належними доказами. Доводи апеляційної скарги про те, що нарахування повинно здійснюватися лише на одну особу, заборгованість за гаряче водопостачання має бути зменшена пропорційно, необхідно застосувати строк позовної давності та прийняти акт про непроживання як новий доказ, колегія суддів відхиляє з таких підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма послугами та несуть солідарну відповідальність за їх оплату. Факт реєстрації є достатньою правовою підставою для такої відповідальності. Звільнення від оплати або перерахунок за період тимчасової відсутності понад 30 днів можливі виключно за умови своєчасного інформування виконавця та надання документального підтвердження (п. 6 ч. 1 ст. 7, пп. 7 п. 43, пп. 11, 11-1 п. 45 Правил № 1182). Відповідачки такого повідомлення не здійснювали. Акт про непроживання від 22.10.2025 року складено після ухвалення рішення суду першої інстанції. Апелянт не довів об`єктивної неможливості його подання раніше, тому підстав для прийняття цього доказу в апеляційній інстанції немає (ч. 3 ст. 367 ЦПК України). Щодо позовної давності - клопотання про її застосування відповідачками у суді першої інстанції не заявлялося, хоча вони були належно повідомлені про розгляд справи. У апеляційній інстанції таке клопотання також не може бути предметом розгляду. Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, ґрунтуються на формальних міркуваннях. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на апелянта. Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року - залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 08 липня 2025 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції касаційному оскарженню не підлягає. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення. Головуючий: Судді: