Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/7398/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 травня 2026 р. Справа № 440/7398/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Подобайло З.Г., Суддів: Семененко М.О. , Чалого І.С. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_2 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, повний текст складено 17.02.26 по справі № 440/7398/25 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військова частина НОМЕР_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії ВСТАНОВИВ: Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , Військової частини НОМЕР_3 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 в якій просить: визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014, з 20.04.2015 по 28.02.2018 включно та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014, з 20.04.2015 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 13.02.2014 по 16.03.2015 включно та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 13.02.2014 по 16.03.2015 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008. визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 16.03.2015 по 20.04.2015 включно та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 16.03.2015 по 20.04.2015 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008; визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 включно та зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_3 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.08.2018 по 10.01.2019 включно та зобов`язати Військову частину НОМЕР_3 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 14.08.2018 по 10.01.2019 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2019 по 13.11.2020 включно та зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 10.01.2019 по 13.11.2020 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018; визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 включно та зобов`язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 включно із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення березень 2018. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 (розгляд справи відбувся за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), з урахуванням ухвали Полтавського окружного адміністративного суду від 20.02.2026 про виправлення описки, задоволено частково позов ОСОБА_1 . Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008. Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008. Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.01.2019 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078). Зобов`язано ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.01.2019 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 011.87 грн з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.01.2019 по 13.11.2020 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 10.01.2019 по 13.11.2020 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 011.87 грн з урахуванням виплачених сум. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078. Зобов`язано Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 011.87 грн з урахуванням виплачених сум. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з вказаним рішенням, Військовою частиною НОМЕР_2 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд не врахував, що підвищення грошового забезпечення позивача у 2018 і відбулося під час перебування його на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що на момент підвищення грошового забезпечення у березні 2018, позивач не проходив службу на посаді начальника штабу заступника командира військової частини НОМЕР_2 , та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача за такою посадою в березні 2018 року (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), оскільки розмір підвищення доходу позивача в березні 2018 року має обчислюватись виходячи з суми його грошового забезпечення (включно зі всіма складовими грошового забезпечення, які не мають разового характеру), яке в лютому та березні 2018 року йому не нараховувалось і не виплачувалось. Як неодноразово зазначали суди, за Порядком № 1078 індексація-різниця обчислюється за однією і тією самою посадою у зв`язку з підвищенням посадового окладу саме за такою посадою. У випадку увільнення з цієї посади обрахувати індексацію-різницю за новою посадою за формулою (алгоритмом), визначеним Порядком № 1078 не можливо. Звертає увагу, що увагу суду, що пунктом 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» дію Закону України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ) на 2023 рік зупинено. Отже, обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснювалося. Зазначає, що у разі, якщо підвищення посадових окладів (тарифних ставок) у січні 2024 не відбувається, то обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з січня 2024. Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення позивачу від 02.07.2025 № 684/12144 у 2024 не відбулося підвищення посадового окладу позивача, у зв`язку з чим відповідно до вимог Закону України «Про держаний бюджет на 2024 рік» січень 2024 є місяцем для обчислення споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення за 2024 рік. Позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з урахуванням зазначених вимог, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення. Аналогічна ситуація прослідковується і у 2025 році. Так відповідно до статті 34 Закону України від 19.11.2024 № 4059-ІХ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024, у січні 2025 не нараховується. Відповідно до довідки про нараховане грошове забезпечення позивачу від 02.07.2025 № 684/12144 у 2025 не відбулося підвищення посадового окладу позивача, у зв`язку з чим відповідно до вимог Закону України «Про держаний бюджет на 2025 рік» січень 2025 є місяцем для обчислення споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення за 2025 рік. Позивачу була нарахована та виплачена індексація грошового забезпечення з урахуванням зазначених вимог, що підтверджується довідкою про грошове забезпечення. Відповідно до офіційних даних, що містяться на сайті Державної служби статистики України індекс споживчих цін (індекс інфляції) в січні 2025 становив 101.2 %, в лютому 2025 100.8 %, в березні 2025 101.5 %, в квітні 2025 100.7 %. Тобто, за період з січня 2025 по квітень 2025 не було перевищено поріг індексації. Враховуючи вищевикладене, позивачу була нарахована і виплачена індексація за 2024 та 2025 рік відповідно до вимог чинного законодавства. Також від Військової частини НОМЕР_2 до суду надійшли додаткові пояснення по справі. Також, не погодившись з вказаним рішенням, ІНФОРМАЦІЯ_3 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що в роз`ясненні заступника директора - начальника управління Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 20.09.2021 № 248/7411, на запит начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 вих. від 16.09.2021 № 821 тлг, (копії додавались до справи, оригінали телеграм знаходяться в Полтавському зональному відділу військової служби) зазначено, що індексація грошових доходів населення провадиться відповідно до Закону України № 1282-ХІІ та Порядку № 1078. Відповідно до визначеного завдання, рішенням Міністра оборони України, доведеного телеграмою від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 (копії додавались до справи, оригінали телеграм знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_6 ), в грудні 2015 військовослужбовцям Збройних Сил України здійснено суттєве підвищення рівня доходів військовослужбовців за рахунок збільшення розміру щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, зокрема премії та щомісячної додаткової винагороди для виплати грошового забезпечення військовослужбовцям в січні 2016 за грудень 2015. Оскільки сума збільшення розміру грошового забезпечення за грудень 2015 перевищила щомісячні розрахункові суми індексації з грудня 2015 по лютий 2018 (з урахуванням січня 2008 як місяця підвищення грошових доходів), тому нарахована та виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 становить 0 грн щомісячно. В пункті 7 роз`яснення директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 (копії додавались до справи, оригінали телеграм знаходяться в ІНФОРМАЦІЯ_6 ) зазначено, що у зв`язку із внесенням змін до Порядку № 1078, індексацію грошового забезпечення не нараховувати до окремого роз`яснення. Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_7 являється державною установою та фінансується з Державного бюджету через Департамент фінансів Міністерства оборони України. Відповідно до кошторису, розрахунку фонду грошового забезпечення, наданого Департаментом фінансів МОУ, для ІНФОРМАЦІЯ_5 на 2016-2018 кошти на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців передбачені не були. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 не уповноважений витрачати бюджетні кошти на грошове забезпечення поза межами затвердженого кошторису, оскільки в силу положень частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Враховуючи вищезазначене, нарахування та виплата грошового забезпечення за період проходження військової служби позивача у ІНФОРМАЦІЯ_6 здійснювалась виключно з дотриманням вимог керівних документів, розпоряджень вищестоящого командування, за наявності відповідних бюджетних призначень, встановлених Законом України «Про Державний бюджет України». Зазначена правова позиція узгоджується з рішеннями Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/29759/21, П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/9187/21 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах № 500/578/21, № 500/3681/21, № 140/6643/21 (ухвала Верховного Суду від 01.06.2022). Тобто, в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 10.01.2019 включно виплата суми індексації здійснена у відповідності до абзаців 4-6 пункту 5 Порядку № 1078, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті рішення. Отже, ІНФОРМАЦІЯ_7 діяв відповідно до вимог чинного законодавства, на підставі та в межах наданих йому повноважень, в інтересах служби та у спосіб, передбачений чинним законодавством. Також, не погодившись з вказаним рішенням, Військовою частиною НОМЕР_1 подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що відповідно до Порядку нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовцям здійснюється із дня зарахування до списків особового складу військової частини, а не з дня призначення на посаду. Згідно з витягом із наказу № 235 від 20.11.2020 позивача було переведено до нового місця служби та виключено із списку особового складу частини та всіх видів забезпечення. Суд першої інстанції, не надавши належної оцінки поданим доказам та фактичним обставинам справи, дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог, чим порушив вимоги ст. 90 КАС України щодо всебічної, повної та об`єктивної оцінки доказів. Також зазначає, що позивача було зараховано до списків особового складу військової частини 18.02.2019 та виключено зі списків і всіх видів забезпечення на підставі наказу № 235 від 20.11.2020, при цьому нарахування та виплата грошового забезпечення відповідно до Порядку № 260 здійснюється саме з дня зарахування до списків особового складу. Перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду. Тобто, про ймовірне порушення своїх прав, позивачу було відомо ще в момент винесення наказу про виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , а саме 13.11.2020. Вказує, що з огляду на те, що в березні 2018 у військовослужбовців посадові оклади збільшилися, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розраховується з квітня 2018 (місяця, наступного за місяцем, в якому відбувається підвищення посадових окладів), отже у період з 2019 по листопад 2020 індексація ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась з урахуванням базового місяця - березень 2018. Індексація грошових доходів населення (військовослужбовців) у 2018 році, відповідно до роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 26.03.2018 № 248/1485, здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, з урахуванням якого величина індексу споживчих цін за попередні місяці (наростаючим підсумком) перевищила поріг індексації - 103%. Тобто, індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з квітня 2018 по жовтень 2018 (який опубліковано в листопаді 2018), перевищив поріг індексації і становив 103.7 % (100,8 %*100.0 %*100.0 %*99.3 %*100.0 %*101.9 %*101.7 %), або 1.037. Отже, протиправність, наявність якої є підставою для задоволення адміністративного позову, в бездіяльності відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за спірний період проходження позивачем військової служби відсутня. Тому вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов`язок доказування правомірності оскаржуваної бездіяльності. Відзив на апеляційні скарги від позивача не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, з наступних підстав. Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 був призваний на військову службу 01.08.1989 Суворовським військовим училищем м. Києва та проходив військову службу, зокрема: - з 07.12.2004 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014 у ІНФОРМАЦІЯ_8 ; - з 13.02.2014 по 16.03.2015 у ІНФОРМАЦІЯ_9 ; - з 16.03.2015 по 20.04.2015 у ІНФОРМАЦІЯ_10 ; - з 20.04.2015 по 14.08.2018 у ІНФОРМАЦІЯ_8 ; - з 14.08.2018 по 10.01.2019 у ІНФОРМАЦІЯ_11 військової частини НОМЕР_3 ; - з 10.01.2019 по 13.11.2020 у ІНФОРМАЦІЯ_12 військової частини НОМЕР_1 ; - з 13.11.2020 по 29.04.2025 у ІНФОРМАЦІЯ_13 військової частини НОМЕР_2 , що підтверджується витягом з послужного списку. З 29.04.2025 позивача було виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_2 та всіх видів забезпечення, що підтверджується витягом із наказу командира військової частини НОМЕР_2 (по стройовій частині) від 29.04.2025 №

118. Як зазначає позивач, під час проходження служби йому всупереч вимогам Порядку № 1078 не виплачувалась індексація грошового забезпечення з 01.01.2008 по 28.02.2018 та з 01.03.2018 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025 із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 та березень 2018, відповідно. Лише в період з 13.11.2020 по 31.12.2022 здійснювалося нарахування та виплата позивачу індексації грошового забезпечення із застосуванням базового місяця - березень 2018, що підтверджується листом від 29.04.2025 № 684/8575. Позивач вважає протиправною бездіяльність відповідачів щодо ненарахування та невиплати йому індексації грошового забезпечення, тому звернувся до суду за захистом своїх прав та законних інтересів. Задовольняючи частково позов суд першої інстанції виходив з того, що за період з 01.01.2008 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014, з 13.02.2014 по 16.03.2015, з 16.03.2015 по 20.04.2015, з 20.04.2015 по 30.11.2015 індексація грошового забезпечення позивача повинна бути проведена з відповідними базовими місяцями, тобто тими місяцями, в яких відбулось підвищення складових грошового забезпечення ОСОБА_1 а не базовим місяцем січень 2008, як помилково вважає позивач в позовній заяві. Отже, в частині позовних вимог про зобов`язання відповідачів нарахувати та виплати ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2008 по 17.11.2009, з 13.01.2010 по 13.02.2014, з 13.02.2014 по 16.03.2015, з 16.03.2015 по 20.04.2015, з 20.04.2015 по 30.11.2015 з встановленням базового місяця - січень 2008, в задоволенні позову належить відмовити. Суд зазначив, що під час нарахування індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 відповідач ІНФОРМАЦІЯ_3 безпідставно не застосував як базовий місяць індексації: січень 2008, тобто місяць, в якому збільшився посадовий оклад позивача. Щодо позовних вимог позивача, що стосуються виплати індексації-різниці грошового забезпечення позивача за періоди з 01.03.2018 по 14.08.2018, з 14.08.2018 по 10.01.2019, з 10.01.2019 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025, суд зазначив, що розмір підвищення доходу позивача за березень 2018 становив 1 451.28 грн (15 366.88 грн 13 915.60 грн). У силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку № 1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4 463.15 грн 1 451.28 грн = 3 011.87 грн. А тому починаючи з березня 2018 сума індексації-різниці з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачу у розмірі 3 011.87 грн до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення з військової частини. Проте відповідачі вказаних вимог Порядку № 1058 не дотримали, не нарахували позивачу належні суми індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 14.08.2018, з 14.08.2018 по 10.01.2019, з 10.01.2019 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025. Обираючи належний та ефективний спосіб захисту прав позивача, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 10.01.2019, Військової частини НОМЕР_1 за період з 10.01.2019 по 13.11.2020, Військової частини НОМЕР_2 за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, а також зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_3 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача за період з 01.03.2018 по 10.01.2019, Військову частину НОМЕР_1 за період з 10.01.2019 по 13.11.2020, Військову частину НОМЕР_2 за період з 01.01.2024 по 29.04.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 011.87 грн з урахуванням виплачених сум. При цьому, суд звернув увагу, що зобов`язання перерахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення позивача відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 011.87 грн з урахуванням виплачених сум, покладається на ІНФОРМАЦІЯ_3 , а не на Військову частину НОМЕР_3 , як про це просить позивачу своїх позовних вимогах, за період з 14.08.2018 по 10.01.2019. Оскільки відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення позивача № 51 від 03.02.2026, саме ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснював нарахування та виплату грошового забезпечення позивача за вказаний період. Погоджуюсь з висновками суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч.5 ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Щодо рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 з урахуванням базового місяця - січень 2008 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з урахуванням базового місяця - січень 2008, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з ч.1 ст.2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній з обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Спеціальним законом, який здійснює правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби, порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців є Закон України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон України № 2011-XII). Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст.9 Закону України № 2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до Закону. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін. Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон України № 1282-ХІІ). У статті 1 Закону України № 1282-XII визначено, що індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. Відповідно до статті 2 Закону України № 1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Частинами першою-другою статті 5 Закону України № 1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік (частина шоста статті 5 Закону України № 1282-XII). Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів (ч. 6 ст. 5 Закону України № 1282-XII). Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв`язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов`язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. З метою реалізації Закону України № 1282-XII постановою Кабінету Міністрів України від 17.03.2003 № 1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення, яким визначені правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення (далі - Порядок № 1078). Згідно з п. 1-1 Порядку № 1078, підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 № 491-IV Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абз. 2 цього пункту. Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 внесено зміни в абзац 2 пункту 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078, та цифри «101» замінено цифрами «103». Абзац 2 пункту 1-1 із змінами, внесеними згідно з Постановою Кабінету Міністрів України № 77 від 11.02.2016 - застосовується з 01.01.2016. Пунктом 4 Порядку № 1078 встановлено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексується, зокрема, грошове забезпечення. Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 01.12.2015 (до прийняття Кабінетом Міністрів України постанови № 1013 від 09.12.2015), у разі підвищення розмірів мінімальної заробітної плати, пенсії, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, стипендій, а також у разі зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів місяць, в якому відбулося підвищення, вважається базовим при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. У базовому місяці значення індексу споживчих цін приймається за 1 або 100 відсотків. Індексація грошових доходів, отриманих громадянами за цей місяць, не провадиться. З наступного місяця здійснюється обчислення наростаючим підсумком індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації. Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, в редакції, яка діяла до 15.12.2015 (до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України № 1013 від 09.12.2015), базовим місяцем при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення був, в тому числі, місяць зростання грошових доходів населення без перегляду їх мінімальних розмірів. Постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013 Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів (далі - Постанова № 1013) були внесені значні зміни у вищевказаний Порядок, у зв`язку з чим з 15.12.2015 вступили в дію нові правила індексації заробітної плати, які в силу п.6 вказаної постанови, застосовуються з 01.12.2015. Так, відповідно до п. 5 Порядку № 1078 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2015 № 1013), у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу. Тобто, з прийняттям постанови № 1013 від 09.12.2015 змінилась процедура визначення базового місяця при обчисленні індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення. Таким базовим місяцем є той, в якому відбулось підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці. Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 № 1294 «Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» затверджено схеми посадових окладів військовослужбовців» (далі - Постанова № 1294). Відповідно до пункту 13 указаної постанови вона набрала чинності з 01.01.2008 і її норми діяли до дати набрання чинності постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, якою встановлено нові розміри посадових окладів військовослужбовців, а саме: до 01.03.2018. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 30.01.2025 у справі № 600/4598/23-а, від 23.12.2025 у справі № 280/8303/23. Відтак, від січня 2008 посадовий оклад для посад, які в період з 01.12.2015 по 28.02.2018 обіймав позивач, не змінювався. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до положень Порядку № 1078, січень місяць 2008 є місяцем підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення позивачу за період служби з 01.12.2015 по 28.02.2018. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 10.09.2020 у справі № 200/9297/19-а, де судом вказано, що як базовий місяць для нарахування індексації грошового забезпечення з 01.12.2015 має застосовуватися січень 2008. Матеріали даної справи не містять доказів нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 із застосуванням базового місяця - січня 2008. Колегія суддів зазначає, що в даному випадку для обчислення індексації грошового забезпечення позивача за період з 01.12.2015 по 28.02.2018 повинен застосовуватися січень 2008, як місяць підвищення доходу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовця. Колегія суддів звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України № 1013 з 01.12.2015 були підвищені посадові оклади окремих працівників бюджетної сфери. Пунктом 3 цієї постанови вирішено підвищити розміри посадових окладів, тарифних ставок, заробітної плати, а також переглянути постійні додаткові виплати, щоб розмір підвищення у грудні 2015 перевищив суму індексації у грудні 2015. За рахунок цього мала б «обнулитися» індексація минулих років, розмір якої зростав внаслідок довготривалого не підвищення доходу працівників. У такому випадку для подальшої індексації заробітної плати обчислення індексу споживчих цін починається із січня 2016 відповідно до Порядку №1078, який уже діяв зі змінами, внесеними Постановою №1013. У контексті аналізу норм постанови Кабінету Міністрів України № 1013 вбачається, що січень 2016 визначений для обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації саме заробітної плати працівникам, яким були підвищені оклади з 01.12.2015. Водночас норми постанови Кабінету Міністрів України № 1013 не встановлювали підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовцям, а отже січень 2016 не став для них «місяцем підвищення тарифних ставок (окладів)», з якого починається обчислення індексу споживчих цін для подальшої індексації грошового забезпечення, для цілей застосування Порядку № 1078 (зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1013). Варто зауважити, що порівняльний аналіз викладених положень пунктів 5, 10-1, 10-2 Порядку № 1078 свідчить, що внаслідок змін, запроваджених постановою Кабінету Міністрів України № 1013, з 01.12.2015 діють єдині правила проведення індексації при підвищенні заробітної плати працівників, незалежно від дати їхнього прийняття, переведення, виходу на роботу чи зростання заробітної плати за рахунок будь-якої її постійної складової. Отже, за умови останнього підвищення військовослужбовцям посадового окладу в січні 2008, місяцем для розрахунку індексації грошового забезпечення для цілей застосування Порядку № 1078, зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів України № 1013, є січень 2008. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 14.03.2024 у справі № 380/17506/21. При цьому відповідач, здійснюючи нарахування індексації не має дискреційних повноважень щодо визначення базового місяця індексації, оскільки не вправі обирати його на власний розсуд, а має діяти у чітко визначених межах закону. Наявність саме у роботодавця, яким у даному випадку є відповідач, повноважень щодо нарахування та виплати індексації грошового забезпечення з урахуванням, окрім іншого, певного базового місяця індексації, не скасовує компетенції суду щодо можливості зобов`язання відповідача враховувати при обчисленні індексації конкретний базовий місяць, за наявності про це відповідного спору між сторонами. Зміна розміру доплат, надбавок та премій не впливає на початок обчислення індексу споживчих цін при нарахуванні індексації, якщо не підвищується посадовий оклад. Така правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 400/1118/21, від 12.05.2022 у справі № 200/7006/21, від 28.06.2022 у справі № 420/4841/21, від 28.06.2022 у справі № 640/8991/21, від 21.03.2023 по справі № 620/7687/21. Стосовно посилання відповідача на неможливості здійснення нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення за вказаний період, з огляду на відсутність фінансових ресурсів для такої виплати та роз`яснення Міністерства соціальної політики України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п.п.2 п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. Оскільки індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 № 638/9697/17, від 29.04.2020 № 240/10130/19, від 16.09.2020 № 815/2590/18 відповідно. Крім того, як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 15.10.2013 № 9-рп/2013, індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Отже, заробітна плата (грошове забезпечення) підлягає обов`язковій індексації як державна соціальна гарантія, яка надається для соціальної підтримки населення в умовах зростання цін, а державні соціальні гарантії обов`язкові для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 240/10130/19, від 16.09.2020 у справі № 815/2590/18. Враховуючи те, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці, та з огляду на правила й умови нарахування суми індексації-різниці, які встановлені абзацами 3, 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078, колегія суддів доходить висновку, що повноваження відповідача щодо виплати цієї суми не є дискреційними, а обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Наведене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, 15.11.2024 у справі № 160/3223/22. Крім того, відповідач в своїй діяльності має керуватися та діяти відповідно до Закону України № 1282-XII, який має вищу юридичну силу, ніж роз`яснення міністерств, які носять рекомендаційний характер. Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1952 кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У справі «Кечко проти України» Європейський суд з прав людини встановив, що мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи припинити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак якщо чинне законодавство передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення від 08.11.2005, заява № 63134/00). Так, реалізація особою права, яке пов`язане з отриманням коштів і базується на спеціальних і чинних, на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не залежить від бюджетних асигнувань, відсутність яких не може бути підставою для порушення прав громадян. У зв`язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 19.07.2019 у справі № 240/4911/18, від 07.08.2019 у справі № 825/694/17, від 20.11.2019 у справі № 620/1892/19, виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення. Реалізація особою права, що пов`язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних, чинних на час виникнення спірних правовідносин, нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (постанова Верховного Суду від 16.06.2020 у справі № 206/4411/16-а). Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 07.01.2026 у справі № 200/4742/24, від 01.05.2026 у справі № 320/7635/22. Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що обмежене фінансування та відсутність порядку нарахування і виплати індексації за попередні періоди, жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. Колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на телеграму Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/2 та листи Мінсоцполітики, оскільки, вони є внутрішньо-відомчими документами та носять рекомендаційний характер. Водночас як було зазначено, обов`язок здійснення індексації грошових коштів (грошового забезпечення) населення визначений Законом України № 2011-XII та Законом України № 1282-ХІІ. Щодо рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 щодо ненарахування і невиплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.01.2019, з 10.01.2019 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025 із застосуванням щомісячної фіксованої індексації відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 та зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військову частину НОМЕР_1 , Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 01.03.2018 по 10.01.2019, з 10.01.2019 по 13.11.2020, з 01.01.2024 по 29.04.2025 відповідно до абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, виходячи із щомісячної фіксованої індексації у розмірі 3 011.87 грн з урахуванням виплачених сум, колегія суддів зазначає наступне. За визначенням, наведеним у постановах Верховного Суду, зокрема, від 15.06.2023 у справі № 120/6277/22, від 31.07.2024 у справі № 200/4613/22, від 02.09.2024 у справі № 280/4009/23, Порядок № 1078 передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, «поточної» та «індексації-різниці». Суми цих індексацій можуть нараховуватися і одночасно, і окремо одна від одної. У разі виникнення спору щодо індексації грошових доходів, коло обставин, які є істотними для справи; факти, що підлягають встановленню; характер спірних правовідносин; матеріальний закон, який їх регулює, - залежать від виду індексації, з приводу якої існує спір. Щодо поточної індексації, то право працівника на її отримання виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 01.01.2016 встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078), що було вище розглянуто судом апеляційної інстанції. Водночас щодо фіксованої суми індексації, то Верховний Суд зазначає, що Закон України № 1282-XIІ і Порядок № 1078 такого поняття не містять. Цей термін фігурував у Додатку 4 до Порядку № 1078 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.06.2012 № 526, де були наведені приклади обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації. Проте, постановою Уряду від 09.12.2015 № 1013 цей Додаток викладено у новій редакції і з 01.12.2015 у цьому Додатку, як і в цілому Порядку № 1078, поняття фіксованої суми індексації не згадується. З 01.12.2015 в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці. Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 01.12.2015 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4). Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку № 1078 у редакціях, які застосовувались з 15.03.2018 передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не) нараховується, а саме: сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3); сума індексації у місяці підвищення грошових доходів нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу (абзац 4). Згідно з абзацом 6 пункту 5 Порядку № 1078 до чергового підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, до визначеної суми індексації додається сума індексації, яка складається внаслідок перевищення величини індексу споживчих цін порогу індексації, зазначеного у пункті 1-1 цього Порядку. Отже, якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів, грошового доходу) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку № 1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до чергового підвищення тарифних ставок (окладів, посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави зробити висновок, що нарахування й виплата суми індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантуються законом і є обов`язковим для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників. Беручи до уваги, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, якою були встановлені нові розміри окладів військовослужбовців, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку № 1078, березень 2018 став місяцем підвищення доходу ОСОБА_2 , за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення. З системного тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 слідує, що у зв`язку із підвищенням у березні 2018 доходу позивача суду належить вирішити питання, чи має ОСОБА_2 право на отримання суми індексації-різниці, а якщо так, то у якому розмірі. Указані висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 11.05.2023 у справі № 260/6386/21, від 30.11.2023 у справі № 420/5384/23 із подібними правовідносинами, яка в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України підлягає врахуванню під час апеляційного перегляду справи. Тобто, з огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078 позивач з 01.03.2018 має право на отримання суми індексації-різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу. Буквальний спосіб тлумачення цих норм свідчить про те, що для їхнього застосування суд повинен встановити: розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 (А); суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 (Б); чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б). Розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 та сумою грошового забезпечення у лютому 2018. Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018, поділений на 100 відсотків, що передбачено положеннями абз. 5 п. 4 Порядку № 1078. Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (окладів) або до дати звільнення зі служби. Як уже зазначалося, у такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А). Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21. Стосовно вирішенні питання про те, чи має позивач право на отримання індексації-різниці з березня 2018, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до наявної в матеріалах справи архівної відомості нарахованого та виплаченого грошового забезпечення за 2018 рік вбачається, що в лютому 2018 позивачу нараховано грошове забезпечення в розмірі 15 892.69 грн, а у березні 2018 нараховано грошове забезпечення в розмірі 19 720.73 грн. Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 становив 3 828.04 грн (19 720.73 грн 15 892.69 грн). Згідно довідки про розмір грошового забезпечення позивача № 51 від 03.02.2026, грошове забезпечення позивача за березень 2018 склало 15 366.88 грн ( яке було виплачено позивачу у квітні 2018) , а за лютий 2018 складало 13 915.60 грн ( яке було виплачено у березні 2018), тоді як посадовий оклад за березні 2018 (6 770.00 грн) підвищився у порівнянні з посадовим окладом за лютий 2018 (1 325.00 грн). Отже, розмір підвищення грошового доходу позивача у березні 2018 становив 1 451.28 грн (15 366.88 грн 13 915.60 грн). Визначаючи суму можливої індексації грошового забезпечення в березні 2018 року (Б) необхідно встановити величину приросту індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в березні 2018 року, яка з урахуванням положень Порядку №1078 та додатків до нього, а також даних з офіційного сайту Держстату України про індекс інфляції у 2008-2018 роках (за посиланням https://ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2006/ct/cn_rik/isc/isc_u/isc_m_u.htm) розраховується наступним шляхом: лютий 2008 року - 102,7% (індекс споживчих цін до попереднього місяця згідно даних Держстата) = 1,027; березень 2008 року - 103,8% = 1,038; квітень 2008 року - 103,1% - 1,031; травень 2008 року - 101,3% = 1,013; вересень 2008 року - 101,3% = 1,013 (розраховано за наростаючим підсумком - 100,8% (червень 2008) х 99,5% (липень 2008) X 99,9% (серпень 2008) х 101,1% (вересень 2008)); жовтень 2008 року - 101,7% = 1,017; листопад 2008 року - 101,5% = 1,015; грудень 2008 року - 102,1% = 1,021; січень 2009 року - 102,9% = 1,029; лютий 2009 року - 101,5% = 1,015; березень 2009 року - 101,4% = 1,014; травень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком 100,9% (квітень 2009) х 100,5% (травень 2009); червень 2009 року - 101,1% = 1,011; жовтень 2009 року - 101,4% = 1,014 ( розраховано за наростаючим підсумком - 99,9% (липень 2009) х 99,8% (серпень 2009) х 100,8 (вересень 2009) х 100,9% (жовтень 2009); листопад 2009 року - 101.1% = 1,011; січень 2010 - 102,7% = 1,027 (розраховано за наростаючим підсумком = 100,9% (грудень 2009) х 101,8% (січень 2010); лютий 2010 року - 101.9% = 1,019; вересень 2010 - 103,5% = 1,035 ( розраховано за наростаючим підсумком - 100.9% (березень 2010) х 99,7% (квітень 2010) х 99,4% (травень 2010) х 99,6% (червень 2010) х 99,8% (липень 2010) х 101,2% (серпень 2010) х 102,9% (вересень 2010); грудень 2010 року - 101,6% = 1,016 ( 100,5% (жовтень 2010) х 100.3% (листопад 2010) х 100,8% (грудень 2010); березень 2011 року - 103,3%= 1,033 (101,0% (січень 2011) х 100,9% (лютий 2011) х 101,4% (березень 2011); квітень 2011 року - 101,3% = 1,013; червень 2011 року - 101,2% = 1,012 (100,8% (травень 2011) х 100,4% (червень 2011); березень 2014 року - 101,98% = 1,020 (98,7% (липень 2011) х 99,6% (серпень 2011) х 100,1% (вересень 2011) х 100,0% (жовтень 2011) х 100,1% (листопад 2011) х 100.2% (грудень 2011) х 100,2% (січень 2012) х 100,2% (лютий 2012) х 100,3% (березень 2012) х 100,0% (квітень 2012) х 99,7% (травень 2012) х 99,7% ( червень 2012) х 99,8% (липень 2012) х 99,7% (серпень 2012) х 100, Шляхом множення вищевказаних показників (1,027 х 1,038 х 1,031 х 1,013 х 1,013 х 1,017 х 1,015 х 1.021 х 1,029 х 1,015 х 1,014 х 1,014 х 1,011 х 1,014 х 1,011 х 1,027 х 1.019 х 1,035 х 1,016 х 1,033 х 1,013 х 1,012 х 1,020 х 1,033 х 1.038 х 1.014 х 1,037 х 1,024 х 1,019 х 1,030 х 1,031 х 1,053 х 1,108 х 1.140 х 1.022 х 1,016 х 1,058 х 1.040 х 1,038 х 1.037 х 1.031 х 1,031 х 1,034 = 3,533) отримуємо наростаючий індекс споживчих цін - 353,3%. Керуючись формулою розрахунку величини приросту індексу споживчих цін, наведеною у додатку 1 до Порядку № 1078, розраховуємо величину приросту індексу споживчих цін з січня 2008 по березень 2018: 353,3% (наростаючий індекс споживчих цін) - 100% = 253,3%. Відповідно до статті 7 Закону України Про державний бюджет України на 2018 рік у 2018 році прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 01.01.2018 1 762 гривні, з 1 липня - 1841 гривня, з 1 грудня - 1921 гривня. Отже, у березні 2018 прожитковий мінімум складав 1 762.00 грн. Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку № 1078 сума індексації за березень 2018 розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.03.2018 помножити на величину приросту індексу споживчих цін та поділити на

100. Керуючись вищенаведеними положеннями отримуємо суму можливої індексації у березні 2018: 1 762.00 грн * 253.30%/ 100 = 4 463.15 грн. Оскільки у березні 2018 сума на яку збільшилось грошове забезпечення позивача у березні 2018 (3 828.04 грн) порівняно з лютим 2018 є меншою ніж 4 463.15 грн, колегія суддів дійшла висновку, що ОСОБА_2 має право на отримання індексації - різниці за період з 01.03.2018 по 31.12.2019. При цьому, сума індексації-різниці, що належить до виплати позивачу складає 3 011.87 грн щомісячно (4 463.15 грн. 1 451.28 грн). Аналогічна позиція щодо способу захисту порушеного права позивача викладена в постанові Верховного Суду від 28.08.2023 у справі № 420/17338/22. Доказів нарахування та виплати позивачці індексації-різниці за спірний період матеріали справи не містять, відповідачем таких доказів також не надано. Доводи апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_2 про те, що індекс росту споживчих цін у січні 2024 становив 100,4%, у лютому 2024 - 100,3%, у березні 2024 - 100,5%, у квітні 2024 - 100,2%, у травні 2024 - 100,6%, у червні 2024 - 102,2%, у липні 2024- 100%, внаслідок чого підстав для нарахування та виплати позивачці поточної індексації грошового забезпечення у січні-липні 2024 не було, аналогічна ситуація прослідковується і у 2025 році, в січні 2025 становив 101.2 %, в лютому 2025 100.8 %, в березні 2025 101.5 %, в квітні 2025 100.7 %. Тобто, за період з січня 2025 по квітень 2025 не було перевищено поріг індексації, колегія суддів вважає такими, що не впливають на спірні правовідносини, оскільки індексація-різниця (фіксована індексація) виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (посадових окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки. Отже, поточна індексація виплачується в результаті перевищення величини індексу споживчих цін порога індексації (103%). А індексація-різниця - у разі, коли сума зарплатного підвищення не перевищує суму індексації, що склалася в місяці такого підвищення. Вказані вище висновки щодо правозастосування викладені в постанові Верховного Суду від 02.09.2024 у справі № 280/4009/23. Колегія суддів зауважує, що посилання Військової частини НОМЕР_2 на те, що підвищення грошового забезпечення позивача у 2018 відбулося під час перебування його на посаді начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 та на момент підвищення грошового забезпечення у березні 2018, позивач не проходив службу у Військової частини НОМЕР_2 , та не отримував доходу, а отже в спірних правовідносинах не можливо розрахувати розмір підвищення доходу позивача за такою посадою в березні 2018 (А) та дослідити перевищення розміру підвищення доходу (А) суми можливої індексації (Б), жодним чином не пов`язана з прийняттям відповідних рішень Кабінетом Міністрів України про підвищення тарифних ставок (окладів) військовослужбовців у спірний період, а тому не є перешкодою для продовження виплати індексації-різниці у разі продовження військової служби. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10.04.2024 по справі № 200/564/23. Щодо посилання Військовою частини НОМЕР_1 на те, що позивачем пропущено строк звернення до суду за захистом своїх прав у цій справі, оскільки про ймовірне порушення своїх прав, позивачу було відомо ще в момент винесення наказу про виключення зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , а саме 13.11.2020, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу. Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України. Водночас положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ч. 5 ст. 122 КАС України. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.07.2024 у справі № 990/156/23 зазначила, що стаття 233 КЗпП України є нормою матеріального права, яка визначає строк судового захисту права працівника у разі порушення законодавства про працю. Указана норма поширює свою дію на всіх працівників і службовців підприємства, установи, організації та незалежно від характеру їх трудової діяльності, у тому числі на осіб, які проходять публічну чи державну службу. Офіційне тлумачення положення вказаної норми надав Конституційний Суд України у рішеннях від 15.10.2013 № 8-рп/2013 і № 9-рп/2013. Так, у рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 (справа № 1-13/2013) Конституційний Суд України дійшов висновку, що в аспекті конституційного звернення, положення частини другої статті 233 КЗпП України у системному зв`язку з положеннями статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці» необхідно розуміти так, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час простою, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. Згідно з пунктом 2.1 мотивувальної частини вказаного рішення поняття «заробітна плата» і «оплата праці», які використано у законах, що регулюють трудові правовідносини, є рівнозначними в аспекті наявності у сторін, які перебувають у трудових відносинах, прав і обов`язків щодо оплати праці, умов їх реалізації та наслідків, що мають настати у разі невиконання цих обов`язків. Верховний Суд, надаючи оцінку поняттям «грошова винагорода», «одноразова грошова допомога при звільненні» та «оплата праці» і «заробітна плата», які використовується у законодавстві, що регулює трудові правовідносини, вказав, що вказані поняття є рівнозначними. Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом. Частиною 2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Законом України № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022 частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)». Отже, до 19.07.2022 КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Суд враховує, що з огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 №1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності. Колегія суддів звертає увагу, що з даним позовом ОСОБА_1 звернувся 28.05.2025, коли частини перша і друга статті 233 КЗпП України були викладені у редакції Закону України від 01.07.2022 у № 2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022. Однак, спір в оскаржуваній Військовою частиною НОМЕР_1 частині стосується нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2019 по 13.11.2020, яка не була нарахована та виплачена позиву при звільненні. Тобто, спірними у даній справі є в тому числі правовідносини, які виникли до 19.07.2022. Зважаючи на те, що позивач звернувся до суду 28.05.2025, він не пропустив строк звернення до суду з вимогами про нарахування та виплати індексації грошового забезпечення за період з 10.01.2019 по 13.11.2020, оскільки спірні правовідносини стосуються періоду до 19.07.2022, а вони не обмежується будь-яким строком звернення до суду. З огляду на викладене, доводи Військової частини НОМЕР_1 про пропуск позивачем строку звернення до суду з адміністративним позовом, є необґрунтованими. Посилання ІНФОРМАЦІЯ_1 в апеляційній скарзі на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва у справі № 640/29759/21, П`ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/9187/21 та Восьмого апеляційного адміністративного суду у справах № 500/578/21, № 500/3681/21, № 140/6643/21 є не обґрунтованим. Дані судові рішення не є рішеннями, які є обов`язковими до врахування, та таким що мають преюдиційне значення для вирішення справи в розумінні положень ч. 5 ст. 242 КАС України. Доводи апеляційної скарги ІНФОРМАЦІЯ_1 з посиланням на ухвалу Верховного Суду від 01.06.2022 є безпідставними, оскільки за приписами норми ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, а не ухвалах. Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційних скарг ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про скасування судового рішення в частині, якою судом відмовлено в задоволені вимог адміністративного позову ОСОБА_1 , оскільки апеляційні скарги в цій частині не вмотивовані та не містить доводів щодо неправомірності рішення суду першої інстанції. Позивачем рішення суду першої інстанції не оскаржене. Отже, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційних скарг відповідачів, у відповідності до ч. 1 ст. 308 КАС України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог. На підставі викладеного колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29). Частиною 1 ст. 315 КАС України визначено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Під час апеляційного провадження, колегія суду не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції. Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують. Отже, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін. Враховуючи те, що справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження, рішення суду апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України, відповідно до вимог ст. 327, ч. 1 ст. 329 КАС України. Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги залишити без задоволення. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 17.02.2026 по справі № 440/7398/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді(підпис) (підпис) М.О. Семененко І.С. Чалий