Постанова КАС ВС № 160/24407/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ справа № 160/24407/24 адміністративне провадження № К/990/27526/25 Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Хохуляка В.В., суддів - Бившевої Л.І., Ханової Р.Ф., розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу за позовом Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» до Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 (суддя - Кучма К.С.) та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 (головуючий суддя - Ясенова Т.І., судді: Головко О.В., Суховаров А.В.) у справі №160/24407/24. встановив: Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат») звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (далі - Східне МУ ДПС по роботі з ВПП) від 17.05.2024 № 000/464/5001 та №000/468/5001. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025, позов задоволено. Східне міжрегіональне управління ДПС по роботі з ВПП звернулось із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025, постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю. Підставою касаційного оскарження відповідач зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України та вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував норми права, а саме статті 124 Податкового кодексу України стосовно відсутності у акті камеральної перевірки обставин, які характеризують таку ознаку виявленого діяння як умисність без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 19.06.2020 у справі №140/388/19. Відповідач вважає, що сам по собі акт податкової перевірки та дії посадових осіб контролюючого органу зі складання цього акта не створюють правових наслідків у вигляді виникнення обов`язків, зміни чи припинення будь-яких прав платника податків, крім виникнення права на подання зауважень до акта. Суд апеляційної інстанції не обґрунтував, яким саме чином процедурні порушення під час складення акту вплинули на висновки акту щодо встановлених правопорушень, за які до нього були застосовані штрафні санкції. Вважає, що обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень, відсутні в розумінні пункту 112-1.1 статті 112-1 Податкового кодексу України. Суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили наявні у справі докази умисних діянь позивача щодо несвоєчасної сплати податкових зобов`язань та формально підійшли до вирішення справи по суті. Також, посилаючись на пункт 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України, зазначає про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №520/22505/21, від 22.08.2023 у справі №520/18519/21, від 05.10.2023 у справі №520/14773/21, від 16.11.2023 у справі №160/24147/21. Позивач не скористався своїм правом та не надав відзив на касаційну скаргу, що не перешкоджає розгляду даної касаційної скарги. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на наступне. Як з`ясовано судами попередніх інстанцій, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787) зареєстровано 28.10.1993, про що внесено запис до Єдиного державного реєстру №12251200000000004. Основним видом економічної діяльності товариства є 07.21 Добування уранових і торієвих руд. Позивач перебуває на податковому обліку у Східному міжрегіональному управлінні ДПС по роботі з великими платниками податків. Листом від 24.10.2023 №12-01/6662, на підставі пп.112-1.1.3 п.112-1 ст.112-1 Податкового кодексу України, ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» повідомлено Східному МУ ДПС по роботі з ВПП про порушення термінів сплати податкових зобов`язань, з поясненням щодо причин виникнення надважкого фінансового стану підприємства. Листом від 18.03.2024 №12-01/1992, на підставі пп.112-1.1.3 Податкового кодексу України, позивач в доповнення до листа від 24.10.2023 №12-01/6662 повідомило відповідача про порушення термінів сплати податкових зобов`язань за період липень - грудень 2023 року, з поясненням щодо причин виникнення надважкого фінансового стану підприємства. Східним МУ ДПС по роботі з великими платниками податків проведено камеральну перевірку ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» (код ЄДРПОУ 14309787) щодо порушення термінів сплати до бюджету узгоджених податкових зобов`язань з податку на додану вартість за січень 2023 року - січень 2024 року, за результатами проведення якої складено акт №337/32-00-50-01/14309787 від 11.04.2024. За висновками акту встановлено порушення п.57.1 ст.57, п.200.2, п.203.2, ст.203 ст.200 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасну сплату узгодженого податкового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 157 768 709,44 грн., в т.ч.: із затримкою до 30 календарних днів у сумі 47 417 438,68 грн., із затримкою більше 30 календарних днів у сумі 110 351 270,76 грн. В розділі акта «Обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень (за наявності)» вказано: обставини, що звільняють ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, відсутні. 17.05.2024 на підставі акту №337/32-00-50-01/14309787 від 11.04.2024 року Східним МУ ДПС по роботі з ВПП прийнято наступні податкові повідомлення-рішення: №000/464/5001 про застосування штрафу в сумі 2 370 871,95 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)». №000/468/5001 про застосування штрафу в сумі 11 035 127,08 грн. за порушення строку сплати грошового зобов`язання за платежем «податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)». 10.06.2024 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою на вказані податкові повідомлення-рішення Східного МУ ДПС по роботі з ВПП. За результатами адміністративного оскарження вказані податкові повідомлення-рішення позивачем залишено без змін. Відносини, що виникають у сфері справляння податків, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Податковий кодекс України. Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Згідно статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи. Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах. Згідно підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів. Положеннями підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України передбачено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Згідно пункту 49.1 статті 49 Податкового кодексу України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків. Пунктом 54.1 статті 54 Податкового кодексу України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Отже, податкові зобов`язання, які самостійно визначені платником у податкових деклараціях, є узгодженими. Стаття 124 Податкового кодексу України в редакції, яка діяла на час прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, визначає відповідальність за порушення правил сплати (перерахування) грошового зобов`язання. Так, згідно з пунктом 124.1 цієї статті У разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу. Якщо зарахування коштів з електронного рахунку в системі електронного адміністрування податку на додану вартість в оплату узгодженої суми грошового зобов`язання, визначеного в уточнюючому розрахунку до податкової декларації, здійснюється на наступний операційний (банківський) день, штрафи, визначені у цьому пункті, не застосовуються. Відповідно до пункту 124.2 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.1 цієї статті, вчинені умисно, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Згідно з пунктом 124.3 статті 124 Податкового кодексу України діяння, передбачені пунктом 124.2 цієї статті, вчинені повторно протягом 1095 календарних днів або які призвели до прострочення сплати грошового зобов`язання на строк більше 90 календарних днів, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 50 відсотків від суми несплаченого (несвоєчасно сплаченого) грошового зобов`язання. Підпунктом 109.1 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що податковим правопорушенням є протиправне, винне (у випадках, прямо передбачених цим Кодексом) діяння (дія чи бездіяльність) платника податку (в тому числі осіб, прирівняних до нього), контролюючих органів та/або їх посадових (службових) осіб, інших суб`єктів у випадках, прямо передбачених цим Кодексом. Діяння вважаються вчиненими умисно, якщо існують доведені контролюючим органом обставини, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Пунктами 109.2, 109.3 статті 109 Податкового кодексу України встановлено, що порушення податкового законодавства та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України. У випадках, визначених пунктом 119.3 статті 119, пунктами 123.2-123.5 статті 123, пунктами 124.2, 124.3 статті 124, пунктами 125-1.2-125-1.4 статті 125-1 цього Кодексу, необхідною умовою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення є встановлення контролюючими органами вини особи. Стаття 112 Податкового кодексу України визначає загальні умови притягнення до фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Зокрема, встановлено, що особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення за умови наявності в її діянні (дії або бездіяльності) вини, крім випадків, передбачених цим Кодексом (пункт 112.1). Особа вважається винною у вчиненні правопорушення, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Вжиті платником податків заходи щодо дотримання правил та норм податкового законодавства вважаються достатніми, якщо контролюючий орган не доведе, що, вчиняючи певні дії або допускаючи бездіяльність, за які передбачена відповідальність, платник податків діяв нерозумно, недобросовісно та без належної обачності (пункт 112.2). У разі якщо контролюючий орган не доведе, що платник податків мав можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких цим Кодексом передбачена відповідальність, проте не вжив достатніх заходів щодо їх дотримання, платник податків не може бути притягнутий до відповідальності за таке порушення. Положення цього пункту застосовуються виключно в разі, якщо умовою притягнення до фінансової відповідальності за податкове правопорушення є наявність вини платника податків. Порядок доведення обставин, за яких особа може бути притягнута до фінансової відповідальності за вчинене податкове правопорушення, в межах судового провадження визначається процесуальним законодавством. Усі сумніви щодо наявності обставин, за яких особа може бути притягнута до відповідальності за порушення податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючий орган, трактуються на користь такої особи (пункт 112.7). Також цієї нормою у пункті 112.8 визначено обставини, що звільняють від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень та порушення іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а у статті 112-1 Податкового кодексу України - обставини, що пом`якшують відповідальність особи. У постановах від 16.03.2023 у справі № 600/747/22-а, від 03.08.2023 у справі № 520/22505/21, від 22.08.2023 у справі № 520/18519/21 Верховний Суд сформулював висновки, які дають можливість розмежувати обставини, які утворюють склад правопорушення, за яке платник податків може бути притягнутий до відповідальності на підставі пунктів 124.1, 124.2 або 124.3 статті 124 Податкового кодексу України. Так,

позиція Верховного Суду, якщо її систематизувати, полягає в тому, що відповідальність, передбачена пунктом 124.1 статті 124 Податкового кодексу України не пов`язана із встановленням/доведенням вини платника податків у формі умислу у вчиненому діянні (дії або бездіяльності). Для притягнення до фінансової відповідальності платника податків згідно з цією нормою за загальним правилом достатнім є виявлення факту допущення платником податків порушення строку сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Водночас обов`язковою умовою, з якою законодавець пов`язує настання відповідальності у вигляді штрафу за пунктами 124.2 і 124.3 статті 124 Податкового кодексу України є доведення контролюючим органом вини платника податків у формі умислу, а саме, - що платник податків мав можливість вжити заходи щодо дотримання правил та норм Податкового кодексу України, але умисно не вчиняв певні дії щодо сплати узгодженої суми грошового зобов`язання. Невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов`язків, закріплених за платником податків у статті 16 Податкового кодексу України. Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов`язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких Податкового кодексу України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання. Обов`язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини. У випадку встановлення контролюючим органом під час проведення перевірки на підставі сукупності відповідних даних податкової інформації обставин, які свідчать, що платник податків удавано, цілеспрямовано створив умови, які не можуть мати іншої мети, крім як невиконання або неналежне виконання вимог податкового законодавства, контролюючий орган не позбавлений можливості констатувати в діяннях платника податків вини в умисній формі. Такі обставини з відповідним обґрунтуванням висновків про умисність діяння в обов`язковому порядку мають бути зазначені в акті перевірки, який за усталеною позицією Верховного Суду є носієм доказової інформації щодо виявленого порушення. При цьому подання заперечень на акт перевірки є правом, а не обов`язком платника податків, а тому контролюючий орган безпосередньо вже в акті перевірки має зазначити усі обставини, які у подальшому будуть предметом розгляду під час прийняття податкового повідомлення-рішення. Виконання такої вимоги забезпечує розуміння платником податків встановленого контролюючим органом складу правопорушення, за яке його може бути притягнуто до відповідальності, та забезпечує реальну можливість реалізації права, передбаченого пунктом 86.7 статті 86 ПК України, щодо надання своїх заперечень та додаткових документів і пояснень, зокрема, але не виключно таких, що спростовують встановлені обставини та висновки щодо наявності вини, підтверджують існування пом`якшуючих обставин або обставин, що звільняють від фінансової відповідальності відповідно до цього Кодексу. Відсутність в акті перевірки інформації, яка характеризує таку ознаку виявленого діяння як умисність, вказує на необґрунтованість прийняття в подальшому податкового повідомлення-рішення на підставі пунктів 124.2, 124.3 статті 124 Податкового кодексу України. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі № 520/14773/21, від 16.11.2023 у справі № 160/24147/21, від 23.01.2024 у справі № 160/17160/21, від 23.09.2024 у справі № 520/10963/21. У ході розгляду цієї справи встановлено, що підставою для прийняття спірних податкових повідомлень-рішень стало встановлення камеральною перевіркою несвоєчасності сплати сум податкового зобов`язання з податку на додану вартість за період січень 2023 року - січень 2024 року. Позивачем не заперечувався факт порушення термінів сплати задекларованих зобов`язань податку на додану вартість за період січень 2023 року - січень 2024 року, перелік яких наведено в акті камеральної перевірки. Разом з тим, судами звернуто увагу на те, що до проведення камеральної перевірки, а саме: 24.10.2023 р., позивачем в рамках приписів п.п.112-1.1.3 п.112.1.1 ст.112-1 Податкового кодексу України, було направлено Східному МУ ДПС по роботі з ВПП повідомлення №12-01/6662 щодо порушення термінів сплати та податкових зобов`язань і пояснення щодо причин виникнення надважкого фінансового стану підприємства. Також позивач листом від 18.03.2024 №12-01/1992, на підставі пп.112-1.1.3 Податкового кодексу України, в доповнення до листа від 24.10.2023 №12-01/6662 повідомив відповідачу про порушення термінів сплати податкових зобов`язань за період липень - грудень 2023 року, з поясненням щодо причин виникнення надважкого фінансового стану підприємства. Матеріали справи не містять доказів розгляду відповідачем вказаних повідомлень після їх одержання, під час проведення перевірки або під час притягнення позивача до відповідальності. Відповідно до п. 112-1.1.3 ст. 112-1 Податкового кодексу України до обставин, що пом`якшують відповідальність особи за вчинення правопорушень, належить: самостійне повідомлення платником податків про вчинене ним правопорушення. Виходячи із змісту акту камеральної перевірки №337/32-00-50-01/14309787 від 11.04.2024, податковим органом не надавалась оцінка наявності або відсутності обставин, що пом`якшують відповідальність, про що свідчить розділ «Обставини, які звільняють від відповідальності або пом`якшують відповідальність за вчинення податкових правопорушень (за наявності)» вказано: обставини, що звільняють ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від фінансової відповідальності за вчинення податкових правопорушень, контроль за дотримання якого покладено на контролюючі органи, відсутні. Зі змісту акта камеральної перевірки №337/32-00-50-01/14309787 від 11.04.2024, податковим органом не надавалась оцінка наявності або відсутності обставин, що пом`якшують відповідальність. Відповідачем не зазначалось жодних пояснень з приводу такого повідомлення безпосередньо в акті камеральної перевірки. Допущена контролюючим органом у цьому конкретному випадку неповнота дослідження усіх фактичних обставин зумовила дефект у реалізації владної функції контролю за дотриманням податкової дисципліни. Згідно із частинами 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. З огляду на викладене суди дійшли висновку, що відповідачем не доведено обґрунтованості прийняття відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 17.05.2024 № 000/464/5001 та №000/468/5001 є протиправними, а отже підлягають скасуванню. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, колегії суддів вважає, що при ухваленні оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм процесуального права, які могли б бути підставою для їх скасування, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення. Стосовно доводів відповідача про необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду у справах №520/22505/21, №520/18519/21, №520/14773/21, №160/24147/21. Верховний Суд в своїх рішеннях зауважував на тому, що відступаючи від висновку щодо застосування юридичної норми, суд може шляхом буквального, звужувального чи розширювального тлумачення відповідної норми або повністю відмовитися від її висновку на користь іншого, або конкретизувати попередній висновок, застосувавши належні способи тлумачення юридичних норм. Отже, має існувати необхідність відступу і така необхідність має виникати з певних визначених об`єктивних причин, такі причини повинні бути чітко визначені та аргументовані, також відступ від правової позиції повинен мати тільки вагомі підстави, реальне підґрунтя, суд не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності вагомої для цього причини, а метою відступу може слугувати виправлення лише тих неузгодженостей (помилок), що мають фундаментальне значення для судової системи. Обґрунтованими підставами для відступу від уже сформованої правової позиції Верховного Суду є, зокрема: зміна законодавства; ухвалення рішення Конституційного Суду України або ж винесення рішення Європейського суду з прав людини, висновки якого мають бути враховані національними судами; зміни у правозастосуванні, зумовлені розширенням сфери застосування певного принципу права або ж зміною доктринальних підходів до вирішення питань тощо. Отже, з метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду повинна мати ґрунтовні підстави: її попередні рішення мають бути помилковими чи застосований у цих рішеннях підхід має очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання, враховуючи зміни, що відбулися в суспільних відносинах, у законодавстві, практиці Європейського суду з прав людини. В касаційній скарзі відповідач не навів жодних аргументованих виняткових випадків для відступу від правового висновку, викладеного у зазначених вище постановах Верховного Суду. Більше того, відступ від попередніх правових позицій Верхового Суду за відсутності обґрунтованих виняткових підстав для цього фактично порушуватиме принцип правової визначеності. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України). За правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Як встановлено пунктом 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення. Керуючись статтями 341, 344, 349, 350, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - постановив: Касаційну скаргу Східного міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків - залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05.02.2025 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 29.05.2025 у справі №160/24407/24 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіВ.В. Хохуляк Л.І. Бившева Р.Ф. Ханова