Постанова КАС ВС № 420/6758/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 року м. Київ справа № 420/6758/25 адміністративне провадження № К/990/8503/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Чиркіна С.М., суддів: Бевзенка В.М., Берназюка Я.О., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 (головуючий суддя Федусик А.Г., судді: Шляхтицький О.І., Семенюк Г.В.) у справі № 420/6758/25 за позовом ОСОБА_1 до Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, Виконавчого комітету Одеської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, У С Т А Н О В И В: І. РУХ СПРАВИ ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України (далі також - Комісія) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від 24.12.2024 № 546; - зобов`язати Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2024 про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України від 24.12.2024 №

546. Зобов`язано Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.12.2024 щодо призначення грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення для внутрішньо переміщених осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України відповідно, та прийняти відповідне рішення у відповідності із процедурою, передбаченою чинним законодавством, та з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Комісія подала апеляційну скаргу. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 апеляційну скаргу було залишено без руху у зв`язку з несплатою судового збору, про що канцелярією складено Акт від 21.10.2025 №

87. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу було повернуто апелянту. З повторною апеляційною скаргою Комісія звернулася до суду 23.01.2026. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 відмовлено у відкритті апеляційного провадження. 25.02.2026 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Комісії, в якій скаржник просить скасувати ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 420/6758/25; справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду. Ухвалою Верховного Суду від 10.03.2026 відкрито касаційне провадження на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026. Ухвалою Верховного Суду від 15.05.2026 справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження. ІІ. ОЦІНКА СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою відповідача, суд апеляційної інстанції мотивував оскаржувану ухвалу тим, що апелянтом не надано належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції, не наведено нових достатніх обставин для поновлення пропущеного строку. Так, суд апеляційної інстанції зазначив, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 було складено 19.09.2025 та доставлено до електронного кабінету Виконавчого комітету Одеської міської ради (при якому функціонує Комісія) 23.09.2025, тобто, крайній строк на подання апеляційної скарги на вказане рішення 24.10.2025. Також з матеріалів справи вбачається, що копія рішення суду у паперовому вигляді була вручена апелянту 06.10.2025. З первинною апеляційною скаргою апелянт звернувся 17.10.2025. До вказаної апеляційної скарги не було додано документа, що підтверджує факт сплати судового збору за апеляційне оскарження вказаного рішення, про що канцелярією складено Акт від 21.10.2025 №

87. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.10.2025 апеляційну скаргу було залишено без руху та надано строк на усунення недоліків. Вказана ухвала доставлена до електронного кабінету Виконавчого комітету Одеської міської ради (при якому функціонує Комісія) 23.10.2025. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу було повернуто апелянту. З повторною апеляційною скаргою апелянт звернувся до суду 23.01.2026, тобто більш ніж через два місяці після повернення апеляційної скарги, що, на переконання апеляційного суду, є невиправданим зволіканням. Водночас оскільки апелянт є підпорядкованим та підзвітним Виконавчому комітету Одеської міської ради, то, на думку суду апеляційної інстанції, неспроможність Виконавчого комітету (до електронного кабінету якого було відправлено зазначені вище ухвали суду апеляційної інстанції) належним чином організувати роботу та комунікацію з підпорядкованою йому комісією не є поважною причиною пропущення строку апеляційного оскарження. ІІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Скаржник в касаційній скарзі наполягає на тому, що первісне звернення з апеляційною скаргою відбулось у межах визначеного процесуальним законом строку, а повторне звернення - упродовж розумного строку після отримання ухвали про повернення апеляційної скарги. Вказує, що про ухвали суду апеляційної інстанції від 22.10.2025 про залишення апеляційної скарги без руху та від 03.11.2025 про повернення апеляційної скарги йому стало відомо лише 08.01.2026 з Єдиного державного реєстру судових рішень. Той факт, що останні були направлені до електронного кабінету Виконавчого комітету Одеської міської ради, не підтверджує отримання останніх скаржником, адже Комісія є самостійним суб`єктом владних повноважень без статусу юридичної особи, яка здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства України. У Комісії відсутній код ЄДРПОУ та фінансові рахунки у зв`язку з чим вона не є суб`єктом, який зобов`язаний мати електронний кабінет згідно з частиною шостою статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Усі документи у цій справі представник Комісії подавав до канцелярії суду особисто, для подальшого ж листування в апеляційній скарзі зазначені поштова та електронна адреси Комісії. Також наголошує, що територіально Комісія знаходиться за іншою адресою, ніж Виконавчий комітет Одеської міської ради та діє самостійно і незалежно від нього. У цій справі Комісія виступала самостійним відповідачем. Виконавчий комітет Одеської міської ради залучений до участі у справі в якості співвідповідача окремою ухвалою суду. Отже, апеляційний суд не забезпечив належного повідомлення скаржника про процесуальні рішення, що є грубим порушенням норм процесуального права та, як наслідок, порушило право відповідача на апеляційний перегляд справи. Звертає увагу скаржник і на протиправне залишення його первісної апеляційної скарги без руху, адже, по-перше, під час прийому нарочно (штамп суду від 17.10.2025) документів представник суду апеляційної інстанції перевіряла наявність усіх, зазначених в апеляційній скарзі додатків, а, по-друге, під час ознайомлення з матеріалами справи представником Комісії було виявлено платіжне доручення від 15.10.2025 № 123, що підтверджує сплату скаржником судового збору за подання апеляційної скарги. Представником позивача подано відзив на касаційну скаргу, мотивований тим, що відповідачем під час повторного звернення до суду апеляційної інстанції не було подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції. ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Перевіряючи у межах повноважень, визначених частинами першою-другою статті 341 КАС України, правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам скаржника, Верховний Суд виходить з такого. Предметом касаційного перегляду є ухвала суду апеляційної інстанції від 04.02.2026 про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав не надання, на думку суду апеляційної інстанції, належних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження спірного рішення суду першої інстанції. Відповідно до пункту 8 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України). Відповідно до статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення (ухвалу) суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 298 КАС України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі (частина перша статті 299 КАС України). Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, та якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, про що постановляється ухвала. Відповідно до частини першої статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. При цьому норми КАС України не містять вичерпного переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного процесуального строку. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з врахуванням обставин у справі. Отже, процесуальний строк звернення до суду покликаний забезпечувати принцип правової визначеності і є гарантією захисту прав сторін спору. Вирішуючи питання про поновлення процесуального строку, зокрема на апеляційне оскарження, суди повинні надавати оцінку причинам, що зумовили пропуск строку. Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово вказувала, що поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулася із адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами. Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з апеляційною скаргою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. На думку колегії суддів, сам по собі факт повернення апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суд має враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усіх можливих та залежних від неї дій у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 19.06.2020 у справі № 280/4682/19, від 18.06.2020 у справі № 400/524/19, від 17.06.2020 у справі № 280/4951/19, від 25.06.2025 у справі № 560/12179/24. Як на підставу поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження та його поновлення (відповідне клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження викладено Комісією першим пунктом прохальної частини поданої нею апеляційної скарги) представник відповідача посилався на те, що первісне звернення з апеляційною скаргою відбулось у межах визначеного процесуальним законом строку (17.10.2025). Повторне звернення з апеляційною скаргою, в свою чергу, відбулось після виявлення 08.01.2026 в Єдиному державному реєстрі судових рішень ухвал суду апеляційної інстанції від 22.10.2025 про залишення первісної апеляційної скарги без руху та від 03.11.2025 про її повернення. Скаржник наголошував, що не отримував останні, адже вони були надіслані до електронного кабінету іншого відповідача Виконавчого комітету Одеської міської ради. Водночас обов`язку мати власний електронний кабінет Комісія не має. Більше того в матеріалах цієї справи наявне платіжне доручення від 15.10.2025 № 123 про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, що зі свого боку свідчить про відсутність підстав для залишення первісної апеляційної скарги Комісії без руху. Постановляючи оскаржувану ухвалу суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки апелянт є підпорядкованим та підзвітним Виконавчому комітету Одеської міської ради, то на думку апеляційного суду, неспроможність Виконавчого комітету Одеської міської ради (до електронного кабінету якого було відправлено зазначені вище ухвали суду апеляційної інстанції) належним чином організувати роботу та комунікацію з підпорядкованою йому комісією не є поважною причиною пропущення відповідачем строку апеляційного оскарження. Колегія суддів вважає висновок суду апеляційної інстанції таким, що ухвалений з порушенням норм процесуального права, а саме частини першої статті 121, частини третьої статті 295, частини третьої статті 298, пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, з огляду на таке. Як вбачається з матеріалів справи, вперше Комісія звернулася до П`ятого апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 у строк, визначений статтею 295 КАС України. До матеріалів апеляційної скарги відповідачем було додано, зокрема, платіжне доручення від 15.10.2025 № 123 (Т. І, а.с. 104). Втім судом апеляційної інстанції ухвалою від 22.10.2025 апеляційну скаргу Комісії було залишено без руху з підстав відсутності серед доданих до матеріалів скарги додатків доказів сплати судового збору. Відповідну ухвалу апеляційним судом 22.10.2025 направлено до електронного кабінету Виконавчого комітету Одеської міської ради. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2025 апеляційну скаргу Комісії повернуто заявнику у зв`язку з не усуненням недоліків апеляційної скарги, визначених в ухвалі про залишення її без руху. Цю ухвалу апеляційним судом 04.11.2025 також було направлено до електронного кабінету Виконавчого комітету Одеської міської ради. Колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції в обох зазначених вище ухвалах визначено відповідачем у справі - Міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України при Виконавчому комітеті Одеської міської ради. Разом з тим як в рішенні суду першої інстанції, так і в апеляційній скарзі чітко визначено, що відповідачів у цій справі два - Міська комісія з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України та Виконавчий комітет Одеської міської ради. Отже, судом апеляційної інстанції, по-перше, було протиправно залишено первісну апеляційну скаргу Комісії без руху з підстав несплати судового збору за наявності при цьому в матеріалах справи відповідного платіжного доручення. А, по-друге, обидві винесені ним ухвали направлено до електронного кабінету відповідача (Виконавчого комітету Одеської міської ради), який не звертався з відповідною апеляційною скаргою. Жодних інших доказів надіслання на адресу Комісії ухвал суду апеляційної інстанції від 22.10.2025 про залишення апеляційної скарги без руху та від 03.11.2025 про повернення апеляційної скарги матеріали цієї справи не містять. Колегія суддів наголошує, що як вбачається з Положення про міську комісію з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України, затвердженого рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради від 27.02.2025 № 141, хоча склад Комісії і затверджується рішенням Виконавчого комітету Одеської міської ради, остання є самостійним суб`єктом владних повноважень лише без статусу юридичної особи, яка здійснює публічно-владні управлінські функції на підставі законодавства України. Представництво інтересів Комісії в судах може здійснюватися головою Комісії, заступником голови Комісії, секретарем Комісії або іншими фахівцями (адвокатами), залученими Комісією. Як правильно зауважує скаржник у касаційній скарзі, територіально Комісія знаходиться за іншою адресою, ніж Виконавчий комітет Одеської міської ради, та діє самостійно і незалежно від нього. Втім суд апеляційної інстанції на викладені вище обставини уваги не звернув, повністю проігнорувавши як наявні у справі докази сплати судового збору, так і відсутність жодних доказів повідомлення Комісії про винесені судом ухвали від 22.10.2025 про залишення апеляційної скарги без руху та від 03.11.2025 про повернення апеляційної скарги. Скаржник же звернувся повторно з апеляційною скаргою протягом розумного строку з моменту виявлення відповідних ухвал в Єдиному державному реєстрі судових рішень, що свідчить про його сумлінне добросовісне ставлення до наявних у нього прав і обов`язків, встановлених законом або судом, та вчинення усіх можливих та залежних від нього процесуальних дій для вчасного подання апеляційної скарги. За таких обставин, висновок суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви Комісії про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції у цій конкретній справі не можна вважати таким, що прийнятий із додержанням балансу між метою забезпеченням належної процесуальної поведінки сторони та забезпеченням її права на апеляційне оскарження судового рішення, що призвело до обмеження цього права. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що при постановлені ухвали суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Керуючись статтями 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Касаційну скаргу Міської комісії з розгляду заяв про виплату грошової компенсації за належні для отримання жилі приміщення внутрішньо переміщеним особам, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України задовольнити. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 04.02.2026 у справі № 420/6758/25 скасувати. Справу № 420/6758/25 направити до П`ятого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Судді Верховного Суду: С.М. Чиркін В.М. Бевзенко Я.О. Берназюк