Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 600/5079/25-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 600/5079/25-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Кушнір Віталіна Олександрівна Суддя-доповідач - Савицька Н.В. 19 травня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Савицької Н.В. суддів: Драчук Т. О. Томчука А.В. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" на рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» від 07.03.2025 №438, яким скасовано рішення МСЕК про встановлення ОСОБА_1 II групи інвалідності. Рішенням Чернівецького окружного адміністративного суду від 19.02.2026 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» від 07.03.2025 №438, яким скасовано рішення МСЕК від 21.09.2023 №1474/2 про встановлення ОСОБА_1 II групи інвалідності. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20грн. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права. Позивач правом на подання письмового відзиву на апеляційну скаргу відповідача не скористався. Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Враховуючи, що матеріали справи містять достатньо доказів для вирішення спору, колегія суддів вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №582276 від 21.09.2023 ОСОБА_1 (далі - позивач) встановлено другу групу інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.10.2024. У подальшому, згідно довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №150448 від 01.10.2024, позивачу встановлено третю групу інвалідності (загальне захворювання) на строк до 01.11.2026. Рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Центру оцінювання функціонального стану особи за результатами перевірки обґрунтованості рішення експертної команди від 07.03.2025 №438 прийнято висновок, що ІІ група інвалідності, загальне захворювання, строком на 1 рік, встановлена позивачу необґрунтовано. При оцінюванні функціональних порушень та ступеню обмеження життєдіяльності ОСОБА_1 мають місце помірні патологічні зміни з боку серцево-судинної, нервової систем, які відповідають критеріям встановлення ІІІ групи інвалідності, та дають підстави визнати ОСОБА_1 особою з інвалідністю ІІІ групи, загальне захворювання, строком на 1 рік, 27.06.2023 по 01.10.2024, переогляд 15.09.2024 (згідно Постанови КМУ №1317 від 03.12.2009). Вважаючи таке рішення відповідача неправомірним та необґрунтованим, позивач звернувся до суду із даним позовом. Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що відповідачем порушено процедуру проведення перевірки обґрунтованості рішень та/або переогляду шляхом проведення медико-соціальної експертизи стосовно позивача, що фактично є підставою для скасування спірного рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності МОЗ України" від 07.03.2025 №438, яким ОСОБА_1 скасовано другу групу інвалідності, яка була встановлена 21.09.2023 строком на 1 рік, до 01.10.2023, відтак позовні вимоги слід задовольнити. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. У відповідності до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спеціальним законом, який визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України від 21.03.1991 №875-ХІІ Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (далі Закон №875-ХІІ), відповідно до частин 1-2 якого особою з інвалідністю є особа зі стійким розладом функцій організму, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження її життєдіяльності, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Дискримінація за ознакою інвалідності забороняється. Статтею 3 Закону №875-ХІІ визначено, що інвалідність визначається шляхом експертного обстеження органами медико-соціальної експертизи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Положеннями частини 2 статті 6 Закону №875-ХІІ визначено, що громадянин має право оскаржувати рішення органів медико-соціальної експертизи про визнання чи невизнання його особою з інвалідністю в адміністративному порядку відповідно до Закону України "Про адміністративну процедуру" та/або в судовому порядку. Основні засади створення правових, соціально-економічних, організаційних умов для усунення або компенсації наслідків, спричинених стійким порушенням здоров`я організму, функціонування системи підтримання особами з інвалідністю фізичного, психічного, соціального благополуччя, сприяння їм у досягненні соціальної та матеріальної незалежності визначає Закон України від 06.10.2015 №2961-IV Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні (далі Закон №2961-IV). абзацами 4, 8 частини 1 статті 1 якого визначено, що інвалідність - міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист. Медико-соціальна експертиза встановлення ступеня стійкого обмеження життєдіяльності, групи інвалідності, причини і часу їх настання, а також доопрацювання та затвердження індивідуальної програми реабілітації особи з інвалідністю (дитини з інвалідністю) в рамках стратегії компенсації на основі індивідуального реабілітаційного плану (за наявності) та комплексного реабілітаційного обстеження особи з обмеженням життєдіяльності. Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону № 875-ХІІ інвалідність повнолітній особі встановлюється за результатами оцінювання повсякденного функціонування особи, проведеного експертною командою з оцінювання повсякденного функціонування особи у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України Відповідно до частини 3 статті 7 Закону № 2961-IV медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії першого, другого та інших рівнів відповідно до розподілу, визначеного Кабінетом Міністрів України. Процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації до 01 січня 2025 року визначалася Положенням про медико-соціальну експертизу та Положенням про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (надалі Положення №1317), пунктом 3 якого визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров`я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії (далі - комісії), з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров`я при Міністерстві охорони здоров`я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров`я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій відповідно до пункту 4 Положення №1317. Як передбачено пунктами 17, 19, 20 Положення №1317 медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб особи з інвалідністю, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. Комісія проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія під час встановлення інвалідності керується Інструкцією про встановлення груп інвалідності, затвердженою МОЗ за погодженням з Мінсоцполітики та Радою Федерації незалежних профспілок України. Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 05.09.2011 №561 затверджена Інструкція про встановлення груп інвалідності (далі - Інструкція №561), яка була чинна на дату прийняття рішення про встановлення інвалідності, пунктом 1.4 якого визначено, що медико-соціальна експертиза проводиться після повного медичного обстеження, здійснення необхідних досліджень, оцінювання соціальних потреб інваліда, визначення клініко-функціонального діагнозу, професійного, трудового прогнозу, одержання результатів відповідного лікування, реабілітації за наявності даних, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності. При огляді у МСЕК проводяться: вивчення документів, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлене захворюваннями, наслідками травм або вродженими вадами, які спричиняють обмеження нормальної життєдіяльності особи; опитування хворого; об`єктивне обстеження та оцінка стану всіх систем організму, необхідних лабораторних, функціональних та інших методів дослідження усіма членами комісії, що передбачено пунктом пунктом 1.10 Інструкції №561. Відтак, здійснивши системний аналіз наведених норм суд першої інстанції вірно вказав, що рішення МСЕК приймається після повного медичного обстеження особи і проведення досліджень лікувально-профілактичним закладом охорони здоров`я, на підставі медичних документів та за результатами об`єктивного обстеження особи членами комісії. При цьому суд не може здійснювати власну оцінку підставності прийняття певного висновку МСЕК, оскільки суди не є спеціалізованими установами в медичній сфері і тому оцінка підставності висновку МСЕК виходить за межі необхідного дослідження в контексті застосування норм матеріального права. Суд вправі перевірити законність висновку МСЕК лише в межах дотримання процедури прийняття цього висновку на підставі приписів Інструкції про встановлення груп інвалідності, Положення про медико-соціальну експертизу та Положення про порядок, умови та критерії встановлення інвалідності. Постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 року № 1338 (далі Постанова КМУ №1338) затверджено Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи, критерії встановлення інвалідності. Як визначено пунктом 2 Постанови КМУ №1338, що до введення в дію Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо впровадження оцінювання повсякденного функціонування особи: з 1 січня 2025 р. експертиза щодо встановлення інвалідності відповідно до законодавства для повнолітніх осіб проводиться експертними командами з оцінювання повсякденного функціонування особи, сформованими відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою (далі - експертні команди), до складу яких можуть входити лікарі, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, а також Центром оцінювання функціонального стану осіб відповідно до Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; проведення оцінювання повсякденного функціонування особи організовується в кластерних та надкластерних закладах охорони здоров`я відповідно до Положення про експертну команду з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. За потреби та/або в разі відсутності затвердженої спроможної мережі закладів охорони здоров`я на території регіону оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться також у визначених Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я державної форми власності та визначених розпорядженням начальника (голови) обласної, Київської міської державної адміністрації (військової адміністрації) за погодженням з Міністерством охорони здоров`я закладах охорони здоров`я комунальної форми власності; оцінювання повсякденного функціонування особи проводиться з використанням електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи після початку її функціонування. Відповідно до пункту 3 Постанови КМУ №1338 встановлено, що: у закладах охорони здоров`я, в яких організовується проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, у строк до 3 грудня 2024 р. визначається та затверджується наказом керівника такого закладу охорони здоров`я перелік лікарів, які мають право проводити оцінювання повсякденного функціонування особи у складі експертних команд, а також перелік адміністраторів для забезпечення роботи таких команд; повноваження, права і обов`язки медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи, а також повноваження, права і обов`язки Центральної медико-соціальної експертної комісії Міністерства охорони здоров`я припиняються 31 грудня 2024 року. З моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій щодо проведення медико-соціальної експертизи: встановлення інвалідності повнолітнім особам, здійснення інших повноважень, прав і обов`язків, визначених Положенням про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; розгляд направлень на медико-соціальні експертні комісії, що не завершений до моменту припинення повноважень, прав і обов`язків медико-соціальних експертних комісій, припиняється зазначеними комісіями; розгляд зазначених направлень здійснюється експертними командами відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою; перевірка обґрунтованості рішень медико-соціальних експертних комісій, прийнятих до моменту припинення їх повноважень, прав і обов`язків, проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому для перевірки обґрунтованості рішень експертних команд відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою. Документи, рішення, прийняті медико-соціальними експертними комісіями, документи, видані на підставі цих рішень, є чинними, прирівнюються до рішень експертних команд, документів, виданих на підставі рішень експертних команд (у тому числі витягів з рішень), та продовжують бути підставами для оформлення або продовження надання особам з інвалідністю статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, інших соціальних гарантій тощо, у тому числі для цілей, визначених у Законах України Про військовий обов`язок та військову службу та Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, на весь строк дії довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до проведення планового оцінювання повсякденного функціонування особи експертними командами. У разі коли актами законодавства передбачається підтвердження тих чи інших фактів або обставин, у тому числі рішеннями, довідками та/або результатами медико-соціальних експертиз, до приведення зазначених актів у відповідність з вимогами цієї постанови, для підтвердження цих фактів, зокрема для встановлення або продовження надання особам і дітям статусів, пільг, пенсій, допомог, компенсацій, надбавок, застосовуються рішення, витяги, інші документи, видані за результатами проведеного оцінювання повсякденного функціонування особи відповідно до Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого цією постановою, за умови, що такі документи підтверджують зазначені факти. Пунктом 10 Порядку проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою КМУ №1338 (далі Порядок) визначено, що рішення про встановлення інвалідності, прийняті до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 2024 р. № 1338 Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи, переглядаються Центром оцінювання функціонального стану особи з дотриманням вимог, встановлених цим Порядком. Відтак, здійснивши аналіз вищенаведених норм колегія суддів вважає, що оскільки рішення медико-соціальної експертної комісії №1474/2 про встановлення позивачу ІІ групи інвалідності було прийнято 07.03.2025, тобто до вступу в дію Постанови КМУ №1338, то перевірка обґрунтованості вказаного рішення проводиться Центром оцінювання функціонального стану особи в порядку, встановленому Порядком проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, затвердженого вказаною вище постановою КМУ №1338. Згідно з п.12 Порядку під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи з проведення оцінювання повсякденного функціонування особи (далі - справа) експертною командою за заявою особи, щодо якої він здійснюється, поданою в електронній (у разі технічної можливості) або паперовій формі, можуть бути присутні: лікар, який направив особу на проведення оцінювання, зокрема з використанням методів і засобів телемедицини; уповноважений представник особи (зокрема залучений лікар, соціальний працівник, фахівець із супроводу ветеранів війни та демобілізованих осіб). До заяви додається копія документа, що підтверджує повноваження уповноваженого представника у разі його залучення. Особа або її уповноважений представник мають право самостійно здійснювати відео-, аудіофіксацію розгляду справи експертною командою з використанням технічних засобів. Запис може бути долучений до матеріалів, що подаються під час оскарження прийнятого рішення. Під час проведення очного, виїзного за місцем перебування/лікування особи або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду справи здійснюється фіксація проведення огляду експертними командами за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Запис такого розгляду зберігається в закладі охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда, протягом трьох років. У разі оскарження рішення експертної команди запис розгляду передається до Центру оцінювання функціонального стану особи. Особа, стосовно якої проводилося оцінювання, має право отримати запис очного, виїзного або з використанням методів і засобів телемедицини розгляду, подавши відповідне клопотання до закладу охорони здоров`я, в якому сформована відповідна експертна команда. Особа або її уповноважений представник мають право за допомогою власних технічних засобів здійснити фотофіксацію документів, що формуються експертною командою під час оцінювання особи. Як визначено пунктом 51 Порядку Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями: на виконання постанови слідчого, прокурора, ухвали слідчого судді стосовно особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді; за запитом робочої групи із забезпечення здійснення моніторингу у сфері оцінювання повсякденного функціонування особи, утвореної керівником обласної, Київської міської держадміністрації (військової адміністрації) (далі - робоча група з моніторингу); за результатами моніторингу оцінювання, здійснення якого забезпечується Центром оцінювання функціонального стану особи. Порядок здійснення моніторингу оцінювання повсякденного функціонування особи затверджується МОЗ. До складу робочих груп з моніторингу за їх згодою можуть входити медичні працівники, представники територіальних органів (підрозділів) Пенсійного фонду України, Національної поліції, Державного бюро розслідувань, СБУ, Національного антикорупційного бюро, громадських об`єднань, які провадять діяльність у сфері запобігання та/або протидії корупції. Робоча група з моніторингу: здійснює моніторинг рішень, прийнятих експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями, які провадили діяльність у межах відповідного регіону; формує запити до Центру оцінювання функціонального стану особи щодо перевірки обґрунтованості рішень, що підлягають моніторингу, у разі виявлення ознак систематичного необґрунтованого прийняття рішень окремими експертними командами та/або медико-соціальними експертними комісіями. Членам робочих груп з моніторингу забезпечується доступ до інформації про рішення, прийняті експертними командами та медико-соціальними експертними комісіями (без зазначення наявних у таких рішеннях персональних даних осіб, яким проведено оцінювання, та осіб, які входять до складу відповідних експертних команд та комісій). Якщо за результатами перевірки прийнято рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, про це повідомляється особі, повторне оцінювання якої повинно бути проведено, рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання (перебування) та на адресу її електронної пошти (за наявності), а також відображається в електронній системі для лікаря, який направив, обґрунтованість рішення за яким перевіряється. Оцінювання в такому разі проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведених необхідних досліджень на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова. За результатами перевірки обґрунтованості рішень та оцінювання Центр оцінювання функціонального стану особи приймає рішення щодо скасування, підтвердження або формування нового рішення. У разі відмови особи, зазначеної у постанові слідчого, прокурора або ухвалі слідчого судді, від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи, крім випадків наявності виключних підстав, до державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова приймається рішення про скасування попереднього рішення експертної команди або медико-соціальної експертної комісії. Виключними підставами для таких осіб для перенесення строків медичних обстежень є відрядження, тимчасова непрацездатність або мобілізація до Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення з правоохоронними функціями. Здійснивши аналіз вказаних вище норм колегія суддів зауважує, що Центр оцінювання функціонального стану особи проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих під час оцінювання та/або прийнятих медико-соціальними експертними комісіями за наявності передбачених п.51 Порядку підстав та за умови дотримання процедури повідомлення особи, щодо обґрунтованості рішення якої проводиться перевірка. В обґрунтування правомірності спірного рішення в апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що до нього надійшов запит від 30.10.2024 №6843 2024(219916) з ГУНП в Чернівецькій області в рамках кримінального провадження №12022262020002395 від 08.08.2022 про здійснення перевірки обґрунтованості та законності рішень щодо зазначених у додатках до запитів осіб. Разом з тим, за змістом п.51 Порядку підставою проведення перевірки обґрунтованості та скасування рішень про встановлення інвалідності є наявність постанови слідчого, прокурора або ухвали слідчого судді. Статтею 110 КПК України визначено, що рішення слідчого приймається у формі постанови. Постанова слідчого складається з: 1) вступної частини, яка повинна містити відомості про: місце і час прийняття постанови; прізвище, ім`я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову; 2) мотивувальної частини, яка повинна містити відомості про: зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови; мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення цього Кодексу; 3) резолютивної частини, яка повинна містити відомості про: зміст прийнятого процесуального рішення; місце та час (строки) його виконання; особу, якій належить виконати постанову; можливість та порядок оскарження постанови. Постанова слідчого виготовляється на офіційному бланку та підписується службовою особою, яка прийняла відповідне рішення. Колегія суддів зауважує, що запит від 30.10.2024 №6843 2024(219916) ГУНП в Чернівецькій області в рамках кримінального провадження №12022262020002395 від 08.08.2022 не є процесуальним рішенням, яке оформляється постановою, що свідчить про порушення відповідачем п.51 Порядку при проведенні перевірки обґрунтованості рішення МСЕК №3013/18 від 10.12.2024. Відповідно до п. 51 Порядку передбачено, що оцінювання проводиться на підставі медичних документів, сформованих за результатами повного медичного обстеження та проведення необхідних досліджень, зокрема на базі державної установи Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України або Науково-дослідного інституту реабілітації осіб з інвалідністю навчально-наукового лікувального комплексу Вінницького національного медичного університету імені М.І. Пирогова, тобто відповідача. Порядком (у чинній на час прийняття оскаржуваного рішення редакції) не передбачено можливість проведення перевірки обґрунтованості попереднього рішення МСЕК заочно, або на підставі раніше отриманих документів. Також, колегія суддів зауважує про відсутність доказів прийняття рішення про проведення заочного розгляду. Крім того, рішення про встановлення інвалідності може прийматися під час заочного розгляду справи або з використанням методів і засобів телемедицини (телевідеоконсультування) на підставі поданих документів відповідно до абзацу третього цього пункту. На період воєнного стану та протягом трьох місяців з дня його припинення або скасування в разі легального перебування громадян України за кордоном на території інших держав до розгляду експертними командами можуть прийматися відповідні медичні документи, видані в країні перебування (крім медичних документів, виданих у Російській Федерації або Республіці Білорусь), в яких зазначено діагноз з використанням Міжнародної класифікації хвороб десятого перегляду (МКХ-10), ступінь функціональних порушень, дані лабораторних та функціональних обстежень (виписки стаціонарного хворого, консультації, обстеження тощо) та їх засвідчені відповідно до вимог законодавства України переклади на українську мову. Отже, законодавець допустив заочне рішення лише щодо певної частини громадян, до якої позивач не відноситься (відповідачем доказів не надано). Проте, відповідачем прийнято рішення про скасування рішення МСЕК щодо позивача, без медичного обстеження позивача. При цьому, рішення про скасування попереднього рішення МСЕК приймається у разі відмови особи від повного медичного обстеження, проведення необхідних досліджень та/або неприбуття такої особи. Враховуючи викладене, в даному випадку такі обставини, за яких могло бути прийнято оскаржуване рішення не настали, оскільки позивач не відмовлявся від медичного обстеження чи проведення необхідних досліджень. У матеріалах справи відсутні докази, а відповідачем не спростовано доводи позивача щодо неповідомлення його про прийняття рішення про необхідність проведення повторного оцінювання, на виконання вимог п.51 Порядку. З врахуванням наведеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що, позивач не був повідомлений про необхідність проведення повторного оцінювання у спосіб, визначений п. 51 Порядку, а саме шляхом направлення йому рекомендованого листа з повідомленням про вручення на адресу задекларованого/зареєстрованого місця проживання із зазначенням дати, коли останньому необхідно прибути для проведення обстеження та необхідних досліджень, а таке дослідження було проведено без участі позивача за відсутності належного повідомлення, що є порушенням п.51 Порядку. Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідачем не надано обґрунтування скасування рішення МСЕК, з урахуванням тієї обставини, що таке обґрунтування має бути зазначене в рішенні (згідно з наявним в матеріалах справи витягом). Відтак, зважаючи на вищенаведене та враховуючи, що відповідач не надав суду доказів наявності вказаних вище передумов, підстав і причин для проведення перевірки обґрунтованості рішення про зняття з позивача групи інвалідності (такі докази не були надані і суду першої інстанції на вимогу суду), а також порушення процедури її проведення, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що, приймаючи оскаржуване рішення, відповідач діяв всупереч меж повноважень та способу, що передбачені Конституцією та законами України. Зважаючи на викладене колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а відтак відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги. Колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Державної установи "Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України" залишити без задоволення, а рішення Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Савицька Н.В. Судді Драчук Т. О. Томчук А.В.