LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Запорізький апеляційний суд314/4413/25

від 12.05.2026НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2026 року у цій справі залишити без змін.

Дата документу 12.05.2026 Справа № 314/4413/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 314/4413/25 Провадження №22-ц/807/886/26 Головуючий в 1-й інстанції Кононенко І.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Подліянової Г.С., секретарВолчанова І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2026 року, ухвалене у м. Вільнянськ у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), Петро-Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою, В С Т А Н О В И В: У вересні 2025 року заявниця через свого представника звернулась до суду із заявою про оголошення фізичної особи померлою. Клопотання обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб, виданим Виконавчим комітетом Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області від 10.07.2015, актовий запис №

04. У зв`язку із повномасштабним вторгненням РФ на територію України, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 введено воєнний стан на всій території України, який діє дотепер. ОСОБА_3 , було мобілізовано та направлено на військову службу до в/ч НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 , з 10.01.2023. Заявниця зазначає, що 21.06.2023 ОСОБА_1 отримала сповіщення, у якому зазначено, що її чоловік ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , солдат, гранатометник, механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області, зник безвісті - 01.06.2023. Заявниця звернулась до органів поліції де було зареєстровано кримінальне провадження № 12023082040001012 від 29.06.2023, внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ч. 1 ст. 115 КК України. У подальшому, заявниця отримала витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісті за особливих обставин № 20240314-839 від 14.03.2024. У жовтні 2023 року від в/ч НОМЕР_1 отримано Акт про настання смерті № 63 та акт службового розслідування, відповідно до яких зазначено, що в першій половині дня вівся артилерійський обстріл з боку Збройних Сил Російської Федерації по передовим позиціям 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 . Під час вказаного обстрілу солдат ОСОБА_3 , гранатометник 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, разом ще з двома військовослужбовцями заховалися в укриття у вигляді невеликого бліндажу, куди згодом відбулося потрапляння боєприпасу невстановленого калібру від чого укриття розірвало і на його місці залишилася одна велика воронка. Тіла військовослужбовців, які там знаходилися, розірвало на частини. У зв`язку з тим, що відразу розпочалися штурмові дії піхоти противника військовослужбовці Збройних Сил України змушені були відступити. У зв`язку зі щільним вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_4 евакуювати не вдалося. На даний момент тіло загиблого солдата ОСОБА_4 знаходиться на тимчасово окупованій Збройними Силами Російської Федерації, території. Очевидцями цієї події визнані військовослужбовці: солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 , які надали командуванню військової частини пояснення про викладені події під час службового розслідування. У зв`язку із вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_3 з поля бою евакуювати не вдалося. Службовим розслідуванням встановлено, що смертельне поранення ОСОБА_3 отримав під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Луганської області. Матеріали кримінального провадження не містять жодних відомостей, молекулярно-генетичних експертиз, які б підтверджували загибель ОСОБА_3 . Згідно відповіді Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України при Службі безпеки України отриманої 18.04.2025 вбачається, що в Об`єднаному центрі наявна інформація про факт зникнення військовослужбовця ОСОБА_3 . Під час взаємодії з органами, які уповноважені на розшук осіб, зниклих безвісті за особливих обставин, міжнародними організаціями відомості про місцезнаходження ОСОБА_3 , перебування його у полоні держави-агресора, його загибель, тощо, Об`єднаним центром не отримувалось. Заявниця стверджує, що ОСОБА_3 з 01.06.2023 відсутній за місцем свого постійного проживання та місцем служби. З урахуванням конкретних обставин справи, оголошення особи померлою можливе і після спливу шести місяців з дня настання відповідної події, в даному випадку, загибелі ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 внаслідок потрапляння боєприпасу невстановленого калібру в укриття на місці якого залишилась велика воронка, від чого тіло ОСОБА_3 розірвало на частини, що підтверджуються належними та допустимими доказами, зокрема актом про настання смерті від 03.07.2023 року № 2383, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , актом службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_4 . Заявниця зазначає, що до останнього мала надію, що її чоловік живий та перебуває у полоні. Проте у травні 2025 року із полону було звільнено побратима ОСОБА_3 ОСОБА_7 , який повідомив про те, що він із ОСОБА_3 проходили службу у різних ротах, 01.06.2023 вони перебували у різних бліндажах та на різних позиціях. ОСОБА_3 за ці роки у полоні не бачив. У зв`язку з чим, заявниця вважає, що ОСОБА_3 загинув за обставин зазначених у Акті про настання смерті. Визнання ОСОБА_3 загиблим, заявниці потрібно для отримання виплат передбачених законодавством, оформлення спадщини. Просить оголосити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця, померлим під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Луганської області, від дня вірогідної смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце смерті: селище Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області. Рішенням Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2026 року, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України, Вільнянський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Запорізькому районі Запорізької області Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Одеса), Петро-Михайлівська сільська рада Запорізького району Запорізької області, Вільнянська державна нотаріальна контора Запорізької області, ОСОБА_2 , про оголошення фізичної особи померлою, задоволено. Оголошено ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Запоріжжя, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_3 , військовослужбовця, померлим внаслідок загибелі під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України - ІНФОРМАЦІЯ_3 в селищі Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області. Не погоджуючись з рішенням суду, Міністерство оборони України подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені вимог заяви у повному обсязі. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що при ухваленні рішення суд першої інстанції не врахував правову природу інституту оголошення фізичної особи померлою, вимоги частини другої статті 46 ЦК України, а також правовий висновок Великої палати Верховного суду у справі №755/11021/22. Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі представника адвоката Гешевої Ю.Л. зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок винесено обґрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необґрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено в матеріалах справи наступні документи:, - паспорт громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_3 , виданий 10.09.2015 Вільнянським РС УДМС України в Запорізькій області, де у графі «сімейний стан» вказаний чоловік - ОСОБА_3 ; - паспорт громадянина України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_4 , виданий 20.02.1998 Вільнянським РВ УМВС України в Запорізькій області, де у графі «сімейний стан» вказана дружина ОСОБА_8 ; - свідоцтво про шлюб укладений між ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , серії НОМЕР_5 , виданий 10.07.2015 Виконавчим комітетом Дніпровської сільської ради Вільнянського району Запорізької області, актовий запис № 04; - свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_10 серії НОМЕР_6 , виданий 04.12.2007 Комунарським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції України, батьком якої вказаний « ОСОБА_3 », матір`ю якої вказана « ОСОБА_8 »; - свідоцтво про народження ІНФОРМАЦІЯ_6 ОСОБА_11 серії НОМЕР_7 , виданий 19.01.2015 Виконавчим комітетом Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області батьком якої вказаний « ОСОБА_3 », матір`ю якої вказана « ОСОБА_8 »; - довідка в/ч НОМЕР_8 Міністерства оборони України від 25.01.2023 № 27/2 про те, що солдат ОСОБА_3 , мобілізований та перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_8 з 10.01.2023, наказ № 10 від 10.01.2023; - довідка в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України (форми 5) про те, що солдат ОСОБА_3 , перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 АДРЕСА_1 з 10.01.2023 по теперішній час; - сповіщення сім`ї ОСОБА_1 № ІНФОРМАЦІЯ_7 від 21.06.2023 № 3274 по те, що її чоловік гранатометник механізованого відділення механізованого взводу механізованої роти механізованого батальйону в/ч НОМЕР_1 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , під час виконання бойового завдання із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії РФ в районі населеного пункту Білогорівка Сєвєродонецького району Луганської області 01.06.2023, зник безвісти; - витяг з Єдиного реєстру досудового розслідування № 12023082040001012 від 29.06.2023 за ч. 1 ст. 115 КК України; - Акт про настання смерті № 63, акт службового розслідування, відповідно до яких зазначено, що в першій половині дня вівся артилерійський обстріл з боку Збройних Сил Російської Федерації по передовим позиціям 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 . Під час вказаного обстрілу солдат ОСОБА_3 , гранатометник 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, разом ще з двома військовослужбовцями заховалися в укриття у вигляді невеликого бліндажу, куди згодом відбулося потрапляння боєприпасу невстановленого калібру від чого укриття розірвало і на його місці залишилася одна велика воронка. Тіла військовослужбовців, які там знаходилися, розірвало на частини. У зв`язку з тим, що відразу розпочалися штурмові дії піхоти противника військовослужбовці Збройних Сил України змушені були відступити. У зв`язку зі щільним вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_4 евакуювати не вдалося. На даний момент тіло загиблого солдата ОСОБА_4 знаходиться на, тимчасово окупованій Збройними Силами Російської Федерації, території. Очевидцями цієї події визнані військовослужбовці: солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 , які надали командуванню військової частини пояснення про викладені події під час службового розслідування. У зв`язку із вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_3 з поля бою евакуювати не вдалося. Службовим розслідуванням встановлено, що смертельне поранення ОСОБА_3 отримав під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Луганської області; - журнал ведення бойових дій НОМЕР_2 механізованого батальйону; - витяг із наказу командира в/ч НОМЕР_1 Міністерства оборони України від 10.07.2023 № 2507 «Про підсумки службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_4 »; - витяг з Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин № 20240314-839 від 14.03.2024; - лист від 18.04.2025 Об`єднаного центру з координації пошуку та звільнення військовополонених, незаконно позбавлених волі осіб внаслідок агресії проти України Служби безпеки України. Установивши, що наявні в справі матеріали не містять жодних суперечностей щодо обставин загибелі військовослужбовця ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дають можливість зробити вірогідне припущення про його смерть внаслідок бойових дій під час захисту Батьківщини та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації проти України 01.06.2023 в селищі Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області, суд першої інстанції вважав, що вимоги викладені в заяві про оголошення фізичної особи померлою є такими, що підлягають задоволенню. З вказаними висновками суду першої інстанції, колегія суддів погоджується виходячи з наступного. Згідно із статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. За статтею 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Частиною першою статті 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Згідно з пунктом 3 частини другої статті 293 ЦПК України суд розглядає в порядку окремого провадження справи про оголошення фізичної особи померлою. Згідно з частиною першою статті 306 ЦПК України у заяві про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою повинно бути зазначено: для якої мети необхідно заявникові визнати фізичну особу безвісно відсутньою або оголосити її померлою; обставини, що підтверджують безвісну відсутність фізичної особи, або обставини, що загрожували смертю фізичній особі, яка пропала безвісти, або обставини, що дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку. Особа може бути оголошена в судовому порядку померлою у разі встановлення обставин, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть цієї особи. На цьому наголошено, зокрема у постановах Верховного Суду від 31 травня 2023 року у справі № 177/11/20, від 07 листопада 2023 року у справі № 607/159/23. У постановах від 26 квітня 2023 року у справі № 337/3725/22, від 29 березня 2023 року у справі № 753/8033/22 Верховний Суд дійшов висновків, що підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин. Доказами, що підтверджують факт смерті особи в умовах воєнного стану або на тимчасово окупованій території України, можуть бути зокрема письмові докази; речові докази, у тому числі звуко- і відеозаписи; висновки експертів; копії лікарського свідоцтва/довідки про смерть; показання свідків, що можуть підтвердити ті обставини, на які посилається заявник; довідки з військкомату або від командира військової частини (у випадку загибелі військовослужбовців); заяви до правоохоронних органів про зникнення особи, в тому числі при обставинах, що загрожували їй смертю. Вочевидь вказаний перелік доказів не є вичерпним та може бути конкретизований у кожній справі залежно від встановлених у ній обставин. Подібні висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 25 жовтня 2023 року справі № 607/1612/23 (провадження № 61-6323св23). За правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Відповідно до Акту про настання смерті № 63 від 23.06.2023, акту службового розслідування за фактом загибелі солдата ОСОБА_12 , встановлено, що в першій половині дня вівся артилерійський обстріл з боку Збройних Сил Російської Федерації по передовим позиціям 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 . Під час вказаного обстрілу солдат ОСОБА_3 , гранатометник 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону, разом ще з двома військовослужбовцями заховалися в укриття у вигляді невеликого бліндажу, куди згодом відбулося потрапляння боєприпасу невстановленого калібру від чого укриття розірвало і на його місці залишилася одна велика воронка. Тіла військовослужбовців, які там знаходилися, розірвало на частини. У зв`язку з тим, що відразу розпочалися штурмові дії піхоти противника військовослужбовці Збройних Сил України змушені були відступити. У зв`язку зі щільним вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_4 евакуювати не вдалося. На даний момент тіло загиблого солдата ОСОБА_4 знаходиться на, тимчасово окупованій Збройними Силами Російської Федерації, території. Очевидцями цієї події визнані військовослужбовці: солдат ОСОБА_5 , солдат ОСОБА_6 , які надали командуванню військової частини пояснення про викладені події під час службового розслідування. У зв`язку із вогневим впливом противника тіло солдата ОСОБА_3 з поля бою евакуювати не вдалося. В ході службового розслідування командиром військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_13 вирішено вважати загибель солдата ОСОБА_3 , гранатометника 2 механізованого відділення 3 механізованого взводу 1 механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 , такою, що настала під час бойових дій із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони Батьківщини та територіальної цілісності, відсічі і стримування збройної агресії з боку Збройних Сил Російської Федерації на території Луганської області; Повно та всебічно дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши, що звернення заявника до суду із заявою про оголошення особи померлою під час виконання ним обов`язків військової служби, пов`язаних із захистом Батьківщини, є належним способом захисту її прав, оскільки від його встановлення залежить виникнення та реалізація особистих та майнових прав заявника як члена сім`ї загиблого військовослужбовця, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення вимог заяви. Що стосується доводів апеляційної скарги, то слід зазначити наступне. Законодавець розрізняє дві підстави оголошення судом фізичної особи померлою: загальну та спеціальну. У частині першій статті 46 ЦК України міститься загальна норма: «фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років» та дві спеціальні: «якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, протягом шести місяців» та «за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру». У частині другій статті 46 ЦК України законодавець навів дві спеціальні норми: «фізична особа, яка пропала безвісти у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій» (речення перше) та «з урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців» (речення друге). Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв`язку з воєнними діями, збройним конфліктом, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті (частини друга, третя статті 46 ЦК України). Район воєнних (бойових) дій це визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії (стаття 1 Закону України «Про оборону України»). Бойові дії це форма застосування з`єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони, а також поліції особливого призначення Національної поліції України для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння). Статтею 47 ЦК України визначено, що правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Особливістю цієї категорії справ є те, що висновок суду про оголошення громадянина померлим ґрунтується на юридичному припущенні смерті особи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11 грудня 2024 року у справі № 755/11021/22 зроблено висновок, що «…шість місяців, які визначені в реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, мають відраховуватися від дня закінчення активних бойових дій на місці (на території) ймовірної загибелі фізичної особи, що дозволятиме надати правову охорону людям, які постраждали від війни та у яких у зв`язку з вірогідною смертю зниклої фізичної особи виникають певні цивільні права та правомірні інтереси, і забезпечуватиме правову справедливість. Конкретні воєнні дії мають територіальну і часову характеристики. Джерелом офіційної інформації про ці характеристики є Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих рф, затверджений наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376 (далі Наказ № 376). У цьому Наказі зазначені (1) території, на яких ведуться (велися) бойові дії, зокрема: (а) території можливих бойових дій; (б) території активних бойових дій; (в) території активних бойових дій, на яких функціонують державні електронні інформаційні ресурси; (2) тимчасово окуповані рф території України. До того ж цей Наказ містить інформацію про дату початку та завершення бойових дій на відповідній території. Отже суди можуть використовувати дані, зокрема з Наказу № 376, для визначення часових характеристик ведення воєнних дій на конкретній території України. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що обрахування шестимісячного строку, зазначеного у реченні другому частини другої статті 46 ЦК України, від дня припинення або скасування воєнного стану в Україні загалом або закінчення воєнних дій, збройного конфлікту на усій її території суперечило б принципу правовладдя (верховенства права) та його складовій правовій визначеності» (пункти 8185). «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що під час визначення моменту для початку відліку шестимісячного строку, встановленого реченням другим частини другої статті 46 ЦК України, суд повинен враховувати соціальний контекст та засаду справедливості. Оскільки в умовах російської агресії, яка триває на території України, ситуація в країні залишається недостатньо стабільною, будь-які правові рішення повинні бути чутливими до складних життєвих обставин, у яких опинилися люди. Відрахування шестимісячного строку з дня припинення або скасування воєнного стану чи закінчення воєнних дій, збройного конфлікту було б непропорційним обмеженням прав та інтересів значної кількості цивільних осіб, членів сімей Захисників і Захисниць України. Велика Палата Верховного Суду наголошує на тому, що у частині другій статті 46 ЦК України йдеться про воєнні дії, збройний конфлікт, а не про воєнний стан. Не можна тлумачити цей припис як такий, що його можливо застосувати стосовно оголошення особи померлою винятково після скасування воєнного стану на усій території України. З моменту події 01.06.2023 дня вірогідної смерті ОСОБА_3 на момент подачі заяви до суду пройшло більше шести місяців. З урахуванням вищевикладеного, оцінивши встановлені в цій справі обставини, враховуючи мету звернення заявниці з цією заявою, яка полягає в реалізації права на здійснення державної реєстрації смерті її чоловіка, від якої залежить вирішення соціально-побутових питань, зокрема, отримання пільг як члену родини загиблого та вчинення інших дій, пов`язаних із оформленням встановлених законодавством пільг та гарантій соціального захисту, колегія суддів дійшла висновку, що наявні у цій справі докази та встановлені обставини дають підстави вважати з достатньою вірогідністю загибель військовослужбовця ОСОБА_3 під час ведення бойових в селищі Білогорівка Сіверськодонецького району Луганської області ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відлік шестимісячного строку для оголошення ОСОБА_3 померлим необхідно проводити від дня настання події, яка спричинила його загибель, а саме з 01.06.2023, оскільки ця подія є наслідком воєнних дій. Крім того, колегія суддів зауважує, що законом встановлений правовий запобіжник порушення будь-яких прав особи, оголошеної судом померлою, оскільки відповідно до ст. 48 ЦК України, у випадку, якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з`явилась, або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи, або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою. Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції, правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що вимоги заяви підлягають задоволенню. Частиною четвертою статті 10 ЦПК України передбачено, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до статей 1 та 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд. Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Керуючись ст.ст. 367, 374, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Міністерства оборони України залишити без задоволення Рішення Вільнянського районного суду Запорізької області від 28 січня 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 18 травня 2026 року. Головуючий С.В. Кухар Судді: І.В. Кочеткова Г.С. Подліянова

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»