Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/18607/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/18607/25 Головуючий в 1 інстанції: Бойко О.Я. Дата і місце ухвалення: 28 листопада 2025 року, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Тарновецького І.І., суддів: Бойка А.В., Шевчук О.А., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Одеської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №420/18607/25 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИК-ЮГ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - В С Т А Н О В И В: У червні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИК-ЮГ» звернулося до суду першої інстанції з адміністративним позовом, в якому просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000080/1 від 10 грудня 2024 року; - визнати протиправною та скасувати картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA500370/2024/000193 від 10 грудня 2024 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗЕРНОВИК-ЮГ» задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, Одеська митниця подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на думку апелянта, призвело до неправильного вирішення справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначає, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року є незаконним та необґрунтованим, оскільки прийняте з неправильним застосуванням норм Митного кодексу України та без урахування фактичних обставин справи. Апелянт вказує, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митним органом встановлено розбіжності у поданих декларантом документах та відсутність усіх відомостей, необхідних для підтвердження числових значень складових митної вартості товару, у зв`язку із чим митницею правомірно витребувано додаткові документи та прийнято рішення про коригування митної вартості товару. Також апелянт зазначає, що контроль правильності визначення митної вартості здійснювався із застосуванням системи управління ризиками, а рівень заявленої митної вартості був нижчим за рівень митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось, що стало підставою для виникнення обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару. Крім того, апелянт вважає, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи, не надав належної оцінки доводам митного органу та дійшов помилкового висновку про відсутність правових підстав для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови. З огляду на викладене просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки на підтвердження заявленої митної вартості товару до митного оформлення були надані всі необхідні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які містять достатні відомості для визначення митної вартості товару за основним методом, у зв`язку із чим позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Справу призначено до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України. Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.02.2023 між компанією BASKIM KIMYA DIS TICARET LIMITED SIRKETI та ТОВ «ЗЕРНОВИК-ЮГ» укладено контракт на продаж №BZN-160223-UA, відповідно до умов якого постачальник зобов`язався поставити покупцю хімічну продукцію та добрива на умовах CFR Ізмаїл або FOB Іскендерун (Туреччина) чи за іншими базисами поставки згідно інвойсів. 15.11.2024 позивачем здійснено передоплату за Контрактом на суму 88314,00 доларів США, а 02.12.2024 компанією BASKIM виставлено інвойс №BSK2024000000024 на поставку 47,65 тонн соди кальцинованої марки B загальною вартістю 15248,00 доларів США на умовах CFR Ізмаїл. Товар було доставлено на митну територію України морським транспортом з порту Хопа (Туреччина) до порту Ізмаїл (Україна) на судні «RAPID», що підтверджується коносаментом від 03.12.2024 та вантажною декларацією (cargo manifest). 09.12.2024 позивач подав до Одеської митниці митну декларацію №24UA500370006534U0 щодо товару: сода кальцинована (карбонат динатрію) CAS №497-19-8, що являє собою білий кристалічний порошок, масова частка Na2CO3 не менше 99%, марки B, вагою нетто 47650 кг, у біг-бегах, для виробництва скла та миючих засобів. Для підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем подано до митного органу документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, зокрема контракт, інвойс, транспортні та товаросупровідні документи, а також платіжні документи щодо здійснення передоплати за товар. 10.12.2024 Одеською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000080/1 та оформлено картку відмови у прийнятті митної декларації або митному оформленні, випуску чи пропуску товарів №UA500370/2024/000193. Підставою для прийняття вказаного рішення про коригування митної вартості товарів слугували висновки митного органу про наявність у поданих декларантом документах розбіжностей та відсутність усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, зокрема щодо сертифіката походження товару, витрат на навантаження, сертифіката якості, реквізитів платіжних документів, а також невідповідності назви судна у митній декларації та товаросупровідних документах. Так, митний орган зазначив, що сертифікат походження товару та сертифікат якості не містять посилань на контракт або інвойс, платіжний документ не містить окремих реквізитів, передбачених нормативними актами Національного банку України, а сума здійсненої передоплати перевищує суму, зазначену в інвойсі. Крім того, митниця посилалась на нижчий рівень заявленої митної вартості товару порівняно із митною вартістю аналогічних товарів, митне оформлення яких вже здійснювалось. Не погоджуючись із зазначеними рішеннями Одеської митниці, вважаючи їх протиправними та необґрунтованими, а також такими, що прийняті без належних правових підстав та без урахування поданих документів, які підтверджують заявлену митну вартість товару, позивач звернувся до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом. Вирішуючи спір по суті та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем до митного оформлення було надано належні та достатні документи, передбачені статтею 53 Митного кодексу України, які підтверджують заявлену митну вартість товару за основним методом, а наведені митним органом обставини щодо відсутності посилань у сертифікатах на контракт або інвойс, окремого підтвердження витрат на навантаження, оформлення платіжного документа, невідповідності у назві судна та нижчого рівня митної вартості порівняно із митною вартістю аналогічних товарів не свідчать про наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначення митної вартості товару, у зв`язку із чим суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000080/1 від 10.12.2024 та картки відмови №UA500370/2024/000193 і наявність підстав для їх скасування. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини щодо визначення митної вартості товарів, порядку здійснення контролю правильності її визначення, а також повноважень митних органів під час здійснення митного контролю врегульовані положеннями Митного кодексу України. Відповідно до частин 1, 2 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів, при цьому декларант зобов`язаний подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватись на об`єктивних та документально підтверджених даних. Згідно із частинами 1, 2 статті 53 МК України одночасно з митною декларацією декларант подає документи, які підтверджують заявлену митну вартість товару та обраний метод її визначення. Частиною 3 статті 53 МК України передбачено, що додаткові документи можуть бути витребувані митним органом лише у разі, якщо подані документи містять розбіжності, ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, а за результатами такого контролю митний орган або визнає заявлену митну вартість, або приймає рішення про її коригування. При цьому відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган має право відмовити у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні або недостовірні відомості про митну вартість товару. Згідно зі статтею 57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів є метод за ціною договору (контракту), а застосування другорядних методів допускається лише у разі неможливості застосування основного методу. Аналіз наведених норм свідчить про те, що витребування митним органом додаткових документів та подальше коригування митної вартості товару можливе лише за наявності належним чином обґрунтованих сумнівів щодо достовірності заявленої митної вартості товару. При цьому митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, обґрунтувати неможливість перевірки таких обставин на підставі поданих декларантом документів, а також вказати, які саме документи можуть усунути сумніви у достовірності відомостей. Як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем до митного оформлення було надано документи, передбачені частиною 2 статті 53 МК України, зокрема контракт №BZN-160223-UA від 16.02.2023, інвойс №BSK2024000000024 від 02.12.2024, платіжні документи щодо здійснення передоплати за товар, коносамент, вантажну декларацію (cargo manifest), а також інші товаросупровідні документи. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що наведені митним органом обставини не свідчать про наявність у поданих документах розбіжностей чи відсутність відомостей, які унеможливлювали б визначення митної вартості товару за основним методом. Так, сертифікат походження товару та сертифікат якості не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару у розумінні статті 53 МК України, а тому відсутність у них посилань на контракт або інвойс не може бути достатньою підставою для невизнання заявленої митної вартості товару. Крім того, колегія суддів враховує, що відповідно до умов поставки CFR витрати на навантаження та транспортування товару включаються до ціни товару, а тому відсутність окремого числового значення таких витрат у поданих документах не свідчить про непідтвердження складових митної вартості товару. Також колегія суддів зазначає, що поданий позивачем платіжний документ містить достатні відомості для підтвердження факту здійснення оплати за товар та ідентифікації відповідної господарської операції, а формальні зауваження митного органу щодо окремих реквізитів такого документа не впливають на можливість підтвердження заявленої митної вартості товару. Посилання митного органу на невідповідність у написанні назви судна у графі 21 митної декларації колегія суддів також вважає безпідставними, оскільки така розбіжність має характер технічної описки та не впливає на можливість ідентифікації товару чи перевірки митної вартості. Крім того, колегія суддів зазначає, що сам по собі нижчий рівень митної вартості товару порівняно із даними інформаційних баз митного органу не є достатньою та самостійною підставою для відмови у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару. Відомості автоматизованих інформаційних систем мають виключно допоміжний інформаційний характер та не можуть бути визначальним доказом недостовірності заявленої декларантом митної вартості товару. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.06.2022 у справі №280/1824/19, від 25.11.2020 у справі №1.380.2019.001657, від 19.02.2019 у справі №805/2713/16-а та від 08.02.2019 у справі №825/648/17. З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що відповідачем не доведено наявності обґрунтованих сумнівів щодо правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а тому у митного органу були відсутні правові підстави для коригування митної вартості товару та прийняття картки відмови. Отже, рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів №UA500370/2024/000080/1 від 10.12.2024 та картка відмови №UA500370/2024/000193 правомірно визнані судом першої інстанції протиправними та скасовані. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, надав належну оцінку наявним у матеріалах справи доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги Одеської митниці зводяться до переоцінки обставин справи та незгоди з висновками суду першої інстанції, однак не містять належних та допустимих доказів, які б спростовували встановлені судом першої інстанції обставини або свідчили про правомірність прийнятого митним органом рішення про коригування митної вартості товару. При цьому апелянтом не доведено наявності у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки чи відсутності відомостей, які унеможливлювали б визначення митної вартості товару за основним методом, а також не надано доказів неможливості застосування методу визначення митної вартості за ціною договору. Посилання апелянта на інформацію автоматизованих систем аналізу ризиків та на рівень митної вартості аналогічних товарів не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки такі відомості самі по собі не є достатньою підставою для коригування митної вартості товару. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року є законним та обґрунтованим, підстави для його скасування або зміни відсутні. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 242, 246, 308, 310, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд апеляційної інстанції, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Одеської митниці залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2025 року у справі №420/18607/25 - залишити без змін. Судові витрати в порядку статті 139 КАС України розподілу між сторонами не підлягають. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Головуючий: І.І. Тарновецький Судді: А.В. Бойко О.А. Шевчук