Постанова 4854 № 400/1053/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 400/1053/25 Суддя першої інстанції: Лісовська Н.В. Час та місце ухвалення судового рішення «--:--»: м.Миколаїв Повний текст судового рішення складений: 25.08.2025 П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Крусяна А.В., суддів Дегтярьової С.В., Яковлєва О.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимог про сплату боргу, рішень про застосування штрафних санкцій,- В С Т А Н О В И В: 31.01.2025 фізична особа-підприємець (надалі ФОП) ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 06.08.2024: №№1664814292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 254094,8грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43056,78грн., 1665814292404 про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 619,93грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55,65грн., 1664614292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 61368грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15342грн., 1666814292404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР (непроведення розрахункових операцій через РРО на суму 326440,9грн.) на суму 489046,85грн., 1666514292404 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 21174,56грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3588,06грн., 1667214292404 про застосування штрафних санкцій за порушення п.51.1 ст.51, пп.б) п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2, пп.2 п.4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 №4 (не включення до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків, сум утриманого з них податку суми доходів, виплачених платникам податків; не подання до контролюючого органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, сум нарахованого єдиного внеску) на суму 1020грн., 1666314292404 про застосування штрафних санкцій за порушення п.57.1 ст.57 ПК України (несвоєчасна сплата військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування за 2018, за 2022) на суму 204,14грн., 1666114292404 про застосування штрафних санкцій за порушення абз.1, 2 п.121.2 ст.121 ПК України (ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують понесені витрати за січень-грудень 2019, липень-вересень 2020, банківські виписки по рахунку за період з 27.01.2022 по 18.12.2023) на суму 1020грн.; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2024 №Ф-16232 на суму 215720,18грн.; визнання протиправним та скасування рішення від 30.10.2024 №0224572404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (заниження єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2023) на суму 92441,54грн.; визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2024 №Ф-16235 на суму 5500грн; визнання протиправним та скасування рішення від 30.07.2024 №0162382404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (за період з 01.01.2018 по 31.12.2023) на суму 2750грн. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення №1664814292404 від 06.08.2024 є протиправним, оскільки в ході проведення документальної планової виїзної перевірки позивача, відповідачем не взято до уваги лист платника податків про зупинення строків проведення перевірки для відновлення пошкоджених первинних документів за 2019-2020. Висновки про невідповідність документально підтверджених витрат, які відображені в декларації платника податків за 2021-2023, зроблені не за результатами проведення інвентаризації товарних запасів, а відповідно до аналізу сум торгівельних націнок на продаж акцизних товарів, що суперечить абз.1, 3 п.177.10 ст.177 ПК України, Порядку ведення обліку товарних запасів для фізичних осіб-підприємців, у тому числі платників єдиного податку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2021 №469. Крім того, податковим органом безпідставно не взято до уваги загальні суми витрат, які зафіксовані в наданих до перевірки накладних, банківських виписках, платіжних дорученнях, чеках та квитанціях на оплату за товар, книзі обліку доходів і витрат. Також, позивач вважає, що у відповідача відсутні підстави застосовувати до платника податків санкцію, згідно податкового повідомлення-рішення №1666814292404 від 06.08.2024, за допущене правопорушення у сфері РРО, як за таке, що вчинено повторно, оскільки матеріалами перевірки не підтверджено обставин виявлення податковим органом такого ж правопорушення протягом останнього календарного року. Щодо податкового повідомлення-рішення №1664614292404 від 06.08.2024, яким податковий орган збільшив суму ПДВ, оскільки з 01.04.2022 по 31.03.2023 перевищено суму в 1000000грн. від здійснення операцій зазначених в п.181.1 ст.181 ПК України, позивач зазначає, що період з 01.04.2022 по 31.03.2023 не є періодом в розумінні 12 останніх календарних місяців. Стосовно податкових повідомлень-рішень від 06.08.2024 №№1665814292404, №1666514292404, 1667214292404, 1666314292404, 1666114292404, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16232 від 30.07.2024, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахуванням відповідним податковим органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску №0224572404 від 30.10.2024, вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16235 від 30.07.2024, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованих виплат №0162382404 від 30.07.2024, позивач зазначає, що вони є похідними від податкових повідомлень-рішень від 06.08.2024 №№1664814292404, 1664614292404, а тому також є протиправними та підлягають скасуванню. Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 25.08.2025 у задоволенні позову відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, зазначив, що податковою перевіркою встановлено заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу на загальну суму 1411637,86грн. за період з 2018-2023 роки, і як наслідок, встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 254094,80грн. за період з 2019-2023 роки та військового збору на загальну суму 21174,56грн. за цей же період, чим було порушено вимоги п.161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України. Щодо застосування штрафної санкції за порушення п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суд зазначив, що, у період з березня по листопад 2021, розрахунки з покупцями позивачем здійснювалися з використанням платіжного терміналу у вигляді розрахунку з еквайрінгу на суму 326440,90грн., без використання РРО, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат та банківськими виписками. Стосовно розрахунку штрафних санкцій, суд вказав, що перше порушення приписів Закону №265/95-ВР позивачем було вчинено 12.03.2021 на суму 1229грн., до якої застосовано фінансову санкцію у розмірі 100% вартості проданих товарів і сума фінансової санкції склала 1229грн; наступне порушення було вчинено в період з 13.03.2021 по 30.11.2021 на суму 325211,9грн., до якої застосовано фінансову санкцію у розмірі 150% вартості проданих товарів і сума фінансової санкції склала 487817,85грн. Щодо збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 61368грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15342грн. зазначено, що перевіркою враховано помісячний обсяг реалізації товарів та встановлено, що за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 загальна сума від здійснення позивачем операцій з поставки товарів протягом 12 календарних місяців сукупно склала 1032963,11грн. З цих підстав, позивач повинен був зареєструватися платником податку на додану вартість в квітні 2023, однак станом на 31.12.2023 (останній день періоду, що підлягає перевірці) не був зареєстрований платником ПДВ. Суд встановив, що в ході документальної перевірки встановлено не перерахування позивачем військового збору на суму 619,93грн., чим порушено пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176, п.161 підрозділу 10 розділу XX ПК України. Також, позивачем до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 не включено суми доходів, виплачених платникам податків за ознаками 102 та 157 за надані послуги, чим було порушено п.51.1 ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України та п.3.2 (за період з 01.07.2019 по 31.12.2020), пп.2 п.4 розділу IV (за період з 01.01.2021 по 31.12.2022) Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом МФУ від 13.01.2015 №4. Крім того, суд першої інстанції спростував доводи позивача щодо направленого до контролюючого органу листа від 26.06.2024 про зупинення строків перевірки для відновлення первинних документів, які підтверджують придбання товарів, робіт, послуг за січень-грудень 2019 року та за липень-вересень 2020 року, зазначивши, що останнім не надано документального підтвердження часу та обставин, що призвели до втрати первинних документів. Також, необґрунтованими визнано доводи стосовно того, що для визначення фактичних витрат податковий орган повинен провести інвентаризацію товарних запасів, а не проводити аналіз сум торгівельних націнок на продаж акцизних товарів, оскільки факт проведення/не проведення інвентаризації, під час перевірки ні яким чином не впливає на висновки контролюючого органу щодо сум торгівельних націнок на продаж акцизних товарів. Окрім зазначеного, суд першої інстанції вказав на помилкову інтерпретацію позивачем диспозиції п.1 ч.1 ст.17 Закону №265/95-ВР, оскільки норми статті чітко визначають розмір штрафних санкцій за порушення платником проведення розрахункових операцій без використання РРО. Разом з тим, судом було відхилено також і доводи позивача щодо обрахунку періоду 12 календарних місяців для обчислення ПДВ з посиланням на те, що для розрахунку ліміту 1000000грн. необхідно відраховувати в зворотньому порядку 12 календарних місяців. Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції при вирішенні справи норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим просить скасувати рішення суду першої інстанції та задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначає, що судом першої інстанції не в повному обсязі досліджено акт перевірки та не наведено жодного доказу стосовно того яким чином за рахунок завищення суми одержаного доходу від господарської діяльності можливо занизити чистий оподаткований дохід. Позивач зауважує, що з оскаржуваного рішення не вбачається обґрунтування/надання оцінки судом неправомірного включення суми акцизного податку, а саме в доходи чи у витрати (якщо у доходи, то згідно пп.177.3.1 п.177.3 ст.177 ПК України такі суми не включаються до доходу; якщо у витрати - то перевіркою таких фактів не встановлено). Також, перевіркою не встановлено жодного факту не включення готівкових коштів, отриманих за допомогою РРО від реалізації товарів до загального оподаткованого доходу. Крім того, судом взагалі не взято до уваги розрахунки витрат за 2021-2023 роки з посиланням на первинні документи. Позивач також, не погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт проведення/не проведення інвентаризації, під час перевірки ні яким чином не впливає на висновки контролюючого органу щодо сум торгівельних націнок на продаж акцизних товарів. Позивач наголошує, що правомірність визначення в податковій декларації за 2021-2023 роки, підтверджені в розрахунках таких витрат, а висновки контролюючого органу (щодо завищення сум ПДВ) без підтвердженої інвентаризації запасів не можна приймати до уваги. Окремо, звертається увага на подання до контролюючого органу листа про зупинення строків перевірки для відновлення первинних документів. З урахуванням наведеного, скаржник, підсумовуючи свої доводи, зазначає, що податковий орган невірно визначив суму податкових зобов`язань, в т.ч. не призупинивши перевірку та не надавши йому строк на поновлення первинних документів. Судом не враховано п.11 Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР, який набрав чинності з 01.08.2020, та передбачав зменшений розмір штрафу. Крім того в розумінні положень п.181.1 ст.181 ПК України останні 12 календарних місяців, за які необхідно обраховувати загальну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, починаються з 01 січня та закінчуються 31 грудня, а не як встановлено у перевірці з 01.04.2022 по 31.03.2023. Судом не враховано факт того, що позивачем в ході перевірки було встановлено пошкодження первинних документів за 2019, 2020 роки внаслідок аварійних обставин, та вживались заходи щодо їх відновлення. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з 21.09.2006 зареєстрований в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, як фізична особа-підприємець, перебуває на обліку в Головному управлінні ДПС у Миколаївській області, Первомайська ДПІ (м.Первомайськ) та здійснює господарську діяльність за основним видом згідно КВЕД 47.11- роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах переважно продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами. Наказом ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.05.2024 №707-п, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, ст.77, п.82.1 ст.82, з урахуванням вимог пп.69.9, 69.35-2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пп.2 ч.1 ст.13, п.9-25 розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», плану-графіку проведення документальних планових перевірок платників податків на 2024, з метою встановлення своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, виконання вимог валютного та іншого законодавства, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023, призначено проведення документальної планової виїзної перевірки ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , податкова адреса: АДРЕСА_1 ). Наказ ГУ ДПС у Миколаївській області від 21.05.2024 №707-п та повідомлення про проведення документальної планової виїзної перевірки від 21.05.2024 №70/14-29-24-33 направлені позивачу засобами поштового зв`язку 21.05.2024 та отримані ним 04.06.2024. Перевірка проводилася з 11.06.2024 по 24.06.2024, термін проведення перевірки продовжено з 25.06.2024 по 01.07.2024 відповідно до наказу ГУ ДПС у Миколаївській області від 19.06.2024 №840-п. За результатами документальної планової виїзної перевірки, ГУ ДПС у Миколаївській області складено акт від 24.07.2024 №12073/14-29-24-04/2736019292 /т.1 а.с.108-203/, в якому встановлено здійснення позивачем наступних порушень: п.п.177.1, 177.2, пп.177.3.1 п.177.3, пп.177.4.1, 177.4.2, 177.4.4, 177.4.5 п.177.4 ст.177 ПК України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб, що сплачується на підставі річного декларування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 254094,8грн., в тому числі по періодам: за 2019 - на суму 115741,12грн., за 2020 - на суму 31325,05грн., за 2021 - на суму 50542,64грн., за 2022 - на суму 47021,29грн., за 2023 - на суму 9464,71грн.; п.51.1 ст.51, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України (за період з 01.01.2018 по 31.12.2020), пп.2 п.4 розділу IV (за період з 01.01.2021 по 31.12.2023) Порядку заповнення та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 13.01.2013 №4, не подання до контролюючого органу податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум отриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (Форма №4ДФ) за IV квартал 2021, граничний строк подання 09.02.2022 та не включення до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми №1-ДФ та №4-ДФ за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 суми доходів виплачених платникам податків за ознакою 102 та 157 за надані послуги; пп.168.1.4 п.168.1, ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176 ПК України, - несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб під час виплати доходів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 6317,99грн. та не перерахування податку на суму 3636грн.; пп.168.1.4 п.168.1 ст.168, пп.«а» п.176.2 ст.176, п.16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, - несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 318,08грн. та не перерахування збору на суму 619,93грн.; п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», - заниження єдиного внеску за період 01.01.2018 по 31.12.2023 роки на загальну суму 215720,18грн., в тому по періодам: за 2019 - на суму 133521,14грн., за 2020 - на суму 22145,65 грн., за 2021 - на суму 56075,7грн., за 2022 - на суму 3977,69грн.; п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», - заниження суми єдиного внеску за грудень 2021 в розмірі 5500грн. за надані послуги згідно цивільно-правового договору; ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», - порушення граничних термінів сплати єдиного соціального внеску із заробітної плати найманих працівників за квітень-червень 2020; п.181.1 ст.181, п.183.10 ст.183, ст.187, ст.188 ПК України, - заниження суми податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за період з 11.04.2023 по 31.12.2023 на загальну суму 61368грн.; пп.213.1.9 п.213.1 ст.213, пп.214.1.1 п.214.1 ст.214 ПК України, - заниження платником бази оподаткування акцизним податком, що призвело до заниження зобов`язання з акцизного податку на загальну суму 93,61грн. по періодах: за січень 2018 - 3,93грн., за лютий 2018 - 4,5грн., за серпень 2018 - 8,02грн., за листопад 2018 - 6,01грн., за жовтень 2020 - 4,33грн., за січень 2021 - 8,86грн., за березень 2021 - 7,23грн., за липень 2021 - 4,96грн., за вересень 2021 - 0,66грн., за жовтень 2021 - 5,05грн., за листопад 2021 - 4,76грн., за грудень 2021 - 4,86грн., за січень 2022 - 5,92грн., за лютий 2022 - 12,71грн., за березень 2022 - 0,81грн., за липень 2022 - 11грн.; п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», - не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій за період з березня по листопад 2021 на загальну суму 326440,9грн.; п.16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, - заниження військового збору, що сплачується за результатами річного декларування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 21174,56грн., в тому числі по періодам: за 2019 - на суму 9645,09грн., за 2020 - на суму 2610,42грн., за 2021 - на суму 4211,88грн., за 2022 - на суму 3918,44грн., за 2023 - на суму 788,73грн.; пп.63.3 ст.63 ПК України, п.8.1 розділу VIII Порядку обліку платників податку і зборів, затвердженого наказом МФУ від 09.12.2011 №1588 щодо несвоєчасного подання до контролюючого органу повідомлення за формою №20-ОПП стосовно об`єкту, який використовується у підприємницькій діяльності; пп.16.1.12 п.16.1 ст.16 та п.44.3 ст.44 ПК України, - відсутність документів, які підтверджують придбання товарів, робіт, послуг (накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні, рахунки, фіскальні чеки тощо) за період липень-вересень 2020 та січень-грудень 2019, банківські виписки по рахунку НОМЕР_2 , відкритому у АТ КБ «ПриватБанк» за період з 27.01.2022 по 18.12.2023; п.57.1 ст.57 ПК України щодо несвоєчасної сплати суми податкових зобов`язань по військовому збору, що сплачується за результатом річного декларування за 2018 - по граничному строку сплати 21.02.2019 (фактично сплачено 21.03.2019), за 2022 - по граничному строку сплати 12.05.2023 (фактично сплачено 19.05.2023). 06.08.2024, на підставі акту перевірки від 24.07.2024, ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення: №1664814292404 (форма «Р») про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на суму 254094,80 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43056,78грн.; /т.1 а.с.80/ №1665814292404 (форма «Д») про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 619,93грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55,65грн.; /т.1 а.с.74/ №1664614292404 (форма «Р») про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 61368грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15342грн.; /т.1 а.с.95-96/ №1666814292404 (форма «С») про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР на суму 489046,85грн.; /т.1 а.с.98-99/ №1666514292404 (форма «Р») про збільшення грошового зобов`язання з військового збору на суму 21174,56 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3588,06грн.; /т.1 а.с.85-86/ №1667214292404 (форма «ПС») про застосування штрафних санкцій за порушення п.51.1 ст.51, пп.б) п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2, пп.2 п.4 розділу IV Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 №4 на суму 1020грн.; /т.1 а.с.90-91/ №1666314292404 (форма «Ш») про застосування штрафних санкцій за порушення п.57.1 ст.57 ПК України на суму 204,14грн.; /т.1 а.с.70-71/ №1666114292404 (форма «ПС») про застосування штрафних санкцій за порушення абз.1, 2 п.121.1 ст.121 ПК України на суму 1020грн. /т.1 а.с.93/ 30.07.2024 ГУ ДПС у Миколаївській області було прийнято та направлено позивачу: вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16232 на суму 215720,18грн.; /т.1 а.с.69/ рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованих виплат №0162362404 на суму 93237,08грн.; вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-16235 на суму 5500грн.; /т.1 а.с.64/ рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованих виплат №0162382404 від 30.07.2024 на суму 2750грн. /т.1 а.с.64-65/ ФОП ОСОБА_1 оскаржував наведені рішення в адміністративному порядку та, за результатами розгляду скарги, ДПС України прийнято рішення: №32221/6/99-00-06-01-03-06 від 25.10.2024, яким скаргу задоволено частково, податкове повідомлення-рішення №1666314292404 від 06.08.2024 скасовано в частині застосування штрафної санкції у сумі 173,31грн.; зобов`язано ГУ ДПС у Миколаївській області винести нове податкове повідомлення-рішення про застосування штрафних санкцій. /т.1 а.с.48-59/ У відповідь 30.10.2024 відповідачем було прийнято нове податкове повідомлення-рішення №2245614292404 на суму штрафу 40,83грн. за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування; №32214/6/99-00-06-02-01-06 від 25.10.2024, яким скаргу задоволено частково; зобов`язано ГУ ДПС у Миколаївській області винести нове рішення про застосування штрафних санкцій. /т.1 а.с.60-63/ У відповідь 30.10.2024 відповідачем прийнято нове рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій за донарахування відповідним податковим органом або платником своєчасно ненарахованих виплат №0224572404 на суму 92441,54грн. /т.1 а.с.67-68/ Не погоджуючись з прийнятими ГУ ДПС у Миколаївській області податковими повідомленнями-рішеннями, вимогами про сплату боргу (недоїмки), рішеннями про застосування штрафних (фінансових) санкцій, позивач звернувся до суду з даним позовом. Перевіривши матеріали справи, судова колегія приходить до наступних висновків. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема щодо порядку їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (надалі - ПК України). Відповідно до п.177.1 ст.177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України). Не включаються до доходу фізичної особи - підприємця суми акцизного податку з реалізованих суб`єктами господарювання роздрібної торгівлі підакцизних товарів (п.177.3.1 п.177.3 ст.177 ПК України). Згідно п.177.4 ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать, зокрема: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат (пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України); витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу) (пп.177.4.2 п.177.4 ст.177 ПК України); інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України). Відповідно до пп.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України не включаються до складу витрат підприємця: витрати, не пов`язані з провадженням господарської діяльності такою фізичною особою - підприємцем; витрати на придбання, самостійне виготовлення основних засобів та витрати на придбання нематеріальних активів, які підлягають амортизації; витрати на придбання та утримання основних засобів, визначених абзацами восьмим - десятим підпункту 177.4.6 цього пункту; документально не підтверджені витрати. З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки, в частині правильності визначення суми оподаткованого доходу, відображених в податкових деклараціях та додатках Ф2 до декларацій, ГУ ДПС у Миколаївській області дійшло наступних висновків: за 2018 чистий оподаткований дохід склав 36753,31грн., що співпадає з даними перевірки; за 2019 13984,01грн., за даними перевірки 656990,25грн., розбіжність в сумі 643006,24грн. виникла за рахунок завищення суми одержаного доходу та витрат; за 2020 18341,32грн., за даними перевірки 192369,37грн., розбіжність в сумі 174028,05грн. виникла за рахунок завищення суми витрат; за 2021 46597,11грн., за даними перевірки 327389,56грн., розбіжність в сумі 280792,45грн. виникла за рахунок завищення суми одержаного доходу та витрат; за 2022 16003,15грн., за даними перевірки 277232,55грн., з яких дохід від підприємницької діяльності 186482,55грн. та фінансова допомога 90750грн., розбіжність в сумі 261229,4грн. виникла за рахунок завищення одержаного доходу та витрат; за 2023 45698,59грн., за даними перевірки 98280,31грн., з яких дохід від підприємницької діяльності 79180,31грн. та фінансова допомога 19100грн., розбіжність в сумі 52581,72грн. виникла за рахунок завищення суми одержаного доходу та витрат. Надалі, стосовно сум податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб від провадження діяльності, перевіркою встановлено заниження позивачем ПДФО, що сплачується за результатами річного декларування за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 на загальну суму 254094,81грн., на підставі чого було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1664814292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 254094,8грн. та застосовано штрафні санкції на суму 43056,78грн. Як наслідок, контролюючий орган вказав на невірний обрахунок військового збору, у зв`язку з чим було прийнято податкове повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1666514292404 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 21174,56грн. та застосовано штрафні санкції на суму 3588,06грн. Таких висновків контролюючий орган дійшов на підставі того, що позивачем не підтверджено первинними документами обрахуванням сум чистого оподаткованого доходу за період 2019-2023 роки, з якими судова колегія не погоджується. Так, слід врахувати, що у період проведення документальної виїзної планової перевірки, яка проводилась у період з 11.06.2024 по 01.07.2024, з урахуванням продовження терміну її проведення, на адресу ГУ ДПС у Миколаївській області засобами поштового зв`язку позивачем направлено повідомлення від 29.06.2024 про неможливість проведення такої перевірки, відповідно до абз.3 п.44.5 ст.44 ПК України, з підстав зіпсування, втрати первинних документів та надання часу для відновлення документації. В свою чергу, відповідач, заперечує проти таких доводів зазначає, що 04.06.2024 ОСОБА_1 отримав наказ про призначення перевірки повідомлення про її проведення від 21.05.2024, а тому мав час на підготовку документів, що пов`язані з веденням підприємницької діяльності до перевірки, а у разі встановлення, що документи зіпсовані, розпочати процес відновлення їх шляхом отримання копій та дублікатів від постачальників за січень-грудень 2019 та за липень-вересень 2020, однак не вжив жодних заходів. Водночас, відповідно до п.44.5 ст.44 ПК України у разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов`язаний у п`ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити (із наданням оформлених відповідно до законодавства документів, підтверджуючих настання події, що призвела до такої втрати, пошкодження або дострокового знищення документів) контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації, надано авторизацію відповідно до Митного кодексу України або дозвіл на застосування спеціальних (у тому числі транзитних) спрощень. Платник податків зобов`язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу. У разі надання платником податків у порядку та строки, визначені абзацом першим цього підпункту, повідомлення та неможливості проведення перевірки платника податків у зв`язку з втратою, пошкодженням або достроковим знищенням платником податків документів строки проведення таких перевірок (крім перевірок, визначених статтею 200 цього Кодексу) переносяться до дати відновлення та надання документів до перевірки в межах визначених цим підпунктом строків, але на строк не більше ніж 120 днів. У разі не відновлення документів, зазначених у пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, або їх повторної втрати, пошкодження чи дострокового знищення, що відбулися після використання платником податків права на їх відновлення у порядку, передбаченому цим пунктом, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності або на час виконання ним вимог митного, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Відповідно до п.82.4 ст.82 ПК України проведення документальної планової та позапланової перевірки платника податків, крім платника податків - суб`єкта малого підприємництва, може бути зупинено за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що оформляється наказом, копія якого не пізніше наступного робочого дня вручається платнику податків чи його уповноваженому представнику під розписку або надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, з подальшим поновленням її проведення на невикористаний строк. Судова колегія враховує, що про зіпсування, втрату первинних документів за період з 2019-2020 років позивачу стало відомо в процесі проведення податкової перевірки, у зв`язку з чим, в передбаченому законодавством порядку, було подано повідомлення на виконання вимог п.44.5 ст.44 ПК України. Однак, відповідач протиправно не виконав свого обов`язку щодо зупинення терміну проведення документальної перевірки до дати надання до перевірки відновлених документів. При цьому, слід зазначити, що зіпсування, втрата відповідних документів не є безумовною підставою перенесення термінів проведення перевірки, однак підставою перенесення терміну її проведення/зупинення є саме неможливість проведення перевірки за відсутності документів, які втрачені платником податків. Подібний висновок викладений Верховним Судом у постанові від 13.05.2021 у справі №640/15297/19, від 28.06.2023 у справі №480/10213/21. Так, відповідач протиправно не прийняв до розгляду повідомлення позивача про зупинення проведення перевірки. Доводи щодо залишення такого повідомлення без розгляду листом від 02.07.2024 суд не приймає до уваги, оскільки такі обставини залишились не підтвердженими. При цьому, в акті перевірки, відповідач зазначив лише про те, що позивач не надав підтверджень на викладені обставини. Колегія суддів вважає необґрунтованими такі висновки, оскільки вказане, на думку суду, суперечить меті податкового контролю, та може мати наслідком встановлення невірних показників податкової звітності та, як наслідок, прийняття рішення на підставі неповних даних. Крім того, позбавляючи платника (позивача), який виявляє намір підтвердити задекларовані показники, права на відновлення первинної документації, контролюючий орган допускає надмірний формалізм, не враховуючи принцип пріоритету змісту над формою. Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що позивач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, надав розрахунки задекларованих витрат на підставі первинних (відновлених) документів за 2019-2023 /т.1 а.с.15-45, т.2 а.с.50-56/, однак, надання оцінки правильності відображення позивачем даних декларацій на підставі наданих первинних документів, є виключною компетенцією податкового органу. На підставі зазначеного, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності податкових повідомлень-рішень від 06.08.2024: №1664814292404, яким збільшено грошове зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 254094,8грн. та застосування штрафних санкцій на суму 43056,78грн.; №1666514292404 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 21174,56грн. та застосування штрафних санкцій на суму 3588,06грн.; та, як наслідок, №1666114292404 про застосування штрафних санкцій за порушення абз.1, 2 п.121.2 ст.121 ПК України (ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують понесені витрати) на суму 1020грн. Стосовно нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, перевіркою встановлено заниження позивачем за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 єдиного внеску на загальну суму 215720,18грн., у зв`язку з чим, з урахуванням рішення ДПС від 25.10.2024, прийнятого за результатом розгляду скарги позивача, ГУ ДПС у Миколаївській області прийнято рішення від 30.10.2024 №0224572404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 92441,54грн. Згідно п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI єдиний внесок нараховується для фізичних осіб-підприємців, у тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному періоді або окремому місяці звітного періоду, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску. Відповідач вказує, що розбіжність зі сплати єдиного внеску виникла за рахунок невірного визначення позивачем сум чистого оподаткованого доходу. Таким чином, оскільки розрахунок чистого оподаткованого доходу позивача, податковим органом протиправно здійснено без врахування всієї первинної документації за перевіряємий період господарської діяльності з підстав, зазначених вище, рішення від 30.10.2024 №0224572404 про застосування штрафних санкцій на суму на суму 92441,54грн. також підлягає скасуванню. Як похідна вимога, підлягає скасуванню також і вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2024 №Ф-16232 на суму 215720,18грн. Обґрунтовуючи податкове повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1667214292404 про застосування до позивача штрафних санкції у розмірі 1020грн., відповідач зазначає, що останній: 1) не включив до податкових розрахунків сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, сум утриманого з них податку форми №1№-ДФ, 4-ДФ за період з 01.01.2018 по 31.12.2023 суми доходів, виплачених платникам податків за ознакою 102 та 157 за надані послуги, що є порушенням п.51.1 ст.51 ПК України, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України, п.3.2 (за період з 01.07.2019 по 31.12.2020), пп.2 п.4 розділу IV (за період з 01.01.2021 по 31.12.2022) Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом МФУ від 13.01.2015 №4; 2) не подав до контролюючого органу податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку фізичних осіб, і утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску за 4 квартал 2021, граничний строк подання 09.02.2022, що є порушенням п.51.1 ст.51 ПК України, пп.«б» п.176.2 ст.176 ПК України. Відповідно до п.51.1 ст.51 ПК України платники податків, у тому числі податкові агенти, платники єдиного внеску, зобов`язані подавати контролюючим органам у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, з розбивкою по місяцях звітного кварталу. Згідно п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, та платники єдиного внеску зобов`язані: пп.а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; пп.б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску (з розбивкою по місяцях звітного кварталу), до контролюючого органу за основним місцем обліку. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку - фізичній особі податковим агентом, платником єдиного внеску протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності із зазначених питань не допускається. Перевіркою встановлено, що у магазині позивача ( АДРЕСА_1 ) у період з 10.02.2021 по 30.11.2021, на підставі цивільно-правового підряду від 05.03.2021, працювала ОСОБА_2 . Пунктом 2.1 договору від 05.03.2021 визначено, що за виконані роботи (продаж товарів) замовник сплачує підряднику винагороду у сумі 25000грн., з якої утримуються податки та внески, а саме: військовий збір 1,5% та ПДФО 18% (до виплати 20125грн.). /т.2 а.с.74/ Згідно відомості про виплату коштів за грудень 2021, позивачем виплачено ОСОБА_2 кошти у розмірі 20125грн. Однак, податок на доходи фізичних осіб з суми 25000грн. сплачений не в повній мірі, станом на 31.12.2023, сальдо становить 3636грн. Крім того, податковий орган встановив, що до податкового розрахунку за IV квартал 2021 позивач не включив суму доходу по ОСОБА_2 . Відповідно до п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу, зокрема фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Стосовно строків сплати щодо перерахування та сплати військового збору встановлено несвоєчасне перерахування військового збору під час виплати доходів за перевіряємий період на загальну суму 318,08грн. та не перерахування збору на суму 619,93грн. На запит контролюючого органу про надання пояснень та причин щодо несвоєчасної сплати податку та неперерахування сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору з заробітної плати працівників, позивач посилався на відсутність необхідних коштів на той момент, що не може спростовувати висновки акту перевірки в цій частині, а тому податкові повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1667214292404 про застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 1020грн. та №1665814292404 про збільшення грошового зобов`язання з податків та зборів, пені з податку на доходи фізичних осіб (військового збору) на суму 619,93грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 55,65грн. є правомірними. Згідно п.1 ч.2 ст.6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI визначає, що платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок до податкового органу за основним місцем обліку платника єдиного внеску Єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами (п.1 ч.1 ст.7 Закону України №2464-VI). Відповідно до ч.5 ст.8 Закону України №2464-VI єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Перевіркою податкового органу щодо виплат сум винагород за виконані роботи (надані послуги) за цивільно-правовими договорами встановлено заниження суми єдиного внеску за грудень 2021 у розмірі 5500грн. (щодо ОСОБА_3 25000грн.х22%). Тобто, вимога про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2024 №Ф-16235 на суму 5500грн. та рішення від 30.07.2024 №0162382404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.1 ч.1 ст.7, ч.5 ст.8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» на суму 2750грн. є правомірними. Надалі, прийняття відповідачем податкового повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1664614292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 61368грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15342грн., обґрунтовано наступним. Так, у акті перевірки зазначено, що починаючи з 01.01.2022 відслідкувано помісячно обсяг реалізації товарів та встановлено, що за період з 01.04.2022 по 31.03.2023 загальна сума від здійснення операцій з поставки товарів платником податків протягом 12 календарних місяців сукупно перевищила 1000000грн. та склала 1032963,11грн. Вказані висновки зроблені на підставі звітів про використання РРО, книг обліку розрахункових операцій, декларацій з акцизного податку, договорів про надання безповоротної фінансової допомоги. Тобто, за позицією податкової, до 10.04.2023 ОСОБА_1 повинен був надати реєстраційну заяву платника податку на додану вартість до контролюючого органу. Позивач, заперечуючи проти таких висновків, зазначає, що період з 01.04.2022 по 31.03.2023 не є періодом в розумінні 12 останніх календарних місяців, вказаного в п.181.1 ст.181 ПК України, оскільки 12 календарних місяців слід розраховувати, як календарний рік, який починається з січня та закінчується груднем місяцем. Слід зазначити, що відповідно до п.181 ст.181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі операцій з постачання товарів/послуг з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі (зокрема, але не виключно шляхом встановлення спеціального застосунку або додатку на смартфонах, планшетах чи інших цифрових пристроях), нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. При цьому положення «без урахування податку на додану вартість» слід розуміти як необхідність вирахування суми податку на додану вартість із загальної суми із здійснення операцій з постачання товарів, в іншому випадку вказане правове положення не матиме застосування, оскільки відповідні норми стосуються осіб, що не є платниками податку на додану вартість та відповідно не пов`язані з жодним іншим податком на додану вартість, окрім того, що сплачується ними при придбанні товарів (послуг). Тобто, з наведеного випливає, що обов`язок зареєструватися платником ПДВ виникає у суб`єкта підприємницької діяльності за умови перевищення ним протягом останніх 12 календарних місяців виручки від здійснення операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000грн. (без урахування податку на додану вартість). Зазначений висновок узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеним у постановах від 11.12.2019 у справі №240/2635/18-а, від 12.08.2021 у справі №815/4591/17, від 05.07.2022 у справі №П/811/25/18, від 21.05.2020 від 07.06.2026 у справі №620/7235/24. Разом з тим, відповідач у акті перевірки робить висновок щодо перевищення позивачем ліміту у 100000грн. на підставі обсягу реалізації товару за період з квітня 2022 по березень 2023. При цьому, зазначає, що не включає до загальної суми доходу суми безповоротної фінансової допомоги у сумі 90750грн. (отримана протягом 2022) та 19100грн. (отримана протягом 2023). Однак, з акту перевірки не вбачається, що вказана сума 1032963,11грн. обрахована без ПДВ, як того вимагають положення п.181.1 ст.181 ПК України, що свідчить про передчасність висновків щодо перевищення позивачем граничного ліміту оподаткованих операцій. Крім того, п.188.1 ст.188 ПК України визначає, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім акцизного податку, який нараховується відповідно до підпунктів 213.1.9 і 213.1.14 пункту 213.1 статті 213 цього Кодексу, збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). В свою чергу, відповідач зазначає, що розрахунок було здійснено на підставі, зокрема, декларацій з акцизного податку, але такий розрахунок не відображає фактичного врахування/ неврахування суми цього податку у складі загального обсягу реалізації. Таким чином, доводи контролюючого органу про те, що ОСОБА_1 повинен був до 10.04.2023 надати реєстраційну заяву платника ПДВ, є документально непідтвердженим та такими, що спростовується положеннями ст.ст.181 та 188 ПК України. З наведених вище підстав, відповідачем протиправно прийнято повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1664614292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 61368грн. та застосовано штрафні санкції на суму 15342грн. Також, податковою перевіркою, ГУ ДПС у Миколаївській області встановило, що у період з березня по листопад 2021, позивачем здійснювались розрахунки з покупцями з використанням платіжного терміналу у вигляді розрахунку з еквайрінгу на суму 326440,90грн., без використання РРО, що підтверджується даними книги обліку доходів і витрат та банківськими виписками. Дана сума за вказаний період не відображена в Z-звітах та книгах по РРО, на підставі чого податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2024 №1666814292404 застосовано штрафні санкції на суму 489046,85грн. Здійснюючи розрахунок штрафних санкцій, відповідач вказав на порушення з боку позивача п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР, яким визначено застосовування фінансових санкцій у розмірі 100% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за порушення, вчинене вперше; 150% вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) за кожне наступне вчинене порушення. З урахуванням зазначених положень закону, відповідач вважав, що позивачем 12.03.2021 здійснено розрахункову операцію на суму 1229грн., до якої застосовано фінансову санкцію у розмірі 100% вартості проданих товарів і сума фінансової санкції склала 1229грн; наступне порушення вчинено в період з 13.03.2021 по 30.11.2021 на суму 325211,9грн., до якої застосовано фінансову санкцію у розмірі 150% вартості проданих товарів і сума фінансової санкції склала 487817,85грн. Надаючи оцінку таким доводам податкового органу, колегія суддів вказує, що відповідно до п.1 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР суб`єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для виконання платіжної операції зобов`язані проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій або через зареєстровані фіскальним сервером контролюючого органу програмні реєстратори розрахункових операцій зі створенням у паперовій та/або електронній формі відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок. Відповідно до п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР за порушення вимог цього Закону до суб`єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних контролюючих органів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: у разі встановлення в ході перевірки факту: проведення розрахункових операцій з використанням реєстраторів розрахункових операцій, програмних реєстраторів розрахункових операцій або розрахункових книжок на неповну суму вартості проданих товарів (наданих послуг); непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмні реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи; невидача (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об`єкті такого суб`єкта господарювання: 100 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 150 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Разом з тим, судова колегія враховує, що 01.08.2020 набрали чинності вимоги п.11 Прикінцевих положень Закону України №265/95-ВР, згідно яких, тимчасово, до 01.01.2021, санкції, визначені п.1 ст.17 цього Закону, застосовуються в таких розмірах: 10 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за порушення, вчинене вперше; 50 відсотків вартості проданих з порушеннями, встановленими цим пунктом, товарів (робіт, послуг) - за кожне наступне вчинене порушення. Законом №1017-IX від 01.12.2020, який набрав чинності 10.12.2020, в абзаці першому пункту 11 розділу II «Прикінцеві положення» Закону №265/95-ВР слова і цифри «до 1 січня 2021 року» замінено словами і цифрами «до 1 січня 2022 року». При цьому, як зазначалось вище, оскаржуваним податковим повідомленням-рішенням від 06.08.2024 №1666814292404 до позивача застосовані штрафні санкції за весь період фінансово-господарської діяльності з березня по листопад 2021, при здійсненні якої встановлені порушення Закону №265/95-ВР, виходячи зі складу порушень та розміру штрафних санкцій згідно п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, а саме: 100% за перше порушення, встановлене в ході перевірки, та 150% за наступні порушення, встановлені в ході цієї ж перевірки. Колегія суддів не погоджується з таким висновком податкової та враховує ст.58 Конституції України, відповідно до якої закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.58 Конституції України від 09.02.1999 №1-рп/99 у справі №1-7/99, Конституція України, закріпивши ч.1 ст.58 положення щодо неприпустимості зворотної дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, передбачає їх зворотну дію в часі у випадках, коли вони пом`якшують або скасовують юридичну відповідальність особи, що є загальновизнаним принципом права. Тобто, щодо юридичної відповідальності застосовується новий закон чи інший нормативно-правовий акт, що пом`якшує або скасовує відповідальність особи за вчинене правопорушення під час дії нормативно-правового акта, яким визначались поняття правопорушення і відповідальність за нього. Таким чином, до порушень, вчинених позивачем у період з березня по листопад 2021, підлягають застосуванню положення п.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР, однак, в частині розміру штрафу з урахуванням п.11 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону №265/95-ВР, який передбачав зменшений розмір штрафу. Стосовно повторності вчиненого правопорушення слід зазначити, що диспозиція п.1 ч.1 ст.17 Закону України №265/95-ВР передбачає, що кваліфікуючою ознакою згідно з якою можна віднести правопорушення до повторно вчиненого є обставина його виявлення контролюючим органом за наслідками проведеної перевірки протягом одного календарного року, в якому аналогічне правопорушення по тому ж платнику було зафіксовано контролюючим органом. Разом з тим, матеріалами справи та актом перевірки не підтверджено обставин виявлення відповідачем такого ж правопорушення, що було вчинено позивачем протягом останнього календарного року, а тому відсутні підстави для застосування санкції за допущене позивачем правопорушення у сфері РРО як за таке, що вчинено повторно. На підставі зазначеного, аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи у сукупності, колегія суддів доходить висновку щодо не підтвердження відповідачем правомірності застосування до позивача штрафних санкцій у розмірі 489046,85грн. на підставі податкового повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1666814292404. Стосовно податкового повідомлення-рішення від 06.08.2024 №1666314292404 про застосування суми штрафу 204,14грн. за платежем військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, матеріалами справи підтверджено, що рішенням ДПС України про результати розгляду скарги від 25.10.2025 №32214/6/99-00-06-02-01-06, таке рішення скасовано, а тому не підлягає оцінці судом. На підставі зазначеного вище, у сукупності, оскільки судом першої інстанції при вирішенні справи неповно з`ясовано обставини справи, неправильно застосовано норми матеріального, рішення суду першої інстанції, в порядку ст.317 КАС України, підлягає скасуванню. Судові витрати розподіляються відповідно до ч.ч.1, 3 ст.139 КАС України, якою передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Керуючись ст.ст.139, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити частково, рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 25 серпня 2025 скасувати. Ухвалити у справі постанову, якою визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.08.2024: №№1664814292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 254094,8грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 43056,78грн., 1664614292404 про збільшення грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму 61368грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 15342грн., 1666814292404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ст.17 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.1995 №265/95-ВР на суму 489046,85грн., 1666514292404 про збільшення грошового зобов`язання з військового збору, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на суму 21174,56грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 3588,06грн., 1666114292404 про застосування штрафних санкцій за порушення абз.1, 2 п.121.2 ст.121 ПК України (ненадання до перевірки первинних документів, які підтверджують понесені витрати за січень-грудень 2019, липень-вересень 2020, банківські виписки по рахунку за період з 27.01.2022 по 18.12.2023) на суму 1020грн.; Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 30.07.2024 №Ф-16232 на суму 215720,18грн.; Визнати протиправним та скасувати рішення від 30.10.2024 №0224572404 про застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.1 ч.2 ст.6, п.2 ч.1 ст.7, абз.3 ч.8 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (заниження єдиного внеску за період з 01.01.2018 по 31.12.2023) на суму 92441,54грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути з Головного управління ДПС у Миколаївській області на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 29893(двадцять дев`ять тисяч вісімсот дев`яносто три)грн. 05коп. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання судового рішення. Суддя-доповідач А.В. Крусян Судді С.В. Дегтярьова О.В. Яковлєв