Постанова 4854 № 420/34577/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/34577/25 Головуючий в 1 інстанції: Юхтенко Л.Р. Дата і місце ухвалення: 27.02.2026р., м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Бойка А.В., суддів : Тарновецького І.І., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : В жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому просила суд: - скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992р. по 15.12.1994р., з 16.03.1995р. по 15.03.1996р.; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити ОСОБА_1 з 21.02.2025р. пенсію за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №233950011864 від 03.03.2025р. про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи в Російській Федерації з 01.01.1992р. по 15.12.1994р. та з 16.03.1995р. по 15.03.1996р. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.02.2025р. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн. Не погоджуючись з вказаним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення від 27.02.2026р., з ухваленням по справі нового судового рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 . В своїй скарзі апелянт зазначає, що рішенням 03.03.2025р. №233950011864 Головне управління правомірно відмовило ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком за відсутністю у неї необхідного страхового стажу 32 роки. Страховий стаж позивача складає 28 років 01 місяць 19 днів. За наданими документами до страхового стажу відсутні підстави зарахувати період роботи в Російській Федерації з 01.01.1992р. по 15.12.1994р. та період перебування у центрі зайнятості з 16.03.1995р. по 15.03.1996р., оскільки з 01.01.2023р. Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Також, апелянт посилається на те, що при вирішенні спору судом першої інстанції не враховано, що постановою Кабінету Міністрів України №1328 від 29.11.2022р. «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення», яка набула чинності 02.12.2022р., також постановлено вийти з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13.03.1992р. Враховуючи, що Україною зупинено дію Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, документи, які не мають установленої форми, приймаються на території України за умови проставлення на них апостиля компетентними органами держави, в якій такий документ був складений, або консульської легалізації. Посилається апелянт і на те, що відсутні підстави для стягнення з Головного управління судового збору, оскільки згідно ч.2 ст.73 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» забороняється використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом. Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступного: Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 24.02.2025р. звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно до п.4.2 розділу ІV Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1, заяву позивача за принципом екстериторіальності передано для розгляду до ГУ ПФУ в Одеській області. Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області №233950011864 від 03.03.2025р. ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю страхового стажу в розмірі 32 роки. Зокрема, у рішенні зазначено, що страховий стаж заявниці складає 28 років 01 місяць 19 днів, що є недостатнім для призначення пенсії. За наданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи в Російській Федерації з 01.01.1992р. по 15.12.1994р. та період перебування у центрі зайнятості з 16.03.1995р. по 15.03.1996р., оскільки з 01.01.2023р. Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Дата, з якої особа матиме право на пенсійну виплату, - 21.02.2028р. Не погоджуючись з правомірністю вказаного рішення ГУ ПФУ в Одеській області ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду. Суд першої інстанції, задовольняючи позов ОСОБА_1 , визнав обґрунтованими доводи позивача про неправомірність дій Головного управління щодо не зарахування до страхового стажу позивача спірних періодів її роботи. Зокрема, суд зазначив, що положення Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. Навіть у випадку виходу держави-учасниці із Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, пенсійні права громадян такої держави не втрачають своєї сили. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004р. Відповідно до частини першої статті 1 Закону №1058-IV пенсія це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно ч.1 ст.26 Закону №1058-IV встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема, в період з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 роки. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (ч.1 ст.24 Закону №1058-IV) Згідно ч.2, ч.4 ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. На реалізацію вказаної норми Закону №1788-ХІІ Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993р. №637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній. Пунктами 1 та 2 Порядку №637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що законодавством України встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями у первинних документах. При зверненні до органу ПФУ із заявою про призначення пенсії ОСОБА_1 , серед іншого, надала трудову книжку серії НОМЕР_1 від 12.09.1983р., в якій містяться записи про її роботу з 01.01.1992р. по 15.12.1994р. на території Російської Федерації. Також, позивачем надано довідку Іркутського обласного центру зайнятості населення від 01.06.1996р., згідно якої ОСОБА_2 у період з 16.03.1995р. по 15.03.1996р. перебувала на обліку в центрі зайнятості як безробітня особа та вказаний період зараховується у загальний трудовий стаж особи на підставі п.2 ст.30 Закону РФ «Про зайнятість населення в Російській Федерації». Підставою для висновку про не зарахування вказаних періодів до страхового стажу позивача ГУ ПФУ в Одеській області зазначає ту обставину, що з 01.01.2023р. Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р. Так, відповідно до ч.2 ст.4 Закону №1058-IV якщо міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші норми, ніж ті, що передбачені законодавством України про пенсійне забезпечення, то застосовуються норми міжнародного договору. Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992р., зобов`язання за якою взяли на себе дев`ять держав - учасниць СНД, в тому числі, Україна та РФ (далі - Угода). Ця Угода поширюється на всі види пенсійного забезпечення громадян, які встановлені або будуть встановлені законодавством держав - учасниць Угоди (ст.5 Угоди). Відповідно до ст.1 Угоди пенсійне забезпечення громадян держав - учасниць цієї Угоди та членів їхніх сімей здійснюється за законодавством держави, на території якої вони проживають. Статтею 6 Угоди встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання. Для встановлення права на пенсію, в тому числі пенсію на пільгових умовах і за вислугу років, громадянам держав - учасниць Угоди враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з цих держав, а також на території колишнього СРСР за час до набуття чинності цією Угодою. Обчислення пенсій проводиться з заробітку (доходу) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу. У разі, якщо в державах - учасницях Угоди запроваджена національна валюта, розмір заробітку (доходу) визначається виходячи з офіційно встановленого курсу на момент призначення пенсії. Положеннями статті 3 Угоди також визначено, що всі витрати, пов`язані зі здійсненням пенсійного забезпечення за цією Угодою, несе держава, що надає забезпечення. Взаємні розрахунки не проводяться, якщо інше не передбачено двосторонніми угодами. Отже, наведені положення міжнародної угоди передбачають, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчислення. При цьому, пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться за законодавством держави, на території якої вони проживають. Слід зазначити, що відповідно до статті 13 Угоди кожний учасник цієї Угоди може вийти з неї, направивши відповідне письмове повідомлення депозитарію. Дія Угоди стосовно цього учасника припиняється після закінчення шести місяців з дня отримання депозитарієм такого повідомлення. Пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають. Відповідно до Постанови КМУ від 29.11.2022р. №1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла з вищезазначеної Угоди. Вказана постанова набрала чинності 02.12.2022р. Враховуючи наведені вище положення Угоди, а також оскільки спірний стаж позивача набутий нею у 1992-1996р.р. в період чинності Угоди в сфері пенсійного забезпечення, як для України, так і для РФ, колегія суддів доходить висновку, що припинення участі РФ в Угоді, як і прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 29.11.2022р. №1328 про вихід України з Угоди про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення, вчиненої 13 березня 1992 року, що унеможливило обмін інформацією між учасниками Угоди, не є підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду роботи ОСОБА_1 та перебування її на обліку в центрі зайнятості на території РФ до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії. Варто зазначити, що автентичність записів у трудовій книжці позивача про спірний період відповідачем не оспорюється. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про неправомірність відмови ГУ ПФУ в Одеській області у зарахуванні до страхового стажу позивача періоду її роботи в Російській Федерації з 01.01.1992р. по 15.12.1994р. та періоду перебування у центрі зайнятості з 16.03.1995р. по 15.03.1996р. при визначенні права ОСОБА_1 на пенсію на підставі ст.26 Закону №1058-IV. Враховуючи, що згідно спірного рішення ГУ ПФУ в Одеській області №233950011864 від 03.03.2025р. страховий стаж заявниці складає 28 років 01 місяць 19 днів, при зарахуванні до страхового стажу спірних періодів такий стаж ОСОБА_1 складатиме більше 32 років, що є достатнім для призначення пенсії на підставі ст.26 Закону №1058-IV. А відтак, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність правових підстав для зобов`язання ГУ ПФУ в Одеській області призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 21.02.2025р. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують правильність висновків суду першої інстанції про задоволення позову, а тому підстав для задоволення скарги та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає. Що ж до посилань апелянта на те, що судом необґрунтовано стягнуто з ГУ ПФУ в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір, то колегія суддів зазначає, що розподіл судових витрат по справі здійснено судом першої інстанції за правилами статті 139 КАС України. Ні вказаною нормою, а ні жодною іншою нормою КАС України вирішення питання про розподіл судових витрат по справі не поставлено в залежність від наявності/відсутності бюджетних асигнувань на сплату судового збору у відповідача суб`єкта владних повноважень, не на користь якого прийнято судове рішення по справі. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає. Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.В. Бойко Судді І.І. Тарновецький О.А. Шевчук