Постанова КАС ВС № 420/3029/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 року м. Київ справа № 420/3029/23 адміністративне провадження № К/990/9717/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Єресько Л.О., суддів: Загороднюка А.Г., Соколова В.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні в суді касаційної інстанції справу № 420/3029/23 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Херсонській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року (головуючий суддя Марин П.П.), та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року (колегія суддів у складі головуючого судді Коваля М.П., суддів Турецької І.О., Джабурія О.В.), УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування

1. У лютому 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - відповідач, ГУНП в Херсонській області), у якому просив: 1.1. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення» в частині, що стосується застосування до позивача дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції; 1.2. визнати протиправним та скасувати наказ ГУНП в Херсонській області «Про особовий склад» від 22.06.2022 № 527 о/с; 1.3. поновити позивача на посаді старшого інженера відділу відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки ГУНП в Херсонській області; 1.4. стягнути з ГУНП в Херсонській області грошове забезпечення за час вимушеного прогулу.

2. Позивач уважає незаконним його звільнення шляхом реалізації дисциплінарного стягнення, оскільки з моменту окупації території Херсонської області військами російської федерації 24.02.2022 він не отримував жодного наказу, ані усного, ані письмового від керівників будь-якого рівня про необхідність евакуації. Інформація про передислокацію особового складу ГУНП в Херсонській області на територію Миколаївської області, план евакуації до нього жодним чином не були доведені. 2.1. За твердженням позивача, керівництво ГУНП в Херсонській області з першого дня окупації не вжило жодних заходів щодо евакуації підпорядкованого особового складу та членів їхніх сімей, «зелені коридори» для евакуації також не були організовані. Водночас позивач наголошував, що він неодноразово робив спроби виїзду на підконтрольну Україні територію, проте у зв`язку з постійними бойовими діями на всіх напрямках Херсонської області зробити це не вдалося, самостійно покинути окуповану територію позивач не зміг з об`єктивних підстав. 2.2. Сам факт призначення та проведення щодо нього службового розслідування позивач уважає незаконним, оскільки він постійно в межах можливості з перших днів війни та окупації Херсонської області продовжував виконувати завдання, покладені на кожного поліцейського відповідно до чинного законодавства. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи

3. ОСОБА_1 проходив службу на посаді старшого інженера відділу відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки, звання капітан поліції. 4. 10.05.2022 начальнику ГУНП в Херсонській області Королю І.В від заступника начальника ГУНП полковника поліції Баклана О.А. надійшла доповідна записка про те, що окремі поліцейські ГУНП не виконали вимог наказу ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район», не покинули територіальні громади Херсонської області, які перебувають у тимчасовій окупації рф, для здійснення відповідно до своєї посади повноважень, безпосередньо пов`язаних із реалізацією завдань та виконанням функцій, покладених на поліцію, на підконтрольній Україні території та на 07.05.2022 відсутні без поважних причин на службі.

5. Наказом ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184 призначено службове розслідування за фактом порушення службової дисципліни працівниками ГУНП в Херсонській області, що полягає в невиконанні наказу начальника ГУНП щодо евакуації (передислокації) підпорядкованих підрозділів у визначений безпечний район, а також відсутності працівників поліції без поважних причин на службі.

6. Службовим розслідуванням установлено, що за участю заступника начальника УКЗ ГУНП підполковника поліції Дячука С.А. в присутності заступника начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції Соколова В.О. та начальника відділу УКЗ ГУНП підполковника поліції Бабич Т.В. 07.05.2022, 10.05.2022 складено акти про відсутність на службі (робочому місці) у місцях дислокації ГУНП працівників поліції, зокрема й ОСОБА_1 (акти від 07.05.2022 № 621/2/02-2022 та від 10.05.2022 №660/2/02-2022).

7. Окрім цього, актом від 31.05.2022 № 1036/2022 в складі начальника управління головної інспекції ГУНП в Херсонській області підполковника поліції Кардави Т., заступника начальника ГУНП - начальника СУ полковника поліції Вербицького М., заступника начальника ГУНП полковника поліції Захарченка Д., начальника ВСР УГІ ГУНП підполковника поліції Шанька О. зафіксовано відсутність на службі ОСОБА_1 на 31.05.2022.

8. Наказом ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 401 «Про застосування дисциплінарного стягнення», який реалізовано наказом ГУНП в Херсонській області від 22.06.2022 № 527 о/с «Про особовий склад», капітана поліції ОСОБА_1 , старшого інженера відділу відео-, аудіосервісів та електронних засобів контролю управління інформаційно-аналітичної підтримки, звільнено згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII). Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

9. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2023, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023, у задоволенні позовних вимог відмовлено в повному обсязі. 9.1. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що склад дисциплінарного проступку, а також вина позивача в порушенні службової дисципліни, яка полягає в невиконанні наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області у безпечний район» та невчинення жодних дій щодо виїзду як до окупації м. Херсона, так і після, доведені належними та допустимими доказами. При цьому службове розслідування проведено з дотриманням визначеної процедури з урахуванням воєнного стану та складнощів, які виникли в результаті перебування позивача на окупованій території, у межах компетенції та з урахуванням реального воєнного стану в Державі, а застосоване до позивача дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення є співмірним до вчиненого проступку. 9.2. Відхиляючи доводи позивача про те, що наказ ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 №87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» до його відома не був доведений, суди попередніх інстанцій зауважили, що в умовах воєнного вторгнення, бойових дій на території Херсонської області, проведення евакуації документів та особового складу є неможливим доведення до позивача наказу в спосіб особистого вручення чи оголошення. З наявних у матеріалах справи інформаційних довідок заступника начальника ГУНП в Херсонській області Д.Захарченка від 01.08.2022 № 2679/05/25, заступника начальника ГУНП в Херсонській області О.Баклана від 01.08.2022 №2702/04/25-2022 суди попередніх інстанцій установили, що наказ про необхідність проведення евакуації було доручено розмістити в групі «Інформування керівників ГУНП» месенджера «Телеграм». 9.3. Суди обох інстанцій виключили необізнаність позивача про необхідність евакуації в умовах воєнного вторгнення за умови наявності та функціонування мобільного та інтернет-зв`язку протягом тривалого часу й після окупації м. Херсона (01.03.2022), та врахували, що більшість колег позивача - працівників поліції - покинули м. Херсон, не чекаючи спеціальних гуманітарних коридорів. 9.4. З матеріалів справи суди попередніх інстанцій установили, що в жовтні 2021 року ГУНП в Херсонській області розробило детальний План евакуації ГУНП в Херсонській області, яким передбачено основні етапи та послідовність проведення евакуаційних заходів (знищений 24.02.2022 акт № 1980/01/20-2022дск). Також плани евакуації були розроблені у всіх територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в області. У період 3-5.11.2021 з особовим складом територіальних (відокремлених) та структурних підрозділів ГУНП в Херсонській області були проведені практичні тренування. Для забезпечення евакуаційних заходів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в області УОАЗОР ГУНП розроблено два алгоритми дій керівників підрозділів під час раптового військового вторгнення, якими передбачалася евакуація особового складу підрозділу наявним автотранспортом (службовим та приватним). Розроблені алгоритми були надіслані в усі територіальні (відокремлені) підрозділи з інструкцією щодо їх застосування. 9.5. У цьому зв`язку суд першої інстанції, із яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач повинен був знати про основні евакуаційні заходи, а тому відхилили всі його обґрунтування з цього приводу, оскільки він має достатній професійний досвід, значну юридичну обізнаність, досвід правотлумачення та правозастосування, а тому повинен бути обізнаним про специфічні умови служби в поліції. 9.6. Не приймаючи до уваги доводи позивача про відсутність гуманітарних коридорів, евакуаційних автобусів та транспортного сполучення між тимчасово окупованою територією Херсонської області та підконтрольною Україні територією як обставини, що унеможливлювали виїзд з окупованої території, суди попередніх інстанцій урахували наявну в матеріалах справи інформацію про те, що зберігалася можливість безперешкодного виїзду за межі Херсонської області, що підтверджено інформацією щодо евакуації: відповідно до довідки УКЗ ГУНП в Херсонській області від 31.05.2022 № 1037/2/02-2022 на 09.05.2022 з тимчасово окупованої території України на підконтрольну Україні територію евакуювалися 1467 поліцейських із 2117, і серед них полонених, поранених чи загиблих під час виїзду з тимчасово окупованої території не було, а на 31.05.2022 з тимчасово окупованої території Херсонської області на підконтрольну Україні територію - 1525 поліцейських, що становить 72 % від фактичної чисельності поліцейських в ГУНП в Херсонській області, які виконали наказ начальника про евакуацію в безпечне місце за тих же умов, про які зазначає позивач, та на сьогодні несуть службу на підконтрольній Україні території. Також, за оцінкою судів, можливість виїзду з тимчасово окупованої території Херсонської області в подальшому підтверджена даними про кількість осіб, які покинули територію Херсонської області, викладеними, зокрема, у листі Херсонської обласної військової адміністрації від 25.07.2022 № 01-01-66-2708/0/22/346 та публікаціями в медіа. 9.7. Виходячи з того, що служба в поліції вимагає наявності в її працівників додаткових психологічних якостей, зокрема таких, як відчуття відповідальності, здатність логічно мислити й дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність ухвалювати рішення в складних ситуаціях, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про недоведеність позивачем факту існування поважних причин, які зумовили об`єктивну неможливість виїзду позивача на підконтрольну Україні територію та відсутність на робочому місці. При цьому, на переконання суду, позивач у порушення Присяги поліцейського не надав інформації щодо прибуття до найближчого органу поліції та постановки на облік, зокрема не прибув до УПП в Миколаївській області ДПП, а отже, самоусунувся від виконання основних та додаткових завдань, покладених на поліцію в умовах правового режиму воєнного стану, оголошеного на всій території України, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України. Такі дії позивача дискредитують звання поліцейського, негативно впливають на оцінку діяльності поліцейських та підривають авторитет Національної поліції України. Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції

10. Не погодившись із цими судовими рішеннями, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду (далі - Суд), у якій просив рішення Одеського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.07.2023 скасувати. 10.1. Ця касаційна скарга подана з підстав неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права відповідно до пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) з покликанням у ній на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування частини четвертої статті 8 Закону України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX, пп. 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, статті 64 Закону України «Про Національну поліцію», частини першої статті 5, статті 27 Дисциплінарного Статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VІІІ, абзаців 1, 2 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ від 09.11.2016 № 1179. 10.2. Касатор наполягав на тому, що наказ начальника ГУНП від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУПН в Херсонській області в безпечний район», який до того ж був знищений 24.02.2022 згідно з актом №1980/01/20-2022дск, позивачу не доводився ані усно, ані за допомогою технічних засобів. Крім того, звертав увагу Суду на те, що зі змісту самого наказу випливає, що оголошено було не евакуацію особового складу, а введено в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район, а на позивача, відповідно до вимог цього наказу, не було покладено обов`язку у виконанні евакуаційних заходів (передислокації), оскільки перелік категорій посад, які зобов`язані забезпечити його здійснення, чітко визначено переліком пункту 3 цього наказу. 10.3. На переконання скаржника, суди попередніх інстанцій належним чином не дослідили копій електронних доказів - скриншоти електронних текстових повідомлень, опублікованих у групі «Інформування керівників ГУНП» месенджера «Телеграм» та в месенджері групи «УОАЗОР» протягом 24-25.02.2022, у жодній із яких позивач не перебував, оскільки його посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому отримати та виконати наказ таким чином не міг, водночас скриншоти переписки підрозділу, у якому проходив службу позивач, відповідач суду не надав. 10.4. З погляду скаржника, службове розслідування проведено упереджено, тобто із заздалегідь визначеною метою - звільнення поліцейських лише на тій підставі, що вони перебувають на тимчасово окупованій території, а також із порушенням установленої процедури. 10.5. Касатор уважає, що основною причиною його звільнення є не те, що він не виконав наказу про евакуацію, оскільки такий наказ йому не доводився, а те, що позивач не зміг перетнути лінію фронту після початку тимчасової окупації м. Херсона ворожими військами. З позиції скаржника, неможливість виїзду з м. Херсона та відсутність на службі в м. Миколаєві обумовлена об`єктивними обставинами, а працівники, які не виходять на роботу внаслідок ведення воєнних дій та пов`язаних із ними обставинами, не можуть бути звільнені за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України за підставою «прогул», оскільки в цій ситуації невихід на роботу обумовлений необхідністю збереження життя та здоров`я таких працівників. З позиції скаржника, причина його відсутності за місцем служби після передислокації ГУНП в Херсонській області до м. Миколаєва у зв`язку з початком 24.02.2022 активних бойових дій на території м. Херсона та Херсонської області є поважною причиною, а прибуття з новим місцем дислокації було об`єктивно неможливим через обставини непереборної сили, які не залежали від його волі, а в його діях немає вини в порушенні дисципліни та Присяги поліцейського.

11. Ухвалою Суду від 02.04.2024 визнані поважними підстави пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.10.2023 та постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2023 у справі № 420/3029/23, поновлено пропущений із поважних причин процесуальний строк та відкрито касаційне провадження.

12. Ухвалою Верховного Суду в складі судді Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О. від 18.05.2026 завершено підготовчі дії в справі та призначено її до розгляду в попередньому судовому засіданні відповідно до вимог статей 340, 343 КАС України. Позиція інших учасників справи

13. Не погодившись із доводами касаційної скарги, ГУНП в Херсонській області подало до Суду письмовий відзив, у якому просило відмовити в її задоволенні з мотивів безпідставності її доводів, а оскаржувані судові рішення залишити без змін як такі, що є законними та обґрунтованими. 13.1. Спростовуючи доводи касатора щодо недоведення до його відома наказу начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» з урахуванням того, що він не перебував в групі «Інформування керівників ГУНП» у месенджері «Telegram» та в месенджері в групі «УОАЗОР», ГУНП в Херсонській області наголосило на тому, що у відзивах на позовну заяву та апеляційну скаргу як доказ обізнаності позивача з указаним вище наказом відповідач навів пояснення безпосереднього керівника позивача - начальника УІАП ГУНП в Херсонській області ОСОБА_2 , який зазначив, що 24.02.2022 особовий склад УІАП ГУНП був зібраний по сигналу «Бойова тривога», надалі о 06.00 особовий склад за наказом було зібрано у дворі ГУНП. Після цього було виконано евакуаційні заходи, передбаченні планом евакуації. Також було створено групу в месенджері «Whatsapp» під назвою «УІАП» для доведення та обміном інформації між учасниками групи про ситуацію в місті. Через начальників відділів та шляхом телефонного спілкування кожному працівнику було доведено про необхідність евакуації з тимчасово окупованої території Херсонської області. Також координувалися дії між працівниками, які вже виїхали, та тими, що перебували на тимчасово окупованій території. Для виїзду ОСОБА_2 запропонував позивачу автомобіль сім`ї ОСОБА_2 та службові автомобілі інших служб ГУНП в Херсонській області. Окрім цього, зі слів начальника відділу Власова І. особисто ним 25.02.2022 позивачу доведено наказ керівництва ГУНП про евакуацію. Проте ОСОБА_1 доповів, що виїхати він не зможе, оскільки не може залишити своїх літніх батьків, які потребують сторонньої допомоги та догляду. 13.2. Підкреслюючи, що ОСОБА_1 як поліцейський, що склав Присягу на вірність Українському народові сумлінно виконувати службові обов`язки, із моменту офіційного опублікування Указу Президента України «Про введення в Україні воєнного стану» мав ужити всіх можливих заходів із метою виконання повноважень, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, ГУНП в Херсонській області наполягало на тому, що відомості, зібрані в ході службового розслідування, підтверджують вчинення тяжкого дисциплінарного проступку, не сумісного з подальшим проходженням служби в поліції, а саме порушення Присяги працівника поліції, невиконання наказу керівника, невиконання обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, нездійснення заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), визначених наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87, та відсутності з 24.02.2022 на службі без поважних причин. Висновки Верховного Суду, оцінка висновків суду, рішення яких є предметом перегляду, та аргументів учасників справи

14. З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом належить застосовувати правила статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

15. Водночас суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються й не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову в суді касаційної інстанції не допускається.

16. Надаючи оцінку оскаржуваним судовим рішенням у межах доводів касаційної скарги за правилами статті 341 КАС України, Верховний Суд виходить із такого.

17. Спірні правовідносини склалися у зв`язку із звільненням поліцейського зі служби в поліції на підставі пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку з реалізацію дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, в основу мотивів застосування якого покладено те, що після початку повномасштабного вторгнення рф в Україну та введення в державі воєнного стану позивач не виконав наказу керівника про евакуацію з міста Херсона, не здійснив заходів правового режиму воєнного стану, що стало наслідком неприбуття до місця несення служби (евакуації), не повернувся до виконання службових обов`язків поліцейського на підконтрольній Збройним Силам України території та протягом тривалого часу був відсутній на службі без поважних причин, що він розцінив як самоусунення від виконання службових обов`язків у період дії воєнного стану, визнавши вчинене порушення службової дисципліни несумісним зі службою в поліції та достатньо вагомим для застосування до позивача найсуворішого виду дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в поліції.

18. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 341 КАС України).

19. Слід констатувати, що після відкриття касаційного провадження в цій справі Верховний Суд неодноразово викладав правові висновки щодо застосування частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII, яку доповнено Законом України від 15.03.2022 № 2123-IX «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» (далі - Закон № 2123-IX) з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану», який набрав чинності 01.05.2022; пунктів 1, 2 частини першої статті 18, пункту 24 статті 23, пункту 2 статті 24 Закону № 580-VIII, якими доповнено цей Закон Законом України від 16.07.2021 № 1702-IX «Про основи національного супротиву» (далі - Закон № 1702-IX), та введено в дію з 01.01.2022; статті 64 Закону № 580-VIII; частини першої статті 5 та статті 27 Дисциплінарного статуту НП; абзаців 1, 2 Розділу II Правил етичної поведінки поліцейських, зокрема в постановах від 11.04.2024 у справі № 420/9545/22, від 13.06.2024 в справі №420/2566/23, від 17.10.2024 в справі № 420/18085/22, від 17.10.2024 в справі №420/3026/23, від 18.10.2024 в справі № 280/6535/22, від 31.10.2024 в справі №420/9854/22, від 25.06.2025 в справі № 420/2436/23, від 23.06.2025 у справі №160/20149/22 та інш. Висновки в наведених справах є релевантними до обставин цієї справи, колегія суддів не бачить підстав відступати від них у цій справі й надалі зауважує таке.

20. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначені Законом України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 580-VIII).

21. Відповідно до частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.

22. Частиною першою статті 8 Закону № 580-VIII поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

23. За приписами частини першої статті 18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов`язаний, серед іншого: 1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; 2) професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва; 3) поважати й не порушувати прав і свобод людини.

24. Статтею 64 Закону № 580-VIII визначено, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім`я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов`язки». Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює Міністерство внутрішніх справ України.

25. До основних повноважень поліції, визначених частиною першою статті 23 Закону № 580-VIII, серед іншого, пунктом 24 віднесено участь відповідно до повноважень у забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного або надзвичайного стану, зони надзвичайної екологічної ситуації у разі їх введення на всій території України або в окремій місцевості.

26. Додаткові повноваження поліції визначені статтею 24 Закону № 580-VIII, частиною першою якої обумовлено, що виконання інших (додаткових) повноважень може бути покладене на поліцію виключно законом.

27. Згідно з частиною другою статті 24 Закону № 580-VIII у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.

28. Частиною третьою статті 24 Закону № 580-VIII визначено, що в ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану в разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, області, міста Києва, підпорядковуються відповідному начальнику Головного управління Національної поліції в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі, області, місті Києві.

29. Указом Президента України від 23.02.2022 № 63/2022 «Про введення надзвичайного стану в окремих регіонах України», затвердженому Законом України від 23.02.2022 № 2101-IX, строком на 30 діб введено на території Вінницької, Волинської, Дніпропетровської, Житомирської, Закарпатської, Запорізької, Івано-Франківської, Київської, Кіровоградської, Львівської, Миколаївської, Одеської, Полтавської, Рівненської, Сумської, Тернопільської, Харківської, Херсонської, Хмельницької, Черкаської, Чернівецької, Чернігівської областей, міста Києва надзвичайний стан з 00 годин 00 хвилин 24.02.2022.

30. Пунктом 3 цього Указу Національній поліції України, серед інших органів, у підпорядкуванні яких є утворені відповідно до законів України військові формування, постановлено забезпечити сприяння згідно з повноваженнями у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму надзвичайного стану.

31. Наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 на виконання Указу Президента України № 63/2022 від 23.02.2022 особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.

32. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на підставі пропозицій Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», з 05 години 30 хвилин 24.02.2022 на території України введено воєнний стан, а надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.

33. Пунктом 2 цього Указу постановлено військовому командуванню разом з Міністерством внутрішніх справ України та іншими органами виконавчої влади та місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи й повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

34. Частиною першою статті 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон № 389-VIII) визначено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

35. Статтею 10 вказаного Закону встановлено, що в період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження, зокрема органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність і досудове розслідування.

36. Відповідно до статті 16 Закону № 389-VIII за рішенням Ради національної безпеки і оборони України, уведеним у дію в установленому порядку указом Президента України, утворені відповідно до законів України військові формування залучаються разом із правоохоронними органами до вирішення завдань, пов`язаних із запровадженням і здійсненням заходів правового режиму воєнного стану, згідно з їх призначенням та специфікою діяльності.

37. Аналіз наведених нормативних положень дозволяє дійти висновку про те, що законодавством прямо віднесено до повноважень поліції у разі виникнення загрози державному суверенітету України, її територіальної цілісності та під час дії правового режиму воєнного стану брати участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану та в цілому виконувати обов`язки щодо охорони прав і свобод людини, честі держави, тощо.

38. Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 № 2123-IX розширено повноваження поліції на період дії воєнного стану, зокрема, пунктом 1 розділу I стаття 8 Закону № 580-VIII доповнена частиною четвертою такого змісту: «

4. Під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Цей Закон набрав чинності 01.05.2022 та згідно з пунктом 2 розділу 2 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2123-IX пункт 1 розділу I цього Закону діє тимчасово, на період введення в Україні воєнного стану, здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації та/або інших держав проти України та 60 днів після цього.

39. Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження, визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, затвердженим Законом України від 15.03.2018 № 2337-VIII (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Дисциплінарний статут НПУ).

40. Відповідно до частини першої статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

41. Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативно-правовими актами передбачені.

42. Службова дисципліна зобов`язує поліцейського бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України. Тобто поняття «службова дисципліна» включає в себе не лише обов`язок особи належним чином виконувати свої службові обов`язки, а й обов`язок дотримуватися положень чинного законодавства України та Присяги працівника поліції.

43. Положення статей 8, 18 Закону № 580-VIII та Правил етичної поведінки поліцейських покладають на поліцейського обов`язок бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог Присяги працівника поліції, статутів, наказів, норм моралі, етичної поведінки поліцейських.

44. Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 1 Дисциплінарного статуту НПУ службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону № 580-VIII, зобов`язує поліцейського, серед іншого, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону.

45. Наказ є формою реалізації службових повноважень керівника, згідно з якими визначаються мета і предмет завдання, строк його виконання та відповідальна особа (частини перша статті 4 Дисциплінарного статуту НПУ).

46. Наказ може видаватися усно чи видаватися письмово, у тому числі з використанням технічних засобів (частина третя статті 4 Дисциплінарного статуту НПУ).

47. Наказ віддається (видається), як правило, у порядку підпорядкованості. Віддавати (видавати) незаконний наказ або такий, що не пов`язаний із службовою діяльністю поліції або виходить за межі посадових (функціональних) обов`язків керівника, забороняється. Керівник відповідає за відданий (виданий) наказ, результати його виконання, відповідність його закону (частини четверта - шоста статті 4 Дисциплінарного статуту НПУ).

48. Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту НПУ поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов`язаний неухильно та у визначений строк точно його виконувати. Забороняється обговорення наказу чи його критика.

49. Частиною п`ятою статті 5 Дисциплінарного статуту НПУ передбачено, що виконання поліцейським злочинного або явно незаконного наказу, а також невиконання правомірного наказу тягнуть за собою відповідальність, передбачену цим Статутом та законом.

50. Отже, виконання явно незаконного наказу та невиконання правомірного наказу є порушенням службової дисципліни, що становить склад дисциплінарного проступку та тягне за собою дисциплінарну відповідальність згідно з Дисциплінарним статутом НПУ.

51. Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту закріплено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

52. Частиною першою статті 13 Дисциплінарного статуту визначено, що дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

53. Дисциплінарним проступком у силу положень статті 12 Дисциплінарного статуту визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.

54. З метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, установлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування (частини друга статті 14 Дисциплінарного статуту НПУ).

55. Суди попередніх інстанцій установили, що ще в жовтні 2021 року ГУНП в Херсонській області розробило детальний План евакуації ГУНП в Херсонській області, яким передбачено основні етапи та послідовність проведення евакуаційних заходів, такі ж плани евакуації розроблені у всіх територіальних (відокремлених) підрозділах ГУНП в області, на підставі яких у період 3-5.11.2021 з особовим складом територіальних (відокремлених) та структурних підрозділів ГУНП в Херсонській області були проведені практичні тренування. Для забезпечення евакуаційних заходів територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП в області УОАЗОР ГУНП розроблено два алгоритми дій керівників підрозділів під час раптового військового вторгнення, якими передбачалася евакуація особового складу підрозділу наявним автотранспортом (службовим та приватним). Розроблені алгоритми були надіслані в усі територіальні (відокремлені) підрозділи з інструкцією щодо їх застосування.

56. Напередодні воєнного вторгнення російської федерації на територію України Указом Президента України від 23.02.2022 № 63/2022 на всій території України, зокрема й у Херсонській області, уведено надзвичайний стан, у зв`язку з чим наказом Національної поліції України від 23.02.2022 № 171 особовий склад Національної поліції переведено на посилений варіант службової діяльності в надзвичайний (позаплановий) режим.

57. Після введення Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на всій території України в умовах воєнного вторгнення та бойових дій на території Херсонської області наказом ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» було оголошено евакуацію особового складу, документів та майна у визначене безпечне місце.

58. В обсязі встановлених у цій справі обставин справи суди попередніх інстанцій констатували, що наказом начальника ГУНП в Херсонській області від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» із 06:00 год 24.02.2022 введено в дію План евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район (п. 1 наказу). Основним місцем евакуації визначено Миколаївську область (п. 2 наказу). Заступникам начальника Головного управління, керівникам структурних підрозділів апарату, начальникам територіальних (відокремлених) підрозділів ГУНП та підпорядкованих їм відділів і відділень поліції наказано забезпечити виконання заходів, передбачених Планом, організувати завантаження та вивезення у визначені безпечні райони службової документації, зброї та інших матеріальних цінностей, довести до відома підпорядкованих працівників інформацію щодо місця передислокації ГУНП у відповідних областях (п. 3 наказу).

59. Апеляційний суд зауважив, що, згідно з інформаційними довідками заступника начальника ГУНП в Херсонській області Д. Захарченка від 01.08.2022 №2679/05/25, заступника начальника ГУНП в Херсонській області О. Баклана за №2702/04/25-2022 від 01.08.2022, наказ про необхідність проведення евакуації було доручено розмістити в групі «Інформування керівників ГУНП» месенджера «Телеграм», а матеріали справи справді не містять доказів на підтвердження факту перебування позивача у вказаній групі. Водночас суд цієї інстанції врахував, що в матеріалах справи (т.2 а.с. 56) наявні письмові пояснення полковника поліції ОСОБА_2 , відібрані під час службового розслідування, за змістом яких до позивача було особисто 25.02.2022 доведено наказ керівництва ГУНП про евакуацію, однак позивач повідомив, що виїхати не зможе, оскільки не може залишити своїх літніх батьків, які потребують стороннього догляду та допомоги.

60. Отже, чітка та недвозначна команда про евакуацію особового складу в бік м. Миколаєва була передана від вищого керівництва через керівників у порядку підпорядкованості до особового складу через месенджер «Телеграм» з урахуванням того, що в умовах воєнного вторгнення, бойових дій на території Херсонської області, проведення евакуації документів та особового складу неможливим було доведення до кожного поліцейського наказу в спосіб особистого вручення чи оголошення.

61. За описаних умов, коли значна частина особового складу ГУНП в Херсонській області у перші ж дні передислокувалися у визначене безпечне місце (на 09.05.2022 з тимчасово окупованої території України на підконтрольну Україні територію евакуювалися 1467 поліцейських із 2117, тобто 72 % від фактичної чисельності поліцейських в ГУНП в Херсонській області), слід погодитися з висновками судів попередніх інстанцій, що можливість того, що позивач не знав про існування такого наказу, виключена. Не стверджує про те, що не знав про існування цього наказу, і сам позивач, його доводи в цій частині зводяться до того, що йому не було доведено встановленим порядком наказу про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район.

62. Оцінюючи доводи про неналежне доведення до відома поліцейського наказу щодо необхідності залишити окуповану територію та недоліки форми такого наказу, Верховний Суд у справах з подібними правовідносинами, зокрема в постановах від 13.06.2024 в справах № 420/2566/23 та № 420/1936/23, указав на те, що поліцейський має усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та має навіть у випадку необізнаності про існування відповідних вказівок учинити дії з метою отримання таких.

63. При цьому зазначені обставини неодноразово були предметом дослідження та оцінки судами в інших справах, зокрема й Верховним Судом в постановах від 11.04.2024 та 13.062024 в справах № 420/9545/22, № 420/2566/23, № 420/1936/23, виникнення спірних правовідносин у яких було зумовлено оскарженням наказу про звільнення поліцейського, прийнятого із посиланням (зокрема, але не виключно) на невиконання наказу начальника ГУНП від 24.02.2022 № 87.

64. Так, у постанові від 13.06.2024 в справі № 420/2566/23 з тотожними правовідносинами Верховний Суд відхилив доводи скаржника, що він у жодній із зазначених груп обміну текстовим повідомленнями не перебував, оскільки, згідно зі штатним розписом, його посада не належить до керівництва ГУНП, керівників служб і кущових управлінь/відділів поліції, а тому, на його думку, він не міг отримати та виконати наказ, наданий таким чином, оскільки, як установлено в суді апеляційної інстанції, сукупністю даних інформаційних довідок начальника та заступників начальника ГУНП в Херсонській області, пояснень керівників підрозділів (служб) та територіальних (відокремлених) підрозділів поліції ГУНП в Херсонській області, опитаних під час проведення службового розслідування, скриншотів месенджерів підтверджено, що наказ щодо введення плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район був оголошений усно начальником ГУНП в приміщенні ГУНП в Херсонській області та доведений до відома працівників ГУНП в Херсонській області за допомогою телефонних месенджерів 24 та 25.02.2022.

65. На думку колегії суддів, в умовах сьогодення, зокрема, стану розвитку інформаційних технологій, а також специфіки роду діяльності позивача, немає підстав уважати, що він перебував у стані цілковитої невизначеності щодо вторгнення вранці 24.02.2022 військ рф на територію України, необізнаності про ситуацію, яка склалася в Херсонській області, як і подальшої вказівки керівництва евакуюватися. Із цих же мотивів немає причин уважати, що вибір позивача не полишати цю територію був несвідомим.

66. Фактична відсутність позивача на службі підтверджена наявними в матеріалах справи витягами з актів від 07.05.2022 № 621/2/02-2022 та від 10.05.2022 № 660/2/02-2022. Водночас указані обставини в цій справі не є спірними.

67. Позивач зі свого боку не визнає наявності в його діях дисциплінарного проступку та не вважає, що причини відсутності на службі не були поважними, доводить, що був позбавлений об`єктивної можливості безпечно для життя й здоров`я покинути окуповану територію, дістатися м. Миколаєва та звернутися до найближчого функціонуючого підрозділу Національної поліції. Зрештою, його аргументи зводяться до недостатнього сприяння відповідача в організації безпечного маршруту, автомобільного транспорту, інформаційної та організаційної координації; відсутністю погоджених гуманітарних коридорів із території Херсонщини.

68. У постанові від 17.10.2024 в справі № 420/3026/23 в подібних правовідносинах Верховний Суд зауважив, що при вирішенні питання, чи мав відповідач підстави стверджувати про несумісність зі службою в поліції дисциплінарних порушень, які ставляться позивачці в провину, та чи слід розцінювати наведені нею причини невиходу на службу поважними, визначальне значення має зв`язок між державою і поліцейським, який у світлі специфіки виконуваної ним функції є носієм частини її суверенної влади, що відображено в змісті Присяги поліцейського та набуває особливого значення в особливий період, зокрема, з уведенням у державі правового режиму воєнного стану через повномасштабне вторгнення.

69. За усталеною позицією Верховного Суду, сформованою на підставі аналізу норм Закону № 580-VIII та Дисциплінарного статуту НПУ (постанови Верховного Суду від 21.07.2022 в справі № 160/11795/20, від 17.10.2024 в справі № 420/3026/23, від 21.11.2024 в справі № 640/9688/22 та багатьох інших) із тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, випливає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов`язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.

70. Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов`язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов`язків.

71. Присяга поліцейського передбачає зобов`язання виконувати обов`язки сумлінно.

72. Тобто порушення Присяги - це несумлінне, недобросовісне виконання обов`язків поліцейським. Про несумлінність дій (бездіяльності) поліцейського свідчить невиконання обов`язків умисно або внаслідок недбалого ставлення до них.

73. Відповідно до пункту 1 Розділу І Правил етичної поведінки поліцейських встановлено, що вони поширюються на всіх поліцейських, які проходять службу в Національній поліції України. Дотримання вимог цих Правил є обов`язком для кожного поліцейського незалежно від займаної посади, спеціального звання та місцеперебування.

74. Згідно з пунктом 1 Розділу ІІ Правил під час виконання службових обов`язків поліцейський повинен, зокрема, неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.

75. Суд звертає увагу, що дотримання зазначених вище вимог Дисциплінарного статуту та Правил є обов`язком кожного поліцейського незалежно від того, перебуває він на службі під час виконання службових обов`язків чи у позаслужбовий час, що пов`язане з особливостями проходження служби в Національній поліції.

76. Як уже було зазначено, служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських із виконання покладених на поліцію повноважень (частина перша статті 59 Закону № 580-VIII).

77. Водночас держава може встановлювати для поліцейських окремий порядок проходження служби, який відрізняється від виконання обов`язків працівником за трудовим законодавством, і такий порядок може обмежувати права осіб, які проходять службу в поліції щодо прав працівників, які виконують роботу за трудовим законодавством, у тому числі й шляхом зобов`язання залишити окуповану територію з метою подальшого виконання службових обов`язків.

78. Питання кадрового наповнення службовцями, які перебувають із державою в спеціальних відносинах, заснованих на вірності й відданості, та діють як представники державної влади й відповідають за захист загальнодержавних інтересів та інтересів інших державних органів, що набуває особливої ваги під час воєнного стану, лежить у площині реалізації державою її суверенної влади.

79. У цьому випадку публічний інтерес полягає у формуванні корпусу поліцейських із тих осіб, які здатні виконувати свої специфічні функціональні обов`язки в умовах, що відрізняються від мирного часу та відповідним реагуванням на випадки, які свідчать про нездатність забезпечити їх виконання.

80. Тож, ураховуючи специфіку відносин між державою й працівником поліції, позивач мав знати про основні евакуаційні заходи, усвідомлювати необхідність виїзду з окупованої території та повинен був навіть за умов необізнаності про існування відповідних вказівок учинити дії з метою отримання таких.

81. Не викликає жодного сумніву покликання позивача на ризик для життя й здоров`я під час такого переміщення, втім функціональні обов`язки поліцейського так само передбачають вірогідність виникнення ситуацій, небезпечних для життя й здоров`я під час несення служби, що водночас вимагає їх розв`язання, а не уникнення.

82. Служба в поліції передбачає необхідність у її працівників певних психологічних якостей, таких як відчуття відповідальності, здатність логічно мислити й дотримуватися спокою в складних ситуаціях, здатність ухвалювати рішення в складних ситуаціях тощо.

83. Поліцейському не надано повноважень самостійного, вільного визначення поліцейським місця несення служби, зміну підрозділу, самостійного усунення поліцейським від виконання обов`язків за основним місцем несення служби без відповідного наказу безпосереднього керівника.

84. Зважаючи на наведене, Суд погоджується з позицією судів, що позивач як поліцейський повинен був виконувати обов`язки щодо захисту загальнодержавних інтересів, зокрема й під час воєнного стану, оскільки склав Присягу поліцейського та ніс службу особливого характеру. Нездатність відповідати цим вимогам у розглядуваному випадку вказує на несумісність зі службою в поліції.

85. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 17.10.2024 в справі № 420/3026/23, від 21.11.2024 в справі № 640/9688/22 у подібних правовідносинах.

86. Суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували те, що ОСОБА_1 , який наразі стверджує про своє бажання продовжувати службу в поліції та ставить перед судом питання про поновлення його на посаді, зі свого боку не навів жодних доводів та не надав доказів, які б свідчили, що він, перебуваючи на цій посаді, відповідаючи Присязі поліцейського, учиняв активні дії з метою отримання інформації від керівництва про свою подальшу поведінку в умовах правого режиму воєнного стану, докладав усіх можливих зусиль, щоб віднайти способи для виїзду на підконтрольну Україні територію з метою постановки на облік та, усвідомлюючи свою високу відповідальність, повернення до виконання обов`язків поліцейського. Зокрема, позивач не указав, коли, за яких обставин він намагався виїхати, а також за яких обставин йому не вдалося цього зробити.

87. Надаючи оцінку доводам скаржника в частині порушення відповідачем процедури проведення службового розслідування у зв`язку з неповідомленням його про таке розслідування та невідібрання у нього пояснень, Суд виходить із такого.

88. Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону № 580-VIII, яка набула чинності 01.05.2022, під час дії воєнного стану поліція діє згідно із призначенням та специфікою діяльності з урахуванням тих обмежень прав і свобод громадян, а також прав і законних інтересів юридичних осіб, що визначаються відповідно до Конституції України та Закону № 389-VIII.

89. Як установлено судами попередніх інстанцій, підставами видання наказу ГУНП в Херсонській області від 10.05.2022 № 184, яким призначено проведення службового розслідування стосовно позивача, слугувала доповідна записка заступника начальника ГУНП в Херсонській області Баклана О.А. від 10.05.2022 про те, що на 07.05.2022 відсутні на службі без поважних причин поліцейські, які, згідно з наказом № 87, не прибули (не евакуювалися) до місця передислокації Головного управління або до безпечних районів, зокрема й ОСОБА_1 .

90. З обсягу встановлених судами попередніх інстанцій у цій справи обставин випливає, що на 31.05.2022 позивач серед інших поліцейських, стосовно яких проводилося службове розслідування, був відсутній на службі без поважних причин (не прибув (евакуювався) до місця передислокації ГУНП в Херсонській області) на фоні того, що більша частина особового складу ГУНП в Херсонській області виїхала на підконтрольну територію з урахуванням обставин бойових дій.

91. Отже, на час призначення проведення службового розслідування стосовно позивача (10.05.2022) та на день видання наказу про застосування дисциплінарного стягнення (31.05.2022) зазначена норма вже діяла.

92. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.10.2024 в справі № 420/9854/22 в подібних правовідносинах.

93. Слід також зазначити, що Законом України «Про внесення змін до законів України «Про Національну поліцію» та «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України» з метою оптимізації діяльності поліції, у тому числі під час дії воєнного стану» від 15.03.2022 №2123-IX Статут доповнено розділом, який визначає особливості проведення службового розслідування в період дії воєнного стану (вказаний закон набув чинності 01.05.2022).

94. Положеннями статті 26 та 27 Статуту в період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

95. Під час проведення службового розслідування уповноважена особа зобов`язана запропонувати поліцейському або іншій особі, обізнаній з обставинами вчинення дисциплінарного проступку, надати пояснення. У разі відсутності поліцейського на службі уповноважена особа зобов`язана викликати його для надання пояснень. Виклик здійснюється шляхом його безпосереднього вручення поліцейському або надсилання поштовим зв`язком чи з використанням електронної комунікації. Надсилання виклику з використанням електронної комунікації здійснюється виключно на адресу електронної пошти поліцейського чи за іншими контактними даними, які зазначені в його особовій справі або які наявні в розпорядженні його безпосереднього керівника. Виклик надсилається з таким розрахунком, щоб поліцейський, який викликається, мав не менше однієї доби для прибуття за вказаною у виклику адресою. Виклик, надісланий з використанням електронної комунікації, вважається таким, що отриманий поліцейським, на другий день з дня його відправлення.

96. За обставинами цієї справи суди попередніх інстанцій установили факт надіслання 24.05.2022 на електронну пошту позивача, яка була зазначена в його особовій справі, листа голови дисциплінарної комісії - заступника начальника ГУНП Баклана О. про розпочате службове розслідування та про необхідність прибуття 27.05.2022 за визначеною адресою в м. Миколаїв для надання пояснень дисциплінарній комісії.

97. У постанові від 25.04.2024 в справі № 520/5388/22 Верховний Суд указував, що сам факт того, що поліцейський не заперечує факту своєї відсутності у відповідний період у місці несення служби, нівелює хиби службового розслідування, у тому числі і в аспекті надання поліцейським пояснень дисциплінарній комісії.

98. За наведених обставин Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що матеріалами службового розслідування належним чином підтверджено вчинення позивачем дисциплінарного проступку, який полягає в порушенні службової дисципліни, невиконанні службових обов`язків поліцейського в період дії воєнного стану в Україні, у порушенні Присяги працівника поліції, невиконанні наказу начальника ГУНП від 24.02.2022 № 87 «Про введення Плану евакуації (передислокації) підрозділів ГУНП в Херсонській області в безпечний район» та відсутності на службі з 24.02.2022 без поважних причин, тому наразі правових підстав для скасування спірних наказів немає.

99. Оспорювані накази та висновок службового розслідування, на якому вони ґрунтуються, містять чіткі й зрозумілі покликання на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності та мотиви, із яких комісія дійшла відповідних висновків, склад дисциплінарного проступку, який ставиться позивачу в провину, висвітлено у тих межах умотивованості, як того вимагає закон.

100. Водночас під час розгляду справи не встановлено обставин, які б указували на те, що висновки відповідача, які покладено в основу оскаржуваних наказів, є довільними та нераціональними, не підтвердженими доказами або ж помилковими щодо фактів.

101. Отже, суди обґрунтовано вказали, що накладене дисциплінарне стягнення на позивача є співмірним із виявленим проступком та є необхідним засобом підтримання службової дисципліни, а тому правових підстав для задоволення позовних вимог немає.

102. Відповідно до пункту 6 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

103. Решта наведених скаржником доводів фактично зводиться до переоцінки доказів, не спростовують висновків судів першої і апеляційної інстанції та вказують на незгоду скаржника із правовою оцінкою, наданою судами обставинам цієї справи.

104. Колегія суддів повторює, що до повноважень Верховного Суду не належить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є лише питання застосування права.

105. З огляду на викладене, доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття цього касаційного провадження, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

106. Наведені в касаційній скарзі мотиви та доводи не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій і не дають підстав уважати, що вони неправильно застосували норми матеріального права або порушили норми процесуального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень.

107. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу - без задоволення.

108. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального й процесуального права.

109. На підставі викладеного Верховний Суд констатує, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, а під час розгляду справи суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, відповідно підстав для скасування чи зміни оскаржених рішень судів попередніх інстанцій немає.

110. Відповідно до частини першої статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо немає підстав для скасування судового рішення.

111. Отже, зважаючи на приписи статті 350 КАС України, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині- без змін.

112. З огляду на результат касаційного розгляду справи у зв?язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 343, 350, 356, 359 КАС України, Верховний Суд ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2023 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. СуддіЛ.О. Єресько А.Г. Загороднюк В.М. Соколов