Постанова КАС ВС № 120/15059/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Київ справа №120/15059/25 адміністративне провадження № К/990/6297/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І. В., суддів: Білак М. В., Мацедонської В. Е., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року (суддя-доповідач Шидловський В. Б., судді Сапальова Т. В., Капустинський М. М.) у справі № 120/15059/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії, УСТАНОВИВ: Короткий зміст обставин справи і рішень судів попередніх інстанцій

1. У жовтні 2025 року ОСОБА_1 (далі - позивач, скаржник) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач) про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.

2. Вінницький окружний адміністративний суд ухвалою від 03 листопада 2025 року відмовив у відкритті провадження у справі № 120/15059/25.

3. Не погодившись із вказаною ухвалою позивач оскаржив її до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

4. Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 02 грудня 2025 року апеляційну скаргу позивача на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року повернув особі, яка її подала.

5. Повертаючи апеляційну скаргу особі, яка її подала, суд апеляційної інстанції виходив із того, що вона не містила підпису наприкінці викладених у ній вимог. Підпис проставлений у верхньому лівому куті апеляційної скарги не свідчить про те, що така підписана належним чином. Оскільки апеляційна скарга не підписана позивачем, то вона не відповідає вимогам статей 296, 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а тому підлягає поверненню адресату.

6. Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції позивач оскаржив її до Верховного Суду.

7. Верховний Суд ухвалою від 26 січня 2026 року відмовив у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року у справі № 120/15059/25.

8. Суд касаційної інстанції зазначив, що підписання документа перед його текстом, а так само підписання процесуального документа у будь-якому іншому місці, але не наприкінці його тексту, та надання такому документу юридичної сили (статусу підписаного) не узгоджуватиметься із завданням адміністративного судочинства, оскільки викликатиме сумніви щодо його правових наслідків та дійсних намірів автора такого звернення. Також вказав, що судом апеляційної інстанції правильно враховано правову позицію Великої Палати Верховного Суду, яка викладена в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 930/191/23.

9. При цьому позивач повторно оскаржив ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року про відмову у відкритті провадження у справі № 120/15059/25 до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

10. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 23 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та запропоновано скаржнику протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження або вказати інші підстави для поновлення такого строку, а також надати докази сплати судового збору.

11. Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року постановлена в порядку письмового провадження та отримана позивачем 12 листопада 2025 року. Апеляційну скаргу на вказане судове рішення позивач подав 22 грудня 2025 року, тобто з пропуском строку, передбаченого статтею 295 КАС України. Належних мотивів щодо поважності причин пропуску строку звернення з апеляційною скаргою за період з 12 листопада по 22 грудня 2025 року позивачем не наведено.

12. На виконання вимог ухвали суду апеляційної інстанції про залишення апеляційної скарги без руху позивач подав заяву щодо виконання ухвали від 23 листопада 2025 року, у якій зазначив, що не вважає, що ним порушено строк на апеляційне оскарження, а отже такий строк має бути поновлений.

13. Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року визнано неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року у справі № 120/15059/25.

14. Суд апеляційної інстанції зазначив, що ухвала Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року постановлена у порядку письмового провадження та отримана позивачем 12 листопада 2025 року. Уперше, апеляційна скарга у цій справі подана 26 листопада 2025 року та повернута ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року, оскільки не містила підпису наприкінці викладених у ній вимог. Вдруге апеляційну скаргу позивач подав 22 грудня 2025 року, просив поновити пропущений строк, однак про причини пропуску процесуального строку за період з 12 листопада по 22 грудня 2025 року належних мотивів не наводив. У заяві на виконання вимог ухвали суду про залишення апеляційної скарги без руху повторно не зазначає належного обґрунтування щодо причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

15. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апелянтом не доведено наявності обставин, які перешкоджали йому звернутись до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення. Причини пропуску строку апеляційного оскарження не є поважними, а тому суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

16. Не погодившись із ухвалою суду апеляційної інстанції, позивач звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 120/15059/25, у якій, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.

17. На обґрунтування касаційної скарги позивач зазначив, що 26 листопада 2025 року звернувся до апеляційного суду з апеляційної скаргою.

18. Звертає увагу, що в апеляційній скарзі (пункт 4 вимог) позивач просив суд поновити строк звернення із апеляційною скаргою на ухвалу суду першої інстанції, а тому на момент залишення апеляційної скарги без руху були відсутні підстави для повторного звернення із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження.

19. Скаржник зазначає, що первісна апеляційна скарга була подана у межах строку, передбаченого статтею 295 КАС України. На його думку, недолік апеляційної скарги мав бути усунутий шляхом залишення апеляційної скарги без руху, а не її повернення. У зв`язку із цим скаржник вважає, що подальший пропуск строку був спричинений процесуальними діями суду апеляційної інстанції, а не його власною поведінкою.

20. Позивач вважає, що ним не порушено строк на апеляційне оскарження, а отже відсутні підстави у відмові у відкритті апеляційного провадження.

21. Представник відповідача у відзиві на касаційну скаргу просить відмовити у задоволенні касаційної скарги, а ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі №120/15059/25 залишити без змін, оскільки позивач в апеляційній скарзі не навів поважних причин пропуску строку, а відтак Сьомий апеляційний адміністративний суд дійшов правильного висновку щодо відсутності підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження.

22. Ураховуючи наведене, представник відповідача вважає ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 120/15059/25 законною, обґрунтованою та постановленою відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

23. Верховний Суд ухвалою від 17 березня 2026 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 120/15059/25, ухвалою від 14 травня 2026 року призначив справу до касаційного розгляду в порядку письмового провадження. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Релевантні джерела права й акти їх застосування. Оцінка висновків судів попередніх інстанцій та доводів касаційної скарги

24. Відповідно до частин першої, другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених у справі обставин перевіряє правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права. При цьому суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини, вирішувати питання про достовірність доказів або надавати перевагу одним доказам над іншими.

25. Предметом касаційного перегляду у цій справі є законність ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року про відмову у відкритті апеляційного провадження. Отже, Верховний Суд перевіряє, чи правильно суд апеляційної інстанції застосував статті 295, 298, 299 КАС України та чи мав достатні підстави для висновку про неповажність наведених скаржником причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

26. Відповідно до частин першої та п`ятої статті 251 КАС України копії повного судового рішення вручаються учасникам справи у порядку, встановленому цим Кодексом. За приписами частин першої - третьої статті 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення, а учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право порушити питання про поновлення пропущеного строку, якщо така скарга подана протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення йому відповідної ухвали суду. Крім того, строк на апеляційне оскарження може бути поновлений і з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

27. Згідно з частинами другою та третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху, зокрема й тоді, коли її подано після закінчення строку на апеляційне оскарження, а особа не порушує питання про поновлення цього строку або наведені нею підстави попередньо оцінені судом як неповажні. У такому разі особі надається строк для подання заяви про поновлення строку або для наведення інших підстав на її обґрунтування. За змістом пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, якщо скаржник у визначений судом строк не навів належних підстав для поновлення строку або такі підстави визнані неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження.

28. Отже, у разі подання апеляційної скарги після спливу процесуального строку її прийняття залежить не лише від самого порушення питання про поновлення строку, а й від належного обґрунтування причин його пропуску та подання таких доказів, які дають суду підстави встановити наявність об`єктивних обставин, що істотно перешкоджали своєчасному вчиненню відповідної процесуальної дії.

29. Інститут процесуальних строків спрямований на забезпечення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та належної організації судового процесу. Водночас застосування правил про строки не може бути відокремлене від оцінки конкретних обставин справи та права особи на доступ до суду. Саме тому питання про поважність причин пропуску строку вирішується судом у кожному випадку індивідуально, з урахуванням наведених учасником доводів і поданих на їх підтвердження доказів.

30. Оцінюючи доводи касаційної скарги щодо поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження, колегія суддів зазначає, що за своїм змістом вони переважно повторюють доводи, наведені скаржником у повторній апеляційній скарзі та заяві, поданій на виконання ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Суд апеляційної інстанції надав цим доводам оцінку та дійшов висновку, що вони не підтверджують наявності поважних причин пропуску строку.

31. Як установив суд апеляційної інстанції, позивач отримав ухвалу Вінницького окружного адміністративного суду від 03 листопада 2025 року 12 листопада 2025 року. Первісну апеляційну скаргу він подав 26 листопада 2025 року, однак ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 02 грудня 2025 року цю скаргу повернуто особі, яка її подала, з підстав відсутності належного підпису наприкінці її тексту.

32. Повторно апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції позивач подав 22 грудня 2025 року, тобто після спливу строку на апеляційне оскарження, обчисленого з дати отримання ним копії оскаржуваної ухвали. У повторній апеляційній скарзі заявник просив поновити цей строк.

33. Оскільки наведені у апеляційній скарзі мотиви не давали суду підстав попередньо встановити поважність причин пропуску строку, Сьомий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 23 грудня 2025 року залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував заявникові зазначити підстави для поновлення строку і подати відповідні докази.

34. На виконання вимог цієї ухвали позивач подав заяву щодо усунення недоліків апеляційної скарги. У цій заяві він зазначив, що, на його думку, строк на апеляційне оскарження ним не було пропущено, оскільки первісна апеляційна скарга була подана у межах установленого процесуального строку.

35. Водночас заявник не навів обставин, які могли б свідчити про наявність об`єктивних перешкод для своєчасного подання належно оформленої апеляційної скарги або для повторного звернення до суду апеляційної інстанції після повернення первісної апеляційної скарги. Доказів на підтвердження таких обставин також подано не було.

36. Зміст цієї заяви свідчить про те, що заявник фактично не обґрунтовував поважність причин пропуску строку, а заперечував сам факт його пропуску.

37. Ураховуючи, що суд апеляційної інстанції встановив факт подання апеляційної скарги після спливу процесуального строку та надав заявникові можливість зазначити підстави для його поновлення, відсутність у поданій заяві належного обґрунтування таких підстав і доказів на їх підтвердження давала суду процесуальні підстави для висновку про неповажність причин пропуску строку на апеляційне оскарження.

38. Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що сам собою факт повернення первісної апеляційної скарги у зв`язку з відсутністю належного підпису наприкінці її тексту не є безумовною підставою для поновлення строку на повторне апеляційне звернення.

39. Вирішуючи питання про поновлення строку після повернення первісної апеляційної скарги, суд оцінює не лише факт її первісного подання у межах установленого законом строку, а й причини, з яких належно оформлену апеляційну скаргу не було подано вчасно. Оперативність повторного звернення після повернення первісної скарги може враховуватися судом, однак сама собою не звільняє заявника від обов`язку навести обставини, які об`єктивно перешкоджали своєчасному поданню належно оформленої апеляційної скарги, та підтвердити їх доказами.

40. Надана судом апеляційної інстанції процесуальна можливість зазначити підстави для поновлення строку та подати відповідні докази не була використана заявником у спосіб, який давав би суду підстави встановити наявність об`єктивних, незалежних від його волевиявлення і підтверджених належними доказами перешкод для своєчасного вчинення відповідної процесуальної дії.

41. За таких обставин самі лише посилання скаржника на своєчасність первісного звернення та незгода з поверненням апеляційної скарги не спростовують висновку суду апеляційної інстанції про відсутність поважних причин для поновлення строку на апеляційне оскарження.

42. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди скаржника з висновками суду апеляційної інстанції щодо процесуальних наслідків повернення первісної апеляційної скарги та оцінки причин пропуску строку, однак не свідчать про неправильне застосування судом апеляційної інстанції статей 295, 298, 299 КАС України.

43. Верховний Суд бере до уваги й те, що суд апеляційної інстанції не обмежився формальним посиланням на пропуск строку, а надав заявникові можливість зазначити підстави для його поновлення та подати докази на їх підтвердження.

44. За наслідками оцінки поданих матеріалів суд апеляційної інстанції дійшов висновку про їх недостатність для визнання причин пропуску строку поважними. Такий підхід сам собою не свідчить про надмірний формалізм, оскільки апеляційний суд не позбавив заявника можливості обґрунтувати підстави поновлення строку, а оцінив наведені ним доводи з огляду їх належності та достатності.

45. За встановлених обставин відмова у відкритті апеляційного провадження була процесуальним наслідком оцінки судом апеляційної інстанції наведених заявником підстав і висновку про відсутність належного та підтвердженого обґрунтування поважності причин пропуску строку. Такий підхід узгоджується з частиною третьою статті 298 та пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України.

46. Оцінюючи доводи касаційної скарги, колегія суддів враховує, що вони по суті зводяться до незгоди з поверненням первісної апеляційної скарги та з оцінкою апеляційним судом поважності причин пропуску строку. Водночас ці доводи не спростовують установленої судом апеляційної інстанції обставини подання апеляційної скарги після спливу процесуального строку і не підтверджують наявності об`єктивних перешкод для своєчасного подання належно оформленої апеляційної скарги.

47. За таких обставин колегія суддів доходить висновку, що суд апеляційної інстанції, встановивши факт подання апеляційної скарги після закінчення процесуального строку, надавши заявникові можливість обґрунтувати клопотання про поновлення цього строку та оцінивши подані ним доводи, дійшов висновку про відсутність належного підтвердження поважності причин його пропуску без порушення норм процесуального права.

48. Отже, підстав для скасування ухвали Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у цій справі не встановлено.

49. Згідно із частиною першою статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що рішення, переглянуте в межах статті 341 цього Кодексу, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Ухвалу Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 січня 2026 року у справі № 120/15059/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується. Суддя-доповідач І. В. Желєзний Судді М. В. Білак В. Е. Мацедонська