Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 480/1648/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 р. Справа № 480/1648/26 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Чалого І.С. , Семененко М.О. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026, головуючий суддя І інстанції: С.М. Глазько, повний текст складено 02.04.26 по справі № 480/1648/26 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі ГУ ПФУ в Сумській області, пенсійний орган), в якому просить: визнати протиправними дії ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон України № 1058-ІV) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021 та 2022 роки; зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 09.08.2023, з урахуванням проведених виплат. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 17.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви. Зокрема, позивача зобов`язано надати суду заяву про поновлення строку на звернення з цим позовом до суду із зазначенням підстав для поновлення строку в частині позовних вимог щодо правомірності не проведення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (за 2020, 2021 та 2022 роки), в частині позовних вимог за період з 09.08.2023 до 11.09.2025 включно, з наданням відповідних доказів на підтвердження цих обставин. У порядку усунення недоліків, позивач подав заяву, в якій вказав, що про порушення прав позивач дізнався з відповіді відповідача від 27.02.2026 № 1800-0202-8/9903 на звернення щодо здійснення нарахування та виплати пенсії із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. При цьому, вказав, що Пенсійний фонд не повідомив про порядок обчислення пенсії, застосовані формули та показники, а також про використання іншого періоду середньої заробітної плати. Як особа, яка не має спеціальних знань у сфері пенсійного законодавства, позивач об`єктивно не мав можливості встановити факт неправильного застосування норм права при визначенні розміру пенсії. Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 позовну заяву ОСОБА_1 в частині вимог щодо визнання протиправними дій ГУ ПФУ в Сумській області щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2020, 2021 та 2022 та зобов`язання ГУ ПФУ в Сумській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020, 2021 та 2022, що стосуються періоду з 09.08.2023 до 11.09.2025 включно - повернуто позивачу. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що лише 27.02.2026, отримавши офіційну відповідь ГУ ПФУ № 1800-0202-8/9903 на заяву від 30.01.2026, скаржник достовірно дізнався, що відповідач протиправно застосував застарілий показник середньої зарплати за 2014-2016 замість 2020-2022. До отримання зазначеної відповіді скаржник не володів інформацією, яка б дозволяла встановити факт порушення, а також не мав об`єктивної можливості перевірити правильність здійсненого відповідачем розрахунку. Отже, відсутність звернення до суду у більш ранній період зумовлена не пасивною поведінкою скаржника, а об`єктивною відсутністю інформації про порушення його прав та обґрунтованою довірою до дій суб`єкта владних повноважень, який відповідно до статті 19 Конституції України зобов`язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 зазначено, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у тлумаченні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права особи на доступ до суду як складової права на справедливий суд відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначений підхід неодноразово застосовувався Верховним Судом, зокрема у постановах від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а. Верховний Суд також звертав увагу, що в умовах дії воєнного стану суворе застосування процесуальних строків щодо звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження права на доступ до правосуддя, гарантованого статтями 55, 124, 129 Конституції України, статтею 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права та статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зазначає, що під час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком скаржнику працівником відповідача було усно повідомлено, що розмір пенсії не зміниться, а відбудеться лише формальний перехід з одного виду пенсії на інший. Як особа, яка не має знань у сфері пенсійного законодавства, скаржник обґрунтовано поклався на надану інформацію та не мав підстав сумніватися у правомірності дій органу державної влади. Скаржник не зобов`язаний перевіряти правильність дій суб`єкта владних повноважень або самостійно здійснювати складні розрахунки пенсії, оскільки саме на відповідача покладено обов`язок правильного застосування законодавства та належного інформування особи. За таких обставин відсутні підстави вважати, що скаржник проявив пасивну поведінку або недбалість. Навпаки, він діяв добросовісно, довіряючи державному органу, як це і передбачено принципами правової держави. Відзив на апеляційну скаргу від відповідача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею. Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). Згідно з ч. 4 ст. 243 КАС України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Суд зазначив, що отримання позивачем листа відповідача у відповідь на його заяву також не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду. При цьому, реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі. Крім того, жодних обґрунтувань неможливості звернутись до суду в межах шестимісячного строку звернення до суду з дня неотримання належної позивачу пенсії, заява про поновлення строку звернення до суду не містить, а звернення позивача із заявою до відповідача та отримання відповіді не є поважними причинами пропуску строку звернення до суду. Відтак, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 21.02.2024 у справі № 240/27663/23, від 01.08.2024 в справі № 620/10981/23, від 08.08.2024 в справі № 460/19702/23, позивачем пропущено 6-місячний строк звернення до суду в частині позовних вимог щодо правомірності не проведення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за останні 3 роки, що передують року звернення із заявою про призначення пенсії за віком (за 2020, 2021 та 2022 роки), в частині позовних вимог за період з 09.08.2023 до 11.09.2025 включно. Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що згідно зі статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Статтею 5 КАС України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Право звернення до суду є невід`ємним особистим правом, яке реалізовується особою в порядку, встановленому КАС України. Способом реалізації цього права є звернення зацікавленої особи з позовом до суду. У свою чергу, звернення до суду з позовом є підставою для виникнення процесуальних відносин, пов`язаних з вирішенням спору по суті. При цьому, реалізація особою права на звернення до суду із позовом чи заявою (клопотанням) повинна здійснюватись з дотримання встановленого законодавством процесуального порядку, зокрема, з дотриманням вимог КАС України. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними). Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частинами другою та третьою статті 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду регламентовані статтею 123 КАС України, відповідно до частини 3 якої якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду. Отже, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 № 340/1019/19). Звернувшись до суду з цим позовом 12.03.2026, позивач заявив вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до Закону України № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2020, 2021 та 2022 роки, починаючи з 09.08.2023, з урахуванням проведених виплат Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав у постанові від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19 відступила від висновків, викладених, зокрема у постановах від 29.10.2020 у справі № 816/197/18, від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а, від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18 щодо застосування строку звернення до суду у соціальних спорах, у яких, зокрема зазначено, що при застосуванні строків звернення до адміністративного суду у вказаній категорії справ слід виходити з того, що встановлені процесуальним законом строки та повернення позовної заяви без розгляду на підставі їх пропуску не можуть слугувати меті відмови у захисті порушеного права, легалізації триваючого правопорушення, в першу чергу, з боку держави (постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 816/197/18 (касаційне провадження № К/9901/50050/18), від 20.10.2020 у справі № 640/14865/16-а (касаційне провадження № К/9901/36805/18), а також про те, що строк звернення позивача до суду у випадку спірних правовідносин розпочав перебіг після отримання позивачем листа-відповіді від органу Пенсійного фонду, а не після отримання пенсії за відповідний період (постанова Верховного Суду від 25.02.2021 у справі № 822/1928/18) та дійшла наступного правового висновку щодо застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України у спорах цієї категорії: 1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів. 2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо. Зазначений правовий висновок неодноразово знаходив своє застосування у справах, щодо визначення моменту виникнення у особи права на перерахунок пенсії та початку нарахування відповідних виплат, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.07.2025 у справі № 420/23756/24, від 10.02.2026 у справі № 560/1868/24, від 12.05.2026 у справі № 400/9969/25. З огляду на це, колегія суддів не вбачає належних правових підстав для відступу від правової позиції, сформульованої Судовою палатою з розгляду справ щодо захисту соціальних прав, щодо тлумачення положень статті 122 КАС України у справах, що стосуються, зокрема, перерахунку пенсій. Колегія суддів зазначає, що листування позивача з відповідачем, отримання листів відповідача не змінюють момент, з якого особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду. Пенсійні виплати мають щомісячний характер і про їх припинення, зменшення чи нарахування у неправильному розмірі позивачу мало бути відомо не пізніше неотримання/отримання вперше такої доплати у межах спірного періоду. При цьому, причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які зумовили такі причини, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами. Поряд із тим, Верховний Суд у постанові від 27.01.2025 у справі № 200/422/24 зазначив, що це, насамперед, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. За встановленими обставинами справи, позивач звернувся до суду з цим позовом 12.03.2026, тому його права щодо перерахунку та виплати пенсії можуть бути захищені судом лише з 12.09.2026 - тобто в межах шестимісячного строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України, а не з 09.08.2023. Слід зазначити, що Сумський окружний адміністративний суд ухвалою від 02.04.2026 відкрив провадження в частині позовних вимог з 12.09.2025, тобто в межах строку, встановленого частиною другою статті 122 КАС України. Обставини, на які посилається апелянт, зокрема відсутність спеціальних знань у сфері пенсійного законодавства не є об`єктивно непереборними перешкодами для звернення до суду, оскільки не позбавляли його можливості отримати інформацію про складові пенсії та своєчасно оскаржити її розмір. Так само не можуть бути прийняті доводи про початок перебігу строку з моменту отримання відповіді пенсійного органу, оскільки чинним законодавством не передбачено обов`язкового досудового порядку врегулювання такого спору, а звернення до відповідача із заявою після тривалого часу отримання пенсійних виплат не змінює моменту, коли особа повинна була дізнатися про порушення свого права. Триваючий характер виплати пенсії не означає триваючого порушення у розумінні процесуального закону, оскільки оспорюється не факт щомісячної виплати, а первинне визначення її розміру. Повторюваність наслідків одного й того самого рішення не змінює моменту початку перебігу строку звернення до суду. Щодо посилань позивача на те, що в умовах дії воєнного стану суворе застосування процесуальних строків щодо звернення до суду може мати ознаки невиправданого обмеження права на доступ до правосуддя, колегія суддів зазначає наступне. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п.20 ч.1 ст.106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. У подальшому, указами Президента України воєнний стан неодноразово продовжувався. При цьому, після затвердження указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, будь-яких змін в аспекті перебігу процесуальних строків та їх обчислення до КАС України не вносилось. Колегія суддів зазначає, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Сам по собі факт запровадження воєнного стану в Україні не є безумовною підставою для поновлення процесуального строку, а тому це питання має вирішуватися в кожному конкретному випадку з урахуванням доводів, наведених у заяві та обставин, які існували та об`єктивно перешкоджали вчиненню процесуальних дій. Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 01.02.2023 у справі №120/16001/21-а, від 11.05.2023 у справі № 420/13636/22. При цьому, колегією суддів відхилено посилання позивача на неврахування судом першої інстанції висновків щодо застосування норм процесуального права - статей 121, 122 КАС України, висловлених у постановах Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22, від 22.07.2021 у справі № 340/141/21, від 16.09.2021 у справі № 240/10995/20 та від 12.09.2022 у справі № 120/16601/21-а, оскільки норми процесуального закону не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку, та такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Натомість допущені стороною позивача зволікання зі зверненням до відповідача із відповідною заявою та зі зверненням до суду у період з 09.08.2023 не обґрунтовані існуванням будь-яких об`єктивних поважних та непереборних причин. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду з позовними вимогами про перерахунок пенсії за період з 09.08.2023 по 11.09.2025, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Також, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, переглянувши ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції дійшов правильних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу залишити без задоволення. Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 02.04.2026 по справі № 480/1648/26 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий М.О. Семененко