LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4851520/22996/25

від 14.05.2026 ·

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 травня 2026 р. Справа № 520/22996/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Перцової Т.С., Суддів: Макаренко Я.М. , Жигилія С.П. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026, головуючий суддя І інстанції: Панов М.М., м. Харків, повний текст складено 24.02.26 по справі № 520/22996/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ ОСОБА_1 (далі по тексту ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту ГУ ПФУ в Харківській області, відповідач, пенсійний орган), в якому просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.06.2025 № 204650002072 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з додаванням заробітної плати, відповідно до довідок про заробітну плату, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 № 8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654, та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2024; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині четвертій статті 42 Закону № 1058-IV від 09.07.2003, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з додаванням заробітної плати, відповідно до довідок про заробітну плату, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 №8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654, та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2024. В обґрунтування позовних вимог послався на протиправність та безпідставність рішення ГУ ПФУ у Харківській області від 16.06.2025 № 204650002072, яким відмовлено у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , адже після призначення пенсії позивач продовжував працювати, а тому у розумінні частини 4 статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), набув право на проведення перерахунку пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення пенсії. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі №520/22996/25 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, буд. 5, Держпром, під. 3, пов. 2, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, ЄДРПОУ 14099344) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.06.2025 № 204650002072 щодо відмови здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з додаванням заробітної плати, відповідно до довідок про заробітну плату, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 №8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654, та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2024. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині четвертій статті 42 Закону № 1058-IV від 09.07.2003, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з додаванням заробітної плати, відповідно до довідок про заробітну плату, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 № 8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654, та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2024. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/22996/25, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив про відсутність правових підстав для здійснення перерахунку пенсії позивача, оскільки заявник набув менш як 24 місяці страхового стажу з моменту останнього перерахунку, а тому за результатами повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 26.09.2024 про здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 по справі № 520/1692/25 відповідачем законно та обґрунтовано відмовлено у перерахунку пенсії. Позивач правом подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Згідно з частиною 4 статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Колегія суддів, вислухавши суддю доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінню Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон № 1058-IV). Після призначення позивачу пенсії він продовжив працювати. Відповідачем було проведено автоматизованим способом перерахунок пенсії по стажу з додаванням періодів роботи, з яких були сплачені страхові внески до Пенсійного фонду України, про що свідчать відомості довідки ОК-5. Проте, відповідачем не було здійснено перерахунок пенсії позивача з урахуванням відомостей довідки ОК-5, як це слідує з положень статті 40 Закону № 1058-IV. 26.09.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про перерахунок та виплату йому пенсії за віком з урахуванням заробітної плати позивача, відповідно до довідок, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 № 8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654. Відповідач, у відповідь на вищезазначену заяву листом 03.10.2024 № 204650002072 повідомив про те, що розмір пенсії позивача розраховується та виплачується згідно з нормами Закону № 1058-IV, а також немає підстав для перерахунку пенсії з урахуванням вищезазначених довідок та відповідно до довідки ОК-5. Не погодившись з такою відповіддю пенсійного органу, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/1692/25 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2024 про перерахунок пенсії за віком з урахуванням висновків суду по даній справі. Рішенням від 16.06.2025 № 204650002072 було повідомлено, що на підставі зазначеного, за результатами повторного розгляду заяви від 26.09.2024 ОСОБА_1 про здійснення перерахунку пенсії на виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 у справі № 520/1692/25 вирішено відмовити ОСОБА_1 у перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю правових підстав. Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом до суду про визнання його протиправним та скасування. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.06.2025 № 204650002072 та наявності підстав для його скасування, адже відмовивши позивачу у перерахунку пенсії, виходячи із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині 4 статті 42 Закону № 1058-IV, з додаванням заробітної плати та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, відповідач діяв незаконно. Суд вважав, що належним способом захисту прав позивача буде зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині четвертій статті 42 Закону № 1058-IV від 09.07.2003, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з додаванням заробітної плати, відповідно до довідок про заробітну плату, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 №8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654, та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2024. Надаючи правову оцінку правильності застосування судом першої інстанції норм процесуального права щодо встановлених обставин справи, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Європейська соціальна хартія (переглянута) від 03 травня 1996 року, ратифікована Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-V, яка набрала чинності з 01 лютого 2007 року (далі - Хартія), визначає, що кожна особа похилого віку має право на соціальний захист (пункт 23 частини І). Ратифікувавши Хартію, Україна взяла на себе міжнародне зобов`язання запроваджувати усіма відповідними засобами досягнення умов, за яких можуть ефективно здійснюватися права та принципи, що закріплені у частині І Хартії. Отже, право особи на належне отримання пенсії як складова частина права на соціальний захист є її конституційним правом, яке гарантується міжнародними зобов`язаннями України. За приписами пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом № 1058-ІV. Згідно з положеннями статті 1 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. У розумінні частини 1 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Згідно із частиною 2 статті 24 Закону № 1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. За приписами частини 4 статті 24 Закону № 1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або у разі відсутності після 1 липня 2000 року 60 місяців страхового стажу, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв. За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. Згідно із частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV у разі якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, перерахунок пенсії проводиться з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої обчислена пенсія. За бажанням пенсіонера перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. У разі якщо застрахована особа після призначення (перерахунку) пенсії має менш як 24 місяці страхового стажу, перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки після призначення (попереднього перерахунку) з урахуванням страхового стажу після її призначення (попереднього перерахунку) та заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Якщо пенсіонер, який продовжував працювати, набув стажу, достатнього для обчислення пенсії відповідно до частини першої статті 28 цього Закону, за його заявою проводиться відповідний перерахунок пенсії незалежно від того, скільки часу минуло після призначення (попереднього перерахунку) пенсії, з урахуванням заробітної плати, з якої призначено (попередньо перераховано) пенсію. Органи Пенсійного фонду щороку з 1 квітня без додаткового звернення особи проводять перерахунок пенсії тим особам, які на 1 березня року, в якому здійснюється перерахунок, набули право на проведення перерахунку, передбаченого абзацами першим - третім цієї частини, на найбільш вигідних умовах. Порядок такого перерахунку пенсії встановлюється правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення. Обчислення страхового стажу, який дає право на перерахунок пенсії відповідно до цієї статті, здійснюється не раніше дня, що настає за днем, по який обчислено страховий стаж під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Дія цієї частини не поширюється на пенсіонерів, яким призначено пенсію за вислугу років на умовах, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення", та які не досягли віку, встановленого статтею 26 цього Закону. Механізм проведення перерахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», щороку з 01 квітня без додаткового звернення осіб, які після призначення (попереднього перерахунку) пенсії продовжували працювати визначено Порядком проведення перерахунку пенсії без додаткового звернення особи відповідно до частини четвертої статті 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженим Постановою правління Пенсійного фонду України 18 травня 2018 року № 10-1 (далі Порядок № 10-1). Пунктом 3 Порядку № 10-1 визначено, що перерахунок пенсії проводиться пенсіонеру, який після призначення (перерахунку) пенсії: 1) продовжував працювати та має не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі. Перерахунок пенсії проводиться із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію або із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії; 2) продовжував працювати і має менш як 24 місяці страхового стажу. Перерахунок пенсії проводиться не раніше ніж через два роки з дня звернення за призначенням (попереднім перерахунком) пенсії. Перерахунок проводиться з урахуванням страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) та із заробітної плати (доходу), з якої (якого) призначено (попередньо перераховано) пенсію. Отже, у випадку, якщо після призначення пенсії застрахована особа продовжувала працювати, за її бажанням пенсійний орган проводить перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії. Судом апеляційної інстанції встановлено, що скориставшись своїм правом, передбаченим частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV, позивач звернувся до ГУ ПФУ із заявою про перерахунок пенсії, за наслідками розгляду якої отримав відмову, яку оскаржив у судовому порядку. На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 по справі № 520/1692/25, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.09.2024 про перерахунок пенсії за віком з урахуванням висновків суду по даній справі, відповідачем розглянуто заяву ОСОБА_1 про перерахунок пенсії від 26.09.2024 із урахуванням довідок про заробітну плату, виданих ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 № 8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654 та прийнято оскаржуване рішення від 16.06.2025 № 204650002072 про відмову у перерахунку пенсії відповідно до частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV у зв`язку з відсутністю правових підстав, так як стаж, набутий після останнього перерахунку, складає 38 років 4 місяці 20 днів, що є менше ніж 24 місяці. Разом з цим, колегія суддів вважає такі висновки ГУ ПФУ у Харківській області помилковими, з огляду на наступне. Колегією суддів встановлено, що 16.08.2017 ОСОБА_1 призначено пенсію за віком виходячи із страхового стажу 36 років 6 місяців 20 днів. Стаж зараховано по 30.09.2005. 01.05.2022 позивачу проведено перерахунок пенсії з причини працевлаштування. Відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення від 17.08.2024 № 8/12/653, ОСОБА_1 у період з 17 квітня 2022 року по 31 липня 2024 року перебував на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 та отримував грошове забезпечення. Загальна сума доходу : 2123822,59 грн. Довідкою від 17.08.2024 № 8/12/654 підтверджується факт виплати позивачу у період з 17 квітня 2022 року по 31 липня 2024 року щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії. Отже, з моменту останнього перерахунку пенсії позивача (01.05.2022), ОСОБА_1 набув страховий стаж більше 24 місяців (з травня 2022 року по липень 2024 року), що у свою чергу, спростовує твердження апелянта про зворотне. За таких обставин, враховуючи, що ОСОБА_1 після призначення пенсії продовжив працювати (проходив військову службу), та його страховий стаж після останнього перерахунку становить більше 24 місяців, колегія суддів дійшла висновку, що позивач набув право на перерахунок пенсії з урахуванням не менш як 24 місяців страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) пенсії, як то передбачено частиною 4 статті 42 Закону № 1058-IV. З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області від 16.06.2025 № 204650002072, яким відмовлено у перерахунку пенсії позивача та наявність підстав для його скасування, що має наслідком прийняття рішення про відмову у задоволенні вимог апеляційної скарги в цій частині. Колегія суддів зауважує, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення. Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)). Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату. Частиною четвертою статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи №R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта У разі наявності у суб`єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення, та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов`язання судом суб`єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06 листопада 2019 року у справі № 509/1350/17 зазначила, що суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. При цьому, застосування такого способу захисту у цій справі вимагає з`ясування судом, чи виконано позивачем усі визначені законом умови, необхідні для прийняття рішення про призначення пенсії. Відповідно до пунктів 2, 4 та 10 частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може визнати протиправним та скасувати індивідуальний акт чи окремі його положення; визнати бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язати вчинити певні дії; визначити інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні. З огляду на те, що через два роки з останнього перерахунку пенсії позивача він набув страховий стаж більше необхідних 24 місяців, що у розумінні частини 4 статті 42 Закону № 1058-IV дає йому право на відповідний перерахунок пенсії, існує лише один вид правомірної поведінки Головного управління Пенсійного фонду - здійснити такий перерахунок. Отже, у відповідача відсутній вибір між декількома можливими правомірними рішеннями, а тому зазначені повноваження не є дискреційними. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що ефективним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії, із заробітної плати за періоди страхового стажу, зазначені в частині четвертій статті 42 Закону № 1058-IV від 09.07.2003, за даними реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, з додаванням заробітної плати, відповідно до довідок про заробітну плату, що видані ВЧ НОМЕР_1 від 17.08.2024 № 8/12/653 та від 17.08.2024 № 8/12/654, та страхового стажу по 31 травня 2024 року включно, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час попереднього перерахунку пенсії, починаючи з 01.06.2024. Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують. Керуючись ч. 4 ст. 229, ч. 4 ст. 241, ст. ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 24.02.2026 по справі № 520/22996/25 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Т.С. Перцова Судді Я.М. Макаренко С.П. Жигилій

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»