Постанова Миколаївський апеляційний суд № 490/5575/25

18.05.26 22-ц/812/1016/26 Провадження № 22-ц/812/1016/26 П О С Т А Н О В А іменем України 18 травня 2026 року м. Миколаїв справа № 490/5575/25 Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Тищук Н.О., суддів: Коломієць В.В., Серебрякової Т.В., розглянувши у спрощеному провадженні без виклику сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва, ухвалене 16 березня 2026 року суддею Шолох Л.М. в приміщенні цього ж суду, (дата складання повного рішення не зазначена), у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у с т а н о в и в: 1.Описова частина Короткий зміст вимог позовної заяви У липні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 11 431, 59 грн заборгованості за кредитним договором. Позивач зазначав, що 28.08.2021 року ОСОБА_1 звернувся до Банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір, та зобов`язався виконувати його умови. За умовами договору Відповідачу було надано кредитні кошти шляхом встановлення кредитного ліміту на кредитній картці у розмірі до 400 000 грн, з можливістю його коригування. Також договором передбачено сплату відсотків за користування кредитом у розмірі 3,1% на місяць на суму залишку заборгованості, сплату збільшених відсотків у розмірі 6,2% на місяць на суму простроченої заборгованості. Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов`язань за договором, позивач просив стягнути 11 431,59 грн заборгованість за тілом кредиту, яка утворилася станом на 02.03.2025 року. Узагальнені доводи інших учасників Правом подання відзиву на позовну заяву відповідач не скористався, участі у розгляді справи не приймав. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивовано недоведеністю перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів, оскільки додана позивачем Анкета-заява від 28.08.2021 року не містить інформації про розмір погодженого сторонами кредитного ліміту. Також позивачем не надано доказів перерахування позичальнику кредитних коштів (платіжне доручення, виписка по рахунку відповідача тощо). Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі представник АТ «Універсал Банк», посилаючись на незаконність, необґрунтованість рішення суду першої інстанції, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив рішення суду скасувати та ухвалите нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Узагальнені доводи апеляційної скарги Апеляційна скарга мотивована тим, що суду було надано виписки по рахункам відповідача НОМЕР_1 , що був відкритий згідно Анкети-заяви про надання банківських послуг від 28.08.2021року, та UA293220010000022037314082184, які підтверджують розмір заборгованості відповідача за тілом кредиту 11 431,59 грн та є належними доказами розміру заборгованості. Анкета заява підтверджує виникнення між сторонами правовідносин щодо надання банківських послуг. Також апелянт просив долучити до справи виписки про рух коштів по картці, посилаючись на те, що цей доказ не є новим, оскільки лише більш детально роз`яснює зміст фінансових операцій при користуванні позичальником послугами банку та додатково підтверджує обґрунтованість позовних вимог. Узагальнені доводи інших учасників Відповідно до приписів частини восьмої статті 128 ЦПК України відповідач вважається таким, що належним чином повідомлений про слухання справи, оскільки направлені на його адресу копія апеляційної скарги та судове повідомлення повернуті до суду з відміткою про його відсутність за вказаною адресою. Відзиву на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходило. 2.

Мотивувальна частина Відповідно до частини 1 статті 369 ЦПК України та враховуючи, що рішення суду постановлене у справі з ціною позову, яка є меншою ніж 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи. Згідно з частиною 5 статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Отже, оскільки рішення у цій справі ухвалене за відсутності учасників справи, повне судове рішення складене 18 травня 2026 року, датою ухвалення рішення є 18 травня 2026 року. Переглянувши справу за наявними в ній доказами та перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Встановлені судом першої інстанції обставини справи Судом встановлено, що 28.08.2021 року ОСОБА_1 підписав з АТ «Універсал Банк» Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір, та зобов`язався виконувати його умови. Анкета-заява містить копію паспорту та іншу ідентифікуючу позичальника інформацію. Також в анкеті-заяві ОСОБА_1 просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. Позиція апеляційного суду Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства. Як свідчить тлумачення статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання. Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити відсотки (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України). У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (частини перша та друга статті 633 ЦК України). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина першій статті 634 ЦК України). Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України.) Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України "Про електронну комерцію" (далі - Закон). У статті 3 вказаного Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частини 3 статті 11 зазначеного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (частина 6 статті 11 вказаного Закону). Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі - частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII. Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76,77 ЦПК України). Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Матеріалами справи підтверджується, що 28.08.2021 року ОСОБА_1 підписав з АТ «Універсал Банк» Анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. Положеннями Анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши Анкету-заяву Відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають Договір, та зобов`язався виконувати його умови. Анкета-заява містить копію паспорту та іншу ідентифікуючу позичальника інформацію. Також в анкеті-заяві ОСОБА_1 просив відкрити йому поточний рахунок НОМЕР_1 та встановити кредитний ліміт на суму, зазначену у мобільному додатку. При цьому розміру кредитного ліміту, який був встановлений банком Анкета-заява не містить. Паспорт споживчого кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту підпису позичальника також не містять. Інших підписаних позичальником документів позивачем не надано. До позовної заяви позивачем додано виписку по особовому рахунку ОСОБА_1 НОМЕР_1 , з якого, як правильно зазначив суд першої інстанції, вбачається що за період з 28.08.2021 року по 10.05.2025 року та станом на 30.08.2021 року на Дебет рахунку відповідача наявні грошові кошти у розмірі 100 грн. Також у виписці зазначено «вхідний станом на 28.08.2021 року 0,00 грн, вихідний станом на 10.05.2025 року 11 431,59 грн». Отже, зазначеною випискою заборгованість ОСОБА_1 не підтверджується. До апеляційної скарги банком було додано інформацію про рух коштів по картці, виданій за рахунком НОМЕР_1 , з якої вбачається, що станом на 24.03.2025 року банком нараховано ОСОБА_1 заборгованість за тілом кредиту у розмірі 10 000 грн та станом на 01.03.2025 року - за відсотками 1 431, 59 грн. Стаття 9 Закону України "Про споживче кредитування" визначає інформацію, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цьогоЗакону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або в електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством) із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 (провадження № 61-14545сво20) дійшла висновку про те, що "під формою правочину розуміється спосіб вираження волі сторін та/або його фіксація; правочин оформлюється шляхом фіксації волі сторони (сторін) та його змісту. Така фіксація здійснюється різними способами: першим і найпоширенішим з них є складання одного або кількох документів, які текстуально відтворюють волю сторін; зазвичай правочин фіксується в одному документі. Це стосується як односторонніх правочинів, (наприклад, складення заповіту), так і договорів (дво- і багатосторонніх правочинів). Домовленість сторін дво- або багатостороннього правочину, якої вони досягли, фіксується в його тексті, який має бути ідентичним у всіх сторін правочину; потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов`язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту". Наданий позивачем паспорт споживчого кредиту є лише рекламою споживчого кредиту та містить узагальнену інформацію про умови кредитування, орієнтовану загальну вартість кредиту та максимальний строк, на який надається кредит. Разом з тим, доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно достатті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність". Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Відповідно до пункту 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Аналіз зазначених норм дає підстави дійти висновку, що виписки за картковими рахунками (по кредитному договору) можуть бути належними доказами щодо заборгованості по тілу кредиту за кредитним договором. До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 28 жовтня 2020 року у справі № 760/7792/14-ц. Проте, з аналізу наданої позивачем виписки по рахунку відповідача за період з 28.08.2021 року по 10.05.2025 року та станом на 30.08.2021 року вбачається, що на Дебет рахунку відповідача наявні грошові кошти у розмірі 100 грн. Також у виписці зазначено «вхідний станом на 28.08.2021 року 0,00 грн, вихідний станом на 10.05.2025 року 11 431,59 грн». Отже, заборгованості у розмірі 11 431, 59 грн виписка по рахунку не підтверджує. Не підтверджує боргу і додана позивачем до позовної заяви інформація про рух коштів по картці, оскільки з неї вбачається, що протягом користування позичальником кредитними коштами банк списував з рахунку відсотки. Проте, стягнення відсотків Анкетою-заявою, яка є єдиним документом, підписаним позичальником, сплата відсотків не була погоджена. Крім того з руху коштів по картці вбачається, що 1 431, 59 грн є саме нарахованими позичальнику відсотками станом на 01.03.2025 року. Також у руху коштів по картці зазначено розмір кредитного ліміту 10 000 грн. Однак жодних доказів його погодження сторонами матеріали справи не містять. Крім іншого банк до апеляційної скарги додав довідку про розмір встановленого кредитного ліміту, з якої вбачається, що станом на 28.08.2021 року кредитний ліміт складає 0 грн, станом на 16.03.2024 року о 16 год 21 хв. 1 500 грн, а цього ж дня о 16 год 35 хв. - 0 грн, 29.03.2024 року о 10 год 04 хв. 2 000 грн, а цього ж дня о 14 год 48 хв. 10 000 грн. При цьому жодних підтверджень погодження з позичальником зміни кредитного ліміту та його встановлення саме в такому розмірі матеріали справи не містять. Отже, надана позивачем довідка про розмір встановленого кредитного ліміту не може бути прийнята апеляційним судом як належний та допустимий доказ, оскільки погодження розміру кредитного ліміту з позичальником суду не надано. Разом з тим, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов і правил обслуговування рахунків в АТ "Універсал Банк", Паспорту споживчого кредиту чорної картки monobank та Витяг з тарифів чорної картки monobank, у суду відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача. Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування рахунків в АТ "Універсал Банк", Паспорт споживчого кредиту чорної картки monobank, Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживачата та Витяг з тарифів чорної картки monobank розуміла відповідач, ознайомилась та погодилась з ними, підписуючи анкету-заяву до Договору надання банківських послуг. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Отже, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ "Універсал Банк" в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 по справі № 342/180/17. Суд першої інстанції, встановивши, що позивач не довів розміру наданого позичальнику кредиту, умов кредитування, та розміру заборгованості ОСОБА_1 , дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з підстав їх недоведеності. Колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 на підставі підписаної ним Анкети-заяви виникли правовідносини щодо надання банківських послуг, однак умови та обсяг цих послуг позивачем не доведено, тому апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» задоволенню не підлягає. За своїм змістом усі доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з наданою судом першої інстанції оцінкою зібраних у справі доказів та встановлених на їх підставі обставин, разом з тим доказів на спростування встановлених судом першої інстанції обставин апелянтом до апеляційної скарги не надано. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України). Відповідно до вимог статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. З урахуванням викладеного апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ "Універсал Банк" задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Щодо судових витрат Згідно із підпунктами "б", "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України постанова суду апеляційної інстанції складається, крім іншого, з нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення та розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Відповідно до вимог частин 1, 13 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, оскільки апеляційна скарга АТ «Універсал Банк» залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, витрати апелянта, понесені у зв`язку з розглядом справи, відносяться на його рахунок. Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 16 березня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, але за наявності підстав, передбачених статтею 389 ЦПК, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Н.О.Тищук Судді: В.В.Коломієць Т.В.Серебрякова --------------------------------- Повну постанову складено 18 травня 2026 року