Постанова 4857 № 260/3279/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 260/3279/20 пров. № А/857/14428/26 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Пліша М.А., Судової Хомюк Н.М., за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р. розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення, прийняту суддею Гебеш С.А. у м. Ужгороді, повний текст складено 12 лютого 2026 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,- в с т а н о в и в : рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 260/3279/20, яке набрало законної сили, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі ГУ ПФУ, відповідач) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, а саме: - визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Закарпатській області в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Закарпатської області № 80 від 07 вересня 2020; - зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області починаючи з 19 лютого 2020 перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді із розрахунку 90% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Господарського суду Закарпатської області № 80 від 07 вересня 2020; - зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області, виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 по день перерахунку, з урахуванням проведених виплат; - стягнуто з ГУ ПФУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. Позивач подала до суду першої інстанції заяву про зміну способу і порядку виконання вказаного судового рішення яку мотивує невиконанням такого в повному обсязі та набранням чинності змін до ст. 378 КАС України. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 заяву позивача задоволено частково. Змінено спосіб і порядок виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2020 у справі № 260/3279/20 у частині щодо зобов`язання ГУ ПФУ в Закарпатській області виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 по день перерахунку, встановивши спосіб і порядок виконання рішення на стягнути з ГУ ПФУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 635630,72 грн. В задоволенні решти заяви - відмовлено. Суд виходив з того, що з урахуванням приписів ч. 3 ст. 378 КАС України, при виконанні судового рішення щодо перерахунку пенсійних виплат самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат є встановлення факту невиконання судового рішення протягом двох місяців з дня набрання законної сили відповідним судовим рішенням. Із матеріалів справи встановлено, що ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії в добровільному порядку згідно рішення Закарпатського окружного адміністративного суду по справі № 260/3279/20, а саме 19.02.2020. За результатами такого перерахунку різниця щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.12.2020 склала 636192,77 грн. та облікована в електронній пенсійній справі позивача і буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. З жовтня по грудень 2025 проведено часткове відшкодування позивачу суми боргу у розмірі 562,05 грн, залишок невиплачених коштів за вказаним рішенням суду зменшено та станом на 01.01.2026 становить 635630,72 грн. Тобто судове рішення не є виконаним більше двох місяців з дня набрання ним законної сили. За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зміни способу і порядку виконання вказаного судового рішення шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Закарпатській області на користь ОСОБА_1 різницю між фактично сплаченою та належною до сплати сумою щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 635630,72 грн. Не погодившись з вказаним судовим рішенням стороною відповідача подано апеляційну скаргу з якої із-за порушення норм процесуального права та невідповідності висновків суду обставинам справи просить таке скасувати. Обґрунтування полягають у тому, що підставою для застосування зміни способу і порядку виконання судового рішення є настання обставини, що перешкоджають належному виконанню судового рішення в адміністративній справі, ускладнюють його виконання або роблять неможливим. Тобто, зміна способу і порядку виконання рішення суду - це прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими судом. Разом з тим суду не надано доказів, що судове рішення яке виконується в межах покладених зобов`язань на ГУ ПФУ не виконано чи створюються перешкоди для його виконання. Так, відповідач зі свого боку виконав всі необхідні дії в межах своїх повноважень, зокрема, здійснено перерахунок та не відмовляється виплачувати різницю в пенсії за минулий час з 19.02.2020 по 31.12.2020 у розмірі 639192,77 грн., позаяк така різниця обліковується у електронній пенсійній справі позивача та буде виплачена у межах бюджетних асигнувань після виділення коштів з Державного бюджету України на такі цілі. Вказується, що з жовтня по грудень 2025 проведено часткове відшкодування позивачу суми боргу в роз мірі 562,05 грн., залишок станом на 01.01.2026 становить розмір 635630,72 грн. Відтак, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, чого не встановлено, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, однак не змінюючи при цьому його змісту, що не зроблено судом першої інстанції, а тому слід було відмовити в задоволенні такої заяви. Покликання маються також на судову практику з подібних правовідносин. Стороною позивача не подано відзиву на апеляційну скаргу, однак подібне не позбавляє можливості суд розглянути справу по суті. В судове засідання для розгляду апеляційної скарги учасники справи не прибули, належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, а тому відповідно до ч.4 ст.229, ст.313 КАС України апеляційний суд ухвалив розгляд апеляційної скарги здійснити за відсутності учасників справи та без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Положенням ч. 1 ст. 129-1 Конституції України передбачено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Відповідно до ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами. Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані ст. 378 КАС України. Положеннями абз. 1 ч. 1 ст. 378 КАС України встановлено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду. Згідно з ч. 3 ст. 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. З 19 грудня 2024 положення ч. 3 ст. 378 КАС України на підставі Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21 листопада 2024 №4094-IX (далі - Закон №4094-IX) було доповнено абз. 2 такого змісту: «Невиконання суб`єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб`єкта владних повноважень відповідних виплат.». Отже, вказана норма встановлює самостійну та достатню підставу для зміни способу виконання після двомісячного строку невиконання рішення про пенсійні виплати. Згідно із п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом. Як зазначено у пояснювальній записці до проекту Закону №4094-ІХ (https://itd.rada.gov.ua/ billinfo/Bills/pubFile/1861803 ) він був ухвалений як елемент виконання Україною зобов`язань у межах групи справ Іванов (№40450/04)/ Бурмич (№46852/13) і Національної стратегії розв`язання проблеми невиконання судових рішень, схвалену розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2020 за №1218-р. Метою внесення змін до процесуального закону є забезпечення реального виконання судових рішень, а не формальне підтвердження обов`язку суб`єкта владних повноважень. Відтак, зміни до ч. 3 ст. 378 КАС України, внесені Законом №4094-ІХ, запроваджують автоматичний наслідок у вигляді можливості зміни спосіб виконання після двох місяців невиконання рішення. З цього приводу Верховний Суд, зокрема у постанові від 28 жовтня 2025 у справі № 380/7706/22 зазначає, що «прийняттям Закону №4094-ІХ Верховна Рада України змінила концепцію статті 378 КАС України, запровадивши самостійну підставу для зміни судом способу виконання судового рішення. Крім того, Верховна Рада України цим законодавчим актом усунула необхідність для позивача звертатися з новим позовом для стягнення вже нарахованих, але невиплачених сум, визнавши це непропорційним і таким, що підриває ефективність судового захисту. Виходячи з мети цих змін, судове втручання у спосіб виконання не є переглядом суті рішення, а становить механізм забезпечення реального і своєчасного виконання судового рішення, що відповідає вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статті 129-1 Конституції України». Під час розгляду заяви про зміну способу і порядку виконання судового рішення судом першої інстанції встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 260/3279/20, визнано протиправною відмову ГУ ПФУ в Закарпатській області в проведенні перерахунку ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідки Господарського суду Закарпатської області № 80 від 07 вересня 2020; зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області починаючи з 19 лютого 2020 перерахувати ОСОБА_1 щомісячне довічне грошове утримання судді із розрахунку 90% суддівської винагороди, зазначеної в довідці Господарського суду Закарпатської області № 80 від 07 вересня 2020; зобов`язано ГУ ПФУ в Закарпатській області, виплатити ОСОБА_1 недоплачену суму щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 19 лютого 2020 по день перерахунку, з урахуванням проведених виплат. На виконання вказаного судового рішення ГУ ПФУ в Закарпатській області здійснило перерахунок пенсії в добровільному порядку, а саме 19.02.2020. За результатами такого перерахунку різниця щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період з 19.02.2020 по 31.12.2020 склала 636192,77 грн та облікована в електронній пенсійній справі ОСОБА_1 та буде виплачена в межах бюджетних асигнувань, виділених на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням судів за рахунок коштів Державного бюджету України. З жовтня по грудень 2025 проведено часткове відшкодування позивачу суми боргу у розмірі 562,05 грн, залишок невиплачених коштів за вказаним рішенням суду зменшено та станом на 01.01.2026 становить 635630,72 грн. Наведене підтверджується матеріалами справи та цього не заперечує апелянт в поданій ним скарзі. Отже, у даній ситуації наявний факт часткового невиконання відповідачем рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 24.11.2020 у справі № 260/3279/20, яке набрало законної сили. Таким чином, застосування процесуального механізму, передбаченого абз. 2 ч. 3 ст. 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання судового рішення із зобов`язання вчинити дії на стягнення з ГУ ПФУ в Закарпатській області нарахованої суми (635630, 72 грн) є єдиним дієвим та ефективним заходом, спрямованим на реальне поновлення порушених соціальних прав громадянина, а не на формальне завершення виконавчого провадження. Суд відхиляє доводи ГУ ПФУ, викладені у апеляційній скарзі, щодо неможливості заміни зобов`язання вчинити дії на стягнення коштів, оскільки такий підхід є застарілим та таким, що не враховує змін, які відбулися у статті 378 КАС України згідно Законом №4094-IX. Позиція Верховного Суду, відображена, зокрема, в ухвалі від 03 березня 2025 у справі №160/5259/20, послідовно підкреслює, що формальне виконання зобов`язань без реального відновлення прав особи є неприпустимим, особливо у справах щодо пенсійних виплат. Судовий контроль має гарантувати ефективний захист соціальних прав. Вищенаведений правовий підхід Верховного Суду полягає в тому, що метою судового контролю за виконанням рішення суду є не лише перевірка звіту боржника, а й забезпечення фактичного поновлення прав. Якщо виконання рішення про зобов`язання вчинити дії блокується неправомірною бездіяльністю суб`єкта владних повноважень, суд зобов`язаний обрати інший спосіб виконання, який забезпечить безумовне і реальне поновлення прав, а саме - стягнення коштів. У свою чергу зміна способу виконання судового рішення не є створенням нового грошового зобов`язання, оскільки сума заборгованості у розмірі 635630, 72 грн є чітко визначеною та нарахованою самим відповідачем. Відтак, суд першої інстанції обґрунтовано здійснив заміну невиконаного зобов`язання нарахувати та виплатити грошові кошти на стягнення з ГУ ПФУ коштів для забезпечення належної реалізації права позивача. Апеляційний суд вважає посилання відповідача на висновки Верховного Суду України та Верховного Суду нерелевантними та такими, що не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, оскільки такі висновки стосувалися застосування положень статті 378 КАС України в редакції, чинній до 19 грудня 2024. На підставі викладеного, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. З приводу обґрунтованості судового рішення апеляційною інстанцією суд звертає увагу на пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010, в якому Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Беручи до уваги наведене, правові позиції Верховного Суду, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що при прийнятті оскаржуваної ухвали судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, правильно застосовано норми процесуального права, висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, що має наслідком залишення ухвали першої інстанції без змін, а в задоволенні апеляційних вимог слід відмовити. Судові витрати не стягуються виходячи зі ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 243, 308, 310,312, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- постановив: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 10 лютого 2026 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 260/3279/20 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді М.А. Пліш Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 19.05.2026.