Постанова Третій апеляційний адміністративний суд № 280/11131/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 19 травня 2026 року м. Дніпросправа № 280/11131/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Семененка Я.В. (доповідач), суддів: Добродняк І.Ю., Суховарова А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року (суддя Максименко Л.Я.) в адміністративній справі №280/11131/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити певні дії,- В С Т А Н О В И В: Позивачка звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому просила: визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком з 28.08.2025 відповідно, до ст. 26, ч.2 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням показників середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки та відмови в виплаті відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком у розмірі, обчисленому із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні, з якої сплачені страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії 2022- 2024 роки, та виплатити недоплачений її розмір, з урахуванням різниці, що була виплачена раніше, починаючи з 28.08.2025 року; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області виплатити ОСОБА_1 відповідно до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення - 28.08.2025 року, з урахуванням призначення пенсії за віком відповідно до ст.ст. 26, 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з показниками середньої заробітної плати по Україні за 2022-2024 роки. В обґрунтування позову зазначено, що у вересні 2025 року звернулася до відповідача з заявою відповідно до якої просила провести обрахування її пенсії за віком з урахуванням положення ч.2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування використовуючи в розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки. Покликається на те, що відповідач відмовив позивачці у призначенні пенсії за віком відповідно до ч.2 ст.40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників зайнятих у галузях економіки України за три останні роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком про що зазначив у відповіді від 30.09.2025. Зазначає, що при призначенні пенсії за віком відповідач в розрахунку пенсії застосував показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014- 2016 року, але не за 2022-2024 роки. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року позов задоволено. За наслідками розгляду справи суд першої інстанції дійшов таких висновків. Суд дійшов висновку, що оскільки позивачці вперше призначено пенсію відповідно до Закону №1788-ХІІ, який передбачав інший порядок призначення та розрахунку пенсії, то переводячи позивача на пенсію за віком відповідно до Закону №1058, відповідач був зобов`язаний вчинити дії щодо нарахування та розрахунку такої пенсії вперше з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три роки, що передують року призначення пенсії, тобто у даному випадку за 2022-2024 роки. Суд дійшов висновку, що оскільки позивачка до призначення пенсії за віком на підставі ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування фактично не отримувала інших пенсійних виплат, хоча їй раніш і було призначено пенсію за вислугу років, то остання має право виплату грошової допомоги у відповідності до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позову. Не погоджуючись з висновками суду першої інстанції, відповідач вказує на те, що у спірному випадку мало місце не призначення пенсії, а переведення позивачки з одного виду пенсії (пенсій за вислугу років) на іншу пенсія за віком. При переведенні на пенсію за віком пенсійний орган правомірно застосовано показники середньої заробітної плати в Україні, які враховувалися при призначенні пенсії вперше. Стосовно права позивачки на виплату грошової допомоги у відповідності до п.7-1 розділу XV «Прикінцеві положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» зазначає, що судом першої інстанції не було враховано того факту, що позивачці раніш призначалася пенсія за вислугу років. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, правову оцінку досліджених судом доказів по справі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Встановлені обставини справи свідчать про те, що ОСОБА_1 з 26.01.2011 була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-ХІІ Про пенсійне забезпечення. 28.08.2025 на підставі особистої заяви позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. У вересні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області з заявами про обрахування пенсії за віком з урахуванням положення ч.2 ст. 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування використовуючи в розрахунку пенсії показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2022-2024 роки та виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення відповідно до пункту 7-1 розділу XV Прикінцевого положення Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Листами від 30.09.2025 та від 27.11.2025 Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області повідомило позивача про те, що враховуючи, що їй вже було призначено пенсію за вислугу років застосувати при обчисленні пенсії за віком показник середньої заробітної плати (доходу) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, законні підстави відсутні. А також, повідомлено, що підстави для виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій станом на день переходу з пенсії за вислугу років на пенсію за віком, також відсутні. Не погоджуючись із відмовою у застосуванні показника заробітної плати за 2022-2024 роки при призначенні пенсії за віком та не здійсненні перерахунку пенсії, а також у виплаті грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню та виплачується під час призначення пенсії за віком, позивачка звернулася до суду з даним позовом. За наслідками перегляду справи суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке. Згідно із ч.2 ст.40 Закону №1058 заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn); К страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Отже, у випадку призначення пенсії на підставі Закону №1058-IV, при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Згідно із ч.3 ст.45 Закону №1058 переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. У постанові від 31.10.2018 р. у справі №876/5312/17 (провадження №11-731апп18) Великою Палатою Верховного Суду зазначено, що із аналізу зазначених норм встановлено, що ч.3 ст.45 Закону №1058 установлюється порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом №1058. У свою чергу, Законом №1058, в редакції як на час призначення позивачці пенсії вперше так і на теперішній час, не передбачено такого виду пенсії як пенсія за вислугу років. Так, відповідно до ч.1 ст.9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Такий вид пенсії (пенсія за вислугу років) передбачений Законом України Про пенсійне забезпечення на підставі якого і було призначено пенсію позивачу у 2011 році. Отже, колегія суддів зазначає, що на момент звернення у 2025 році позивач, у зв`язку з досягненням пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону №1058, набув право не на переведення з одного виду пенсії на інший на підставі статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а на нове призначення пенсії за віком на загальних підставах із її новим обчисленням у відповідності до приписів статті 40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки за таким призначенням він звернувся вперше. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав стверджувати про неправильність визначення пенсійним органом показником середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, при призначенні позивачу пенсії за віком. Щодо права позивачки на виплату грошової допомоги у відповідності до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до пункту 7-1 розділу Прикінцевих положень Закону №1058-IV особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України. Пунктом 5 Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону №1788-XII, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. З аналізу наведених норм законодавства слідує, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з: 1) наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах; 2) вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. При цьому, за умовою наявності права на отримання вказаної грошової допомоги є не відсутність факту отримання особою будь-якого іншого виду пенсії на момент виходу на пенсію за віком, а відсутність такого факту до моменту виходу на цю пенсію, тобто в будь-який момент до досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону. Отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що право на отримання грошової допомоги, яка передбачена п.7-1 Прикінцевих положень Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, виникає у особи, зокрема, за умови неотримання особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. При цьому, суд першої інстанції обгрунтовано вказав на те, що «призначення пенсії» та «отримання пенсії» не є тотожними поняттями, а встановлений факт призначення пенсії не означає встановлення факту отримання пенсії. У свою чергу, наведені положення законодавства ставлять право особи на отримання грошової допомоги саме в залежність від неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії. Суд першої інстанції, вказуючи на наявність у позивачки права на отримання грошової допомоги, виходив з того, що відповідачем не було надано доказів того, що позивачка фактично отримувала інші пенсійні виплати до призначення їй пенсії за віком. Не було надано таких доказів відповідачем і суду апеляційної інстанції. Отже, враховуючи те, що єдиною підставою для висновку пенсійного органу щодо відсутності у позивачки права на отримання грошової допомоги, став факт призначення позивачці у 2011 році пенсії за віком, за відсутності доказів фактичного отримання позивачкою пенсійних виплат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у позивачки права на виплату грошової допомоги у відповідності до п.7-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції. Керуючись ст. ст. 241-245, 250, 315, 316, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - У Х В А Л И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 19 лютого 2026 року в адміністративній справі №280/11131/25 без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати ухвалення, може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та строки, передбачені ст.ст.328, 329 КАС України. Повний текст постанови складено 19.05.2026 Головуючий - суддя Я.В. Семененко суддя І.Ю. Добродняк суддя А.В. Суховаров