Постанова Харківський апеляційний суд № 641/6250/25
від 19.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУДХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Єдиний унікальний номер 641/6250/25 Номер провадження 22-ц/818/1288/26 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 19 травня 2026 року м. Харків Харківський апеляційний суд у складі: головуючого судді - Мальованого Ю.М., суддів Маміної О.В., Пилипчук Н.П., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2025 року по справі за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимого щодо предмета спору Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про стягнення надміру виплаченої допомоги,- В С Т А Н О В И В : У серпні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулась з позовом до ОСОБА_1 в якому просило стягнути з останнього на користь позивача надміру виплачену пенсію у розмірі 51 607,83 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що ОСОБА_1 , перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності II групи з 30 травня 2024 року, призначену відповідно до Закону №1058 «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» на підставі заяви від 17 червня 2024 року за № 7186, виписки з акта огляду медико - соціальною експертною комісією серії 12 ААГ № 322973 від 30 травня 2024 року, виданої міжрайонною Слобідською медико - соціальною експертною комісією м. Харкова. Виплата пенсії припинена на підставі довідки Харківської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» від 30 грудня 2024 року №183 про невизнання ОСОБА_1 особою з інвалідністю з 30 травня 2024 року. Листом від 14 березня 2025 року № 2000-0308-8/40650 ОСОБА_1 повідомлено про те, що виплату пенсії призупинено у зв`язку зі скасуванням II групи інвалідності (довідка від 30 грудня 2024 року № 183 Харківської обласної державної адміністрації Департаменту охорони здоров`я КЗОЗ «Обласний центр медико-соціальної експертизи» про невизнання інвалідом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з дати встановлення 30 травня 2024 року). У зв`язку зі скасуванням довідки було зайво виплачено пенсію у розмірі 51 607,83 грн за період з 30 травня 2024 року по 28 лютого 2025 року та запропоновано внести зазначені кошти на рахунок Пенсійного фонду України як зайво виплачену пенсію. Враховуючи вищезазначене, відповідач, права на отримання пенсії по інвалідності не має. На момент звернення до суду кошти на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області не надходили. 17 вересня 2025 року відповідач надав суду першої інстанції відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти задоволення позовних вимоги, вказав, що не погоджується із залученням в якості третьої особи Комунальний заклад охорони здоров`я «Обласний центр медико-соціальної експертизи», яка перебуває в процесі припинення та не функціонує фактично з 02 грудня 2024 року. Вказав, що йому видано направлення на оцінювання повсякденного функціонування особи від 14 серпня 2025 року до КНП ХОР «Обласна клінічна лікарня», що свідчить про постійне проходження лікування та намір подальшого оскарження незаконного рішення ПФУ щодо припинення виплат. Зазначив, що ГУ ПФУ в Харківській області не доведено наявності в діях набувача недобросовісної поведінки, яка сприяла безпідставному нарахуванню та виплаті грошових коштів. Матеріали справи також не містять жодних доказів наявності рахункової помилки (актів перевірок чи службового розслідування тощо), на підставі яких можна було б відстежити шлях та причини виникнення помилки при нарахуванні пенсії та з`ясувати, що дана помилка є безпосередньо рахунковою помилкою. При викладенні заперечень, відповідач, посилався на судову практику. Рішенням Слобідського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2025 року відмовлено у задоволенні позовних вимог Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області. Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. В обґрунтування зазначає, що не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`ю або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною особою або юридичною особою добровільно, за відсутності розрахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Отже, закон встановлює два виключення із цього правила: по перше, якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге, у разі недобросовісності з боку набувача. Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. З урахуванням наведеного відповідачу пенсія виплачена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області не внаслідок рахункової помилки з боку позивача, а внаслідок порушення відповідачем вимог, передбачених пунктом 1 підпунктів 1, 5 статі 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року за № 1058- IV. Відзиву на апеляційну скаргу не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст. 7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи і у такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав. Як встановлено матеріалами справи, відповідно до Виписки з акта огляду медико-соціальної експертною комісією, ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності з 30 травня 2024 року за загальним захворюванням на строк до 01 червня 2025 року. Дата чергового переогляду 30 травня 2025 року (а.с. 9). Згідно із довідкою про невизнання інвалідом № 183, ОСОБА_1 30 грудня 2024 року оглядався заочно РЕК КЗОК «ОЦМЕК» і за результатами не визнаний інвалідом рішенням Слобідської міжрайонної МСЕК від 30 травня 2024 року (а.с. 16). Рішенням ГУ ПФУ від 10 березня 2025 року № 204850018180 встановлено, що ОСОБА_1 перебував на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи з 30 травня 2024 року, призначену відповідно до Закону № 1058 на підставі заяви від 17 червня 2024 року № 7186, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією (далі МСЕК) серії 12ААГ № 322973 від 30 травня 2024 року, виданої міжрайонною Слобідською МСЕК м. Харкова. Рішення від 26 червня 2024 року № 204850018180 про призначення ОСОБА_1 пенсії по інвалідності ІІ групи скасовано з дати призначення 30 травня 2024 року (а.с. 8). ОСОБА_1 направлено пропозицію про повернення коштів 14 березня 2025 року (а.с. 11 ). Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказував на те, що оскільки відповідач у добровільному порядку не повернув переплату по пенсії, то вказана сума підлягає стягненню в судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та сам факт здійснення надміру виплаченої пенсії, здійснено внаслідок поведінки відповідача, яка б містила ознаки зловживань чи за своїм характером була недобросовісною, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи. В силу вимог ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 46 Конституції України пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Згідно до ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України «Про недержавне пенсійне забезпечення», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні (ч. 1 ст. 4 Закону № 1058). Відповідно до ст. 9 Закону № 1058, в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком, пенсія по інвалідності, пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Пенсії по інвалідності призначаються в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату здоров`я, внаслідок: а) трудового каліцтва або професійного захворювання; б) загального захворювання (в тому числі каліцтва, не пов`язаного з роботою, інвалідності з дитинства). Пенсії по інвалідності призначаються незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи (ст. 23 Закону України «Про пенсійне забезпечення»). Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058 затверджено постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (далі за текстом Порядок № 22-1). У розділі ІІ Порядку № 22-1 встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії. Згідно із п. 2.2. до заяви про призначання пенсії по інвалідності додаються документи, перелічені в підпунктах 1-4 пункту 2.1 цього розділу, тобто документ, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків; документи про стаж; індивідуальні відомості про застраховану особу, додані органом, що призначає пенсію; відомості про місце проживання особи. Орган, що призначає пенсію, додає до заяви одержану ним від МСЕК виписку з акта огляду МСЕК (абзац 2 п. 2.2. Порядку № 22-1). Згідно ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Відповідно до ч. 2 ст.35 Закону № 1058-ІV у разі якщо особа не з`явилася для проведення оцінювання (повторного оцінювання) повсякденного функціонування особи у визначений для цього строк, виплата пенсії по інвалідності зупиняється з першого числа місяця, наступного за місяцем, у якому мало бути проведено оцінювання (повторне оцінювання) повсякденного функціонування такої особи. Часиною 3 ст. 35 Закону № 1058-ІV визначено, що у разі якщо строк оцінювання повсякденного функціонування особи пропущено особою з інвалідністю з поважних причин або у разі наступного визнання її особою з інвалідністю виплата пенсії по інвалідності поновлюється з дня, з якого припинено виплату, до дня проведення оцінювання повсякденного функціонування особи, але не більш як за три роки, якщо експертна команда з оцінювання повсякденного функціонування особи визнає її за цей період особою з інвалідністю. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача. Тлумачення цієї норми свідчить, що законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати. Вказаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 02 липня 2014 року у справі № 6-91цс14 та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 545/163/17 (провадження № 61-33727сво18). Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання територіальними органами Пенсійного фонду України сум переплат пенсій, що є безнадійними до списання визначений Порядком повернення сум пенсії, виплачених надміру, та списання сум переплат пенсії, що є безнадійними до стягнення затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 6-4 від 21 березня 2003 року, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України від 15 травня 2003 року № 374/7695 (із змінами, внесеними згідно з Постановою Пенсійного фонду № 25-3 від 25 листопада 2014 року). Зі змісту п. 3 цієї Постанови вбачається, що для відрахування виплаченої надміру суми пенсії можливе тільки за двох умов: зловживання з боку пенсіонера та подання страхувальником недостовірних даних. Даний перелік є вичерпаний і розширеному тлумаченню не підлягає. Відповідно до частини 1 статті 49 Закону № 1058 територіальні органи Пенсійного фонду України наділені правом своїми рішеннями припинити виплату пенсії у випадках, передбачених цим Законом. Таким чином, повернення надмірно сплачених сум пенсій передбачає стягнення зазначених сум у випадку, якщо така надмірна сплата відбулась з вини пенсіонера, а саме, через зловживання, зокрема у випадку надання недостовірної інформації або взагалі ненадання відповідної інформації. Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Як вбачається з матеріалів справи, 30 травня 2024 року ОСОБА_1 перебуває на обліку та отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену відповідно до Закону № 1058 на підставі особистої заяви від 17 червня 2024 року та виписки з акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ № 322973 від 30 травня 2024 року, виданого районною Слобідською медико-соціальною експертною комісією м. Харкова. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що матеріали справи не містять відомостей, а позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що прийняття рішення про призначення пенсії та виплату пенсії, здійснено внаслідок недобросовісної поведінки відповідача, а відтак виплачені пенсійні виплати не підлягають поверненню. Рішення суду ухвалено з додержанням вимог матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновки суду не спростовують. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. 367, п. 1 ч.1 ст. 374, ст. 375, ст. 382, ст. 384 ЦПК України, апеляційній суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Слобідського районного суду м. Харкова від 25 вересня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повне судове рішення складено 19 травня 2026 року Головуючий Ю.М. Мальований Судді О.В. Маміна Н.П. Пилипчук