Постанова Харківський апеляційний суд № 632/2427/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 632/2427/25 Номер провадження 22-ц/818/2523/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Пилипчук Н.П., Яцини В.Б., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» на ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 06 січня 2026 року в складі судді Кочнєва О.В. по справі № 632/2427/25 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії про видачу судового наказу для стягнення з боржниці ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу, В С Т А Н О В И В: 22 грудня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії звернулось до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за розподіл природного газу у сумі 1910,60 грн за період з 01 липня 2023 року до 30 листопада 2025 року включно, вказавши у відповідній заяві місце споживання комунальної послуги: АДРЕСА_1 . Саме за цією адресою стягувач направив цінний лист з описом на адресу боржниці. Ухвалою Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 06 січня 2026 року у видачі судового наказу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії про видачу судового наказу про стягнення з боржниці ОСОБА_1 заборгованості за розподіл природного газу за адресою: АДРЕСА_1 у період з 01 липня 2023 року до 30 листопада 2025 року у сумі 1146,36 грн та стягнення судового збору у розмірі 145,34 грн відмовлено. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Харківської філії звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, як незаконну та необґрунтовану та направити справу до суду першої інстанції для розгляду заяви. В обґрунтування зазначає, що боржник, являючись споживачем послуги з розподілу природного газу, в розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги», Кодексу ГРМ, своїх обов`язків по оплаті за розподілений їй природний газ за період з липня 2023 року по листопад 2025 року не виконує зобов`язань, щодо повної та вчасної оплати за надані послуги, у зв`язку з чим у ОСОБА_1 станом на 30 листопада 2025 року перед стягувачем утворилась та існує заборгованість за послуги розподілу природного газу на суму 1 910,60 грн. Заслухавши головуючого суддю, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження. Наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо (частина друга та третя статті 19 ЦПК України). Наказне провадження - це самостійний і спрощений вид судового провадження у цивільному судочинстві при розгляді окремих категорій справ, у якому суддя в установлених законом випадках за заявою про видачу судового наказу особи, якій належить право вимоги, без судового засідання і виклику стягувача та боржника на основі доданих до заяви документів видає судовий наказ, який є особливою формою судового рішення. Порядок вирішення справ в наказаному провадженні законодавцем визначено в Розділі ІІ «наказне провадження» ЦПК України (статті 160-173). Відповідно до частини першої статті 160 ЦПК України судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 161 цього Кодексу. Судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг, електронних комунікаційних послуг, послуг телебачення та радіомовлення з урахуванням індексу інфляції та 3 відсотків річних, нарахованих заявником на суму заборгованості (пункт 3 частини першої статті 161 ЦПК України). Частиною 2 вказаної вище статті зазначено, що особа має право звернутися до суду з вимогами, визначеними у частині першій цієї статті, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір. Статтею 163 ЦПК України встановлені вимоги щодо форми і змісту заяви про видачу судового наказу. Саме безспірність вимог є підставою для видачі судового наказу, в іншому випадку вирішення питання стягнення заборгованості вирішується судом в порядку позовного провадження (загального або спрощеного) з дотриманням принципів змагальності сторін, доведення учасниками справи обставин, що мають значення для справи і на які кожна сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини першої статті 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо: 1) заява подана з порушеннями вимог статті 163 цього Кодексу; 2) заяву подано особою, яка немає процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка немає права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано; 3) заявлено вимогу, яка не відповідає вимогам статті 161 цього Кодексу; 4) наявні обставини, передбачені частиною першою статті 186 цього Кодексу; 5) з моменту виникнення права вимоги пройшов строк, який перевищує позовну давність, встановлену законом для такої вимоги, або пройшов строк, встановлений законом для пред`явлення позову в суд за такою вимогою; 6) судом раніше виданий судовий наказ за тими самими вимогами, за якими заявник просить видати судовий наказ; 7) судом раніше відмовлено у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 3-6частини першої цієї статті; 8) із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу; 9) заяву подано з порушенням правил підсудності. Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно частини першої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (частина перша статті 610 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (частина перша статті 625 ЦК України). Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції був здійснений самостійний запит по боржниці до Єдиного державного демографічного реєстру та отримано відповідь, що запис про боржницю у ЄДДР наявний, однак вона зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 з 10 вересня 2018 року. Крім цього, суддею був здійснений запит до Єдиного державного реєстру речових прав та встановлено, що боржниця має на праві власності лише 2/5 або 40% у вищевказаній квартирі. Судом першої інстанції 06 січня 2025 року був виданий судовий наказ про часткове стягнення з боржниці суми заборгованості за період з 01 липня 2023 року до 30 листопада 2025 року у сумі 764,24 грн та 96,90 грн судового збору, оскільки саме вказана сума відповідає частці власності боржниці у вказаному майні (40% або 2/5), враховуючи, що вона за вказаною адресою не зареєстрована та відсутні дані, які б вказували на її фактичне проживання у вказаній квартирі. В іншій частині суд не вбачав підстав для видачі судового наказу, оскільки інші 60% вказаної квартири належать іншим трьом особам, до яких вимоги не заявлялися та саме вони як власники у спільній частковій власності повинні нести відповідальність за утримання квартири у частці, яка відповідає їх праву власності в ній, враховуючи, що дані про проживання у вказаній квартирі вказаних осіб матеріали справи не містять, з чим погоджується судова колегія. На підставі ст. 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з нормами ст.360 ЦК України співвласник відповідно до своєї частки у праві спільної часткової власності зобов`язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов`язкових платежів), а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов`язаннями, пов`язаними із спільним майном. Відповідно до п. 8 ч.1 ст. 165 ЦПК України суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо із поданої заяви не вбачається виникнення або порушення права грошової вимоги, за якою заявником подано заяву про видачу судового наказу. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржена ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи Європейський суд з прав людини наголошує, що пункт перший ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст.,ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Харківської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» залишити без задоволення. Ухвалу Златопільського міськрайонного суду Харківської області від 06 січня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина