Постанова 4802 № 159/3408/25

Справа № 159/3408/25 Головуючий у 1 інстанції: Смалюх Р. Я. Провадження № 22-ц/802/634/26 Доповідач: Здрилюк О. І. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 11 травня 2026 року місто Луцьк Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді Здрилюк О. І., суддів - Бовчалюк З. А., Карпук А. К., секретар судового засідання Власюк О. С., з участю представників відповідача ОСОБА_10, ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 до Військової частини НОМЕР_1 , треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_7 , Моторне (транспортне) страхове бюро України, Приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , поданою від їх імені представником ОСОБА_8 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року, В С Т А Н О В И В : У травні 2025 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 звернулися до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовують тим, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 03.08.2022 на автодорозі в н. п. Мислина Ковельського району Волинської області о 16.20 год під час руху в напрямку м. Ковель із тралової платформи транспортного засобу марки «Івеко» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням військовослужбовця НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України, відлетіло ліве колесо на зустрічну смугу руху, по якій рухався рейсовий автобус, після чого водій автобуса здійснив маневр в сторону узбіччя та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого загинув пасажир ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 3 людей були травмовані. За фактом настання цієї події було внесено відомості до ЄРДР за № 62022140130000059 та розпочато досудове розслідування. Постановою від 20 липня 2023 року старшого слідчого Третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Луцьк) Територіального управління Державного бюро розслідування, розташованого у місті Львові Вязовченко А. В. кримінальне провадження за № 62022140130000059 від 03.08.2022 закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 415 КК України. Відповідач є власником джерела підвищеної небезпеки, а отже має відповідати без вини, тому мати, дружина і діти загиблого мають право на відшкодування моральної шкоди у порядку ст. ст. 23, 1167, 1172, 1187 ЦК України. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких вони зазнали у зв`язку із втратою відповідно сина/чоловіка/батька, який був для них опорою і підтримкою у житті. Їх життя непоправно змінилося і жодні їх зусилля не зможуть виправити ситуацію, яка склалася. Смерть близької людини, з яким вони разом проживали і мали стійкі сімейні зв`язки, стала різкою психотравматичною подією, яка викликала у них стрес. Вони відчувають пригніченість, депресію, страждання та біль, пов`язані із втратою рідної людини. Вважають розумним і справедливим буде відшкодування моральної шкоди у розмірі по 400 000 грн кожному, які і просять стягнути з відповідача. Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року в позові відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_8 від імені усіх позивачів, посилаючись на неповне з`ясування судом обставин справи і неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати це рішення та ухвалити нове - про задоволення позову. У відзиві на апеляційну скаргу відповідач Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення. У поданому третьою особою МТСБУ документі під назвою «відзив на апеляційну скаргу» фактично відсутні будь-які обґрунтування щодо змісту апеляційної скарги, а перераховано лише обставини виплати МТСБУ страхового відшкодування позивачам. Інші учасники справи відзив на апеляційну скаргу не подавали. У судовому засіданні представники відповідача апеляційну скаргу заперечили і просять залишити її без задоволення. Будучи належним чином повідомлені про день та годину розгляду справи, інші учасники справи у судове засідання не з`явилися і їх неявка відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи. Заслухавши представників відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що судом не встановлено протиправної поведінки ні водія автомобіля «Iveco» з напівпричепом, ні відповідача, як балансоутримувача цього транспортного засобу під час дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинув ОСОБА_9 , а тому відсутні підстави для задоволення позову. Проте, до таких висновків суд дійшов помилково, неповно дослідивши та оцінивши надані сторонами докази та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з ч. ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК). Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України). Судом встановлено що 03.08.2022 на автодорозі в н. п. Мислина Ковельського району Волинської області сталася дорожньо-транспортна пригода, а саме під час руху в напрямку м. Ковель із тралової платформи належного відповідачу транспортного засобу марки «Івеко» державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням військовослужбовця НОМЕР_3 прикордонного загону ДПС України, відлетіло ліве колесо на зустрічну смугу руху, по якій рухався рейсовий автобус, після чого водій автобуса здійснив маневр в сторону узбіччя та здійснив наїзд на дерево, внаслідок чого загинув пасажир ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 03.08.2022 за фактом настання цієї події було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62022140130000059, розпочато досудове розслідування та 20.07.2023 винесено постанову про закриття кримінального провадження. Позивачі: ОСОБА_2 є матір`ю загиблого ОСОБА_9 ; ОСОБА_3 - його дружина, а ОСОБА_4 , ОСОБА_5 і ОСОБА_6 - його діти, що підтверджено копіями відповідних свідоцтв. Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно зі статтею 23 ЦК України кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди. За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала. Відповідно до ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 426/16825/16-ц (провадження № 14-497цс18) зазначено, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець. Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Згідно з ч. 5 ст. 1187 ЦК України, при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов`язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Під непереборною силою необхідно розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого необхідно розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Матеріали справи не містять, а судом не встановлено обставин, які б свідчили, що шкода була завдана внаслідок непереборної сили або умислу загиблого. Судом встановлено, що причиною смерті ОСОБА_9 є заподіяння йому несумісних із життям травм і тілесних ушкоджень в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 03.08.2022. З урахуванням наведених норм права та встановлених обставин справи апеляційний суд доходить висновку, що встановлена причина смерті ОСОБА_9 не звільняє відповідача від цивільно-правової відповідальності, однак підлягає врахуванню судом при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачам. Колегія суддів ураховує, що кожному з позивачів завдано моральну шкоду, яка пов`язана з хвилюваннями та моральними стражданнями через передчасну смерть відповідно сина/чоловіка/батька, порушенням укладу їх життя. Факт загибелі рідної людини є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивачів, оскільки людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Позивачі зазнали страждань і тривоги та природність їх виникнення за подібних обставин. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (постанова Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21). Виходячи з наведеного, ураховуючи принципи розумності, виваженості та справедливості, колегія суддів доходить висновку, що обґрунтованим і таким, що відповідає глибині та тривалості моральних страждань позивачів є розмір моральної шкоди по 200 000 грн кожному позивачу, який є достатнім для розумного задоволення потерпілих осіб і не призведе до безпідставного збагачення позивачів за рахунок коштів відповідача. Відповідно до статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення. Згідно зі ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в позові зроблені без належного з`ясування обставин справи, дослідження та оцінки наданих сторонами доказів, з неправильним застосуванням норм матеріального права, то згідно зі статтею 376 ЦПК України це є підставою для скасування рішення суду з ухваленням нового судового рішення. Статтею 141 ЦПК України визначено порядок розподілу судових витрат між сторонами. Відповідно до вимог ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ч. 1 ст. 141 ЦПК). Згідно вимог позову кожен з позивачів просив стягнути з відповідача по 400 000 грн. Апеляційний суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та апеляційної скарги і стягнення на користь позивачів по 200 000 грн кожному, що становить 50 % від заявлених вимог. Позивачі на підставі п. 2 ч.1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнені від сплати судового збору. Таким чином, з урахуванням застосування принципу пропорційності з відповідача в дохід держави необхідно стягнути судовий збір у розмірі 25 000 грн, з яких 10 000 грн - за подання позовної заяви і 15 000 грн - за подання апеляційної скарги. Прохання третьої особи МТСБУ про стягнення на його користь понесених на етапі апеляційного провадження судових витрат у розмірі 500 грн - відхиляються апеляційним судом, оскільки не ґрунтуються на вимогах процесуального законодавства, так як статтями 137, 141 ЦПК України передбачено порядок розподілу судових витрат між сторонами (позивачем і відповідачем), до яких треті особи не відносяться. Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , подану від їх імені представником ОСОБА_8 , задовольнити частково. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 09 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 по 200 000 (двісті тисяч) гривень моральної шкоди кожному. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 в дохід держави 25 000 (двадцять п`ять тисяч) грн судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий - суддя Судді