Ухвала КАС ВС № 120/689/26

УХВАЛА про відмову у відкритті касаційного провадження 19 травня 2026 року м. Київ справа №120/689/26 адміністративне провадження № К/990/21311/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Шарапи В.М., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., перевіривши касаційну скаргу керівника Вінницької обласної прокуратури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі 3120/689/26 за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури до відділу освіти, культури та спорту Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В: У січні 2026 року перший заступник керівника Вінницької окружної прокуратури в інтересах держави звернувся до суду із позовом до відділу освіти, культури та спорту Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити випускникам 2021, 2022, 2023, 2024 та 2025 років загальноосвітніх навчальних закладів комунальної форми власності Якушинецької сільської ради одноразову грошову допомогу у розмірі шести прожиткових мінімумів для осіб відповідного віку, передбачену частиною сьомою статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Ухвалою Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2026, залишеною без змін Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026, позовну заяву повернуто позивачеві на підставі пункту 7 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). На адресу Верховного Суду 11.05.2026 надійшла касаційна скарга керівника Вінницької обласної прокуратури, у якій скаржник просить скасувати ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2026, постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 та справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції. За наслідками перевірки касаційної скарги на предмет відповідності вимогам, передбаченим статтями 328-330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), встановлено, що скаржником вказано підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частинах другій та третій статті 328 КАС України, неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права. Також заявник касаційної скарги, посилаючись на підпункт «а» пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу, зазначає про наявність підстав для відкриття касаційного провадження у цій справі. Втім, перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження, виходячи з наступного. Повертаючи позовну заяву керівнику Вінницької окружної прокуратури, суд першої інстанції зазначив, що прокурор у цій справі не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва інтересів держави та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду. При цьому судом наголошено, що ключовим у цій справі є питання незабезпечення випускників загальноосвітніх навчальних закладів одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Також суд звернув увагу на те, що зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві, та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Отже, повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що цьому випадку прокурор фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадян (дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування), що не передбачено Конституцією України, зауважуючи, що у своєму адміністративному позові прокурор лише обмежився посиланням на те, що чинним законодавством не визначено органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з відповідним позовом, однак ніяк не обгрунтував таких своїх тверджень. Крім цього, суд апеляційної інстанції, підтверджуючи законність та обґрунтованість висновку суду першої інстанції про наявність правових підстав для повернення цієї позовної заяви, наголошував, що Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.03.2024 у справі №340/11/23 досліджував питання наявності у прокурора права на звернення до суду з позовом в порядку процесуального представництва в суді інтересів держави в особі Петрівської селищної ради, зокрема, її структурного підрозділу - Служби у справах дітей - для захисту інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування у зв`язку із неналежним виконанням Відділом освіти Петрівської селищної ради Олександрійського району Кіровоградської області вимог статті 8 Закону України від 13 січня 2005 року №2342-IV «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» щодо ненарахування та невиплати випускникам навчальних закладів з числа дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, одноразової грошової допомоги упродовж 2021 та 2022 років. При цьому, враховуючи положення статті 131-1 Конституції України та практику суду касаційної інстанції у подібних правовідносинах, зауважив, що зміст поданої прокурором позовної заяви в інтересах держави зводиться до необхідності захисту індивідуально виражених прав та інтересів дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, які ним вказані у позовній заяві, та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері соціального захисту у зв`язку із невиплатою після закінчення ними навчального закладу одноразової грошової допомоги, передбаченої частиною сьомою статті 8 Закону України "Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування". Також апеляційний суд, з урахуванням правової позиції, яку викладено в постанові від 18.09.2025 у справі №320/13311/23 стосовно відсутності/наявності органу, органу, який наділений повноваженнями щодо звернення до суду з відповідним позовом, звернув увагу на те, що з огляду на вимоги Закону України від 24.01.1995 № 20/95-ВР "Про органи і служби у справах дітей та спеціальні установи для дітей" (далі - Закон №20/95-ВР) та Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866, звертаючись до суду першої інстанції, прокурор з метою підтвердження законних підстав для представництва інтересів держави був зобов`язаний не лише зазначити про відсутність органу, який уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, але й враховуючи численну попередню практику подібних позовів та їх вирішенням адміністративними судами, також додатково обґрунтувати фактичну дійсну відсутність відповідного уповноваженого органу, у тому числі пояснити, чому таким органом не є відповідна Служба у справах дітей. У касаційній скарзі керівник Вінницької обласної прокуратури зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували положення статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), статті 8 Закону України «Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування» від 13.01.2005 №2342-IV (далі - Закон №2342-IV), статті 25 Закону України «Про охорону дитинства» та з порушенням положень статей 2, 5, 9, 53, 54, пункту 1 частини четвертої статті 169, статті 242 КАС України при визначенні підстав для представництва інтересів держави. Колегія суддів зазначає, що правовідносини подібні до тих, що склалися у цій справі, вже були предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 19.03.2024 у справі №340/11/23 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду дійшла висновку, що обраний прокурором спосіб звернення до суду в інтересах держави в особі Служби у справах дітей Петрівської селищної ради з посиланням на перший виключний випадок (якщо захист інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження) не спрямований на захист інтересів держави у сфері охорони дитинства у сфері соціального захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування. У зазначеній постанові Верховний Суд констатував, що поданий прокурором позов направлений на захист прав конкретно визначених осіб, у спосіб фактично надання правничої допомоги таким особам, що не узгоджується із Конституцією України та європейськими стандартами в частині повноважень, якими наділений прокурор щодо представництва прокурором інтересів держави в суді та свідчить про намагання прокурора повернутись до так званого «загального нагляду» (нагляду за додержанням прав і свобод людини і громадянина; нагляду за додержанням законів із цих питань органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами). Водночас, Верховний Суд в зазначеній постанові зазначив, що прокурор у справі №340/11/23 не виконав вимоги законодавства щодо обґрунтування наявності підстав для представництва та не дотримався встановленого процесуальним законодавством порядку звернення до суду та вказав на відсутність підстав для відступу від правових висновків, сформованих Верховним Судом у постановах від 18.11.2021 у справі №140/4953/20, від 07.08.2023 у справі №120/2940/23, від 11.10.2023 у справі №120/6160/23 та від 31.10.2023 у справі №480/1729/23, у яких зазначено про те, що прокурор, звертаючись із позовом до суду на захист прав та інтересів фізичних осіб, які ним вказані у позовній заяві та які, на його переконання, незаконно були позбавлені наданих державою гарантій у сфері захисту дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, фактично звертається не в інтересах держави, а в інтересах громадянина. Отже, колегія суддів погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність правових підстав для повернення позову керівника Вінницької окружної прокуратури, оскільки ним не виконано вимоги законодавства щодо обґрунтування підстав для звернення до адміністративного суду в інтересах держави. Наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів та не дають підстав вважати, що оскаржувані судові рішення ухвалені ними без додержання норм матеріального і процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами 2, 3 цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. Згідно з частиною 2 статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За таких обставин, касаційна скарга є необґрунтованою, оскільки, у даному випадку, правильне застосування апеляційним судом норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні пункту 5 частини 1 та частини 2 статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі. Відповідно до вищевикладеного, керуючись статтями 333, 355, 359 КАС України, суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою керівника керівника Вінницької обласною прокуратури на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 23.01.2026 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.04.2026 у справі 3120/689/26 за позовом керівника Вінницької окружної прокуратури до відділу освіти, культури та спорту Якушинецької сільської ради Вінницького району Вінницької області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач В.М. Шарапа Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін