Постанова 4824 № 761/12546/26

справа № 761/12546/26 головуючий у суді І інстанції Міхєєва І.М. провадження № 33/824/2714/2026 суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Березовенко Р.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі судді Березовенко Р.В., розглянувши апеляційну скаргу про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року, якою: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючою за адресою: АДРЕСА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП,- В С Т А Н О В И В: Постановою Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу на користь держави у розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. Не погоджуючись з вказаною постановою суду, 22 квітня 2026 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В своїй апеляційній скарзі, ОСОБА_1 просить скасувати постанову Шевченківського районного суду від 07 квітня 2026 року, та винести нову, якою провадження по справі закрити. Вивчивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, вважаю, що апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав. Право доступу до суду апеляційної інстанції для оскарження рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий судовий розгляд з метою перевірки законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції. Відповідно до ст. 7 КУпАП провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, вони дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватись у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства»). Згідно ст. 294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом 10 днів з дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку на подачу скарги, повертається особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні цього строку відмовлено. У своїх рішеннях ЄСПЛ вказує, що національний суд має право поновити строк на оскарження рішення суду нижчої інстанції, якщо апелянт у відповідному клопотанні наведе причину пропуску цього строку, і суд визнає цю причину поважною. Проте можливість суду щодо поновлення строку не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України» та рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі «Трух проти України»). При визначенні наявності поважності причин пропуску, національний суд насамперед має виходити із наявності об`єктивних причин, які унеможливлювали особі вчасно подати апеляційну скаргу, або вчасно вжити заходів до оскарження судового рішення. У клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 рокузазначає, що станом на день подання даного клопотання копія постанови йому не вручена, у зв`язку з чим він фактично позбавлений можливості ознайомитись з її повним текстом, а тому просить визнати причини пропуску строку поважними та поновити строк на подання апеляційної скарги. Розглянувши дане клопотання, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження постанови, зважаючи на таке. З матеріалів справи про адміністративне правопорушення вбачається, що оскаржувана постанова була прийнята Шевченківським районним судом міста Києва 07 квітня 2026 року ( а.с. 14-15). Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до довідки Шевченківського районного суду міста Києва, про доставку повідомлення «Судова повістка про виклик до суду» на 07.04.2026 року о 8:50 від 03.04.2026 року надіслано одержувачу ОСОБА_1 на номер телефону НОМЕР_1 , та доставлено 03.04.2026 року о 19:09:47 (а.с. 13) Враховуючи вищезазначене, апелянт належним чином обізнаний про розгляд справи для забезпечення доступу до правосуддя та можливості реалізувати своє право на захист. Отже виходячи з вищезазначеного, у даній справі перебіг строку на апеляційне оскарження розпочався з 07 квітня 2026 року та закінчився 16 квітня 2026 року. Апеляційний суд звертає увагу скаржника на те, що перебіг строку на апеляційне оскарження постанови суду, що прийнята за результатами розгляду протоколу про адміністративне правопорушення, розпочинається з моменту винесення такої постанови судом, а не з моменту ознайомлення особи з такою постановою чи оприлюдненням її тексту в ЄДРСР. Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні «Пономарьов проти України», якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Суд визнав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте, навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. Таким чином, ОСОБА_1 , будучи самостійним суб`єктом оскарження, не скористався своїм правом на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в строки, що визначені чинним законодавством та, зважаючи на відсутність перешкод для реалізації такого права, пропустив такий строк без поважних причин. При цьому слід зауважити, що, розглядаючи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд звертає увагу на те, що жодних доказів на підтвердження існування обставин, які були чи об`єктивно є непереборними, і які не залежали від волевиявлення ОСОБА_1 , чи які перешкоджали або створювали труднощі, або унеможливлювали своєчасно подати апеляційну скаргу чи будь-яким способом заявити про свою незгоду з винесеним судом рішенням, або вчинити будь-які інші дії, які можна було б розцінювати як спробу для оскарження постанови суду першої інстанції, апеляційному суду не надано. За таких обставин, апеляційний суд вважає, причини які апелянт зазначає в апеляційній скарзі, щодо пропуску строку не є поважними, а тому не вбачає підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постановиШевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року, тому апеляційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала. На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,- ПОСТАНОВИВ: У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Шевченківського районного суду міста Києва від 07 квітня 2026 року - повернути особі, яка її подала. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Р.В. Березовенко