Постанова 4851 № 520/13830/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р. Справа № 520/13830/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Спаскіна О.А., Суддів: Присяжнюк О.В. , Любчич Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Мельников Р.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022 по справі №520/13830/25 за позовом ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправною відмову та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 в інтересах неповнолітньої особи ОСОБА_2 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просила суд: - визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% пенсії за віком померлого годувальника з 22.02.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% пенсії за віком померлого годувальника з 22.02.2024. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника з 21.02.2025. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника з 21.02.2025. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», Кодексу адміністративного судочинства України та на не відповідність висновків суду обставинам справи. Відповідно до ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів вислухавши суддю доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 , перебувала у шлюбі з ОСОБА_4 . ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася дочка ОСОБА_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Московським відділом реєстрації актів цивільного стану Харківського міського управління юстиції від 02.09.2009. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , був призваний до лав ЗСУ. 20 квітня 2023 року позивачем отримано сповіщення №70, видане ІНФОРМАЦІЯ_3 про те, що батько ОСОБА_2 - ОСОБА_4 зник безвісти, виконуючи бойове завдання у н.п. Водяне Донецької області. У зв`язку з вищезазначеними обставинами позивач, як мати неповнолітньої дитини, звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області з заявою про призначення пенсії у зв`язку з втратою годувальника для доньки ОСОБА_2 . Однак у призначенні зазначеної пенсії було відмовлено, що стало підставою для звернення до суду. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №520/22675/23 було частково задоволено позов, поданий в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити мені пенсію у зв`язку з втратою годувальника на доньку ОСОБА_3 , починаючи з дати звернення 29.04.2023. На виконання вказаного судового рішення пенсія у зв`язку з втратою годувальника була призначена з 29.04.2023 у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на одного утриманця. У жовтні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_3 мене було повідомлено про загибель військовослужбовця ОСОБА_4 на підставі проведеної експертизи, зокрема результатів аналізу ДНК, що підтвердили його особу. Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Свідоцтво видане 01.10.2024 Четвертим відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. 24.10.2024 позивач звернулась через електронний кабінет веб-порталу до відповідача із заявою про перерахунок пенсії у зв`язку з втратою годувальника на доньку виходячи з 70 % грошового забезпечення. Як зазначено в матеріалах справи, позивач разом із заявою про перерахунок пенсії з втратою годувальника, надала відповідачу документи які підтверджують факт смерті ОСОБА_4 . Листом від 21.11.2024 № 33187-34174/Ж-02/8-2000/24 Головним управлінням ПФУ в Харківській області було відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі заяви від 24.10.2024, а також повідомлено, що заяву переведено в статус «помилковий». 21.02.2025 позивач вдруге звернулася до відповідача із заявою про перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», з проханням призначити пенсію на одного утриманця ОСОБА_3 у розмірі 70% пенсії за віком померлого годувальника з 22.02.2025. Листом від 03.03.2025 № 6093-5960/Ж-03/8-2000/25 відповідач повідомив, що для призначення такої пенсії необхідно звернутися до районного ТЦК та СП за місцем проживання. Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з позовом. Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника. Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав. Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону № 1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Згідно із ч. 3 ст. 1 Закону № 2262-ХІІ, члени сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти, мають право на пенсію в разі втрати годувальника. Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону № 2262-ХІІ, військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії в разі втрати годувальника призначаються незалежно від тривалості служби. Згідно із ст. 6 Закону № 2262-ХІІ, сім`ї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Відповідно до ст. 29 Закону №2262-ХІІ пенсії в разі втрати годувальника сім`ям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сім`ям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом - якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати. При цьому сім`ї військовослужбовців, які пропали безвісти в період бойових дій, прирівнюються до сімей загиблих на фронті. Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 30 Закону № 2262-ХІІ, право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні (стаття 31). Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Відповідно до ст. 31 Закону № 2262-ХІІ, члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. З аналізу наведених вище норм Закону №2262 вбачається, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні, при цьому, братам, сестрам та онукам, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали особами з інвалідністю до досягнення 18 років, право на пенсію надається лише у тих випадках, якщо у них немає працездатних батьків. Частинами першою, другою статті 30 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262 передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні. Незалежно від перебування на утриманні годувальника пенсія призначається: непрацездатним дітям; непрацездатним батькам і дружині (чоловікові), якщо вони після смерті годувальника втратили джерело засобів до існування, а також непрацездатним батькам і дружині (чоловікові) військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули чи померли або пропали безвісти в період проходження служби або пізніше внаслідок поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, що мали місце під час служби. Судовим розглядом встановлено, що ОСОБА_5 - неповнолітня донька загиблого військовослужбовця - ОСОБА_4 . Водночас, рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.11.2023 у справі №520/22675/23 було частково задоволено позов, поданий в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області призначити мені пенсію у зв`язку з втратою годувальника на доньку ОСОБА_3 , починаючи з дати звернення 29.04.2023. ОСОБА_4 , під час безпосередньої участі у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України (згідно з довідкою від 20.12.2024 №14843, виданої військовою частиною НОМЕР_3 ) поблизу АДРЕСА_1 ІНФОРМАЦІЯ_5 загинув у бою (свідоцтво про смерть НОМЕР_4 , сповіщення сім`ї №70 від 20.04.2023 вих.№3025 ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Відповідно до п. "а" ч. 1 ст. 36 ЗУ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і з`єднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, а саме батькам (одному з батьків), дружині (чоловікові), іншому непрацездатному члену сім`ї загиблого (померлого) годувальника, якщо право на пенсію має один непрацездатний член сім`ї, - у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї; якщо право на пенсію мають два і більше непрацездатних членів сім`ї (крім батьків, дружини (чоловіка) - у розмірі 50 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на кожного непрацездатного члена сім`ї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих осіб з інвалідністю внаслідок війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків. Частиною другою статті 50 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб № 2262-ХІІ передбачено, що членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, - з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, - з дня звернення за пенсією. Із аналізу вищевикладених положень слідує, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та Закону України № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором у розмірі, встановленому чинним законодавством. Отже, ОСОБА_5 має право на отримання пенсії по втраті годувальника у розмірі 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника у порядку ЗУ № 2262-ХІІ. Статтею 63 Закону № 2262-XII визначаються питання перерахунку раніше призначених пенсій, згідно із якою перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Відповідно до приписів частин 2 та 3 статті 51 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій у зв`язку із зміною розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на такий перерахунок згідно з цим Законом, або у зв`язку із введенням для зазначених категорій осіб нових щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавок, доплат, підвищень) та премій у розмірах, встановлених законодавством, не проведений з вини органів Пенсійного фонду України та/або державних органів, які видають довідки для перерахунку пенсії, провадиться з дати виникнення права на нього без обмеження строком. Згідно з частиною 4 статті 63 Закону № 2262-ХІІ, усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій. Кабінет Міністрів України Постановою від 13.02.2008 № 45 «Про затвердження Порядку проведення перерахунку пенсій, призначених відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393» (далі Порядок № 45) затвердив Порядок, яким визначено алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України та державних органів, з яких осіб, яким призначено пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», було звільнено із служби, для реалізації перерахунку раніше призначених пенсій. Пункт 1 Порядку № 45 передбачає, що пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію згідно із Законом, перераховуються на умовах та в розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до територіального органу пенсійного фонду надано вичерпний пакет документів, включно зі сповіщенням №70, виданим ІНФОРМАЦІЯ_6 , що, як вбачається з його змісту, є підставою для подання документів для призначення пенсії і пільг в установлено законом порядку. Із урахуванням вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що відповідачем протиправно відмовлено ОСОБА_1 у здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 у зв`язку із втратою годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника. Позивач з 29.04.2023 отримує пенсію по втраті годувальника у розмірі 50% пенсії за віком померлого годувальника згідно із Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на одного утриманця. За перерахунком пенсії у порядку Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 70% на одного утриманця позивач звернулась 21.02.2025. Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною відмову відповідача та зобов`язання його здійснити перерахунок та виплату пенсії по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» на одного утриманця - ОСОБА_3 , у розмірі 70% грошового забезпечення загиблого годувальника з 21.02.2025. Суд першої інстанції надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору та дослухався до усіх аргументів сторін, які здатні вплинути на результат вирішення спору. Суд наголошує, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі Серявін та інші проти України зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі Конвенція) зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі Трофимчук проти України ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи. Усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу у цьому судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків рішення суду першої інстанції не спростовують. За правилами частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та свідчать про незгоду із правовою оцінкою суду першої інстанції обставин справи, суд апеляційної інстанції підстав для його скасування не вбачає. Таким чином, колегія суддів, згідно ст. 316 КАС України вирішила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись ст. ст. 242, 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі №520/13830/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя О.А. Спаскін Судді О.В. Присяжнюк Л.В. Любчич