Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/9385/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р. Справа № 440/9385/24 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Присяжнюк О.В., Суддів: Спаскіна О.А. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 року (ухвалене суддею Головко А.Б.) в справі № 440/9385/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, у якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.08.2023 р. № 163950020626 про відмову в призначенні пенсії за віком; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з 07.12.2022 р., врахувавши до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи в ПрАТ "Полтавський ГЗК" з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р. на посаді змінного майстра основної виробничої дільниці з обпалювання. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 р. задоволено позов, а саме: визнано протиправними та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.08.2023 р. № 163950020626 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р. на посаді змінного майстра основної виробничої дільниці з обпалювання; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 07.12.2022 р. пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" Закону України "Про пенсійне забезпечення", Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що позивач не має права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2, у зв`язку з чим, за результатом розгляду пред`явлених документів, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області прийнято правомірне рішення про відмову в призначенні пенсії за відсутності необхідного пільгового стажу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами. Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Судовим розглядом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №

1. На виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 10.04.2023 р. в справі № 440/1297/23 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області розглянуто заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії на пільгових умовах за Списком № 1 та прийнято рішення від 14.08.2023 р. № 163950020626 про відмову ОСОБА_1 у призначенні дострокової пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 згідно п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" через відсутність 10-річного пільгового стажу, оскільки не враховано до пільгового стажу період роботи з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р. у зв`язку із перервою у проведенні чергової атестації робочих місць. Позивач не погоджуючись із рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.08.2023 № 163950020626, звернувся до суду із цим позовом. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірне рішення пенсійного органу є необґрунтованим та підлягає скасуванню, оскільки позивач має право призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (в подальшому - Закон №1058-ІV). Статтею 1 Закону № 1058-IV передбачено, що пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом; страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 8 Закону № 1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом. За приписами ч. 1 ст. 9 Закону № 1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Приписами ст. 24 Закону № 1058-ІV передбачено, що страховий стаж, необхідний для призначення пенсії, обчислюється відповідно до вимог цього Закону за даними, які містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів (записів трудової книжки) та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. До набрання чинності Законом № 1058-ІV питання пенсійного забезпечення, в тому числі й порядок обчислення стажу для призначення пенсій, регулювалися Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 р. № 1788-XII (в подальшому - Закон № 1788-XII). Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону № 1788-XII, до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно з п 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах. Аналогічні положення містяться у п. "а" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до п.1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (в подальшому - Порядок № 637), основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. В той же час, трудова книжка підтверджує загальний трудовий стаж особи. Згідно з п. 3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5). У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном. Отже, за аналізу наведених норм слідує, що трудова книжка, в якій містяться всі необхідні та точні записи про періоди роботи, є основним документом, що підтверджує стаж роботи. За наявності такої трудової книжки підтверджувати трудовий стаж іншими документами законодавством не вимагається. Вимогами для призначення пенсії за віком на пільгових умовах чоловікам з підстави, визначеної п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, визначено: 1) досягнення віку 50 років; 2) наявність страхового стажу тривалістю не менше 25 років; 3) наявність пільгового стажу роботи за списком №1 тривалістю щонайменше 10 років. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_1 на дату звернення до пенсійного органу із заявою від 07.12.2022 р. про призначення пенсії виповнилось 50 років. Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у рішенні від 14.08.2023 р. № 163950020626 обчислив стаж роботи позивача та визначив, що загальний страховий стаж роботи на дату звернення із заявою про призначення пенсії становив 39 років 04 місяці 08 днів, а спеціальний стаж роботи за списком №1 - 09 років 08 місяців 15 днів. При цьому у рішенні зазначено, що до пільгового стажу роботи не зараховано періоди роботи з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р., у зв`язку із перервою у проведенні чергової атестації робочих місць. Суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком пенсійного органу, з наступних підстав. Судовим розглядом встановлено, що відповідно до записів у трудові книжці серії НОМЕР_1 вбачається, що позивач працював в ПрАТ "Полтавський ГЗК" у період з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р. на посаді змінного майстра основної виробничої дільниці з обпалювання. Згідно з довідкою ПрАТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" від 21.10.2022 р. № 156 ОСОБА_1 працював повний робочий день, зокрема, з 01.08.1998 р. по 30.06.2004 р. - 05 років 10 місяців 29 днів, виконував роботи у виробництві - підготовка руд, збагачення, за професією змінного майстра основної виробничої дільниці обпалювання, як працівники, зайняті на гарячих ділянках робіт, на дільницях дроблення, випалювання, збагачування, огрудкування, подрібнювання, помелу, шихтування рудних і нерудних копалин, що містять у пилу 2 і більше відсотків кристалічного (вільного) двооксиду кремнію в цеху виробництва окатів, що передбачено Списком 1, розділ ІІ, підрозділ б, позиція 2.1б постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 р. № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах". Згідно з наказами АТ "Полтавський гірничо - збагачувальний комбінат" від 23.05.1995 р. №366 та від 28.11.2000 р. №1192 підприємством проведено атестацію робочих місць в цеху виробництва окатів та затверджено перелік робочих місць і професій з пільговим пенсійним забезпеченням згідно списку № 1, робота з особливо шкідливими умовами праці, в яких зазначена посада "майстра зміни" та "майстра основної виробничої дільниці змінного". Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що позивач з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р. працював на посаді змінного майстра основної виробничої дільниці з обпалювання, тобто фактично працював на посаді з особливо шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість на якій надає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №

1. Стосовно посилання відповідача на перерву у проведенні чергової атестації робочого місця позивача, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Відповідно до п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442, та пп. 1.5 п. 1 Методичних рекомендацій для проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 р. № 41, періодичність проведення атестації робочих місць визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства чи організації. Згідно із п. 10 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442, результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих. Таким чином, атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 р. №442 строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Зазначена позиція викладена Верховним Судом у постановах від 23.10.2018 р. в справі №348/1079/17, від 18.09.2018 р. в справі №345/3301/17, від 01.11.2018 р. в справі №455/1053/16-а, в яких Верховний Суд зокрема зазначив, що атестація має проводитися у передбачені п. 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації. Разом з цим, якщо чергова атестація була проведена з порушенням передбачених п. 4 Порядку проведення атестації строків, а працівник до її проведення виконував роботу, яка дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, цей період його роботи має бути зарахований до пільгового стажу за результатами попередньої атестації. Суд апеляційної інстанції вважає, що особою, відповідальною за проведення атестації робочих місць та належне складення документів про підтвердження її проведення є роботодавець, внаслідок чого найманий працівник не може нести відповідальність за неналежне оформлення документів про проведення атестації робочих місць. До того ж, за висновком Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 19.02.2020 р. в справі №520/15025/16-а, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник. Отже відсутність належним чином оформлених документів про проведення атестації робочих місць, не є підставою для відмови у зарахуванні окремих періодів трудової діяльності з метою пільгового обчислення стажу роботи. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області безпідставно відмовлено в зарахуванні стажу роботи ОСОБА_1 до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи з 23.05.2000 по 27.11.2000 на посаді змінного майстра основної виробничої дільниці з обпалювання, передбаченого п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV, тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.08.2023 р. № 163950020626 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах є протиправним та підлягає скасуванню. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що на дату звернення із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах (07.12.2022 р.) позивачу виповнилось 50 років та пенсійним органом обчислено загальний страховий стаж позивача та визначено його тривалість - 39 років 04 місяці 08 днів. З урахуванням висновків суду про зарахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу його тривалість становитиме понад 10 років 3 місяці (09 років 08 місяців 15 днів - визначено пенсійним органом, 6 місяці 5 днів - зобов`язано зарахувати рішенням суду), тому позивач набув право на призначення пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах є необґрунтованою, оскільки позивач разом із заявою від 07.12.2022 р. надав пенсійному органу необхідні документи для підтвердження стажу роботи на пільгових умовах. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про визнання протиправними та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 14.08.2023 р. № 163950020626 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати позивачу до пільгового стажу за списком № 1 періоди роботи з 23.05.2000 р. по 27.11.2000 р. на посаді змінного майстра основної виробничої дільниці з обпалювання та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 з 07.12.2022 р. пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону №1058-IV. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. При прийнятті рішення у даній справі суд врахував позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки інших аргументів учасників справи), сформовану, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Із врахуванням такого підходу Європейського суду з прав людини до оцінки аргументів сторін, суд апеляційної інстанції вважає, що ключові аргументи апеляційної скарги отримали достатню оцінку. Інші доводи і заперечення сторін на висновки суду апеляційної інстанції не впливають. Таким чином, суд переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права. Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 в справі № 440/9385/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду. Головуючий суддя О.В. Присяжнюк Судді О.А. Спаскін Л.В. Любчич