Постанова КАС ВС № 320/46824/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ справа №320/46824/23 провадження № К/990/21488/25 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Смоковича М. І., суддів: Мацедонської В. Е., Радишевської О. Р. розглянув у порядку письмового провадження у суді касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду 17 березня 2025 року, прийнятої у складі колегії суддів: головуючого - Мєзєнцева Є. І., суддів: Епель О. В., Файдюка В. В., І. Обставини справи

1. У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції у місті Києві, в якому просить: 1.1. визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у місті Києві щодо неврахування до стажу служби в поліції строк служби ОСОБА_1 в органах внутрішніх справ в повному обсязі; 1.2. зобов`язати Головне управління Національної поліції у місті Києві врахувати до стажу служби в поліції ОСОБА_1 16 років 08 місяців та 27 днів служби в органах внутрішніх справ на 10 травня 2023 року та внести зміни до наказу Головного управління Національної поліції у місті Києві «Про особовий склад» від 10 травня 2023 року № 761 о/с в частині визначення стажу служби в поліції, змінивши строк служби в поліції на 16 років 08 місяців та 27 днів.

2. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року адміністративний позов задоволено.

3. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2025 року апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції у місті Києві залишено без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 30 липня 2024 року - без змін. 4. 06 березня 2025 року представником ОСОБА_1 - ОСОБА_2 сформовано за допомогою підсистеми «Електронний суд» та подано до суду апеляційної інстанції заяву про ухвалення додаткового судового рішення, в якій просив стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 30000,00 грн та 45000,00 грн судових витрат. На обґрунтування заяви автор вказана на те, що відповідно до додаткових угод №№ 2,5 від 06 жовтня 2023 року та 09 січня 2025 року позивач повинен сплатити ФО-П ОСОБА_2 30000,00 грн та 45000,00 грн за надані юридичні послуги.

5. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 17 березня 2025 року в задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат відмовлено.

6. Постановляючи таку ухвалу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що незважаючи на встановлений нормами процесуального законодавства обов`язок щодо доведення факту надання правничої допомоги із необхідністю визначення та конкретизації наданих послуг, позивачем не було додано до матеріалів справи передбаченого статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) детального опису робіт (наданих послуг), виконаних представником в рамках виконання відповідного договору. При цьому, за змістом положень статей 132, 134 КАС України до витрат, що пов`язані із розглядом справи та підлягають розподілу, належать витрати на професійну правничу допомогу, яка здійснюється адвокатом, з урахуванням вартості послуг помічника адвоката. Однак представник позивача - ОСОБА_2 не надав суду доказів, що він є (має статус) адвокатом чи здійснював представництво відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Суд апеляційної інстанції здійснив перевірку даних в Єдиному реєстрі адвокатів України та встановив відсутність будь-якої інформації щодо наявності у ОСОБА_2 статусу адвоката. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви, враховуючи при цьому, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу саме адвоката. ІІ. Провадження в суді касаційної інстанції

7. Представник позивача, вважаючи вказане судове рішення ухваленими із порушенням вимог процесуального закону, подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення апеляційного суду та ухвалити нове, яким стягнути з Головного управління Національної поліції у місті Києві на користь ОСОБА_1 тридцять тисяч грн. та сорок п`ять тисяч грн. судових витрат у цій справі.

8. Так, автор скарги, серед іншого, наполягає на помилковості висновку суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат. Така позиція ґрунтується на неправильному, на думку автора касаційної скарги, застосуванні судом апеляційної інстанції приписів статті 134 КАС України вказавши, що позивачем не було додано до матеріалів справи, передбаченого вказаною процесуальною нормою детального опису робіт (наданих послуг), виконаних представником в рамках виконання відповідного договору Автор касаційної скарги також зазначає, що правовий висновок, який полягає у тому, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані, є таким, від якого належить відступити.

9. Верховний Суд ухвалою від 06 червня 2025 року відкрив касаційне провадження на зазначене рішення суду апеляційної інстанції з підстав, передбачених, частиною третьою, абзацом 2 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме: предметом касаційного оскарження є ухвала суду апеляційної інстанції про відмову ухвалити додаткове рішення, підставою касаційного оскарження є порушення цим судом норм процесуального права.

10. Представник Головного управління Національної поліції у місті Києві подала відзив на касаційну скаргу, в якому, наполягаючи на безпідставності останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

11. Представник позивача подав клопотання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 КАС України. Так, відповідно до вимог частини четвертої статті 346 КАС України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати. Доводи вищевказаного клопотання зводяться до того, що у пункті 2 прохальної частини касаційної скарги автор просить суд відійти від висновку Верховного Суду, який полягає у тому, що витрати на послуги, надані юристами, які не є адвокатами, відшкодуванню не підлягають (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19) та виснувати новий висновок, що витрати, які пов`язані з судовим процесом проти держави, що випливають з дій під час здійснення нею своїх публічних повноважень, підлягають компенсації в незалежності від статусу адвоката чи ні особи, представника сторони, надавача послуг по захисту її прав. ІІІ. Нормативне регулювання й оцінка Верховного Суду

12. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

13. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

14. Згідно з частинами першою-третьою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

15. Приписами частини четвертої статті 134 КАС України передбачено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

16. В силу частини п`ятої статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

17. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 134 КАС України).

18. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).

19. З аналізу приписів статті 134 КАС України висновується, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об`єднанням. При цьому витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини п`ятої статті 134 КАС України.

20. Згідно з частиною сьомою статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

21. Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев`ята статті 139 КАС України).

22. Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. При визначенні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката застосуванню підлягає частина п`ята статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

23. У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи заяву про відшкодування витрат на правничу допомогу, встановив, що представник позивача - ОСОБА_2 діяв в суді апеляційної інстанції на підставі додаткової угоди № 5 від 09 січня 2025 року до договору № 2 від 13 березня 2021 року про надання юридичної-консультативної допомоги та послуг щодо представництва.

24. Предметом додаткової угоди є надання юридично-консультативної допомоги та представницьких послуг по захисту та представництву прав та інтересів ОСОБА_1 у адміністративній справі № 320/46824/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у місті Києві про визнання бездіяльності та зміни наказу.

25. Водночас згідно з вказаною додатковою угодою ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, про що не заперечує представник позивача у касаційній скарзі.

26. Клопотання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду на підставі частини четвертої статті 346 КАС України представник позивача мотивував його тим, що у пункті 2 прохальної частини касаційної скарги автор просить суд відійти від висновку Верховного Суду, який полягає у тому, що витрати на послуги, надані юристами, які не є адвокатами, відшкодуванню не підлягають (пункт 63 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19) та виснувати новий висновок, що витрати, які пов`язані з судовим процесом проти держави, що випливають з дій під час здійснення нею своїх публічних повноважень, підлягають компенсації в незалежності від статусу адвоката чи ні особи, представника сторони, надавача послуг по захисту її прав.

27. Варто зазначити, що у додатковій постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 зазначено, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи.

28. У постанові від 13 липня 2022 року у справі № 469/3131/19 Велика Палата Верховного Суду вказала на те, що витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою ніж адвокат особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані.

29. Повертаючись до обставин цієї справи представник ОСОБА_2 не надав суду доказів, що він є (має статус) адвокатом чи здійснював представництво відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

30. Суд апеляційної інстанції за результатами перевірки даних в Єдиному реєстрі адвокатів України встановив відсутність будь-якої інформації щодо наявності у ОСОБА_2 статусу адвоката. При цьому суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат, враховував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19.

31. Предметом спору у цій справі є питання врахування до стажу служби в поліції строк служби позивача в органах внутрішніх справ. Суд першої інстанції розглянув справу за правилами спрощеного позовного провадження, а предмет спору цієї справи не містить ознак, за яких її не можна було розглядати за правилами спрощеного провадження.

32. У доводах касаційної скарги автор зазначає, що відповідно до додаткових угод №№ 2,5 від 06 жовтня 2023 року та 09 січня 2025 року позивач повинен сплатити ФО-П ОСОБА_2 30000,00 грн та 45000,00 грн за надані юридичні послуги. Водночас варто зазначити, що підлягають компенсації лише документально підтверджені судові витрати, проте обґрунтування вказаної суми витрат на професійну правничу допомогу представником позивача суду не надано.

33. Частиною шостою статті 12 КАС України регламентовано перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності, зокрема, інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження. За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 КАС України), а також через складність та інші обставини (частина третя статті 12 КАС України).

34. Аналіз зазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмета доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, а також крім справ, що належать розгляду в порядку загального позовного провадження.

25. При цьому представництво особи в суді у категоріях справ, які відносяться до справ незначної складності, може здійснювати особа, яка не є адвокатом.

26. Проте поняття «надання професійної правничої допомоги» не тотожне поняттю «представництво особи в суді». Надання професійної правничої допомоги здійснюють лише адвокати, натомість представництво особи у суді може бути здійснене за вибором особи адвокатом або іншим суб`єктом (абзац другий підпункту 2.2.1 підпункту 2.2 пункту 2 мотивувальної частини висновку Конституційного Суду України (Велика палата) у справі за конституційним зверненням Верховної Ради України про надання висновку щодо відповідності законопроекту про внесення змін до Конституції України (щодо скасування адвокатської монополії) (реєстр. № 1013) вимогам статей 157 і 158 Конституції України від 31 жовтня 2019 року № 4-в/2019).

27. Таким чином, витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд апеляційної інстанції враховував актуальну практику Верховного Суду, відступу від якої колегія суддів не вбачає.

28. Отже, колегія суддів Верховного Суду не вбачає процесуальних підстав для передачі цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

29. Враховуючи наведене, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення судових витрат.

30. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

31. Доводи ж касаційної скарги не спростовують висновки суду апеляційної інстанції і зводяться до переоцінки встановлених судами обставин справи.

32. Зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. VII. Судові витрати

33. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 346, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд п о с т а н о в и в :

1. Відмовити у задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 про передачу справи № 320/46824/23 на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду.

2. Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.

3. Ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду 17 березня 2025 року у справі № 320/46824/23 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий М. І. Смокович Судді В. Е. Мацедонська О. Р. Радишевська