Постанова 4851 № 520/32482/25

Головуючий І інстанції: Заічко О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 травня 2026 р. Справа № 520/32482/25 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді Мінаєвої К.В., Суддів: Катунова В.В. , Ральченка І.М. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026, майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, по справі № 520/32482/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: І. Зміст позовних вимог та їх обґрунтування. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач, ІНФОРМАЦІЯ_3 ), третя особа: ІНФОРМАЦІЯ_2 , в якому просив суд: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (код НОМЕР_1 ), яка полягає у незадоволенні по суті заяви ОСОБА_1 та невнесенні до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів відомостей про статус ОСОБА_1 як непридатного до військової служби - невійськовозобов`язаного - виключеного з військового обліку; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_4 (код: НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів відомості про статус ОСОБА_1 як непридатного до військової служби невійськовозобов`язаного - виключеного з військового обліку. В обґрунтування позовної заяви позивач зазначив, що відповідач протиправно не вніс до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів відомостей про статус позивача як непридатного до військової служби - невійськовозобов`язаного - виключеного з військового обліку. ІІ. Зміст рішення суду першої інстанції. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 позов задоволено частково. Ухвалюючи судове рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що на звернення позивача до відповідача про внесення відповідних змін у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, відповіді позивача ІНФОРМАЦІЯ_5 надано лист від 25.11.2025 №590/ГВОССЗ в якому повідомлено, що для усунення розбіжностей між записом у військовому квитку НОМЕР_2 та Свідоцтві про хворобу № 468 позивачу треба прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття відповідних рішень уповноваженими особами. Суд першої інстанції врахував, що фактично відповідачем заява про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів по суті не розглянута, ним не оцінювалось наявність або відсутність підстави для внесення таких змін, а також надані на їх підтвердження документи та відповідно відповіді на них не місять відмови відповідача у внесенні змін. З урахуванням вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви позивача про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та відповідно про наявність підстав з урахуванням положень ч. 2 ст. 9 КАС України для виходу за межі позовних вимог шляхом зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача за вх. №15361 від 18.11.2025 та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення. ІІІ. Підстави апеляційного оскарження та їх обґрунтування. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 у справі № 520/32482/25 в частині відмови у зобов`язанні ІНФОРМАЦІЯ_1 (код: НОМЕР_1 ) внести до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів відомості про статус ОСОБА_1 як непридатного до військової служби невійськовозобов`язаного - виключеного з військового обліку. У вказаній частині прийняти нове рішення, яким зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_7 внести до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів відомості про статус ОСОБА_1 як непридатного до військової служби невійськовозобов`язаного - виключеного з військового обліку. В доводах апеляційної скарги зазначає, що листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.11.2025 №590/ГВОССЗ фактично позивачу відмовлено в оновленні/актуалізації військово-облікових даних і внесенні відповідних відомостей про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів. Проте суд в оскаржуваному рішенні помилково тлумачить вказану відповідь не як відмову в оновленні/актуалізації військово-облікових даних і внесенні відповідних відомостей про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів, а як не розгляд заяви по суті. Враховуючи відсутність висновків суду щодо наявності/відсутності підстав для виключення позивача з військового обліку з посиланням на конкретну норму законодавства, а також ігнорування відповідачем судового розгляду, вважає за даних обставин вихід суду за межі позовних вимог у вигляді зобов`язання відповідача повторно розглянути по суті заяву позивача та за результатами її розгляду прийняти відповідне рішення, таким що не є необхідним для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, і не є ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Крім того у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення суду відповідачем, виникне необхідність повторного звернення до суду. ІV. Провадження в суді апеляційної інстанції та виклад позиції інших учасників справи. Відповідач не скористався правом надання відзиву на апеляційну скаргу, що відповідно до частини четвертої статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції . Згідно зі статтею 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що рішення суду першої інстанції ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), суд апеляційної інстанції в порядку пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) розглядає справу без повідомлення учасників справи (у порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. З урахуванням вимог частини четвертої статті 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. V. Обставини, встановлені судом. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , відповідно до свідоцтва про хворобу № 468 від 04.04.2013 року, затвердженого Центральною лікарсько-експертною комісією МНС України, визнаний непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку. В графі 15 військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 зазначено, що 04.04.2013 призовною (медичною) комісією ЦЛК МНС України визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІІ ст. 39-Б; 54-Б; 52-В; 64-Б Розкладу хвороб Наказу МОУ № 402 від 2008 р. Знятий з військового обліку (а.с. 15). При перевірці актуальності облікових даних шляхом реєстрації в додатку «Резерв+» позивачем виявлено, що він перебуває на обліку як військовозобов`язаний. Також дані додатку «Резерв+» не містять інформації про стан здоров`я позивача, а саме про непридатність позивача до військової служби та про статус невійськовозобов`язаного через виключення/зняття з військового обліку на підставі свідоцтва про хворобу № 468 від 04.04.2013 року, а саме гр. ІІІ ст. 39-Б; 54-Б; 52-В; 64-Б Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МО України від 14.08.2008 № 402). З метою підтвердження відповідного статусу позивача було направлено адвокатський запит до Державної служби України з надзвичайних ситуацій з проханням надати відповідні документи, медичні довідки, висновки, виписки тощо, які слугували підставою для висновку про непридатність ОСОБА_1 у свідоцтві про хворобу № 468 від 04.04.2013 року. На цей запит у відповідь надійшов лист Державна служба України з надзвичайних ситуацій № 04-13571/18 від 11.06.2025, до якого додано всі необхідні підтверджувальні документи. 12.11.2025 позивачем до ІНФОРМАЦІЯ_6 подано заяву з вимогою внести відомості про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бази даних «Оберіг», «Резерв+» та будь-яких інших баз даних військового обліку (а.с. 23-24). Листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.11.2025 №590/ГВОССЗ повідомлено, що для усунення розбіжностей між записом у військовому квитку НОМЕР_2 та Свідоцтві про хворобу № 468 позивачу рекомендовано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття відповідних рішень уповноваженими особами. Не погоджуючись з такою бездіяльністю ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення актуальних персональних даних позивача до Єдиного державного Реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, позивач звернувся до суду з цим позовом. VІ. Позиція суду апеляційної інстанції. Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, виходячи з наступного. Статтею 17 Конституції України визначено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Відповідно до статті 65 Конституції України, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та діє донині. Указом Президента України від 24.02.2022 № 69/2022 "Про загальну мобілізацію" постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Закон України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначені Законом України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ "Про військовий обов`язок і військову службу" та Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008. Статтею 1 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" від 21.10.1993 № 3543-ХІІ (надалі - Закон № 3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. За приписами частин першої - третьої статті 1 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (надалі - Закон № 2232-XII; у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. За змістом частини дев`ятої цієї статті щодо військового обов`язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають приписці до призовних дільниць; призовники - особи, приписані до призовних дільниць; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов`язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період. Відповідно до частини десятої статті 1 Закону № 2232-XII (у редакції станом на серпень 2022 року) громадяни України, які приписані до призовних дільниць або перебувають у запасі Збройних Сил України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані: прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу Служби зовнішньої розвідки України для оформлення військово-облікових документів (посвідчень про приписку до призовних дільниць, військових квитків, тимчасових посвідчень військовозобов`язаних), приписки, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів; проходити медичний огляд та лікування в лікувально-профілактичних закладах згідно з рішеннями комісії з питань приписки, призовної комісії або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України; проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі; виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством. Відповідно до пункту 3 частини шостої статті 37 Закону № 2262-ХІІ виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які визнані військово-лікарськими комісіями непридатними до військової служби з виключенням з військового обліку. Законом України від 11.04.2024 № 3633-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку" статтю 1 Закону № 2232-ХІІ викладено у новій редакції, де у частині десятій, зокрема, передбачено, що громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 3633-IX установлено, що під час дії Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 3 березня 2022 року № 2105-IX громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов`язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв`язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані: у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста (за наявності). Підпунктом 12 пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №3633-IX передбачено, що військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов`язку, виданий до дня набрання чинності цим Законом, є чинним та не потребує обов`язкової заміни у випадку (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа. Закон № 3633-IX набрав чинності 18.05.2024. Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487 (далі - Порядок № 1487), визначає механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - військовий облік) центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами (далі - державні органи), органами місцевого самоврядування, органами військового управління (органами управління), військовими частинами (підрозділами) Збройних Сил та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів спеціального призначення, територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки, підприємствами, установами та організаціями, закладами освіти, закладами охорони здоров`я незалежно від підпорядкування і форми власності (далі - підприємства, установи та організації). Відповідно до пункту 2 Порядку № 1487 військовий облік є складовою змісту мобілізаційної підготовки держави. Він полягає у цілеспрямованій діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій щодо: фіксації, накопичення та аналізу наявних людських мобілізаційних ресурсів за військово-обліковими ознаками; здійснення заходів із забезпечення виконання встановлених правил військового обліку призовниками, військовозобов`язаними та резервістами; подання відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів до органів ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У силу пункту 16 Порядку № 1487 військовий облік поділяється на облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів, з урахуванням обсягу та деталізації - на персонально-якісний, персонально-первинний та персональний. Персонально-якісний військовий облік передбачає облік відомостей (персональних та службових даних) стосовно призовників, військовозобов`язаних та резервістів за задекларованим (зареєстрованим) місцем проживання, які узагальнюються в облікових документах та вносяться до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Ведення персонально-якісного військового обліку покладається на відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, органи СБУ, відповідні підрозділи розвідувальних органів. За змістом пункту 79 Порядку № 1487 районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки: організовують та ведуть військовий облік на території адміністративно-територіальної одиниці; здійснюють взяття, зняття або виключення з військового обліку призовників, військовозобов`язаних та резервістів у випадках, передбачених законодавством; організовують та забезпечують зберігання облікової документації призовників, військовозобов`язаних та резервістів, персональних даних, які містяться в них; проставляють у військово-облікових документах призовників, військовозобов`язаних та резервістів відповідні відмітки про взяття їх на військовий облік, зняття та виключення з нього; виконують функції з ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. Пунктом 81 Порядку № 1487 визначено, що взяття на військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів здійснюється за їх особистої присутності (крім випадків, визначених у пунктах 15, 15-1 цього Порядку та підпункті 10-1 пункту 1 додатка 2). При цьому взяття на військовий облік здійснюється за умови наявності паспорта громадянина України (паспорта громадянина України для виїзду за кордон у випадку подання заяви про взяття на військовий облік через закордонну дипломатичну установу України згідно з підпунктом 10-1 пункту 1 додатка 2) та військово-облікового документа у разі, якщо він видавався та не був втрачений. Особиста присутність призовників, військовозобов`язаних та резервістів для зняття або виключення з військового обліку у районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки, органах СБУ, відповідних підрозділах розвідувальних органів не обов`язкова. Правові та організаційні засади створення, функціонування Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів визначені в Законі України від 16.03.2017 № 1951-VIII "Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів" (далі - Закон № 1951-VIII). Cтаттею 1 Закону № 1951-VIII визначено, що Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов`язаних та резервістів (далі - Реєстр) - інформаційно-комунікаційна система, призначена для збирання, зберігання, обробки та використання даних про призовників, військовозобов`язаних та резервістів, створена для забезпечення військового обліку громадян України. Відповідно до частини першої статті 6 Закону № 1951-VIII до Реєстру вносяться, обробляються та зберігаються в базі даних Реєстру такі відомості: 1) персональні дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 2) службові дані призовників, військовозобов`язаних та резервістів. У частині першій статті 9 Закону № 1951-VIII передбачено, що призовник, військовозобов`язаний та резервіст має право: 1) отримувати інформацію про своє включення (невключення) до Реєстру та відомості про себе, внесені до Реєстру, в тому числі через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста; 2) звертатися в порядку, встановленому адміністратором Реєстру, до відповідного органу ведення Реєстру з мотивованою заявою щодо неправомірного включення (невключення) до Реєстру запису про себе, виправлення недостовірних відомостей Реєстру. Відповідно до пункту 8 Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов`язаних та резервістів і форми такого документа, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 559 (далі - Порядок № 559, в редакції на момент виникнення спірних відносин), військово-обліковий документ в електронній формі містить такі відомості з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів (за наявності): (...) 6) окремий номер запису в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів; 7) відомості про результати медичних оглядів, що проводилися з метою визначення придатності до виконання військового обов`язку; (...) 9) військове звання (для військовозобов`язаних та резервістів); 10) військово-облікова спеціальність; 11) відомості про виконання військового обов`язку (категорія обліку); 12) відомості про військовий облік (вид обліку та територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, в якому перебуває на обліку). Пунктом 4 Порядку № 559 передбачено, що у разі невідповідності відомостей, зазначених у посвідченні призовника, тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного, військовому квитку осіб рядового, сержантського і старшинського складу та військовому квитку офіцера запасу, відомостям, що містяться у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів, громадянин України для внесення відповідних змін: у паперовій формі - повинен звернутися до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу (органу СБУ, розвідувального органу) за місцем перебування на військовому обліку; в електронній формі - повинен скористатися засобами електронного кабінету призовника, військовозобов`язаного, резервіста для звернення до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу за місцем перебування на військовому обліку. Зміни вносяться протягом п`яти робочих днів з дня реєстрації заяви. Як встановлено матеріалами справи, позивач звертаючись до відповідача з заявою від 12.11.2025 про внесення відомостей про виключення його з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, бази даних «Оберіг», «Резерв+» та будь-яких інших баз даних військового обліку долучив наступні додатки: копію паспорту, РНОКПП, копію військового квитка НОМЕР_2 , свідоцтва про хворобу №468 від 04.04.2013; протоколу засідання Центральної лікарсько-експертної комісії МНС №468 від 04.04.2013. Відповідно до свідоцтва про хворобу №468 від 04.04.2013 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби з виключенням з військового обліку на підставі ст. 39-Б; 54-Б; 52-В; 64-Б гр. ІІІ Розкладу хвороб (Додаток 1 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом МО України від 14.08.2008 № 402) (а.с. 34-35). Згідно з протоколом засідання Центральної лікарсько-експертної комісії МНС з визначення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №468 від 04.04.2013 проведено розгляд документів ОСОБА_1 та встановлено, що ОСОБА_1 непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку (а.с. 33). До графи 15 військового квитка ОСОБА_1 серія НОМЕР_2 внесено запис, що 04.04.2013 призовною (медичною) комісією ЦЛК МНС України визнаний непридатним до військової служби із зняттям з військового обліку за гр. ІІІ ст. 39-Б; 54-Б; 52-В; 64-Б Розкладу хвороб Наказу МОУ №402 від 2008 р. Знятий з військового обліку ( а.с. 15). За даними мобільного застосунку "Резерв+" (інформація з реєстру Оберіг) щодо ОСОБА_1 : на обліку; категорія обліку: «військовозобов`язаний», на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_9 , звання: сержант. Всі інші графи не місять заповнень. (а.с. 26). Водночас згідно з приписами чинного законодавства відповідач був зобов`язаний розглянути по суті заяву позивача та додані до неї документи протягом 5 днів з дати її подання. За результатом поданого позивачем звернення листом ІНФОРМАЦІЯ_6 від 25.11.2025 №590/ГВОССЗ повідомлено, що для усунення розбіжностей між записом у військовому квитку НОМЕР_2 та Свідоцтві про хворобу № 468 позивачу рекомендовано прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою прийняття відповідних рішень уповноваженими особами. Отже, відповідач, за наслідками розгляду поданої заяви, жодної оцінки наданим позивачем документам, на підставі яких останній просив внести зміни до Реєстру, не надав. Колегія суддів зазначає, що за змістом наданої відповідачем відповіді, інформацію саме про наявність або відсутність правових підстав для внесення/виправлень відомостей у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов`язаних та резервістів позивачу не було надано. Відповідач обмежився лише зазначенням про необхідність позивача особисто з`явитись до відповідного районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, з оригіналами та/або копіями документів, засвідчені у встановленому порядку. Тобто, відповідачем по суті не було прийнято рішення ані про задоволення, ані про відмову у задоволенні заяви позивача від 12.11.2025 року (із зазначенням обґрунтованих та визначених законом підстав), а лист від 25.11.2025 №590/ГВОССЗ не може вважатись належним результатом розгляду поданої позивачем заяви з наданням обґрунтованої відповіді. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про неналежний та формальний розгляд заяви позивача про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів стосовно ОСОБА_1 . Водночас, надаючи оцінку доводам апелянта в частині зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_10 актуалізувати дані Єдиного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів в частині виключення з військового обліку ОСОБА_1 , колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України). В цьому випадку суд повинен зазначити, яку саме дію повинен вчинити відповідач. Рекомендації R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.03.1980 зазначає, що під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. На законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Водночас повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Зазначеного правового висновку дійшов і Верховний Суд у постанові від 23.05.2018 у справі №825/602/17, яка відповідно до часини п`ятої статті 242 КАС України підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів та органів місцевого самоврядування при здійсненні ними функцій та повноважень, визначених законодавством, не вправі переймати на себе функції суб`єктів владних повноважень, оскільки чинним законодавством України суди не наділені правом створювати норми права, а наділені лише компетенцією перевіряти уже створені норми права на їх відповідність в ієрархії нормативно-правовим актам. Суб`єкти владних повноважень застосовують надані їм в межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження у будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами (дискреційні повноваження). Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень виходить за межі завдань адміністративного судочинства. Таким чином, суд не вправі підміняти собою державні органи, компетенція яких чітко регламентована чинним законодавством. Зазначення судом конкретних дій відповідача під час розгляду скарги, є виходом за межі повноважень суду, наданих чинним законодавством при постановленні судових рішень. Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 815/3799/17, від 21.08.2018 у справі № 810/3393/17. Суд зауважує, що відповідач при визначенні наявності підстав для внесення відомостей стосовно позивача щодо виключення його з військового обліку, повинен встановити обґрунтованість підстав для такого на підставі поданих позивачем документів, що вирішується у кожному випадку з урахуванням усіх необхідних умов передбачених законом. В свою чергу, як свідчать встановлені обставини даної справи, відповідач заяву ОСОБА_1 про виправлення відомостей не розглядав, правової оцінки наданим ОСОБА_1 доказам (додаткам до заяви від 12.11.2025) не надав. За наведених обставин, оскільки повноваження щодо виключення з військового обліку надано безпосередньо відповідному територіальному органу ТЦК та СП, апеляційний суд вважає, що для належного захисту порушених прав та інтересів позивача у даному випадку суд першої інстанції правильно визначив зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_10 розглянути заяву ОСОБА_1 від 12.11.2025 про внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та за результатами її розгляду по суті прийняти відповідне рішення. Колегія суддів відхиляє доводи апелянта про те, що фактично мала місце відмова відповідача в оновленні/актуалізації військово-облікових даних і внесенні відповідних відомостей про виключення позивача з військового обліку до Єдиного державного реєстру військовозобов`язаних, призовників та резервістів, оскільки з листа відповідача судом апеляційної інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_7 не було реалізовано свої дискреційні повноваження щодо розгляду заяви ОСОБА_1 , аргументованої відповіді ним не надано. Таким чином, колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права. В аспекті оцінки інших аргументів учасників справи колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини і зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, однак його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), заява № 18390/91, пункт 29; рішення від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» (Pronina v. Ukraine), заява № 63566/00, пункт 23; рішення від 28.01.2011 (остаточне) у справі «Трофимчук проти України», заява № 4241/03, пункт 54; рішення від 21.01.1999 у справі «Гарсія Руїз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, пункт 26). Хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, але орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення від 01.07.2003 у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, пункт 36). Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, решта доводів та аргументів сторін, що наведена у заявах по суті справи, не потребує окремої оцінки суду, оскільки зроблених судом висновків не спростовують. Відповідно до положень статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підсумовуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, повно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення із дотриманням вимог матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03.03.2026 по справі № 520/32482/25 залишити без змін . Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач К.В. Мінаєва Судді В.В. Катунов І.М. Ральченко