Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/7061/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/7061/25 Перша інстанція: суддя Мороз А. О., повний текст судового рішення складено 08.01.2026, м. Миколаїв П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючої-судді Казанчук Г.П. суддів : Єщенка О.В., Градовського Ю.М. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, - ВИКЛАД ОБСТАВИН: ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив суд: - визнати протиправною відмову відповідача у видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченою додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом МОУ від 14.08.08 р. № 402 України; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 видати ОСОБА_1 довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбачену додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом МОУ від 14.08.08 р. № 402 України. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 24.12.22 р. він був призваний на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира №

696. З 02.03.23 р. позивач вважався таким, що зник безвісти при виконанні бойового завдання під час дії воєнного стану. Однак, в подальшому було встановлено, що позивач потрапив в полон. 25.05.23 р. позивача було звільнено з полону. При цьому, 02.03.23 р. перед потраплянням позивача в полон ним була отримана на полі бою вибухова травма внаслідок мінометного обстрілу. Після звільнення з полону позивач був направлений на лікування, що підтверджується відповідними медичними довідками та проходив ВЛК. Після лікування позивача черговий раз відправлено на ВЛК в м. Краматорськ, однак через сімейні обставини позивач не зміг з`явитись на його проходження. В подальшому позивач дізнався, що вважається таким, що знаходиться в СЗЧ. В подальшому позивач перебував на тривалому лікуванні та пройшов ВЛК, за результатами якого позивачу було видано довідку № 7 від 14.01.25 р., відповідно до якої було визначено «захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини», «травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини». Наказом командира військової частини позивач був звільнений у запас з військової служби на підставі пп. д п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та з 17.01.25 р. був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . З січня 2025 р. позивач звертався до відповідача з метою отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбачену додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом МОУ від 14.08.08 р. № 402 України, однак отримав відмову. Такі дії відповідача вважає протиправними, просить суд задовольнити позовні вимоги. Від відповідач надійшов відзив, в якому він просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що відповідно до інструкції такі документи видаються за наслідками проведення службового розслідування. Отже, вимоги позивача є необґрунтованими, безпідставними, базуються на обставинах, що не відповідають дійсності, власних та помилкових судженнях позивача, а також усупереч законодавства, у зв`язку з чим адміністративний позов не підлягає задоволенню. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року адміністративний позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 - задоволено повністю. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив того, Військовою частиною НОМЕР_1 протиправно відмовлено позивачу у надані довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбаченої додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом МОУ від 14.08.08 р. № 402 України. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог. Рух справи в апеляційній інстанції: Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 року відкрито апеляційне провадження та витребувана адміністративна справа. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 18.03.2026 року призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Відповідно до вимог статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. За правилами частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції, - УСТАНОВИВ: Судом першої інстанції з`ясовано та підтверджено під час апеляційного розгляду, що позивач 24.12.22 р. був призваний на військову службу під час мобілізації до Збройних Сил України та зарахований до особового складу військової частини НОМЕР_1 відповідно до наказу командира №

696. З 02.03.23 р. позивач вважався таким, що зник безвісти при виконанні бойового завдання під час дії воєнного стану. Однак, в подальшому було встановлено, що позивач потрапив в полон. 25.05.23 р. позивача було звільнено з полону. При цьому, 02.03.23 р. перед потраплянням позивача в полон ним була отримана на полі бою вибухова травма внаслідок мінометного обстрілу. Після звільнення з полону позивач був направлений на лікування, що підтверджується відповідними медичними довідками та проходив ВЛК. Після лікування позивача черговий раз відправлено на ВЛК в м. Краматорськ, однак через сімейні обставини позивач не зміг з`явитись на його проходження. В подальшому позивач дізнався, що вважається таким, що знаходиться в СЗЧ. Надалі позивач перебував на тривалому лікуванні та пройшов ВЛК, за результатами якого позивачу було видано довідку № 7 від 14.01.25 р., відповідно до якої було визначено «захворювання, так, пов`язані із захистом Батьківщини», «травма, так, пов`язана із захистом Батьківщини». Наказом командира військової частини позивач був звільнений у запас з військової служби на підставі пп. д п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та з 17.01.25 р. був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 . З січня 2025 р. позивач звертався до відповідача з метою отримання довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), передбачену додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджену наказом МОУ від 14.08.08 р. № 402 України, однак отримав відмову. Вважаючи протиправною відмову відповідача у видачі йому вищезазначеної довідки позивач звернувся до суду з даним позовом. За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини п`ятої статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Частиною першою статті 1, частиною першою статті 2, статтею 40 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон України №2232-ХІІ) передбачено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов`язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України «Про Збройні Сили України», «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв`язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» та іншими законами. Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, яке зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.11.2008 за № 1109/15800 (далі - Положення № 402) в якому пунктом 21.25 визначено, що для прийняття постанови про причинний зв`язок захворювання, травми (поранення, контузії, каліцтва), у тому числі які призвели до загибелі (смерті) військовослужбовця, до штатної ВЛК разом із заявою військовослужбовця (члена сім`ї, батьків, утриманців загиблого (померлого) військовослужбовця) або разом із листом командира (начальника) військової частини (закладу, установи), надаються такі документи (засвідчені копії документів): довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) за формою, наведеною у додатку 5 до цього Положення - для військовослужбовців, які одержали травму (поранення, контузію, каліцтво). Формою довідки про обставини травми, наведеною у додатку 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України передбачено, що її підписує командир військової частини. Колегія суддів зауважує, що за змістом статті 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV (далі також Статут), про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові, крім тих обставин, щодо надання яких є пряма заборона у законі. Із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника (стаття 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України). Крім того, статтями 58, 59 Статуту передбачено, що командир (начальник) є єдиноначальником і особисто відповідає перед державою за бойову та мобілізаційну готовність довіреної йому військової частини, корабля (підрозділу) за забезпечення охорони державної таємниці; за бойову підготовку, виховання, військову дисципліну, морально-психологічний стан, збереження життя і зміцнення здоров`я особового складу; за внутрішній порядок, стан і збереження озброєння, боєприпасів, бойової та іншої техніки, пального і матеріальних засобів; за всебічне забезпечення військової частини, корабля (підрозділу); за додержання принципів соціальної справедливості. Командир (начальник) зобов`язаний, зокрема: знати стан справ у дорученій йому військовій частині, на кораблі (у підрозділі), ділові, морально-психологічні якості безпосередньо підпорядкованих військовослужбовців, бойову та іншу техніку, озброєння, що є в частині, на кораблі (у підрозділі), вміло керувати військовою частиною, кораблем (підрозділом) як у повсякденному житті, так і під час виконання бойових завдань; організовувати та безпосередньо керувати бойовою підготовкою, здійснювати контроль за її ходом, об`єктивно оцінювати досягнуті підлеглими результати, підбивати підсумки й заохочувати кращих, узагальнювати та впроваджувати передовий досвід у практику навчання особового складу, ефективно використовувати навчально-матеріальну базу, спрямовувати кошти та матеріальні засоби на вдосконалення цієї бази; завжди мати точні відомості про особовий склад, озброєння, боєприпаси, бойову та іншу техніку, пальне, матеріальні засоби (кошти), що є у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) за штатом, списком і в наявності; встановлювати у військовій частині, на кораблі (у підрозділі) такий внутрішній порядок, який гарантував би неухильне виконання законів України і положень статутів Збройних Сил України; виявляти чуйність та бути уважним до підлеглих, поєднувати вимогливість і принциповість з повагою до їх честі і гідності, вникати в проблеми їх побуту, забезпечувати соціальну та правову захищеність, у разі необхідності клопотати за них перед старшими командирами (начальниками); знати потреби і запити особового складу, приймати рішення за його заявами, скаргами та іншими зверненнями; організовувати культурологічну роботу, створювати умови для зміцнення здоров`я та фізичного розвитку; здійснювати заходи щодо безпеки особового складу військової частини, корабля (підрозділу) та інших осіб під час роботи з озброєнням, бойовою та іншою технікою, обладнанням, проведення стрільб, навчань, несення вартової і внутрішньої (чергової та вахтової) служби, виконання інших військових обов`язків. Статтею 255 Статуту передбачено, що військовослужбовці, які захворіли раптово або дістали травму, направляються до медичного пункту частини негайно, у будь-який час доби. Стаття 260 Статуту визначає, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається начальником медичної служби військової частини, як правило, після проведення відповідного розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва). У разі якщо обстановка не дозволяє надати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) до направлення військовослужбовця, який одержав травму (поранення, контузію, каліцтво), на лікування поза розташуванням військової частини, така довідка направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. У разі якщо травма (поранення, контузія, каліцтво) військовослужбовця спричинена діями противника, відповідне розслідування обставин отримання військовослужбовцем травми (поранення, контузії, каліцтва) не проводиться. Довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) складається протягом п`яти днів та у такий самий строк направляється до закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Крім того, порядок здійснення в особливий період обміну медичними та іншими документами військовослужбовців між закладами охорони здоров`я державної та комунальної власності, державними установами Національної академії медичних наук, в яких військовослужбовці перебували (перебувають) на лікуванні, та військовими частинами, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.08.2023 №

901. Відповідно до пункту 9 цього Порядку військова частина протягом одного календарного дня розглядає отримані від закладу охорони здоров`я або територіального центру комплектування та соціальної підтримки документи і за результатами їх розгляду надсилає через систему електронного документообігу до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, який зазначено в рапорті військовослужбовця, або закладу охорони здоров`я, де він перебуває на лікуванні, документи, зазначені в абзацах другому та третьому пункту 5 цього Порядку (зокрема, довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва). Оригінал довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) надсилається військовою частиною військовослужбовцю за його зверненням на зазначену ним адресу та у разі потреби до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зазначеного в його рапорті, або закладу охорони здоров`я, де він проходить лікування. Аналізуючи наведені норми чинного законодавства, колегія суддів зазначає, що довідка про обставини травми формується начальником медичної служби та затверджується підписом командира військової частини на підставі наказу командира військової частини про отримання поранення (травми, контузії, каліцтва) військовослужбовцем. При цьому, процес оформлення довідки про обставини травми може ініціювати як командуванням військової частини на підставі рапорту командирів або медичних документів, так і сам військовослужбовець шляхом подання відповідного рапорту, якщо раніше таке питання не було порушене командуванням. Конкретного строку, протягом якого військовослужбовець зобов`язаний звернутися до військової частини для отримання довідки про обставини поранення, контузії або іншої травми наказ Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 не встановлює. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що звернення за довідкою може відбутися у будь-який час після отримання поранення, і таке звернення не може бути визнане несвоєчасним або необґрунтованим а відсутність довідки не є провиною військовослужбовця. Повертаючись до обставин справи, судами встановлено, що 05.03.2025 позивач звернувся до Військової частини НОМЕР_1 із заявою, у якій просив надати копію довідки про обставини травми, яка була отримана ним з 02.03.2023 року по 25.05.2023 року під час перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України. За результатами розгляду заяви Військова частина НОМЕР_1 листом від 10.04.2025 № 1607 повідомила, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) стосовно травми яка була отримана позивачем з 02.03.2023 року по 25.05.2023 року під час перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України не складалася та не видавалася. В листі зазначено, що довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) солдату ОСОБА_1 не передбачена. Судами встановлено, що 02.03.2023 року перед потраплянням у полон Позивачем на полі бою була отримана вибухова травма внаслідок мінометного обстрілу. Після звільнення з полону Позивач був направлений на стаціонарне лікування до неврологічного відділення в/ч НОМЕР_3 зі скаргами на болі у правому коліні при рухах, болі в попереку, шум та закладеність у вухах, головні болі, знижений настрій, виснаження та болі в животі. У згаданому неврологічному відділенні Позивач перебував на обстеженні і лікуванні до 14.06.2023 року та був виписаний із наступними діагнозами згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №3679: «Стан після перенесеної гострої реакції на стрес, субкомпенсація. Ветреброгенна цервікобрахіалгія, дорсалгія, м`язово-тонічний синдром. ВТ (22.04.2023 року) відновний період ЗЧМТ струсу головного мозку. Цефалгічний синдром, вестибулоатаксія. Артрит обох колінних суглобів. Артеріальна гіпертензія симптоматична. Хронічний вірусний гепатіт С з незначним порушенням функцій». Відповідно до постанови ВЛК на підставі статті 17-г графи II Розкладу хвороб Позивачу була надана відпустка за станом здоров`я на тридцять календарних днів. 15 липня 2023 року позивач пройшов повторну ВЛК якою було встановлено наступне: «Розлад адаптації. Астено-невротичний синдром з депресивним компонентом. Інсомія. На підставі графи II Розкладу хвороб потребує стаціонарного обстеження з подальшим переоглядом в умовах психіатричного стаціонару на базі Миколаївського обласного центру психічного здоров`я». У зазначеному медичному закладі Позивач перебував на лікуванні з 17.07.2023 року по 29.08.2023 року та був виписаний із діагнозом «Розлад адаптації із маячними симптомами (43.28)». Надалі Позивач повернувся до військової частини задля виконання обов`язків військової служби. Згідно посвідчення про відрядження військової частини НОМЕР_1 №432 Позивач був направлений у відрядження із метою відновлення морально- психологічного стану особового складу військових частин до санаторію «Солоний лиман» терміном з 08.09.2023 року до 15.09.2023 року. Однак, після повернення Позивача з санаторію до місяця дислокації частини, його стан здоров`я дедалі погіршувався, у зв`язку з чим ним було подано рапорт до командира щодо проходження ВЛК задля визначення ступеня придатності до проходження військової служби. Позивач був направлений на проходження ВЛК у місто Краматорськ, проте, не пройшов комісію до кінця з причини виникнення сімейних обставин, які потребували негайної присутності вдома. Перед тим, як поїхати додому позивач намагався отримати відпустку за сімейними обставинами, але йому було відмовлено. Перебуваючи вдома позивач звернувся до КНП «Миколаївський обласний клінічний госпіталь ветеранів війни» МОР із проханням надати йому направлення на лікування, оскільки стан здоров`я викликав сильну стурбованість, але отримав відмову, оскільки виявилось, що позивач знаходиться у СЗЧ, що не було відомо останньому. Також Позивач не зміг отримати і направлення на лікування у сімейного лікаря у зв`язку з тим, що перебував на той час у статусі «військовослужбовця». Враховуючи викладене, Позивачем було прийняте рішення звернутись за вкрай необхідною допомогою до приватного закладу. З 18.10.2023 року по 10.01.2024 року позивач проходив курс психологічного відновлення в центрі психо-соціального відновлення особистості «Альтера+» за адресою: Дніпропетровська область, Криворізький район, село Лозуватка. Після закінчення курсу лікування Позивач звернувся до військової служби правопорядку задля поновлення на службі, в результаті чого 27.10.2024 року був зарахований до резервного батальйону військової частини НОМЕР_2 . У грудні 2024 року у зв`язку зі станом здоров`я позивач був скерований на госпіталізацію у 17-е відділення ВОКІІНЛ ім. Ющенка. 09.01.2025 року позивачу було проведено медичний огляд ВЛК КНП «ВОКПЛ ім. акад. О.І. Ющенка ВОР» з наступними діагнозами та постановою ВЛК про причинний зв`язок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва) згідно довідки ВЛК №7 від року: «F43.1. Помірно виражений посттравматичний стресовий розлад, тривожно- депресивний варіант, прогредієнтний тин перебігу зі стійкою інсомнісю та проявами емоційно-вольової нестійкості. К25. Виразкова хвороба 12-ти палої кишки в стадії ремісії. В 18.2. Хронічний вірусний гепатит ОСОБА_2 , ТАК, пов`язані із захистом Батьківщини. G94.8. Наслідки перенесеної ВТ (22.04.23) ЗЧМТ, струсу головного мозку, цефалічний та атактичний синдроми. Травма, ТАК, пов`язана із захистом Батьківщини (підтверджено довідкою про перебування громадянина України з числа осіб, визначених пунктом 1 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України та членів їх сімей» у місяцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України або інтернування в нейтральних державах №6388 від 22.07.2023 року, підписана Командиром військової частини НОМЕР_1 )». Відповідно до витягу з наказу (по стройовій частині) військової частини НОМЕР_2 №18 Позивач був звільнений з військової служби наказом командира військової частини НОМЕР_4 (по особовому складу) від 24.12.2024 року №69-РС у запас на підставі підпункту «д» (у зв`язку із звільненням із полону, якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) пункту другого частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» та з 17.01.2025 року виключений зі списків особового складу частини НОМЕР_2 . З огляду на наявні в матеріалах справи докази, колегією суддів встановлено, що у визначеному законодавством порядку встановлено непридатність позивача до військової служби унаслідок травми тяжкого ступеню, яка пов`язана з проходженням військової служби. При цьому, довідка про обставини травми не складалась, службове розслідування за фактом отримання позивачем травми не проводилось, хоча у розпорядженні відповідача знаходяться докази, які у своїй сукупності підтверджують виконання позивачем бойового завдання 02.03.2023, тобто під час отримання ним травми. З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що в межах спірних правовідносин мала місце протиправна бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо невидачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. Крім цього, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст.85 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України 85, службове розслідування призначається письмовим наказом командира (начальника), який прийняв рішення притягти військовослужбовця до дисциплінарної відповідальності. Воно може бути проведено особисто командиром (начальником), доручено військовослужбовцю офіцерського складу, а в разі вчинення правопорушення військовослужбовцем рядового, сержантського (старшинського) складу - також військовослужбовцю сержантського (старшинського) складу. Порядок проведення службового розслідування у Збройних Силах України визначається наказом Міністерства оборони України, в інших військових формуваннях, правоохоронних органах спеціального призначення - наказами державних органів, які мають у своєму підпорядкуванні військові формування, утворені відповідно до законів України, правоохоронних органів спеціального призначення, Державної спеціальної служби транспорту, Адміністрації Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України. Відповідно до п.1 розділу ІІ. Підстави призначення та предмет службового розслідування Порядку проведення службового розслідування у Збройних Силах України, яке затверджено наказом Міністерства оборони України №608 від 21.11.2017 (далі Порядок №608), службове розслідування може призначатися у разі: невиконання або неналежного виконання військовослужбовцем службових обов`язків, перевищення своїх повноважень, що призвело до людських жертв або загрожувало життю і здоров`ю особового складу, цивільного населення чи заподіяло матеріальну або моральну шкоду; невиконання або неналежного виконання вимог наказів та інших керівних документів, що могло негативно вплинути чи вплинуло на стан боєздатності, бойової готовності підрозділу чи військової частини або на стан виконання покладених на Збройні Сили завдань; неправомірного застосування військовослужбовцем фізичного впливу, зброї, спеціальних засобів або інших засобів ураження до інших військовослужбовців чи цивільних осіб, особливо, якщо це призвело до їх поранення, травмування або смерті; дій військовослужбовця, які призвели до спроби самогубства іншого військовослужбовця; втрати або викрадення зброї чи боєприпасів; порушення порядку та правил несення чергування (бойового чергування), вартової (вахтової) або внутрішньої служби, що могло спричинити або спричинило негативні наслідки; недозволеного розголошення змісту або втрати службових документів; внесення до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про скоєне військовослужбовцем кримінальне правопорушення; повідомлення військовослужбовцю про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення; скоєння військовослужбовцем під час виконання обов`язків військової служби дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинули або отримали тілесні ушкодження інші особи. Пунктом 5 розділу І Порядку №608 визначено, що розслідування нещасних випадків, професійних захворювань, аварій проводиться відповідно до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року №36. Наказом Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24 грудня 2021 року, затверджено Інструкцію про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, що додається (далі - Інструкція №332). Пунктом 2 наказу Міністерства оборони України від 27.10.2021 №332 визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36 Про затвердження Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків з військовослужбовцями, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами). Таким чином, процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків з військовослужбовцями Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту (у тому числі з відрядженими зі Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту), військовозобов`язаними та резервістами, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовці), отриманих ними професійних захворювань, їх загибелі або смерті зі встановленням зв`язку з виконанням обов`язків військової служби і аварій, що сталися у військових частинах, військових навчальних закладах, установах та організаціях Збройних Сил України, Державній спеціальній службі транспорту визначає саме Інструкція №332. Однак, відповідачем за фактом отримання травми позивачем не застосовано положення розділу ІІІ Інструкції №332 та, як наслідок, не дотримано визначеної процедури та не складено передбачених вказаною інструкцією документів за результатами спеціального розслідування, яке мало бути проведене. Як уже зазначалось вище, отримання травми військовослужбовцем під час проходження військової служби є підставою для проведення у встановленому порядку розслідування, за наслідками якого складається довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), яка надалі враховується ВЛК під час прийняття постанови про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв. При цьому, у разі відсутності документів про обставини одержання поранень (травм, контузій, каліцтв) на момент медичного огляду, приймається постанова із формулюванням Захворювання (поранення, контузія, каліцтво, травма), ТАК, пов`язане з проходженням військової служби, тоді як наявність довідки про обставини травми із зазначенням факту отримання травми під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, дає підстави для прийняття постанови ВЛК із формулюванням Поранення (контузія, травма, каліцтво), ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. Підсумовуючи наведене, суд зазначає, що законодавством встановлено чіткий порядок та особливості розслідування нещасних випадків, що сталися з військовослужбовцями у Збройних силах України. Спір у цій справі виник з приводу бездіяльності військової частини НОМЕР_1 щодо складення та видачі позивачу довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), оформленої на його ім`я згідно з додатком №5 до наказу Міністра оборони України №402 від 14.08.2008 Про затвердження положення про військово-лікарську експертизу в Збройних силах України. Відповідачем не заперечується факт того, що ОСОБА_1 у період з 02.03.2023 року по 25.05.2023 року під час перебування в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України отримав травму. Однак, незважаючи на те, що позивач посилався на отримання травми під час захисту України у березні 2023 року, жодних заходів щодо належного розслідування факту отримання позивачем травми та складання довідки про обставини отримання травми Військовою частиною НОМЕР_1 у встановленому законодавством порядку не вжито. Колегія суддів зазначає, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд зважає на те, що ефективний засіб правого захисту в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі Чахал проти Об`єднаного Королівства (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункту 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі Афанасьєв проти України від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). У наявних у справі направленнях на лікування та реабілітацію, виписок стаціонарного хворого вбачається, що позивач отримав травму тяжкого ступеню, яка пов`язана з проходженням військової служби. Військовою частиною при розгляді даної справи та при направленні позивача на лікування не було висловлено жодного заперечення щодо того, що позивач дійсно отримав травму під час військових дій. За змістом вищевказаних нормативних актів вбачається, що довідка про обставини поранення видається командиром військової частини, в якій служить військовослужбовець. При цьому, форма та зміст даної довідки є затвердженими додатком 5 Положення №402. Таким чином, колегія суддів зауважує, що саме на військову частину покладається обов`язок щодо оформлення та надання такої довідки. Із долучених до справи доказів, вбачається, що Військовою частиною НОМЕР_1 відповідна довідка про отримання поранення ОСОБА_1 не видавалась. Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що в даному випадку відповідачем в порушення зазначених нормативних актів допущено протиправну бездіяльність щодо не видачі ОСОБА_1 довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок отримання ним поранення у березні 2023 року. Таким чином, враховуючи що при розгляді даної справи суд констатував наявність у відповідача протиправної бездіяльності, то останнього також слід зобов`язати видати довідку про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) внаслідок отримання ОСОБА_1 поранення 02 березня 2023 року. Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеному рішенні, у зв`язку з чим підстав для його скасування не вбачається. Так, як колегія суддів дійшла висновку про залишення рішення суду першої інстанції без змін, тому, відповідно до приписів статті 139 КАС України, відсутні підстави для розподілу судових витрат. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до частини 5 статті 328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись статтями 262, 263, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 України, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 08 січня 2026 року у справі №400/7061/25 залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуюча-суддя: Г.П. Казанчук Суддя: Ю.М. Градовський Суддя: О.В. Єщенко