Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/8804/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/8804/25 Суддя І інстанції Прасов О.О. Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Чепурнова Д.В. (доповідач), суддів: Сафронової С.В., Коршуна А.О., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 та Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся з вищевказаним позовом до суду в якому просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 25.02.2022 (номер наказу невідомий), яким ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації та направлено для проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_1 ; 2) визнати протиправним та скасувати наказ командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) №42 від 25.02.2022 в частині зарахування солдата ОСОБА_1 з 25.02.2022 до списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 стрільцем-регулювальником 1 комендантського взводу Військової частини НОМЕР_1 , з зобов`язанням Військової частини НОМЕР_1 виключити ОСОБА_1 зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 . В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність дій відповідачів щодо призову позивача на військову службу за мобілізацією. Зазначає, що на момент мобілізації займав посаду заступника директора департаменту - начальника управління безпеки та якості міста департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради. 25.02.2022 року ОСОБА_1 було призвано на військову службу під час мобілізації наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку із чим був знятий з військового обліку. Цього ж дня, 25.02.2022 року наказом тво командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 42 солдата ОСОБА_1 з 25 лютого 2022 року було зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 стрільцем - регулювальником 1 комендантського взводу військової частини НОМЕР_1 . Нещодавно позивачу стало відомо, що на момент його мобілізації був заброньований за органом місцевого самоврядування - Запорізькою міською радою на період мобілізації та на воєнний час та перебував на спеціальному військовому обліку. З метою з`ясування цих обставин, адвокатом на адресу Запорізької міської ради та ІНФОРМАЦІЯ_2 були направлені відповідні адвокатські запити. Відповіддю департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 15.07.2025 року було повідомлено, що станом на 25.02.2022 року ОСОБА_1 був заброньований згідно з переліком посад та професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час і працюють у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління або залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) (додаток № 72 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493) згідно з Порядком бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 №

45. Додаткового було зазначено, що повідомлення про зарахування ОСОБА_1 на спеціальний військовий облік від 01.07.2021 року № АЦ 06486 було направлене рекомендованим листом 02.07.2021 року на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначене повідомлення було отримано уповноваженою особою названого РТЦК 06.07.2021 року. Вказує, що на момент мобілізації я не був обізнаний про своє бронювання. Мене не ознайомлювали з відповідними документами за місцем моєї роботи ні усно, ні під підпис. У ІНФОРМАЦІЯ_3 позивача не повідомили, що він перебуває на спеціальному військовому обліку як заброньована особа, а отже відповідно до положень чинного законодавства України мобілізації не підлягає. Вважає, що за викладених вище обставин він не підлягав призову на військову службу під час мобілізації. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено. Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з`ясовані обставин, що мають значення для розгляду справи, висновки, викладені у рішенні суду першої інстанції, не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення правового спору. Судом першої інстанції не враховано, що на військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Суд не надав належної оцінки тим обставинам, що саме через протиправні дії ІНФОРМАЦІЯ_4 та невиконання відповідачем 1 вимог Законом № 2232- ХІІ, заброньований позивач ОСОБА_1 протиправно був мобілізований до лав Збройних Сил України. Так, на відміну від відстрочок, які підтверджуються центрами комплектування та соціальної підтримки та щодо яких саме останніми видаються відповідні довідки на відстрочку, заброньовані особи мають відстрочку вже в силу факту їх бронювання. Центр комплектування та соціальної підтримки лише сприймає цей факт та здійснює облік особи відповідним чином, не приймаючи при цьому жодних рішень щодо права особи на відстрочку. Зауважує, що повідомлення про бронювання від 01.07.2021 року № АЦ 06486 було отримано ІНФОРМАЦІЯ_5 06.07.2021 року, що підтверджується відповідною відміткою на вказаному повідомленні. Суд не взяв до уваги, що відповідно до положень чинного законодавства, позивач не зобов`язаний був вчиняти будь-які активні дії щодо оформлення відстрочки у зв`язку із своїм бронюванням, тим більше, що мобілізація позивача відбулася на другий день початку війни. Обов`язок щодо перевірки наявності підстав для відстрочки від призову під час мобілізації на військову службу покладено на районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, а, тому саме відповідач 1 повинен був перевірити чи перебуває позивач на спеціальному військовому обліку як заброньована особа і чи підлягає він призову на військову службу під час мобілізації. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідно до Наказу командира ВЧ НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 25.02.2022 за №42 солдата ОСОБА_2 , відповідно до мобілізаційного призначення за мобілізаційним планом, призваним ІНФОРМАЦІЯ_6 від 24 лютого 2022 року №64/2022, ВВАЖАТИ ПРИЗНАЧЕНИМ на посаду стрілець-регулювальник 1 комендантського відділення комендантського взводу військової частини НОМЕР_1 , з 25 лютого 2022 року зарахувати до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та на всі види забезпечення. Вважати таким, що з лютого 2022 року справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою та тарифним розрядом 4 з посадовим окладом 2730,00 гривень на місяць, шпк «солдат». Виплачувати щомісячну премію за особистий внесок в загальні результати служби в розмірі 289% посадового окладу та надбавку за особливості проходження військової служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислуги років. Вступний інструктаж з питань охорони праці пройшов 25.02.2022р.. У листі Департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради від 15.07.2025 за №02-07/2828 на адресу представника позивача зазначено, що станом на 25.02.2022 ОСОБА_3 був заброньований згідно з переліком посад та професій військовозобов`язаних, які підлягають бронюванню на період мобілізації та на воєнний час і працюють у місцевих органах виконавчої влади, органах місцевого самоврядування та на підприємствах, в установах і організаціях, що належать до сфери управління або залучаються до виконання мобілізаційних завдань (замовлень) (додаток №72 до розпорядження Кабінету Міністрів України від 18.03.2015 № 493) згідно з Порядком бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час, затвердженого постановою КМУ від 04.02.2015 № 45 (в редакції постанови КМУ від 11.01.2018 № 12). Повідомлення про зарахування ОСОБА_4 на спеціальний військовий облік від 01.07.2021 № НОМЕР_2 було направлене рекомендованим листом 02.07.2021 на адресу ІНФОРМАЦІЯ_1 , на обліку в якому ОСОБА_3 перебував, що додається. Уповноваженою особою відповідного РТЦК було отримано зазначене повідомлення 06.07.2021, підтвердженням цього факту є відмітка у рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення, виплату грошового переказу, копія якого додається. В мирний час не передбачено письмової процедури ознайомлення військовозобов`язаного з фактом його бронювання за підприємством. Разом з тим у липні 2021 року ОСОБА_3 був повідомлений в усній формі відповідальною особою за ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних, резервістів та бронювання кадрів департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради ОСОБА_5 про те, що він заброньований за департаментом та має відповідне посвідчення про відстрочку. Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів виходить з наступного Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби. Згідно з вимогами ч.ч.1, 2 ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (далі Закон № 2232-XII) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Згідно з ч. 9 ст. 1 Закону №2232-XII щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до ч. 10 ст. 1 Закону № 2232-XII, громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки; прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини. Відповідно до вимог ч.1 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. За нормами ч.2 ст.2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України. Відповідно до пункту 6 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» розрізняють наступні види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. За приписами ст. 1 Закону України «Про оборону України» №1932-XII від 06.12.1991 р., особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій. Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24.02.2022 р.), введено в Україні воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався. Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №69/2022 від 24.02.2022 р. (затвердженим Законом України №2105-ІХ від 03.03.2022 р.) постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. В подальшому строк дії воєнного стану в Україні продовжено та триває мобілізація. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» №389-VIII від 12.05.2015 р. (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин), воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень. Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 37 Закону №2232-ХІІ, взяттю на військовий облік військовозобов`язаних у територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, у відповідних підрозділах розвідувальних органів України підлягають громадяни України підлягають, крім іншого, військовозобов`язані, які прибули з інших місцевостей (адміністративно-територіальних одиниць) України або з-за кордону на нове місце проживання. Згідно з абзацами 1, 2 ч. 1 ст. 39 Закону №2232-ХІІ, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». На військову службу під час мобілізації призиваються резервісти та військовозобов`язані, які перебувають у запасі і не заброньовані в установленому порядку на період мобілізації, незалежно від місця їх перебування на військовому обліку Статтею 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» №3543-ХІІ від 21.10.1993 р. (далі - Закон №3543-ХІІ) (тут і далі в редакції на дату виникнення спірних правовідносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Частиною 2 статті 4 Закону №3543-XII встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій. Статтею 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII, громадяни зобов`язані, окрім іншого, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). (абз. 1 ч. 5 ст. 22 Закону №3543-ХІІ). Аналіз наведених положень законодавства свідчить, що громадяни проходять військову службу у Збройних Силах України в добровільному порядку або за призовом. Військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період, тобто період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях, належить до військової служби за призовом. Відповідно до пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №154 від 23.02.2022 р. (далі Положення №154, тут і в подальшому в редакції на момент виникнення спірних правовідносин), територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. За змістом положень пункту 9 Положення №154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань, зокрема: ведуть військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, ветеранів війни та військової служби, та інших осіб, які мають право на пенсійне забезпечення відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; оформлюють та видають військово-облікові документи призовникам, військовозобов`язаним та резервістам; розглядають звернення військовослужбовців, працівників та членів їх сімей, а також громадян з питань, що належать до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також ведуть прийом громадян, які звертаються із зазначених питань, видають необхідні довідки та інші документи. Доводи апеляційної скарги зокрема ґрунтуються на тому, що позивач під час призову на військову службу працював у Запорізькій міській раді на посаді заступника директора департаменту начальника управління безпеки та якості міста департаменту правового забезпечення Запорізької міської ради, а тому мав право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, оскільки на момент виникнення спірних правовідносин він був заброньований. Нормами ст. 23 Закону №3543 врегульовано питання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації. Так, відповідно до вказаної законодавчої норми не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані, в тому числі, заброньовані на період мобілізації та на воєнний час за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування, а також за підприємствами, установами і організаціями в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, і перебувають на спеціальному військовому обліку. Відповідно до ст. 24 Закону №3543 бронювання військовозобов`язаних, які перебувають у запасі, здійснюється в мирний та у воєнний час з метою забезпечення функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємств, установ і організацій в особливий період. Так, відповідно до ч. 1 ст. 25 Закону №3543, бронюванню підлягають військовозобов`язані, які працюють: 1) в органах державної влади, інших державних органах, органах місцевого самоврядування на посадах: - державної служби категорії «А», голів обласних, районних, районних у місті (у разі створення) рад, сільських, селищних, міських голів - усі військовозобов`язані; - державної служби категорій «Б», «В», в органах місцевого самоврядування не більше 50 відсотків кількості військовозобов`язаних цих категорій у зазначених органах; 2) в органах державної влади, інших державних органах, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України, Державному бюро розслідувань, органах прокуратури, Бюро економічної безпеки України, Державній службі України з надзвичайних ситуацій, Державній кримінально-виконавчій службі України, Службі судової охорони, в судах, установах системи правосуддя та органах досудового розслідування (крім військовозобов`язаних, зазначених у пункті 1 цієї частини), а також на штатних посадах патронатних служб державних органів, юрисдикція яких поширюється на всю територію України; 3) на підприємствах, в установах і організаціях, яким встановлено мобілізаційні завдання (замовлення), у разі якщо це необхідно для виконання встановлених мобілізаційних завдань (замовлень); 4) на підприємствах, в установах і організаціях, які є критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань або функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, у тому числі кінцеві бенефіціарні власники таких підприємств, які не є їх працівниками. Критерії та порядок, за якими здійснюється визначення підприємств, установ і організацій, які є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, а також критично важливими для забезпечення потреб Збройних Сил України, інших військових формувань в особливий період, встановлюються Кабінетом Міністрів України. Порядок та організація бронювання, критерії, перелік посад і професій, а також обсяги бронювання військовозобов`язаних визначаються цим Законом та нормативно- правовими актами Кабінету Міністрів України, прийнятими на його виконання (ч. 2 ст. 25 Закону №3543). Згідно з ч. 3 ст. 25 Закону №3543 органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, що здійснюють бронювання військовозобов`язаних, зобов`язані оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язаних, які заброньовані у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, у районному (міському) територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки, на території відповідальності якого вони розміщуються. На час призову позивача , бронювання регулювалося постановою Кабінету Міністрів України від 04.02.2015 № 45 «Про затвердження Порядку бронювання військовозобов`язаних за органами державної влади, іншими державними органами, органами місцевого самоврядування та підприємствами, установами і організаціями на період мобілізації та на воєнний час» (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2018 № 12 та змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 23.02. 2022 № 272) (далі по тексту Постанова КМУ № 45). Дана постанова дозволяє бронювати військовозобов`язаних працівників державних органів, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також підприємства, установи та організації, яким встановлено мобілізаційне завдання або визнано критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Бронювання здійснювалося виключно відповідно до галузевих переліків посад і професій, затверджених розпорядженням Кабінету Міністрів України від 18.03 2015 № 493-р «Про затвердження переліків посад і професій, що підлягають бронювання на період мобілізації та на воєнний час», через територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації суб`єкта господарювання. Перелік документів, що подаються на бронювання: лист на адресу територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем реєстрації суб`єкта господарювання із списком працівників, які пропонуються до бронювання; посвідчення про відстрочку від призову на військову службу на період мобілізації та на воєнний час з повідомленням про зарахування військовозобов`язаного на спеціальний військовий облік; копії військово-облікових документів військовозобов`язаних, які пропонуються до бронювання. Відповідно до п. 33 Постанови КМУ № 45 відповідальні особи цехів, відділів служб з моменту оголошення мобілізації отримують в облікових органах посвідчення про відстрочку згідно з відомістю на видачу посвідчень про відстрочку уповноваженим цехів та відділів для вручення їх військовозобов`язаним, які заброньовані згідно переліком посад і професій і працюють, за формою згідно з додатком 12 та вручають їх заброньованим військовозобов`язаним під підпис у зазначеній відомості. Відповідно до п. 35 вказаної постанови керівники органів державної влади, інших державних органів, організацій місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з моменту оголошення мобілізації зобов`язані: 1) вручити військовозобов`язаним, які заброньовані згідно з переліками посад професій, посвідчення на відстрочку. 2) здати військовим комісаріатам за місцезнаходженням відповідних органів, підприємств, установ, організацій (органам СБУ, підрозділам Служби зовнішньої розвідки) посвідчення про відстрочку, не вручені військовозобов`язаним, які заброньовані згідно з переліком посад і професій , та заповнені відомості на видачу посвідчень про відстрочку. Отже відповідно до законодавчо встановленого порядку позивач був повідомлений про наявність у нього відстрочки, крім того про призов на військову службу та зарахування до списків особового складу ВЧ НОМЕР_1 позивач був обізнаний з 25 лютого 2022 року і твердження останнього, що про факт своєї мобілізації йому стало відомо тільки з відповіді Запорізької міської ради від 15.07.2025 року, наданої на адвокатський запит є неприйнятним. Надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання протиправними та скасування наказів про призов позивача та зарахування його до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 колегія суддів виходить з наступного. Порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не є взаємопов`язаним із діяннями командування військових частин щодо зарахування позивача до списків особового складу військової частини, а також виключення його з цих списків . Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. За владно-регулятивною природою всі юридичні акти поділяються на правотворчі, правотлумачні (правоінтерпретаційні) та правозастосовні. Нормативно-правові акти належать до правотворчих, а індивідуальні - до правозастосовних. Індивідуально-правові акти, як результати правозастосування, адресовані конкретним особам, тобто є формально обов`язковими для персоніфікованих (чітко визначених) суб`єктів; містять індивідуальні приписи, у яких зафіксовані суб`єктивні права та/чи обов`язки адресатів цих актів; розраховані на врегулювання лише конкретної життєвої ситуації, а тому їх юридична чинність (формальна обов`язковість) вичерпується одноразовою реалізацією. Крім того, такі акти не можуть мати зворотної дії в часі. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України №2-зп від 23.06.1997 р. у справі №3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У пункті 5 рішення Конституційного Суду України №9-рп/2008 від 22.04.2008 р. у справі №1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Відповідно до приписів пунктів 4-7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р., громадяни, які вступили на військову службу за контрактом або за призовом, складають військову присягу на вірність Українському народу в порядку, визначеному Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України. Громадяни, які проходять військову службу, є військовослужбовцями Збройних Сил України (далі - військовослужбовці). Статус військовослужбовця підтверджується документом, що посвідчує особу. Форма та порядок його видачі встановлюються Міністерством оборони України. Початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом №2232-XII. Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим. Частина 3 статті 24 Закону №2232-XII передбачає, що закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. Відповідно до пункту 12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України. Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України. З наведеного слідує, що оскаржувані накази є актами індивідуальної дії, тобто актом одноразового застосування, станом на час вирішення справи такий вичерпав свою дію внаслідок мобілізації позивача та направлення його для проходження військової служби. Після видання спірних наказів виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-XII та Положенням №1153/2008. Даними актами законодавства не передбачено звільнення з військової служби шляхом скасування наказів про призов. У питанні скасування акту індивідуальної дії разового застосування, який вичерпав свою дію фактом його виконання, Верховний Суд має сталу та послідовну позицію, відповідно до якої такий акт не може бути скасованим після його виконання через порушення гарантій стабільності суспільних відносин та принципу правової визначеності (зокрема, таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 12.05.2021 р. у справі №9901/286/19, від 08.09.2021 р. у справі №816/228/17, Касаційний адміністративний суд у рішеннях від 14.07.2021 р. у справі №9901/96/21, від 27.10.2022 р. у справі №П/9901/97/21). За таких обставин колегія суддів зазначає, що скасування після їх реалізації та вичерпання своєї дії оскаржуваних позивачем актів індивідуальної дії про його призов та призначення до військової частини порушить стабільність публічно-правових відносин та принцип правової визначеності, при тому, що порушення порядку призову позивача на військову службу за мобілізацією не встановлено. Позивач почав проходити військову службу за призовом під час мобілізації та набув статусу військовослужбовця. При цьому, підстави для звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період визначені частиною 4 статті 26 Закону №2232-ХІІ. Отже, після видання спірного наказу виникли нові правовідносини проходження військової служби, особливості яких визначаються Законом №2232-ХІІ та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України №1153/2008 від 10.12.2008 р. Цими актами законодавства не передбачено звільнення чи виключення з військової служби шляхом скасування наказу про призов. Цей наказ вже реалізований, та позивач був зарахований до військової частини та приступив до виконання службових обов`язків за посадою, а тому його скасування без прийняття відповідного рішення про звільнення з військової служби не відновить початковий стан і не призведе до захисту прав та інтересів позивача, про які він просить у позові. Також в контексті викладеного вище варто наголосити, що процедура призову військовозобов`язаного на військову службу під час мобілізації є незворотною, тобто такою, що вже відбулася, а визнання процедури призову протиправною не спричинює відновлення попереднього становища особи, призваної на військову службу. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 05.02.2025 р. у справі №160/2592/23. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги вказує на імперативні приписи ч. 5 ст. 242 КАС України, якими передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Викладені обставини свідчать про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Доводи викладені в апеляційній скарзі зводяться до переоцінки висновків, зроблених судом першої інстанції, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Керуючись п.1 ч. 1 ст. 315, ст.ст. 316, 321, 322 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 06 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення в повному обсязі. В повному обсязі постанова складена 19 травня 2026 року. Головуючий - суддя Д.В. Чепурнов суддя С.В. Сафронова суддя А.О. Коршун